ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 300/1388/24

адміністративне провадження № К/990/8824/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Електро"

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2024 року (суддя Бобров Ю.О.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2025 року (судді: Шинкар Т.І., Іщук Л.П., Обрізко І. М.),

у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Електро"

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста-Електро" (далі - Позивач, ТОВ "Веста-Електро") звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі такж - ГУ ДПС), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 лютого 2024 року №00/3391/0403 про накладення на ТОВ "Веста-Електро" штрафу в розмірі 23 124,73 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає про те, що 12 лютого 2024 року в межах строків, встановлених статтею 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ним були подані заперечення на акт камеральної перевірки, водночас в той самий день отримано оскаржуване податкове повідомлення - рішення. При цьому, покликаючись на правові позиції викладені Верховним Судом в постановах від 15 січня 2019 року у справі №826/3576/15; від 28 вересня 2020 року у справі №520/2305/19; від 15 січня 2021 року у справі №824/563/19-а; від 18 жовтня 2021 року у справі №824/640/19-а та від 24 лютого 2022 року у справі №560/8920/20 вказує, що неврахування контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення своєчасно поданих заперечень на акт перевірки є підставою для їх скасування.

Також Позивач зазначав про те, що Відповідачем помилково не було враховано, що відповідно до положень пункту 50.1 статті 50 ПК України Позивачем було надіслано 21 листопада 2023 уточнюючий розрахунок з податку з податку на прибуток підприємства за три квартали 2023 року. Водночас вказував, що у разі подання уточнюючої декларації суб`єкт застосування штрафних санкцій відсутній, оскільки подання уточнюючої декларації не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час, як нарахування штрафних санкцій на підставі статті 124 ПК України залежить від суми сплаченого податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 4 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2025 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки граничний термін сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за три квартали 2023 року в сумі 462 494,64 грн спливав 20 листопада 2023 року подання Позивачем уточнюючих декларацій від 21 листопада 2023 року за №9315157267 та 22 листопада 2023 року за №9315764292 суперечить нормам статей 49 та 50 ПК України та його слід розцінювати як спробу уникнути фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з податку з податку на прибуток підприємства за три квартали 2023 року в сумі 462494,64 грн. Також суд першої інстанції ґрунтує своє рішення на тому, що Відповідачем правомірно проведено камеральну перевірку Позивача, а її висновки, викладені в акті №1586/09-19-04-03/33859600 від 23 січня 2024 року, у повній мірі відповідають нормам ПК України та встановленим фактичним обставинам цієї справи.

Суд першої інстанції відхилив посилання Позивача на практику Верховного Суду, викладену в постановах від 15 січня 2019 року у справі №826/3576/15; від 28 вересня 2020 року у справі №520/2305/19; від 15 січня 2021 року у справі №824/563/19-а; від 18 жовтня 2021 року у справі №824/640/19-а та від 24 лютого 2022 року у справі №560/8920/20, та погодився з покликаннями Відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові 30 квітня 2024 року у справі №160/22731/21.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що факт порушення Позивачем строків сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 462494,64 грн за 9 місяців 2023 року повністю доведений Відповідачем, що є достатньою підставою для визнання правомірності нарахування ТОВ «Веста-Електро» штрафу в розмірі 5% від суми вказаного грошового зобов`язання, яка складає 23124,73 грн. При цьому зазначив, що факт подання Позивачем уточнюючих декларацій 22-21 листопада 2023 року не звільняв Позивача від обов`язку сплати за грошовими зобов`язаннями згідно декларації від 8 листопада 2023 року, оскільки строк сплати таких закінчувався 20 листопада 2023 року.

Також апеляційний суд вказав, що покликання Позивача на недотримання Відповідачем строків щодо подання заперечень та винесення податкового повідомлення-рішення не можуть слугувати беззаперечною підставою скасування правильного за своєю суттю рішення податкового органу, оскільки у дослідженому випадку підлягає застосуванню принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». При цьому суд апеляційної інстанції зауваживши, що подаючи заперечення на акт перевірки Позивач до таких жодних додаткових документів, які б могли вплинути на результат прийняття рішення, не надав зазначиі, що вказане процедурне порушення не призвело до порушення прав Позивача та протиправності оскаржуваного індивідуального акту.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Підставами касаційного оскарження Позивач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Позивач покликається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права, а саме пункти 86.7, 86.8 статті 86 ПК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах викладених у постановах від 15 січня 2019 року у справі №826/3576/15, від 9 квітня 2019 року у справі №826/19830/16, від 17 лютого 2020 року у справі №808/7101/15, від 28 вересня 2020 року у справі №520/2305/19, від 14 січня 2021 року у справі №808/9011/15, від 17 січня 2022 року у справі №640/4983/19.

Зазначає, що в наведених постановах Верховним Судом викладено правовий висновок про те, що рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). А також вказано, що лише дотримання пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України може бути належною підставою для прийняття правомірного рішення, а невиконання вимог вказаних норм призводить до визнання відповідного рішення незаконним та відсутності правових наслідків такого.

Вказує, що матеріали цієї адміністративної справи не містять належних та достатніх доказів виконання Відповідачем вимог пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України. Однак судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що прийняття Відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення без урахування поданих Позивачем у законодавчо встановлені строки заперечень на акт перевірки має своїм наслідком визнання його протиправним та скасування.

Покликається, що Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2024 року у справі №640/20970/22, розглядаючи аналогічні правовідносини, виснував, що недотримання відповідачем вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України в частині розгляду своєчасно поданих позивачем заперечень на акт перевірки є достатньою та самостійною підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі висновків акта перевірки. При цьому вказує, що відступу від вищевказаного висновку Верховний Суд на даний час не висловлював.

Стверджує, що судами попередніх інстанцій у даній справі безпідставно відхилено його доводи про відсутність підстав для дослідження під час проведення камеральної перевірки повноти нарахування і сплати Позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами відповідного виду перевірки. Водночас вказує, що аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 23 травня 2019 року у справі №804/8228/14, від 23 липня 2020 року у справі №805/1584/17-а, від 23 листопада 2023 року у справі №640/7643/21.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

ТОВ «Веста-Електро» зареєстроване як юридична особа та є платником податків і зборів, установлених законом, у тому числі, податку на прибуток підприємств.

Позивачем подано звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за три квартали 2023 року, яка зареєстрована 8 листопада 2023 року за №39790015, в якій самостійно задекларовано суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 462633,00 грн. (рядок 19).

В подальшому ТОВ «Веста-Електро» подано уточнюючі декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2023 року:

- від 21 листопада 2023 за №9315157267 в якій у рядку 19 зазначено показник « 0», а у рядку 29 суму «-462633»;

- від 22 листопада 2023 року за №9315764292 в якій у рядках 19 та 29 зазначено суму « 462633».

ГУ ДПС проведено камеральну перевірку ТОВ «Веста-Електро» щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки складено акт від 23 січня 2024 року №1586/09-19-04-03/33859600, яким встановлено порушення граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 462494,64 грн. Так, відповідно до податкової декларації від 8 листопада 2023 року за №9299781 Позивачем самостійно задекларовано податок на прибуток в сумі 462494,64 грн (код платежу 11021000) з граничним терміном сплати - 20 листопада 2023 року, який фактично було сплачено 21 листопада 2023 року.

Вказаний акт перевірки, як зазначає Позивач, був ним отриманий 29 січня 2024 року.

На підставі акту від 23 січня 2024 року №1586/09-19-04-03/33859600 прийнято податкове повідомлення-рішення форми №00/3391/0403 від 5 лютого 2024 року, яким нараховано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 23 124,73 грн.

ТОВ «Веста-Електро» за вих. №33 від 12 лютого 2024 на адресу контролюючого органу направлені заперечення на акт камеральної перевірки, які рішенням ГУ ДПС від 16 лютого 2024 року №1564/6/09-19-04-03-06 залишено без задоволення.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

4.1.1 Щодо предмета камеральної перевірки

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із прав платника податків є право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Пункт 75.1 статті 75 ПК України визначає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Підпунктом 3 пункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що предметом камеральної перевірки також можуть бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Камеральну перевірку Позивача за результатами якої складено акт від 23 січня 2024 року №1586/09-19-04-03/33859600 проведено щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств. За її результатами встановлено порушення Позивачем саме граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток.

Позивач у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій у даній справі безпідставно відхилено його доводи про відсутність підстав для дослідження під час проведення камеральної перевірки повноти нарахування і сплати податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами відповідного виду перевірки.

При цьому Позивач покликається на правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23 травня 2019 року у справі №804/8228/14, від 23 липня 2020 року у справі №805/1584/17-а, від 23 листопада 2023 року у справі №640/7643/21.

Постанови Верховного Суду від 23 травня 2019 року у справі №804/8228/14, від 23 липня 2020 року у справі №805/1584/17-а були прийняті щодо правовідносин, які мали місце до 28 квітня 2023 року, дати набрання чинності змін внесених до абзацу другого підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, шляхом заміни абзацу другого дванадцятьма новими абзацами, Законом України від 20 березня 2023 року № 2970-XI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки".

Крім того, постанови Верховного Суду від 23 травня 2019 року у справі №804/8228/14, від 23 липня 2020 року у справі №805/1584/17-а стосуються правовідносин, які мали місце до 1 січня 2017 року, а саме, дати набрання чинності змінами, які було внесено до ПК України Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» та якими питання своєчасності нарахування та сплати податків та зборів віднесено до предмету камеральної перевірки.

У справі №640/7643/21 під час проведення камеральної перевірки контролюючим органом встановлено саме заниження позивачем податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних за 2019 рік, тобто досліджено саме повноту самостійного визнання позивачем розміру податкового зобов`язання.

З огляду на зазначене постанови, на які покликається Позивач, не є релевантними до спірних правовідносин. А твердження про те, що Відповідач під час проведення камеральної перевірки не може перевіряти своєчасність сплати податкового зобов`язання суперечить положенням підпункту 3 пункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

4.1.2 Щодо дотримання вимог пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України при прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Стаття 86 ПК України врегульовує питання оформлення результатів перевірок.

Так, пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачає, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до підпункту 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За правилами підпункту 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 ПК України (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин) у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки. (підпункт 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України в редакції чинній на час існування спірних правовідносин).

У підпункті 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України деталізовано питання, які підлягають вирішенню під час розгляду матеріалів перевірки комісією з питань розгляду заперечень, та передбачено, що за результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Про можливість надання податковому органу додаткових документів після закінчення перевірки вказують і положення пунктів 44.6, 44.7 статті 44 ПК України.

Так, пункт 44.6 статті 44 ПК України також передбачає, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Верховний Суд вже неодноразово аналізував зазначені норми податкового законодавства (зокрема, але не виключно, у постановах від 28 березня 2023 року у справі № 810/3270/16, від 27 червня 2019 року у справі № 806/343/17) та дійшов висновку, що закріпленому у пункті 86.7 статті 86 ПК України праву платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов`язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов`язань.

У постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 826/285/15 Верховний Суд вказав, що зміст пункту 86.7 статті 86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід`ємної частини.

Колегія суддів у цій справі погоджується із такими висновками і не вбачає підстав для відступу від них.

Аналогічна правова позиція викладена в поставі Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі № 640/20970/22

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідачем проведено камеральну перевірку Позивача щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за результатами якої складено акт від 23 січня 2024 року №1586/09-19-04-03/33859600.

Судом апеляційної інстанції констатовано, що, як зазначає Позивач, вказаний акт ним було отримано 29 січня 2024 року.

12 лютого 2024 Позивачем на адресу ГУ ДПС направлені заперечення на акт камеральної перевірки та того ж дня отримано податкове повідомлення - рішення №00/3391/0403 від 5 лютого 2024 року.

Заперечення подані на акт від 23 січня 2024 року №1586/09-19-04-03/33859600 залишені рішенням ГУ ДПС від 16 лютого 2024 року № 1564/6/09-19-04-03-06 без задоволення.

Отже, податкове повідомлення - рішення від 5 лютого 2024 року №00/3391/0403 було прийнято Відповідачем до сплину строку закріпленого в пункті 86.7 статті 86 ПК України на подання заперечень на акт перевірки та, оскільки вони вже були подані після його прийняття, без їх врахування.

Судом першої інстанції оцінки доводам Позивача щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення до сплину строку на подання заперечення на акт перевірки та без їх врахування надано не було.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на відсутність додаткових документів у запереченнях Товариства, визнав порушення формальним. Однак цей висновок є помилковим з огляду на природу права на подання заперечень. Пункт 86.7 статті 86 ПК України не ставить право на розгляд заперечень у залежність від надання додаткових документів.

Отже, у випадку прийняття податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, без розгляду поданих Позивачем у законодавчо встановленні строки заперечень на акт перевірки, тобто з порушенням норм пункту 86.7 статті 86 ПК України, має місце допущення істотних порушень прав платника, яке не можу не вплинути на оцінку правомірності цього податкового повідомлення-рішення.

Саме про такий процесуальний наслідок недотримання вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України вже неодноразово вказував Верховний Суд (зокрема, у постановах від 17 лютого 2020 у справі № 808/7101/15, від 28 вересня 2020 року у справі №520/2305/19, на неврахування висновків викладених у яких покликається Позивач у касаційній скарзі, а також, але не виключно в постановах від 17 січня 2022 року у справі № 640/4983/19, від 24 лютого 2022 року у справі №560/8920/20, від 12 липня 2023 року у справі № 200/4704/21).

Враховуючи наведене питанням дати отримання Позивачем акту від 23 січня 2024 року №1586/09-19-04-03/33859600 є ключовим у даній справі. Водночас судом першої інстанції відповідна обставина взагалі не з`ясовувалась, а суд апеляційної інстанції пославшись лише на те, що за твердження Позивачем вказаний акт був отриманий 29 січня 2024 року, не врахувавши наведені вище правові висновки Верховного Суду та достеменно не встановивши дійсну дату отримання Позивачем акту перевірки, відхилив довід Позивача щодо передчасності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Зазначене у сукупності свідчить про поверхневий підхід судів до вирішення спору, який виник між сторонами у цій справі. Відповідно, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки не встановлення дійсного предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, не вжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

В свою чергу, в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Враховуючи наведе Суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2 Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального та матеріального права, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, недослідження доказів у справі дають підстави для направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 3 345 349 353 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Електро" задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2025 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх