Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 300/223/18

провадження № 61-163св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: Воловецька районна рада Закарпатської області, голова Воловецької районної ради Закарпатської області Лопіта Іван Ілліч, комунальний заклад «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 03 липня 2018 року у складі судді Вотьканича В. А. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Джуга С. Д., Куштан Б. П.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Воловецької районної ради Закарпатської області від 06 березня 2018 року № 229 «Про звільнення з посади головного лікаря Комунального закладу «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради» ОСОБА_1 »; визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Воловецької районної ради Закарпатської області № 26 від 06 березня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Комунального закладу «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради»; визнати незаконними дії Воловецької районної ради та голови Воловецької районної ради Лопіти І. І. щодо зобов`язання ОСОБА_1 до укладення строкового трудового договору у формі контракту; поновити ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Комунального закладу «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради» з 07 березня 2018 року; стягнути з Воловецької районної ради на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 07 березня 2018 року по день ухвалення рішення суду та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилався на те, що 16 вересня 2002 року ОСОБА_1 було призначено на посаду головного лікаря Воловецької центральної районної лікарні з 23 вересня 2002 року на підставі наказу управління охорони здоров`я Закарпатської області.

У 2017 році змінився засновник та назва Воловецької центральної лікарні, а саме: засновником її стала Воловецька районна рада Закарпатської області, а назва була змінена на Комунальний заклад «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради».

06 березня 2018 року Воловецькою районною радою Закарпатської області було прийнято рішення № 229 «Про звільнення з посади головного лікаря Комунального закладу «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради» за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважав звільнення незаконним, оскільки його не було персонально повідомлено за два місяці, не враховано переважне право на залишення на роботі та не запропоновано вакантних посад.

Крім того, позивач вважав, що при прийнятті вказаного рішення районною радою було допущено порушення вимог пункту 4 частини першої статті 26, частини дев`ятої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки вказане питання не було включено до порядку денного пленарного засідання та не було доведено до відома депутатів і населення не пізніше як за 10 днів до сесії, вимог пункту 11 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пункту 3 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині оприлюднення проекту рішення.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 3 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вважав, що у розумінні частини першої статті 104 та статті 108 ЦК України, в зв`язку зі зміною організаційно правової форми відбулось припинення юридичної особи Воловецька центральна районна лікарня шляхом перетворення її в комунальний заклад «Воловецька центральна районна лікарня».

Позивач був завчасно попереджений про укладення з ним трудового договору у формі контракту та був обізнаний про правові наслідки не прийняття Воловецькою районною радою Закарпатської області рішення про укладення контракту.

Щодо того, що позивачеві не було запропоновано жодної вакантної посади, суди вважали, що до повноважень Воловецької районної ради Закарпатської області входить питання щодо призначення виключно керівника Комунального закладу «Воловецька ЦРЛ Воловецької районної ради» і призначення чи прийняття на роботу працівника на інші посади закладу перебуває за межами компетенції районної ради.

Таким чином, звільнення позивача з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України проведено відповідачем з дотриманням норм трудового законодавства і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 3 липня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла справа.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили фактичних обставин, що мають значення для справи, зокрема, той факт, що у спірних правовідносинах відбулася зміна засновників юридичної особи та її перейменування, жодних заходів реорганізації і припинення комунального закладу не відбулося, а тому вказані обставини не припиняють дію трудового договору, що свідчить про порушення норм трудового законодавства при звільненні працівника. Таким чином, суди зробили помилковий та необґрунтований висновок про те, що у розумінні частини першої статті 104 та статті 108 ЦК України, в зв`язку зі зміною організаційно правової форми відбулось припинення юридичної особи Воловецька центральна районна лікарня шляхом перетворення її в комунальний заклад «Воловецька центральна районна лікарня».

Крім того, посилання судів на те, що позивач був завчасно повідомлений про вирішення питання щодо укладання з ним трудового договору, а тому відповідачем не порушено вимог статті 49-2 КЗпП України, є помилковим, оскільки це повідомлення не містило жодних посилань на звільнення відповідача.

Зміна істотних умов праці, яке вживалося у повідомленні і яке полягає у запровадженні контрактної форми роботи, не є тотожним поняттям зміни в організації виробництва і праці згідно зі статтею 40 КЗпП України.

Відзив на касаційну скаргу

У квітні 2019 року Воловецька районна рада Закарпатської області надіслала відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду, у якому посилається на безпідставність доводів касаційної скарги та законність оскаржуваних судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом Управління охорони здоров`я Закарпатської обласної адміністрації від 16 вересня 2002 року № 528-К ОСОБА_1 був призначений безстроково на посаду головного лікаря Воловецької центральної районної лікарні з 23 вересня 2002 року, яка була державним лікувальним закладом.

21 листопада 2016 року розпорядженням голови Воловецької районної державної адміністрації № 270 було затверджено статут комунального закладу «Воловецька центральна районна лікарня», яка значиться комунальним закладом.

Розпорядженням голови Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області від 26 листопада 2017 року № 276 «Про вихід зі складу засновників комунальних закладів» Воловецька районна державна адміністрація вийшла зі складу засновників КЗ «Воловецька ЦРЛ».

Рішенням 17 сесії VII скликання Воловецької районної ради № 169 від 30 листопада 2017 року було перейменовано комунальний заклад «Воловецька центральна районна лікарня» у комунальний заклад «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради» та затверджено Статут у новій редакції (а.с.103-104).

Згідно з п. 1.2 Статуту Комунального закладу «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради» - заклад, заснований на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Воловецького району Закарпатської області, управління яким відповідно до Конституції України здійснює Воловецька районна рад Закарпатської області.

Рішенням 17 сесії VII скликання Воловецької районної ради Закарпатської області від 30 листопада 2017 року № 71 «Про порядок управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ району» затверджено Положення про порядок управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ району і відповідно до п.5 цього Положення вирішення питань створення, реорганізації та ліквідації підприємств, установ та організацій, заснованих на спільній власності територіальних громад сіл, селищ району, затвердження їх статутів, призначення на посади та звільнення з посад керівників належить до повноважень районної ради (а.с. 116).

Відповідно до підпунктів 6.2.3 та 6.2.4 Статуту Комунального закладу «Воловецької центральної районної лікарні Воловецької районної ради» головний лікар призначається на посаду рішенням сесії Воловецької районної ради Закарпатської області, прийнятому на її пленарному засіданні шляхом укладення з ним контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок призначення та звільнення головного лікаря, укладення з ним контракту, а також форма такого контракту затверджується Засновником відповідно до чинного законодавства.

Рішенням 17 сесії VII скликання Воловецької районної ради Закарпатської області від 30 листопада 2017 року № 172 затверджено Положення про порядок призначення та звільнення із займаної посади керівників підприємств, установ та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ Воловецького району і згідно з пунктом 2.1 Положення керівники суб`єктів господарювання спільної власності, що засновані на спільній власності територіальних громад Воловецького району призначаються на посаду і звільняються з посади Воловецькою районною радою на її пленарних засіданнях.

12 січня 2018 року Воловецькою районною радою позивачу направлено повідомлення № 1 про зміну істотних умов праці, які полягають в укладенні строкового трудового договору у формі контракту, які мали бути впроваджені через два місяці з часу ознайомлення ОСОБА_1 з повідомленням.

02 березня 2018 року ОСОБА_1 подав до Воловецької районної ради заяву, у якій погодився на укладення трудового договору у формі строкового контракту. Даній заяві передували дві письмові заяви за підписом позивача від 26 лютого 2018 року та 02 березня 2018 року, у якій він фактично погоджувався на зміну істотних умов праці та контракту на запропонованих умовах.

Питання призначення головного лікаря комунального закладу «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради» було внесено до порядку денного 20-ої сесії VII скликання Воловецької районної ради та розглянуто на пленарному засіданні районної ради.

З протоколу сесії № 24 від 06 березня 2018 року вбачається, що рішення про укладення контракту зі ОСОБА_1 на посаду головного лікаря КЗ «Воловецька ЦРЛ Воловецької районної ради» більшістю не було підтримано і в подальшому до порядку денного пленарного засідання було внесено зміни та включено питання про звільнення позивача з посади головного лікаря КЗ «Воловецька ЦРЛ Воловецької районної ради», яке обґрунтовувалося неприйняттям рішення про укладення контракту та п.4.6 Положення. За внесення вказаних змін до порядку денного проголосувало більшість депутатів, які в наступному проголосували за рішення про звільнення позивача із посади.

Рішенням Воловецької районної ради від 06 березня 2018 року «Про звільнення з посади головного лікаря Комунального закладу «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради» ОСОБА_1 » та розпорядженням голови Воловецької районної ради від 06 березня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Комунального закладу «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради» позивача звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника, та додаткові підстави розірвання договору.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство») № 12-рп/98 термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Зазначеним законом встановлено обсяг та розподіл повноважень між виконавчими органами місцевого самоврядування та міськими радами, як колегіальними органами.

Структура установ, організацій та підприємств у державі передбачає як державну так і комунальну форму власності. В залежності від форми власності відповідного підприємства, закладу тощо, і визначається орган управління цим підприємство або закладом.

Порядок передачі об`єктів державної власності до комунальної власності визначається постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» № 1482.

Отримавши об`єкт державної власності до комунальної власності, орган управління комунальною власністю здійснює нову реєстрацію цього об`єкта. У зв`язку з передачею за рішенням власника можуть змінюватись штатний розпис, трудові функції працівників, та інше. У подальшому діяльність такого закладу, підприємства здійснюється у відповідності до законодавства, що регулює діяльність комунальних підприємств та/ або закладів.

Отже, у зв`язку з передачею медичного закладу до об`єктів комунальної власності може відбуватись зміни в організації роботи цього закладу. При цьому можуть бути змінені умови праці.

Судами становлено, що у зв`язку з передачею до об`єктів комунальної власності відбулись зміни в організації роботи медичного закладу. Затверджено новий штатний розпис, структура закладу, змінились органи, які здійснюють управління цим закладом.

Відповідно до частин сьомої-дев`ятої статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я керівником закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень Статуту Комунального закладу «Воловецької центральної районної лікарні Воловецької районної ради», головний лікар призначається на посаду рішенням сесії Воловецької районної ради Закарпатської області, прийнятому на її пленарному засіданні шляхом укладення з ним контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок призначення та звільнення головного лікаря, укладення з ним контракту, а також форма такого контракту затверджується Засновником відповідно до чинного законодавства.

Отже, саме власник закладу має право прийняти рішення про укладання контракту з очільником медичного закладу.

Встановлено, що 12 січня 2018 року Воловецькою райрадою було направлено позивачу повідомлення № 11 про зміну істотних умов праці, які полягають в укладені строкового трудового договору у формі контракту, які мали бути впроваджені через два місяці з часу ознайомлення ОСОБА_1 з повідомленням.

Приймаючи рішення про відмову у задоволені позивних вимог, суд виходив з того, що позивач погодися на укладання з ним контракту, власноруч написав заяву про згоду на укладання контракту. Однак працедавець, який є колегіальним органом, та приймає рішення шляхом голосування на сесіях районною ради, не прийняв рішення про укладання такого контракту.

Пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства.

Відтак, повноваження щодо прийнятті рішень про укладання контрактів з керівниками комунальних закладів належать виключно органу місцевого самоврядування і не можуть бути замінено рішення будь - якого іншого органу.

Питання призначення головного лікаря комунального закладу «Воловецька центральна районна лікарня Воловецької районної ради» було внесено до порядку денного двадцятої сесії VІІ скликання Воловецької райради та розглянуто на пленарному засіданні райради. З протоколу сесії № 24 від 06 березня 2018 року встановлено, що рішення про укладення контракту з позивачем ОСОБА_1 на посаду головного лікаря КЗ «Воловецька ЦРЛ райради» не було підтримано більшістю депутатів від складу раду, тобто не було прийнято райрадою. Крім того, з протоколу сесії вбачається, що в подальшому до порядку денного пленарного засідання було внесено зміни та включено питання про звільнення позивача з посади головного лікаря КЗ «Воловецька ЦРЛ райради», яке обґрунтовувалось неприйняттям рішення про укладення контракту та п. 4.6 Положення. За внесення вказаних змін до порядку денного проголосувала більшість депутатів, як і в наступному за рішення про звільнення позивача з посади головного лікаря. Порушення регламенту щодо внесення питання про звільнення позивача з роботи судами не встановлено та не доведено позивачем.

Право на працю є одним із найважливіших для фізичної особи прав, яке підлягає беззастережному захисту у разі найменшого його порушення роботодавцем, в тому числі, і у разі незаконного звільнення.

Проте, це право повинно бути отримано працівником відповідно до норм чинного трудового законодавства за оформленим в установленому порядку трудовим договором.

Встановивши, що рішення про укладення контракту з позивачем ОСОБА_1 на посаду головного лікаря КЗ «Воловецька ЦРЛ Воловецької районної ради» не було підтримано більшістю депутатів від складу ради, тобто районна рада, до повноважень якої відноситься вирішення питання про прийняття та звільнення керівника комунального закладу, не прийняла рішення про укладання контракту з позивачем, суди дійшли правильного висновку, що його право на працю не було порушено.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо дотримання КЗ «Воловецька ЦРЛ Воловецької районної ради» норм трудового законодавства при звільненні позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці. Під змінами в організації виробництва і праці в пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України, зокрема, мається на увазі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Судами встановлено юридичний факт перетворення Воловецької центральної районної лікарні з державного лікувального закладу в комунальний заклад «Воловецька центральна районна лікарня», яке відбулося згідно з розпорядженням голови Воловецької районної державної адміністрації 21 листопада 2016 року № 270.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для звільнення позивача на підставі статті 36 КЗпП України у зв`язку з істотною зміною умов праці не заслуговують на увагу, оскільки зміна істотних умов праці відбувається у межах того самого трудового договору, за тією самою посадою у тому самому закладі, що у даній справі вочевидь не встановлено.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів по суті вирішення указаного позову, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржених судових рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників із висновками судів щодо їх оцінки, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, оскільки повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України».

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 03 липня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров