ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 липня 2021 року

справа № 300/2685/19

адміністративне провадження № К/9901/18709/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у складі судді Микитюка Р.В.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у складі колегії суддів Запотічного І. І., Глушка І. В., Довгої О. І.

у справі №300/2685/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , платник податків, позивач у справі) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), правонаступником якого є Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 8 листопада 2019 року №0000031307, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 111 132,56 гривень, в тому числі за податковими зобов`язаннями 88 906,05 гривень, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 22226,51 гривень та № 0000011307, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в загальному розмірі 9261,12 гривень, в тому числі за податковими зобов`язаннями 7408,83 гривень, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1852,29 гривень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними з огляду на те, що прощення боргу у випадку позивача не відбулося (припинення зобов`язання відбулося не безумовно, а внаслідок укладення двосторонньої угоди, якою це припинення було поставлено в залежність від сплати позивачем певної суми грошей, тобто внесення відступного), що виключає необхідність декларування та оподаткування.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, зіславшись на лист від 28 грудня 2016 року за №09-4/22547, зазначили, що анульований ПАТ "Ві Ес Банк" борг позивача за укладеним договором про погашення заборгованості за кредитним договором №61-2/171 від 10 вересня 2008 року у сумі 494611,48 гривень є доходом ОСОБА_1 , який підлягав включенню платником податку до його річного оподатковуваного доходу, як отримане додаткове благо відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України.

Суди вказали, що оскільки встановлено факт отримання позивачем у 2016 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 494611,48 гривень, останній підлягав оподаткуванню за ставками, визначеними пунктом 167.1. статті 167 Податкового кодексу України, а отже позивач зобов`язана була сплатити 88906,05 гривень податку на доходи фізичних осіб та 9261,12 гривень військового збору. Окрім того, відповідно до положень пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання передбачено накладення на платника податків штрафних санкцій.

Що стосується строків винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то суди звернули увагу на наступному.

Пункт 55.1 статті 55 Податкового кодексу України встановлює, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Суди зіслалися на пункт 6 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) яким визначено, що якщо податкове повідомлення-рішення скасовується в інших випадках, передбачених статтею 55 Кодексу, у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства або відповідно до статті 56 Кодексу під час проведення процедури його адміністративного оскарження не внаслідок зміни зазначеної в ньому загальної суми грошових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, платнику податків надсилається (вручається) нове податкове повідомлення-рішення, а також розрахунок грошового зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства з урахуванням рішення контролюючого органу.

Цитуючи пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, суди вказали, що виходячи із відомостей, що містяться у матеріалах справи, податковим органом не порушено вимоги зазначеного пункту Податкового кодексу України при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі №300/2685/19 та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Позивач у касаційній скарзі вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновку Верховного Суду, відповідно до якого оподатковуваним доходом є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатися лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

ОСОБА_1 звертає увагу на те, що судами двох інстанцій не взято до уваги, що банком позивачу було прощено (анульовано) не лише основну суму боргу (кредиту), але і проценти в розмірі 7227,78 доларів США.

Також позивач зазначає, що жодних доказів про проведення перевірки, що передувала винесенню спірних у даній справі податкових повідомлень-рішень відповідачем не надано та судами не здобуто.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 звернула увагу на те, що вказані вище обставини справи дослідженні не в повному обсязі, не надано оцінку кожному окремому доказу, які містяться в матеріалах справи та їх сукупності, не встановлено наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції

16 червня 2021 року Верховний Суд ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 після усунення недоліків встановлених ухвалою Суду від 26 травня 2021 року, витребував з Івано-Франківського окружного адміністративного суду справу №300/2685/19.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №300/2685/19 слугувало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на підставу касаційного оскарження - пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №802/142/17-а, від 21 листопада 2018 року у справі №813/279/16, та порушення норм процесуального права.

30 червня 2021 року справа №300/2685/19 надійшла до Верховного Суду.

Відзив від податкового органу на касаційну скаргу позивача не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини.

Відповідно до наказу від 1 серпня 2017 року за №1303 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків громадянки ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ", повідомлення №239 від 01 серпня 2017 року, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року громадянки ОСОБА_1 , про що складено акт №874/09-19-13-07/ НОМЕР_1 . З даного акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення: підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164, пункту 179.7 статті 179 та пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб в розмірі 89030,06 гривень; підпункту 49.18.4, пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме: неподання річної декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік; пункту 1.2, підпункту 1.6, пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу в результаті чого донараховано військовий збір в розмірі 7419,17 гривень.

Як наслідок, на підставі акта перевірки від 10 серпня 2017 року за №874/09-19-13-07/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області 25 вересня 2017 року було прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «Р» за №0049901307, яким позивачу, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 111 287,56 гривень, в тому числі за податковими зобов`язаннями 89 030,05 гривень, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 22 257,51 гривень; форми «ПС» за №0049881307, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 170,00 гривень; форми «Р» за №0049911307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в загальному розмірі 7419,17 гривень, в тому числі за податковими зобов`язаннями 7419,17 гривень, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1854,79 гривень.

Платник податків не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №0049881307, №0049901307, №0049911307 від 25 вересня 2017 року оскаржила вищевказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Державною фіскальною службою України скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2017 року №0049881307 про застосування штрафної санкції у сумі 170 гривень, скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2017 року №0049901307 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму основного платежу 124 гривні, штрафної санкції 31 гривня, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скасовано податкове повідомлення-рішення №0049911307 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору на суму основного платежу 10,34 гривень, штрафної санкції - 2,5 гривень, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

В подальшому, у грудні 2019 Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 120 731,52 гривень, в той же час ОСОБА_1 звернулася до податкового органу з зустрічним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2017 року №0049881307, №0049901307, №0049911307 (справа №300/270/19).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року по справі №300/270/19 адміністративний позов податкового органу задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг в сумі 170 (сто сімдесят) гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2017 року №0049881307, №0049901307, №0049911307, задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2017 року №0049901307, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб: за основним платежем в розмірі 89 030,05 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 22 257,51 гривень та №0049911307, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем військовий збір: за основним платежем в розмірі 7419.17 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1854,79 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі №300/270/19 скасовано рішення суду першої інстанції у частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2017 року №0049901307 та №0049911307. В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року залишено без змін.

Восьмий апеляційний адміністративний суд в ході апеляційного розгляду справи №300/270/19 встановив, що на виконання пункту 5 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 грудня 2015 року №1204, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254 08 вересня 2019 року контролюючим органом прийнято нові податкові повідомлення рішення №0000011307 та №0000031307 взамін відкликаних податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2017 року №0049901307 та №0049911307.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року по справі №300/270/19 (касаційне провадження № К/9901/35361/19) відмовлено у відкритті касаційного провадження у зв`язку з тим, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 не підлягає касаційному оскарженню.

Відтак, на підставі акта перевірки від 10 серпня 2017 року за №874/09-19-13-07/ 2440410704 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області 08 листопада 2019 року прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: форми «Р» за №0000031307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 111 132,56 гривень, в тому числі за податковими зобов`язаннями 88 906,05 гривень, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 22 226,51 гривень; форми «Р» за №0000011307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в загальному розмірі 9261,12 гривень, в тому числі за податковими зобов`язаннями 7408,83 гривень, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1852,29 гривень, які є предметом розгляду даної справи.

Окрім того судами встановлено, що 10 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством ФОЛЬКСБАНК (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір за № 61-2/171, згідно якого, Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 145 000,00 доларів США строком на 10 років (останній платіж 07 вересня 2018 року) на умовах, наведених у цьому договорі, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

В подальшому, 27 грудня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Ві Ес Банк (Банк) та ОСОБА_1 (Сторона) укладено договір про погашення заборгованості, відповідно до якого позичальник бере на себе зобов`язання не пізніше 27 грудня 2016 року здійснити погашення заборгованості по кредитному договору №61-2/171 від 10 вересня 2008 року в сумі 48 060,00 доларів США та відшкодувати витрати банку за претензійно-позовну роботу у сумі 49 725,36 гривень (п.2.1 Договору).

Відповідно до п. 1.1. та п. 2.2 договору про погашення заборгованості загальна сума заборгованості по кредитному договору №61-2/171 від 10 вересня 2008 року, станом на 27 грудня 2016 року становить 109 940, 58 доларів США, з яких 102 712,80 доларів США - заборгованість по тілу; 7 227,78 доларів США відсотки; 49 725,36 гривень витрати, комісії. Про погашення заборгованості, у випадку надходження не пізніше 27 грудня 2016 року коштів в сумі 48 060,00 доларів США та відшкодування витрат банку за претензійно-позовну роботу у сумі 49 725,36 гривень, Банк бере на себе зобов`язання звільнити позичальника від обов`язку погашення залишку заборгованості по кредитному договорі №61-2/171 від 10 вересня 2008 року в сумі 61 880,58 доларів США.

На виконання договору про погашення заборгованості від 27 грудня 2016 року позивачем сплачено 48 060,00 доларів США, що підтверджується банківськими виписками від 27 грудня 2016 року.

В подальшому, після отримання коштів банк направив на адресу ОСОБА_1 , лист «Про подання річної податкової декларації» №09-4/22547 від 28 грудня 2016 року в якому зазначив, що відповідно до умов договору від 27 грудня 2016 року про погашення заборгованості по кредитному договорі №61-2/171 від 10 вересня 2008 року, банком частково анульовано борг в сумі 61 880,58 доларів США. Суму анульованого боргу включено до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь ОСОБА_1 , за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано а саме: тіла кредиту 494 611,48 гривень, за офіційним курсом НБУ 7.993 станом на 1 січня 2014 року. Також банк повідомив позивача про необхідність подання декларації та самостійну сплату податку з вказаного доходу.

На лист Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 25 травня 2017 року № 3476/10/09-15-13-01-01-14/ НОМЕР_2 ПАТ «Ві Ес Банк» листом від 9 червня 2017 року № 03-1/8226 повідомив, що ПАТ «Ві Ес Банк» у «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (Форма №1-ДФ) відобразив: за 4-й квартал 2016 року по ОСОБА_1 розрахунок сум та ознак доходів у звіті за формою 1-ДФ. У розрахунку зазначено: валюта - USD, дата прощення - 28 грудня 2016 року, курс НБУ на 01 січня 2014 року 7,993000, курс НБУ на день прощення 26,650670, вид прощення кредит, сума прощення (валюта) - 61880,58, сума прощення (гривня) 1 649158,92, ознака доходу в звіті 1-ДФ 126 - 494611,48. Окрім цього, повідомлено податковий орган про те, що ПАТ «Ві Ес Банк» повідомив платника податку - боржника про анулювання (прощення) боргу шляхом укладення договору про погашення заборгованості та направив листи про необхідність подання річної податкової декларації боржнику з повідомленням про вручення.

VI. Джерела права

Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частини перша та друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Податковий кодекс України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин)

Підпункти 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Пункт 164.1 статті 164 Податкового кодексу України

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України

Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Підпункт «Д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України

Додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Пункт 55 .1 статті 55 Податкового кодексу України

Податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Пункт 5 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 грудня 2015 року №1204, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254

Якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.

Пункт 7 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 грудня 2015 року №1204, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254

Податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконуючим його обов`язки, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.

VIІ. Позиція Верховного Суду

Конституція України зобов`язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як зазначено вище, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Аналіз зазначених вище норм вказує на те, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду подібної справи, зокрема постанова від 10 травня 2018 року, справа №802/142/17-а (касаційне провадження №К/9901/35810/18).

Відмовляючи в задоволені позову, суди окрім іншого, керувалися копією листа від 28 грудня 2016 року за №09-4/22547, відповідно до якого ПАТ «Ві ЕС Банк» не здійснював прощення курсової різниці позивачу відповідно до пункту 8 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, а сума нарахованих та виплачених доходів є анульованою основною сумою кредитної заборгованості позивача у 4 кварталі 2016 року в розмірі 494611,48 гривень.

В той же час судами не надано жодної оцінки банківській виписці ПАТ «Ві ЕС Банк» по особовим рахункам позивача, сформованої 11 березня 2019 року, в якій зазначено про прощення основного боргу та відсотків, не здійснено співвідношення інформації, яка викладена в цій довідці та листі від 28 грудня 2016 року за №09-4/22547.

Верховний Суд зауважує, що суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв`язку за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема частиною п`ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Суди надаючи оцінку доказам у справі, не встановили дотримання сторонами у справі вимог процесуального законодавства щодо засвідчення копій документів.

Також, враховуючи, що за результатами адміністративного оскарження зменшено грошове зобов`язання визначене позивачу у 2017 році, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному порядку податковому органу, в порядку визначеному пунктом 7 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 грудня 2015 року №1204, необхідно було скласти нове податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання.

Відповідно до зазначеного пункту, податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій не з`ясовано дотримання податковим органом вказаних вимог зазначеного Порядку, зокрема в частині строку складання таких податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами попередніх інстанцій під час розгляду справи порушено норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

Правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі №300/2685/19 скасувати.

Справу №300/2685/19 направити на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер