ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 300/3096/21
адміністративне провадження № К/990/37181/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І, Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року (колегія суддів: Остап`юк С.В., Боршовський Т.І., Матуляк Я.П) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року (колегія суддів: Мікула О.І., Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) про відмову у задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами судового рішення у справі №300/3096/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо непризначення та невиплати йому одноразової грошової допомоги, як особі, яка отримала захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інваліду І групи, з відсотком втрати працездатності - 90% відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності І групи та зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення та призначити ОСОБА_1 вказану одноразову грошову допомогу.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року в позові відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі № 300/3096/21 - без змін.
20 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами судового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі № 300/3096/21.
Заява мотивовано тим, що рішенням Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 у справі №3-192/2020(465/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами. Звертає увагу, що саме вказану норму було застосовано судами першої та апеляційної інстанцій як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, що у відповідності до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України є підставою для перегляду рішення від 22 листопада 2021 року за виключними обставинами.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій відмовлено, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі №300/3096/21 залишено в силі.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та заяву задовольнити.
Касаційна скарга обгрунтована мотивами, які наведені в заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2023 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до пункта 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Частиною 6 наведеної правової норми передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який набрав чинності з 01 січня 2014 року, передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Положення пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2014 року.
У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
Рішенням Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року №1-р(ІІ)/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII зі змінами.
Право на перегляд рішення у зв`язку з виключними обставинами за пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України забезпечує поновлення порушеного права особи внаслідок застосування у її справі положень закону, які не відповідали Конституції України. Попри те, що втрата чинності Закону в разі визнання його неконституційним відповідно до частини другої статті 152 Конституції України та статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" визначається днем ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом (якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення), таке рішення є підставою для перегляду за виключними обставинами судових рішень, прийнятих раніше ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України.
Верховним Судом вже розглядалися заяви про перегляд справи за виключними обставинами за подібних правовідносин, зокрема № 808/1628/18, № 4819/49/19 та № 140/2217/19, де зазначено наступні висновки.
З погляду колегії суддів, положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України треба тлумачити передовсім через призму положень статті 3 Конституції України, відповідно до яких, зокрема, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. У такому контексті відмова у перегляді судового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, за виключними обставинами з підстав встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, (пункт 1 частини п`ятої статті 361 КАС України), є неефективним захистом прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.
На переконання Суду, норму пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України треба тлумачити так, що словосполучення "якщо рішення суду ще не виконане" стосується неможливості перегляду за виключними обставинами тільки тих судових рішень, які підлягають виконанню (тобто резолютивна частина рішення містить зобов`язання вчинити певну дію, ухвалити рішення, сплатити гроші тощо), але на момент подання заяви про перегляд за виключними обставинами були виконані. Водночас, судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, [примусовому] виконанню не підлягає й тому не може бути "ще не виконаним". А проте воно також є обов`язкове для учасників справи ( для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, (стаття 370 КАС України) і до цього виду рішень не можуть застосовуватися обмеження щодо перегляду за виключними обставинами.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 щодо перегляду за виключними обставинами ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року, (у якій була застосована норма (частина третя статті 307 КПК України), яку згодом Конституційний Суд України Рішенням від 17 червня 2020 року № 4-р (II)/2020 визнав неконституційною) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при постановленні ухвали від 25 жовтня 2019 року Касаційний кримінальний суд застосував чинні норми КПК України. Натомість Рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р (II)/2020, яке заявник вважає виключною обставиною, ухвалене 17 червня 2020 року. На момент ухвалення цього Рішення кримінально-процесуальні відносини у аналізованому провадженні вже припинилися. А це означає, що дія Рішення Конституційного Суду України не може поширюватися на ці правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення.
Зазначено також, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено Конституційним Судом України безпосередньо у тексті ухваленого рішення). З наведених мотивів Велика Палата Верховного Суд констатувала, що немає підстав для задоволення заяви про перегляд за виключними обставинами ухвали Касаційного кримінального суду від 25 жовтня 2019 року.
Почасти той самий підхід можна простежити і в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18. Водночас у зазначеній справі, позаяк текст пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України дещо відрізняється від того, який міститься в пункті 1 частини першої статті 459 КПК України (в останньому випадку немає умови "якщо рішення суду ще не виконане"), увага об`єднаної палати була зосереджена головно на судових рішеннях, які можуть переглядатися за виключними обставинами з вказаної нормативної підстави.
Висновок, якого дійшла об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у справі № 808/1628/18 полягає у тому, що судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, позаяк воно не може виконуватися у примусовому порядку, не може переглядатися на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України. Крім того, рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної дії й не змінює нормативно правового регулювання, відповідно до якого суди попередніх інстанцій вирішували спір.
Відтак заява позивача до суду апеляційної інстанції про перегляд постанови цього суду від 06 липня 2021 року на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України є подібною (за сутнісними ознаками) до тієї, яка описана у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18. Зауважимо також, що приписи пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України відтоді не змінилися і застосовуються в тій самій редакції, яку роз`яснювала об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у згаданій постанові; від дати ухвалення постанови від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18 й до звернення позивача зі згаданою заявою немає істотного часового розриву й та правова позиція, яка була висловлена в зазначеній постанові, не втратила актуальності у вимірі суспільних відносин, які існують на час розгляду цієї справи.
Отже, дотримуючись цієї позиції, виходимо з того, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року, щодо перегляду якого за виключними обставинами звернувся позивач, є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно воно не підлягає примусову виконанню, тому - у значенні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.
До вказаних висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 140/2217/19 за аналогічних правовідносин про перегляд за виключними обставинами на підставі Рішення Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)2022 судового рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Варто зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)2022, пункт 4 статті 163 Закону № 2011-ХІІ, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Встановлена Конституційний Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення скасуванню не підлягають.
Відповідно до статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 34 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко