ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2025 року
м. Київ
справа № 300/3219/23
адміністративне провадження № К/990/6557/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 (головуючий суддя - Сеник Р.П., судді - Онишкевич Т. В., Судова-Хомюк Н.М.)
у справі № 300/3219/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасну виплату при звільненні грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 278 866, 04 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог указує, що наказом відповідача позивача з 24.02.2023 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. Проте при звільненні відповідачем не проведено повний розрахунок з позивачем. З огляду на що, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання розрахунку про розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення в період проходження військової служби та з вимогою про виплату належного грошового забезпечення. Листом відповідач надав позивачу довідку-розрахунок та 10.05.2025 виплатив грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за 2022 рік. З огляду на порушення відповідачем строків розрахунку з позивачем, визначених статтею 116 Кодексу законів про працю України, позивач уважає на наявність у нього права на отримання середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки виплати належної ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік за період з 24.02.2023 по 10.05.2023. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.02.2023 по 10.05.2023 в сумі 3 532 грн 87 коп. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
4. Суд першої інстанції, при ухваленні рішення, дійшов висновку, що відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Застосувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15, та критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, наведені у цій же постанові, суд першої інстанції уважав, що належним способом захисту порушених прав позивача буде стягнення на його користь середнього грошового забезпечення у розмірі 3 532 грн 87 коп.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 у справі № 300/3219/23 скасовано та прийнято постанову, якою задоволено позовні вимоги частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки виплати належної ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік за період з 24.02.2023 по 10.05.2023. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.02.2023 по 10.05.2023 в сумі 14 131 грн 50 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6. В цілому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо права позивача на виплату середнього заробітку за час затримки при розрахунку при звільненні. Застосувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, врахувавши істотність частки грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку, суд апеляційної інстанції виснував, що на користь позивача підлягає стягненню середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14 131 грн 50 коп.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 278 866 грн 04 коп.
8. Підставою касаційного оскарження судового рішення позивач указує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на указану норму процесуального закону, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з приводу доцільності застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц та від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.08.2021 у справі № 821/2093/16, щодо критеріїв зменшення відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
9. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач указує на те, що спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні регулюється статтею 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, яка передбачає обмеження виплати середнього заробітку шістьма місяцями. Тому за позицією скаржника, застосування критеріїв зменшення компенсації, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, до спірних правовідносин є недоречним.
Позиція інших учасників справи
10. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги позивача не погоджується, просить залишити постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Рух касаційної скарги
11. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
12. Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2025 адміністративну справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
13. ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
14. Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2023 за № 55 позивача, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22.02.2023 № 32-РС з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 24.02.2023 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з 25.02.2023 з продовольчого забезпечення.
15. Відповідачем 10.05.2023 виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в загальній сумі 16 413 грн 48 коп.
16. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, звернувся до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
17. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
19. Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
20. За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
21. Статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
22. За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
24. Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу належних сум при звільненні.
25. Суд першої інстанції під час вирішення цього спору керувався приписами статті 117 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону від 20.12.2005 № 3248-IV, та, застосував до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц. В свою чергу, суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин статтю 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, та зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц та висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 на підтримку позиції Великої Палати Верховного Суду.
26. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, враховує, що питання, порушені скаржником у касаційній скарзі, були предметом дослідження Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22.
27. Так, у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Судова палата) досліджувалося питання щодо можливості розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022.
28. У постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 Судова палата, з посиланням на приписи статті 58 Конституції України, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, зазначила, що з моменту набрання чинності Законом № 2352-IX - 19.07.2022, положення статті 117 Кодексу законів про працю України, у попередній редакції Закону № 3248-IV, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 Кодексу законів про працю України.
29. Судова палата у означеній постанові звернула увагу на те, що у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки щодо застосування статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 3248-IV від 20.12.2005.
30. Також Судова палата зауважила, що наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був обґрунтований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки стаття 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону від 20.12.2005 № 3248-IV не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.
31. Водночас із прийняттям Закону № 2352-IX законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності, про які зазначала Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні.
32. У підсумку Судова палала виснувала, що застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-IX, не є можливим.
33. Застосовуючи означені підходи та враховуючи, що за обставинами цієї справи спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (24.02.2023-10.05.2023) регулюється статтею 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-IX, Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки з 24.02.2023 по 10.05.2023 підлягають задоволенню у повному обсязі.
34. За цих обставин, Верховний Суд резюмує, що застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, що призвело до зменшення апеляційним судом суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача, є помилковим.
35. Обсяг встановлених у цій справі обставин дає можливість колегії суддів самостійно здійснити обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 3 768 грн 46 коп., період затримки розрахунку при звільненні становить 75 днів. А тому, середній заробіток, який підлягає стягненню на користь позивача становить 282 634 грн 50 коп (3 768 грн 46 коп x 75 днів).
37. За цих обставин Верховний Суд резюмує, що доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваного судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
38. Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
39. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).
40. Переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права, проте при визначенні розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, застосувавши принцип співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові, дійшов неправильного висновку щодо суми, яка підлягає стягненню на користь позивача. Тому відповідно до приписів статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції в частині щодо визначення розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має бути змінена редакцією цієї постанови та підлягає зміні у резолютивній її частині.
Висновки щодо розподілу судових витрат
41. З огляду на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 327 341 345 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 300/3219/23 в частині щодо визначення розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити в мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.
3. Абзаци другий, четвертий резолютивної частини постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 300/3219/23 змінити, виклавши їх у наступній редакції:
«Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 у справі № 300/3219/23 скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.02.2023 по 10.05.2023 в сумі 282 634 гривень (двісті вісімдесят дві тисячі шістсот тридцять чотири) 50 копійок».
4. Абзац п`ятий резолютивної частини постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 300/3219/23 виключити.
5. В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 300/3219/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
А.Г. Загороднюк