ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 300/3779/23

адміністративне провадження № К/990/1209/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №300/3779/23

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради

про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, зобов`язання до вчинення дій

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 (головуючий суддя: Панікар І.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023 (колегія у складі: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.)-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради, у якій просила:

1. Визнати протиправними і скасувати Містобудівні умови та обмеження № 13-31.2.1-01 від 11.02.2022, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:1164-7227-3980-7732 «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ».

2. Визнати протиправними і скасувати Повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками № ІФ051230112756 від 03.02.2023, видане Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради;

3. Зобов`язати Департамент і ДАБК вчинити певні дії, зокрема:

- заборонити ОСОБА_2 та/або будь-яким іншим особам здійснювати будь-які будівельні та інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером № 2610100000:14:001:0052, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку (кадастровий номер № 2610100000:14:001:0052) до попереднього стану, що існував до моменту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (шляхом демонтажу зведеної на момент ухвали суду споруди);

- зобов`язати ОСОБА_2 ліквідувати пошкодження квартири № 1 , спричинені/завдані ним/його діями в ході будівництва, що здійснювалося ним та/або довіреними особами з порушенням будівельних норм і правил.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 привести земельну ділянку (кадастровий номер № 2610100000:14:001:0052) до попереднього стану, що існував до моменту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (шляхом демонтажу зведеної на момент ухвали суду споруди) та зобов`язання ОСОБА_2 ліквідувати пошкодження квартири № 1 , спричинені/завдані ним/його діями в ході будівництва, що здійснювалося ним та/або довіреними особами з порушенням будівельних норм і правил. Роз`яснено позивачу, що її позовна заява в цій частині підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023 ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 залишено без змін.

4. Відмовляючи у відкритті в частині позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що за змістом позовних вимог, позивач, зокрема, просить суд: зобов`язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку (кадастровий номер № 2610100000:14:001:0052) до попереднього стану, що існував до моменту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (шляхом демонтажу зведеної на момент ухвали суду споруди); зобов`язати ОСОБА_2 ліквідувати пошкодження квартири № 1 , спричинені/завдані ним/його діями в ході будівництва, що здійснювалося ним та/або довіреними особами з порушенням будівельних норм і правил. Однак, у цій справі, ОСОБА_2 не є суб`єктом владних повноважень, внаслідок чого, позовні вимоги в цій частині не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 09.01.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023, в якій позивач просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково трактував суть двох підпунктів (2 і 3) заявленої в пункті 3 вимоги позовної заяви, як висловлені зобов`язання безпосередньо до власника квартири № 2 ОСОБА_2 , оскільки позивач просила суд зобов`язати органи місцевої влади, які є відповідальними за питання, пов`язані з веденням проектувальних, архітектурних, будівельних робіт у місті, та які безпосередньо надавали відповідні дозволи ОСОБА_2 на ведення будівельних робіт, внаслідок яких було завдано значних пошкоджень її житлу і доведено його до стану, непридатного до будівництва, вчинити дії, що перебувають безпосередньо у їх повноваженнях, та, за умови прийняття рішення про скасування наданих дозвільних документів. Відтак, на думку скаржника, позовні вимоги нею були заявлені до вчинення певних дій суб`єктами владних повноважень, що входить в межі їх компетенції, а не до конкретної фізичної особи, а відтак, через помилкове трактування змісту позовних вимог, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у відкритті провадження в частині вирішення таких вимог за правилами адміністративної юрисдикції, а судом апеляційної інстанції таку помилку не виправлено.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 09.01.2024 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Стрелець Т.Г., Бучик А.Ю.

9. Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі за вищевказаним позовом.

10. Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

12. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

13. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

14. На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

15. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6 124 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

16. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

17. Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної особи на ефективний судовий захист. При цьому адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

18. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01.02.2022 у справі № 640/18584/20 та від 01.09.2022 у справі № 640/3165/22.

19. У Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

20. Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09.09.2010 № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24.12.2004 № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

21. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). При цьому, що суд, який розглядає справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

22. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 815/7121/14 та від 13.06.2018 у справі № 816/421/17.

23. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

25. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

26. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

27. Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

28. Водночас обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

29. Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

30. При цьому єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов:

1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій;

2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій;

3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

31. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

32. Верховний Суд звертає увагу, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

33. Позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції (частина перша статті 168 КАС).

34. Згідно з частиною першою статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. За правилами частини п`ятої цієї статті КАС позовна заява має містити: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

33. Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 виклала позовні вимоги таким чином:

« 1. Визнати протиправними і скасувати Містобудівні умови та обмеження № 13-31.2.1-01 від 11.02.2022, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:1164-7227-3980-7732 «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 ».

2. Визнати протиправними і скасувати Повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками № ІФ051230112756 від 03.02.2023, видане Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради;

3. Зобов`язати Департамент і ДАБК вчинити певні дії, зокрема:

- заборонити ОСОБА_2 та/або будь-яким іншим особам здійснювати будь-які будівельні та інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером № 2610100000:14:001:0052, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку (кадастровий номер № 2610100000:14:001:0052) до попереднього стану, що існував до моменту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (шляхом демонтажу зведеної на момент ухвали суду споруди);

- зобов`язати ОСОБА_2 ліквідувати пошкодження квартири № 1 , спричинені/завдані ним/його діями в ході будівництва, що здійснювалося ним та/або довіреними особами з порушенням будівельних норм і правил.»

34. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги сформульовані так:

«- визнати протиправними і скасувати Містобудівні умови та обмеження № 13-31.2.1-01 від 11.02.2022, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:1164-7227-3980-7732 «Нове будівництво індивідуального житлового будинку на місці квартири АДРЕСА_1 »;

- визнати протиправними і скасувати Повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками № ІФ051230112756 від 03.02.2023, видане Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради;

- зобов`язати Департамент і ДАБК вчинити певні дії, зокрема: заборонити ОСОБА_2 та/або будь-яким іншим особам здійснювати будь-які будівельні та інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером № 2610100000:14:001:0052, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку (кадастровий номер № 2610100000:14:001:0052) до попереднього стану, що існував до моменту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (шляхом демонтажу зведеної на момент ухвали суду споруди);

- зобов`язати ОСОБА_2 ліквідувати пошкодження квартири № 1 , спричинені/завдані ним/його діями в ході будівництва, що здійснювалося ним та/або довіреними особами з порушенням будівельних норм і правил.»

35. Враховуючи викладене, суд першої інстанцій дійшов висновку, що за змістом позовних вимог, позивач, зокрема, просить суд:

- зобов`язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку (кадастровий номер № 2610100000:14:001:0052) до попереднього стану, що існував до моменту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (шляхом демонтажу зведеної на момент ухвали суду споруди);

- зобов`язати ОСОБА_2 ліквідувати пошкодження квартири № 1 , спричинені/завдані ним/його діями в ході будівництва, що здійснювалося ним та/або довіреними особами з порушенням будівельних норм і правил.

36. Дійшовши висновку про те, що цій справі ОСОБА_2 не є суб`єктом владних повноважень, суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження в цій частині вимог, зазначивши, що такі позовні вимоги не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

37. Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

38. Згідно із частиною третьою статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

39. Виходячи із принципу диспозитивності, закріпленого у статті 9 КАС України, суд зобов`язаний вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Відхилення від такого правила є можливим лише задля ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

40. Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

41. Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною першою статті 21 КАС України.

42. Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

43. У свою чергу, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).

44. В адміністративному судочинстві похідна позовна вимога - це спеціальна процесуальна категорія, яка використовується для урегулювання порядку вирішення спорів та спрямована на вирішення двох основних процедурних питань (розмежування спорів за критерієм предметної юрисдикції; об`єднання та роз`єднання позовних вимог) шляхом виокремлення цієї категорії від поняття «основна позовна вимога». Правильне розмежування вимог, які містяться у позовній заяві, на основні та похідні, дозволяє позивачу однозначно визначати суд, який відповідатиме такому критерію як «суд, встановлений законом» і уповноважений розглядати відповідні вимоги, а також правильно об`єднати вимоги, які можуть міститися в одній позовній заяві та, відповідно, бути вирішені одним судом в одному процесі.

45. Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції помилково трактував суть двох підпунктів (2 і 3) заявленої в пункті 3 вимоги позовної заяви, як висловлені зобов`язання безпосередньо до власника квартири № 2 ОСОБА_2 , що фактично стало підставою для висновку про непідсудність таких вимог адміністративному суду, оскільки, на думку суду, позов заявлено до особи, яка не є суб`єктом владних повноважень.

46. Разом з тим, з вимог позовної заяви вбачається, що позивач просила суд зобов`язати Департамент і ДАБК вчинити певні дії, зокрема: зобов`язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку (кадастровий номер № 2610100000:14:001:0052) до попереднього стану, що існував до моменту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень (шляхом демонтажу зведеної на момент ухвали суду споруди); зобов`язати ОСОБА_2 ліквідувати пошкодження квартири № 1 , спричинені/завдані ним/його діями в ході будівництва, що здійснювалося ним та/або довіреними особами з порушенням будівельних норм і правил.

47. Відтак, позовні вимоги позивачем були заявлені саме до суб`єкта владних повноважень, а не до конкретної фізичної особи, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позов в цій частині вимог заявлений до особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, внаслідок чого такі позовні вимоги не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

48. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, а суд апеляційної інстанції вказаних порушень не виправив.

49. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

50. За таких обставин ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023 скасувати, а справу направити до Івано-Франківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець А.Ю. Бучик