ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2024 року

Київ

справа №300/5477/23

адміністративне провадження №К/990/28494/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №300/5477/23 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року (головуючий суддя Іщук Л. П., судді: Обрізко І. М., Шинкар Т.І.),

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 27 лютого 2024 року, прийнятим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2023/000072/2 від 08 червня 2023 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовив (том 1 а.с.249-259).

Копія вказаного рішення була доставлена в Електронний кабінет Івано-Франківської митниці (далі - скаржник, Митниця) 28 лютого 2024 року о 00:14, про що складена довідка про доставку електронного листа (том 1 а.с.262).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Митниця 20 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу (том 2 а.с.1-8).

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 квітня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 6441,60 грн (том 2 а.с.16-17).

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет Митниці 17 квітня 2024 року о 09:32, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 2 а.с.18).

24 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Митниця подала до апеляційного суду клопотання, до якого долучила платіжну інструкцію № 150 від 23 квітня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 1288,32 грн (том 2 а.с.24).

Ухвалою від 24 травня 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу скаржнику (том 2 а.с.28-29).

Таке рішення апеляційного суду вмотивоване тим, що Митниця не в повному обсязі виконала вимоги ухвали від 16 квітня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет Митниці 24 травня 2024 року о 19:00, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 2 а.с.30 зворот).

29 травня 2024 року Митниця через підсистему «Електронний суд» повторно подала апеляційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року. До апеляційної скарги також була долучена платіжна інструкція № 150 від 23 квітня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 1288,32 грн. Крім того, апелянт просив поновити йому строк на апеляційне оскарження, вказуючи на те, що вперше скарга була подана із дотриманням строку на апеляційне оскарження, встановленого КАС України. Зауважував, що судовий збір було сплачено частково, водночас підставою неусунення недоліків апеляційної скарги в повному обсязі слугувала відсутність коштів на рахунку 2800 (том 2 а.с.33-47).

Ухвалою від 28 червня 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в апеляційній скарзі. Апеляційну скаргу Митниці залишив без руху, встановивши десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги (том 2 а.с.51-54).

Ухвала суду вмотивована тим, що у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження Митниця не наводить доказів щодо об`єктивних перешкод, з огляду на які звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції стало можливим лише 29 травня 2024 року. Суд зазначив, що відсутність бюджетного фінансування не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що належний до сплати розмір судового збору становить 6441,60 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), проте апелянт сплатив лише 1288,32 грн, тому йому слід доплатити 5153,28 грн. Враховуючи викладене, апеляційний суд запропонував Митниці усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання документа про доплату судового збору і заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших поважних причин його пропуску.

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет Митниці 28 червня 2024 року о 14:40, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 2 а.с.55).

08 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Митниця подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апелянт просив суд врахувати, що первинна апеляційна скарга була подання із дотриманням строку на апеляційне оскарження, проте, на момент звернення до суду апеляційної інстанції із скаргою кошти на сплату судового збору були відсутні в повному обсязі. До клопотання Митниця також долучила платіжну інструкцію № 289 від 05 липня 2024 року про доплату судового збору у розмірі 5153,28 грн (том 2 а.с.56-65).

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 липня 2024 року визнав неповажними наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження та відмовив в задоволенні заяви Митниці про поновлення строку апеляційного оскарження. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року (том 2 а.с.66-69).

В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною причиною пропуску цього строку. Суд зауважив, що під час дії воєнного стану не передбачено обмеження чи заборони щодо проведення платежів зі сплати судового збору. Врахувавши висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 825/1378/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 813/258/17, від 21 листопада 2019 року у справі №804/3200/18, Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, апеляційний суд виснував, що самі по собі обставини звернення відповідача з первинною апеляційною скаргою у строк, встановлений КАС України, не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Митниця подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що вперше з апеляційною скаргою він звернувся з дотриманням процесуального строку, але з огляду на обмежене фінансування долучив до суду апеляційної інстанції документ про часткову сплату судового збору. Після отримання відповідного фінансування 05 липня 2024 року того ж дня було сформовано і скеровано до органу казначейства відповідну платіжну інструкцію про сплату судового збору. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково визнав наведені ним обставини як неповажні та не врахував сукупності наведених ним обставин та вжитих заходів, а також висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18 червня 2020 року у справі № 826/13606/16.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 15 серпня 2024 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів розглядуваної справи слідує, що вперше Митниця подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції 20 березня 2024 року, тобто, з дотриманням встановлених статтею 295 КАС України строків.

Повернення цієї апеляційної скарги було зумовлене частковим виконанням станом на 24 травня 2024 року вимог ухвали суду від 16 квітня 2024 року в частині сплати судового збору. Так, Митниця подала до суду документи про сплату судового збору в розмірі 1288,32 грн, тоді як суд апеляційної інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху вказав на необхідність сплати 6441,60 грн.

Звертаючись повторно з апеляційною скаргою вже 29 травня 2024 року, тобто через два дні після отримання копії ухвали про повернення первинної апеляційної скарги (з урахуванням правил, встановлених частиною шостою статті 251 КАС України), Митниця долучила до неї, окрім клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, платіжну інструкцію від 23 квітня 2024 року №150 про сплату судового збору у розмірі 1288,32 грн. При цьому апелянт вважав, що наявні поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки звернення до суду з апеляційною скаргою вперше відбулось у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, а несвоєчасне усунення недоліків апеляційної скарги зумовлене відсутністю коштів на рахунку 2800. Водночас повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення.

У встановлений судом строк на виконання вимог ухвали від 28 червня 2024 року про залишення поданої повторно апеляційної скарги без руху Митниця долучила як клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, так і платіжну інструкцію від 05 липня 2024 року № 289 про сплату судового збору у розмірі 5153,28 грн.

За усталеною позицією Верховного Суду недопущення тривалого зволікання із поданням другої апеляційної скарги та усунення недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, є свідченням того, що апелянт не допустив невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. За таких обставин наявні підстави для поновлення такому учаснику справи строку на апеляційне оскарження, оскільки в такому випадку перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.

Отже, за наявності таких доводів першочерговому встановленню підлягають обставини того, коли апелянт отримав копію ухвали апеляційного суду про повернення первинно поданої апеляційної скарги, скільки часу минуло до моменту повторного звернення до суду, як апелянт діяв протягом зазначеного часу.

Із сукупності обставин цієї справи слідує, що Митниця, як уже зазначалось, вжила заходів для часткової сплати судового збору при поданні первинної апеляційної скарги, не допустила тривалого зволікання із поданням апеляційної скарги повторно, звернувшись до суду вже через два дні після отримання копії ухвали про повернення первинної апеляційної скарги, а також станом на час постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження повністю сплатила судовий збір у розмірі, що був визначений судом.

Отже, встановлені у цій справі обставини та докази на їх підтвердження свідчать на користь висновку, що в даному конкретному випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.

Натомість, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження залишив поза увагою доводи апелянта про усунення обставин, з огляду на які була повернута перша апеляційна скарга, а саме сплату судового збору, а також не надав правової оцінки обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду.

З приводу посилань суду апеляційної інстанції на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року (справа №640/3393/19), суд касаційної інстанції зазначає, що основним питанням, для вирішення якого означену справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, було вирішення виключної правової проблеми та формування єдиної правозастосовчої практики у зв`язку із суперечністю у правозастосуванні судами передбачених статтями 298 та 299 КАС України наслідків недоліків апеляційної скарги як у межах однієї юрисдикції, так і в межах різних юрисдикцій. За результатами вирішення означеного питання Суд дійшов висновку, що наявність передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України підстави для повернення скарги, а саме неусунення її окремих недоліків щодо форми та змісту (не пов`язаних з недотриманням процесуального строку) після залишення скарги без руху, поряд з відсутністю передумов для поновлення строку, не виключає відмову у відкритті провадження за такою скаргою саме з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України. Розв`язуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення податковому органу строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що повторно апеляційна скарга була подана через п`ять місяців з дня отримання оскаржуваного рішення і майже через місяць після повернення первинної апеляційної скарги.

Поряд з цим у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду не зробила висновку про неможливість поновлення строку на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги після закінчення строків, встановлених статтею 295 КАС України.

Не містять таких висновків і наведені апеляційним судом постанови Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 825/1378/17, від 08 листопада 2019 року № 813/258/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 804/3200/18. Водночас саме невиправдане зволікання із поданням апеляційної скарги як вперше, так і повторно слугувало підставою для відхилення касаційної скарги суб`єкта владних повноважень у наведених вище справах.

У цій же справі Митниця як вжила заходів для усунення, хоча і часткового, недоліків первинної апеляційної скарги, так і усунула недоліки, які слугували підставою для повернення попередньо поданої скарги, та звернулась до суду повторно у стислий строк (протягом двох днів з дня отримання ухвали про повернення апеляційної скарги). Ці обставини є підставами для висновку, що суд апеляційної інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, не оцінивши усі наведені скаржником обставини, з якими він пов`язував пропуск строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів не може залишити поза увагою і процесуальні порушення, допущені апеляційним судом при здійсненні розрахунку належного до сплати судового збору.

Так, предметом позовних вимог у цій справі було визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Суд першої інстанції задовольнив позов частково, визнавши протиправним та скасувавши рішення про коригування митної вартості товарів, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Фактично апеляційна скарга подавалася скаржником на судове рішення в частині задоволених позовних вимог.

Залишаючи без руху як вперше (том 2 а.с.16-17), так і повторно подану апеляційну скаргу (том 2 а.с.51-54) суд апеляційної інстанції виходив з того, що адміністративний позов у цій справі містить дві вимоги немайнового характеру, тому належний до сплати розмір судового збору становить 6441,60 грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8 з огляду на подання апеляційної скарги в електронній формі).

Такий висновок апеляційного суду є помилковим.

Верховний Суд у постановах від 22 січня 2019 року у справі № 804/1760/16, від 26 березня 2019 року у справі № 820/3356/16, від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962 виснував, що окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно і вимоги до суду щодо оскарження такого рішення спрямовані на захист порушеного права в публічно-правових відносинах саме з метою збереження належного особі майна.

Оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень, є майновими.

В постанові від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював висновок, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Отже, у цій справі для обчислення належного до сплати розміру судового збору за подання апеляційної скарги на рішення про коригування митної вартості товарів суду апеляційної інстанції слід було виходити з того, що позовна вимога в цій частині є майновою і базою для обрахунку судового збору є саме різниця митних платежів за митною вартістю, задекларованою платником та скоригованою Митницею.

З приводу залишення без руху апеляційної скарги Митниці в частині позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині. Разом з тим, апеляційний суд не запропонував апелянту уточнити вимоги апеляційної скарги в цій частині, що, в свою чергу, могло вплинути і на розмір належного до сплати судового збору.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, що виявилось як у помилковому розрахунку належного до сплати розміру судового збору, так і передчасному висновку про неповажність наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 353 355 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати.

Справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко