ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2025 року
м. Київ
справа №300/8802/23
адміністративне провадження № К/990/42592/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року (головуючий суддя - Остап`юк С.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року (головуючий суддя - Сеник Р.П., судді: Онишкевич Т.В., Судова-Хомюк Н.М.)
у справі №300/8802/23
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
I. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 271056,09 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він проходив службу в поліції та 22 серпня 2022 року наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 17 серпня 2022 року № 346-о/с звільнений зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліції». Вказує, що на момент звільнення відповідач не провів з ним повного розрахунку. Повний розрахунок проведений відповідачем на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 300/4691/23 лише 27 жовтня 2024 року. Оскільки, відповідач не провів повного розрахунку при звільненні позивача, чим порушив вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), тому зважаючи на приписи статті 117 КЗпП України, така бездіяльність відповідача має наслідком стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 22 серпня 2022 року до 22 лютого 2023 року в сумі 271056,09 грн.
3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 182045,92 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України частину судового збору в розмірі 1807 грн.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 272537,12 грн.
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
6. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2025 року для розгляду справи № 420/17641/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мацедонської В.Е.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції.
9. Наказом начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 17 серпня 2022 року № 346 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням з 22 серпня 2022 року згідно пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
10. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 300/4691/23 визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2021 рік. Зобов`язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2021 рік в загальній кількості 33 доби.
11. На виконання вказаного рішення у справі № 300/4691/23 відповідач 27 жовтня 2023 року виплатив позивачу компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2021 рік в сумі 13 665, 57 грн.
12. Оскільки відповідач своєчасно не здійснив виплату всіх сум, які належали до виплати під час звільнення, то відповідно до статті 117 КЗпП України у позивача виникло право на середній заробіток за весь час затримки виплати, у зв`язку з чим він звернувся до суду з вказаним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, встановив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не здійснивши своєчасної виплати належних позивачу грошових сум при звільненні, чим порушив статтю 116 КЗпП України, що відповідно до статті 117 цього Кодексу є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
14. При цьому суд першої інстанції врахував, що редакція статті 117 КЗпП України зазнала змін у зв`язку з прийняттям Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX).
15. Суд першої інстанції встановив, що позивач звільнений зі служби 22 серпня 2022 року, однак, з врахуванням статті 117 КЗпП України щодо обмеження виплати середнього заробітку шістьма місяцями та заявлених позивачем вимог, строк затримання розрахунку складає 184 календарних днів.
16. Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, суд першої інстанції врахував, що розмір грошового забезпечення позивача за червень 2022 року становив 15 176 грн та додаткова винагорода 30 000 гривень, а за липень 15176,03 грн, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених позивачу доходів. Кількість календарних днів у червні, липні 2022 року становить 61 день.
17. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 989,38 грн (60352,03 грн (грошове забезпечення позивача за два місяці перед звільненням)/61 день).
18. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток при звільненні позивача складає 182045, 92 грн (184 х 989,38 грн).
19. Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, відповідно позивач має право на отримання такого відшкодування за затримку виплати спірної компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 184 дні.
20. Однак, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до особового рахунку позивача за 2022 рік, розмір його грошового забезпечення за червень 2022 року становив 15176 грн, додаткова винагорода 30000 грн; за липень 2022 року розмір грошового забезпечення становив 15176,03 грн, додаткова винагорода 30000 гривень, а не 15176,03 грн, як про це помилково зазначив суд першої інстанції.
21. Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 1481,18 грн (90352,03 грн грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням/61 день), а не 989,38 грн, як помилково зазначив суд першої інстанції.
22. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача становить 272537,12 грн (1481,18 грн х 184 дні), тому скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову про задоволення позову.
23. В касаційній скарзі скаржник в обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував положення статей 116 117 КЗпП України, пунктів 3, 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 560/13427/21, від 26 вересня 2024 року у справі № 560/687/24, від 20 червня 2024 року у справі № 120/10686/22, від 26 червня 2024 року у справі № 520/9192/22, від 29 серпня 2024 року у справі № 200/3662/23.
24. В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про відсутність висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме пунктів 3, 4 розділу III Порядку № 100, постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168) , Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 листопада 2022 року № 775 в частині врахування чи не врахування додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн до грошового забезпечення для визначення середнього заробітку.
25. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
27. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
28. Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
29. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
30. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
31. Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
32. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
33. Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.
34. Суди попередніх інстанцій врахували приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
35. Наведена правова позиція узгоджується із висновком судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22.
36. Так, Верховний Суд зазначив, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 2352-IX, яким статтю 117 КЗпП України викладено в новій редакції, з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України в редакції Закону № 3248-IV втратила чинність. Отже, судова палата вважає, що розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, на статтю 117 Кодексу законів про працю України в новій редакцій, яка регулює правовідносини, які виникли/тривають після 19 липня 2022 року є неможливим.
37. Також судова палата зауважила, що наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був обґрунтований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки стаття 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 3248-IV не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.
38. Проаналізувавши зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, Судова палата дійшла висновку, що критерії зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, які викладено у цій постанові, побудовані саме з урахуванням того, що стаття 117 КЗпП України в редакції Закону № 3248-IV не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні. Такі критерії визначено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, і задля уникнення недобросовісності як роботодавця, так і працівника у таких правовідносинах.
39. Водночас із прийняттям Закону № 2352-IX законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності.
40. У зв`язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку шістьма місяцями, судова палата дійшла висновку, що застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, на правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, не є можливим.
41. Отже, Судова палата відступила від висновку, викладеному в постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі № 120/10686/22 (на який, зокрема, посилається скаржник у касаційній скарзі), у якій зроблено протилежний висновок щодо застосування статті 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX.
42. Водночас, щодо посилань відповідача про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 грудня 2022 року у справі № 560/13427/21, від 26 вересня 2024 року у справі № 560/687/24, від 20 червня 2024 року у справі № 120/10686/22, від 26 червня 2024 року у справі № 520/9192/22, від 29 серпня 2024 року у справі № 200/3662/23, слід зазначити, що вони не є релевантними до спірних правовідносин у зв`язку зі зміною правового регулювання положень статті 117 КЗпП України.
43. Отже, суди попередніх інстанцій правильно визначили, що при розгляді справи належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
44. У зв`язку з цим, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач має право на отримання середнього заробітку за затримку виплати спірної компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 184 дні.
45. Суд першої інстанції, дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача складає 182045, 92 грн (184 х 989,38 грн), виходячи з того, що середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням становить 989,38 грн. При цьому, здійснюючи розрахунок середньоденного грошового забезпечення позивача, суд першої інстанції врахував розмір грошового забезпечення за червень (15 176 грн) та липень 2022 року (15176,03 грн), а також додаткову винагороду за червень 2022 року (30 000 грн), відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених позивачу доходів.
46. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції неправильно визначив суму середньоденного грошового забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням, оскільки обчислюючи її, крім встановлених судом першої інстанції сум отриманих позивачем, суд не врахував додаткову винагороду позивача за липень 2022 року (30 000 грн) та як наслідок, неправильно розрахував суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
47. Визначаючи середньоденне грошове забезпечення позивача за червень-липень 2022 року, суд апеляційної інстанції, посилаючись на особовий рахунок позивача за 2022 рік, взяв до уваги розмір грошового забезпечення за червень (15 176 грн) та липень 2022 року (15176,03 грн), а також додаткову винагороду за червень (30 000 грн) та липень 2022 року (30 000 грн).
48. Встановивши, що середньоденне грошове забезпечення позивача складає 1481,18 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 272537,12 грн (1481,18 грн х 184 дні).
49. У контексті наведеного, зважаючи на висновки судів попередніх інстанцій та доводи скаржника, ключовим питанням, на стадії касаційного перегляду, є правильність здійснення судами розрахунку та визначення розміру коштів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
50. Колегія суддів зауважує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд у постанові від 31 січня 2025 року у справі № 460/2645/24, висловив правову позицію щодо питання, чи враховується додаткова винагорода, передбачена пунктом 1 постанови КМУ № 168, до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення середнього заробітку для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
51. Так, Верховний Суд у вказаній постанові, відповідаючи на вказане питання, зазначив, що за своєю правовою природою, додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов.
52. Водночас абзацом першим пункту 3 Порядку № 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
53. За змістом пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати, грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків.
54. Аналізуючи наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів виплат для військовослужбовців, а також при обчисленні середньої заробітної плати відповідно до Порядку № 100. Отже, саме норми положення Порядку № 100 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагород та компенсаційних виплат із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється середня заробітна плата для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Таким чином, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ № 168, запроваджена на період дії воєнного стану має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов, за змістом Порядку № 100, тому не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
55. З огляду на викладений правовий висновок, повертаючись до обстави справи, що розглядається, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій здійснюючи обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та визначаючи суму, неправильно розрахували середньоденне грошове забезпечення позивача за червень-липень 2022 року, оскільки врахували додаткову винагороду позивача.
56. Водночас, обсяг встановлених у цій справі обставин дає можливість колегії суддів самостійно здійснити обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
57. У цій справі загальний розмір грошового забезпечення за червень (15 176 грн) та липень 2022 року (15176,03 грн) складає 30 352,03 грн, а середньоденний 497,57 (30 352,03 грн/61) грн.
58. Отже, з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить (184 х 497,57 грн) 91 553,66 грн.
59. З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, установивши обставини справи, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, однак допустив помилку при визначенні суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача.
60. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
61. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
62. Ураховуючи викладене колегія суддів уважає за необхідне змінити мотивувальну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції у цій справі.
63. Отже, доводи касаційних скарг, які були підставою для відкриття касаційних проваджень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, частково знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень.
64. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 345 351 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України задовольнити частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року № 300/8802/23 - змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Абзац третій постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року № 300/8802/23 викласти у такій редакції:
«Стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 91 553 (дев`яносто одну тисячу п`ятсот п`ятдесят три) гривні 66 копійок.».
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
Ж.М. Мельник-Томенко
В.Е. Мацедонська,
Судді Верховного Суду