ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2022 року
м. Київ
справа № 300/910/19
провадження № К/9901/29150/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року (головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді Гуляк В.В., Коваль Р.Й.)
у справі №300/910/19
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Держпраці в Івано-Франківській області
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 14 квітня 2019 року №ІФ636/1666/АВ/П/ПТ/ТД.
2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року позов задоволено повністю.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
4. Не погодившись з таким судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року і залишити в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 12 березня 2019 року до Управління Держпраці з Урядової гарячої лінії надійшло звернення громадянки ОСОБА_2 , в якому зазначалося, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 порушує її трудові права, а саме: відмовляється виплачувати кошти за листами тимчасової непрацездатності з 13 лютого 2019 року по 11 березня 2019 року.
6. 14 березня 2019 року до Управління Держпраці в Івано-Франківській області надійшов телефонний дзвінок щодо неоформлених трудових відносин з найманим працівником у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , який здійснює свою підприємницьку діяльність в продовольчому магазині, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ці обставини відповідач підтверджує службовою запискою головного державного інспектора Білоголовського О.І.
7. На підставі наказу від 14 березня 2019 року №396-Д відповідачем видано направлення від 14 березня 2019 року №04-13/15-10/1911, яке вручено особисто позивачу 15 березня 2019 року.
8. 15 березня 2019 року інспектором праці Білоголовським О.І. складено та вручено позивачу вимогу про надання/поновлення документів №1Ф636/1666/ПД, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зобов`язано надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування у строк до 15 год. 30 хв., яку позивач отримав 15 березня 2019 року, що підтверджується його підписом.
9. Посадовими особами управління Держпраці в період з 15 березня по 18 березня 2019 року проведено інспекційне відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства про працю. За результатами проведеного інспекційного відвідування виявлені порушення законодавства про працю та складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 18 березня 2019 року №ІФ636/1666/АВ. У розділі III Акта інспекційного відвідування зафіксовані допущені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, відповідно до вимог якої працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В ході інспекційного відвідування 15 березня 2019 року за місцем здійснення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 ) встановлено, що станом на 15 год. 02 хв. на робочому місці перебувала ОСОБА_3 .
Також, відповідачем встановлено порушення вимог ст.. 253 КЗпП України. Зокрема, в акті зазначено, що особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Однак, інспекційним відвідуванням у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено, що ним допущено до виконання обов`язків продавця без укладення трудового договору ОСОБА_3 , тобто позивач не забезпечив право ОСОБА_3 на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
10. Згідно з наданим поясненням ОСОБА_3 від 15 березня 2019 року ОСОБА_3 стажується у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на посаду продавця з 11 березня 2019 року (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »). Нею зазначено, що трудовий договір не укладався, заробітну плату вона не отримувала. Стажується з 08:00 по 19:00 год.
11. 18 березня 2019 року інспектором праці, що здійснював інспекційне відвідування, складено протокол про адміністративне правопорушення № ІФ636/1666/АВ/П/ПТ, який надіслано на розгляд Івано-Франківського міського суду.
12. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
13. Позивач відмовився підписувати Акт інспекційного відвідування, у зв`язку із чим примірники акта та протоколу направлено об`єкту відвідування для підпису рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення 19 березня 2019 року, яке вручено адресату 22 березня 2019 року.
14. Факт отримання ОСОБА_1 вказаних акта та протоколу підтверджується і тим, що 26 березня 2019 року позивачем подані зауваження до Акта від 18 березня 2019 року №ІФ636/1666/АВ.
15. На зауваження до акта інспекційного відвідування 28 березня 2019 року головним державним інспектором праці Білоголовський О.І. надано відповідь, якою у задоволенні зауважень відмовлено у зв`язку з їх недостатньою обґрунтованістю.
16. Крім того, 28 березня 2019 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 внесено припис про усунення виявлених порушень від 28 березня 2019 року № ІФ636/1666/АВ/П.
Два примірники припису та відповідь на заперечення, у зв`язку з неможливістю особистого вручення позивачу, направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу об`єкта відвідування та вручено особисто позивачу 29 березня 2019 року.
17. 08 квітня 2019 року на адресу Управління Держпраці в Івано-Франківській області фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано відповідь про виконання припису від 28 березня 2019 року № ІФ636/1666/АВ/П. До відповіді позивачем долучені підтверджуючі документи, які свідчили про те, що пункти припису виконані та виявлені порушення усунуті в строк зазначений у приписі.
18. За результатами розгляду матеріалів інспекційного відвідування заступником начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 27 березня 2019 року № ІФ636/1 666/АВ/П/ГП/ТД.
19. Листом від 01 квітня 2019 року № 05-07/15-10/2376 позивача повідомлено про призначений на 11 квітня 2019 року об 11 год. 00 хв. розгляд справи про накладення фінансових санкцій відповідно до ст. 265 КЗпП України за порушення законодавства про працю, яке направлено рекомендованим листом на поштову адресу місця реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Повідомлення повернулося 06 травня 2019 року на адресу відповідача у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання. Суд констатує, що повідомлення позивачу надіслано 02 квітня 2019 року на адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а фактичне неотримання цього рішення адресатом не залежить від відправника та не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення.
20. Позивач 11 квітня 2019 року на розгляд справи не прибув, свого уповноваженого представника не направив. За результатами розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, а саме: ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ст. 253 КЗпП України, відповідальність за які передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, заступником начальника Управління Держпраці винесено постанову від 11 квітня 2019 року №ІФ636/1666/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 125 190 гривень.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
21. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 травня 2019 року. Застосоване стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн фізична особа-підприємець ОСОБА_1 сплатив відповідно до квитанції № 12-2068К. Накладення на нього штрафу за те саме правопорушення постановою Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 11 квітня 2019 року №ІФ636/1666/АВ/П/ПТ/ТД-ФС є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст.61 Конституції України.
22. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився і, відмовляючи у позові, вказав, що постанова від 11 квітня 2019 року № ІФ636/1666/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 125190 грн передувала ухваленню постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 травня 2019 року у справі №344/5709/19 (провадження №3/344/2105/19) про адміністративне правопорушення, а тому суд вважав, що саме ухвалюючи постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 травня 2019 року можна трактувати, як повторне притягнення до одного виду відповідальності за те саме правопорушення.
23. При цьому, апеляційний адміністративний суд керувався тим, що відповідачем надано суду достатньо доказів, котрі б свідчили про недотримання позивачем норм КЗпП України, а саме допуску до роботи працівника без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
24. Касаційну скаргу мотивовано порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.
25. Зокрема, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив приписи ст. 61 Конституції України, оскільки допустив накладення на позивача подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
26. Також позивач стверджує про те, що розгляд справи про накладення відповідачем штрафу відбувся без участі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , який у відповідну дату перебував на стаціонарному лікуванні.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, виходить з такого.
28. Об`єднана палата Верховного Суду під час розгляду справи №260/1743/19 за схожих правовідносин у постанові від 22 грудня 2020 року дійшла висновку, що в умовах одночасного застосування санкцій до фізичної особи - підприємця за ст. 265 КЗпП України та ст. 41 КУпАП, має місце подвійне застосування щодо однієї і тієї ж особи двох штрафних каральних заходів. Це є не лише непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи, але й ставить у нерівне правове становище при вчиненні аналогічного правопорушення у діяльності юридичної особи та фізичної особи-підприємця не на користь останнього. Розмежування статусу фізичної особи та фізичної особи - підприємця не зумовлює можливостей відходу від цих висновків, оскільки в обидвох випадках каральна мета відповідальності реалізується щодо єдиного суб`єкта права - фізичної особи, яка з метою законного здійснення господарської діяльності отримує додатковий правовий статус. Оскільки правовий статус підприємця фізична особа з повною цивільною дієздатністю набуває в порядку реалізації свого права на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (згідно з ч. 1 ст. 42 Конституції України та ч. 1 ст. 50 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України).
Отже, фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 1 ст. 41 КУпАП.
29. Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 22 грудня 2020 року сформулювала правовий висновок, відповідно до якого:
- штрафи, передбаченні ст. 265 КЗпП України, є заходами фінансової відповідальності, а тому підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає;
- фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу "non bis in idem" як складового елементу принципу верховенства права.
30. Застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи слід врахувати, що постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
31. Тобто позивача притягнуто до відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП і за ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
32. Суд першої інстанції вірно скасував оскаржену постанову про притягнення позивача накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 125 190 гривень.
33. Щодо висновків суду апеляційної інстанції про те, що постанова про притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України прийнята раніше, ніж постанова суду за правопорушення, передбачене ч.3 ст.41 КУпАП, колегія суддів зазначає, що подібне правове питання вже розглядалося Верховним Судом.
34. Так, у постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі №300/195/20 зазначено, що конституційною нормою встановлено заборону саме «подвійного», а не «повторного» притягнення до відповідальності. Застосування зазначеного конституційного положення не залежить від того, за яким рішенням особу було притягнуто до відповідальності раніше.
35. Підхід, застосований судом апеляційної інстанції, в контексті обставин цієї справи, призвів до того, що позивача фактично притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу за одне й те саме порушення двічі: постановою відповідача - 125190 грн. і постановою суду - 8500 грн. Такий результат правозастосування, не зважаючи на причини його виникнення, не узгоджується з цілями ст. 61 Конституції України.
36. Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є вірним, тоді як суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального права і помилково скасував законне і обґрунтоване рішення окружного адміністративного суду.
37. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених ст. 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
38. Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. 139 242 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі №300/910/19 - скасувати.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі №300/910/19 - залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб