ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 303/1280/18
провадження № 61-6040св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі - виконавчий комітет Мукачівської міської ради, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2019 року у складі судді Монич В. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Фазикош Г. В., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав, визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, поновлення права власності, витребування квартири.
2. Позов мотивовано тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 16 січня 2014 року у справі № 303/7768/13-ц в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11118487001 від 15 лютого 2007 року в сумі 26 579,72 доларів США було звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом передачі її у власність АТ «Дельта Банк» на підставі договору іпотеки від 15 лютого 2007 року.
3. В подальшому ПАТ «Дельта Банк» зареєструвало право власності на вказану квартиру та 04 січня 2018 року були проведені електронні торги з її продажу, переможцем яких став ОСОБА_2 .
4. 31 січня 2018 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.
5. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року у справі № 303/7768/13-ц скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16 січня 2014 року, на підставі якого за ПАТ «Дельта Банк» було зареєстровано право власності на зазначену квартиру та ухвалене нове судове рішення про відмову у задоволенні позову банку.
6. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 , просила суд:
7. визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора від 04 липня 2017 року про реєстрацію за ПАТ «Дельта Банк» права власності на квартиру АДРЕСА_2 (індексний номер 35977533);
8. визнати недійсними електронні торги від 04 січня 2018 року, проведені на сайті dgf.prozorro.sale, результати яких оформлені протоколом
№ UA-EA-2017-12-21-000082-b, переможець - ОСОБА_2 ;
9. визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 31 січня 2018 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 ;
10. поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 ;
11. витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спірну квартиру.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
12. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора від 04 липня 2017 року про реєстрацію за ПАТ «Дельта Банк» права власності на квартиру АДРЕСА_2 (індексний номер 35977533). Визнано недійсними електронні торги від 04 січня 2018 року, проведені на сайті dgf.prozorro.sale, результати яких оформлені протоколом
№ UA-EA-2017-12-21-000082-b, переможець - ОСОБА_2 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 31 січня 2018 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 . Поновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 . Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .
13. Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки рішення суду, на підставі якого було звернуто стягнення на спірну квартиру, скасовано.
14. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 17 грудня 2019 року в частині вирішення вимог про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ПАТ «Дельта Банк», визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу, поновлення права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В частині вирішення позовних вимог про витребування майна рішення суду залишено без змін.
15. Апеляційний суд виходив з того, що банк був не вправі відчужувати спірне майно, оскільки судове рішення, яке стало підставою для реєстрації за банком права власності на квартиру скасоване. Разом із тим, ефективним та достатнім способом захисту порушеного права ОСОБА_1 суд вважав витребування квартири.
16. Додатковою постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» по 1 771,55 грн кожному на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційних скарг.
17. Постановою Верховного Суду від 01 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про витребування квартири скасовано і справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
18. Скасовуючи судове рішення апеляційного суду у частині витребування майна та направляючи в цій частині справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції зазначив про необхідність оцінки пропорційності втручання у права набувача майна, аналізу балансу законних інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у тому числі з урахуванням їх майнового стану та значення спірного майна (квартири) для кожного з них, їх фактичних намірів щодо використання квартири, можливості ОСОБА_2 отримати від продавця повернення коштів, сплачених за квартиру тощо.
19. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 17 грудня 2019 року залишено без змін.
20. Суд апеляційної інстанції, врахувавши фактичні обставини, а саме, що ОСОБА_2 належить на праві власності декілька об`єктів нерухомого майна - квартир, водночас ОСОБА_1 іншого майна, крім спірної квартири, яка є її єдиним житлом, не має, відповідно втручання держави у позбавлення позивачки права на житло становитиме у порівнянні з відповідачем непропорційний тягар.
21. При цьому, апеляційний суд врахував, що ОСОБА_2 є юристом за фахом, діючим адвокатом Національної асоціації адвокатів України (свідоцтво від 25 січня 2013 року № 21/858), добре обізнаний з практикою реалізації майна у процедурі банкрутства фізичних осіб, оскільки при укладенні договору
купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_2 був обізнаний, що вказане майно ПАТ «Дельта Банк» набув на підставі судового рішення у справі № 303/7768/13-ц, яке у подальшому було скасоване, тобто відповідач, у цьому випадку, діяв недобросовісно, використовуючи знання в юриспруденції з корисливих мотивів, з мотивів придбати нерухоме майно за заниженою ринковою ціною з метою отримання у подальшому прибутку.
22. Відповідач квартиру перед її купівлею не оглядав, ключі від продавця не отримував, а отже при купівлі іпотечного майна не проявив розумну обачність щодо підстав набуття права власності на квартиру продавцем ПАТ «Дельта Банк» на підставі рішення суду, яке суперечить вимогам статті 37 Закону України «Про іпотеку».
23. Отже, доводи ОСОБА_2 про те, що витребування у добросовісного набувача спірного майна становитиме для нього надмірний тягар, не знайшли свого підтвердження і спростовуються встановленими судом обставинами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
24. 24 квітня 2024 року ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 березня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
25. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2024 року, справу № 303/1280/18 призначено судді-доповідачеві Синельникову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Шипович В. В.
26. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
27. У зв`язку із заявленим самовідводом суддями: Синельниковим Є. В., Осіяном О. М. та Шиповичем В. В., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2024 року, справу № 303/1280/18 призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Лідовець Р. А.
28. У зв`язку із заявленим самовідводом суддею Білоконь О. В., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2024 року, справу № 303/1280/18 призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Лідовець Р. А.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
29. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до нього.
30. Підставою касаційного оскарження заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 03 жовтня 2011 року у справі № 3-98гс11, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1203цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 18 березня 2020 року у справі № 466/6221/16-а, від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, від 15 листопада 2023 року у справі № 918/119/21, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
31. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
32. Касаційна скарга мотивована тим, що він, як добросовісний набувач, несе індивідуальний та надмірний тягар у зв`язку з витребуванням у нього майна, оскільки, зокрема, іншого майна на момент придбання спірної квартири у заявника не було; оскаржуване судове рішення зумовлює шукати способи повернення сплачених ним коштів за лотом та відшкодування збитків; ПАТ «Дельта Банк» перебуває у ліквідації без правонаступників, а строк його ліквідації закінчився 08 жовтня 2020 року, що унеможливлює компенсацію понесених ОСОБА_2 витрат; майно придбане на прилюдних торгах не може бути витребувано у добросовісного набувача за будь-яких умов.
33. Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції повністю, хоча суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду лише в частині.
34. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
35. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 16 січня 2014 року у справі № 303/7768/13-ц, з врахуванням ухвали цього ж суду від 29 травня 2017 року про виправлення описки, позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , Державної реєстраційної служби України - задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11118487001 від 15 лютого 2007 року в сумі 26 579,72 доларів США, що еквівалентно 212 595,58 грн, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом передачі її у власність ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору іпотеки від 15 лютого 2007 року, укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» і ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
36. 29 червня 2017 року на підставі зазначеного рішення суду за ПАТ «Дельта Банк» було зареєстровано право власності на спірну квартиру.
37. 04 січня 2018 року проведено електронні торги (аукціон) з продажу вищевказаної квартири (лот F11G2016), результати яких оформлені протоколом
№ UA-EA-2017-12-21-000082-b, а переможцем торгів став ОСОБА_2 із ціновою пропозицією 280 001 грн.
38. 31 січня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.
39. В подальшому рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16 січня 2014 року у справі № 303/7768/13-ц скасовано постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року та у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність квартири АДРЕСА_2 відмовлено.
40. Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2020 року касаційні скарги ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 у справі № 303/7768/13-ц залишено без задоволення. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року залишено без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
41. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
42. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
43. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
44. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
45. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
46. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
47. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
48. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
49. У частині першій статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
50. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
51. За статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.
52. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.
53. Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України).
54. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
55. Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
56. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 зазначено, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
57. За змістом статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
58. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
59. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
60. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
61. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
62. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції застосовується з огляду на такі принципи: 1) у першому реченні першого абзацу закладається принцип мирного володіння майном, який має загальний характер; 2) принцип, викладений у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплений у другому абзаці принцип визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 166-168).
63. Критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
64. Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
65. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
66. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07).
67. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
68. Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.
69. У постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс17 зазначено, що за змістом пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
70. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення (постанова від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц). При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 конкретизовані аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 16 вересня 2015 року в справі № 6-1193цс15, та висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц. Означена конкретизація полягала, зокрема, у тому, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінились чи припинились на підставі відповідного рішення.
71. Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. висновки Великої Палати Верховного Суду України у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц та від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц).
72. Верховний Суд, скасовуючи постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про витребування квартири та направляючи справу у відповідній частині до суду апеляційної інстанції, констатував, що суди попередніх інстанцій не дали відповіді на доводи ОСОБА_2 про те, що витребування у добросовісного набувача спірного майна становитиме для нього надмірний тягар.
73. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про витребування квартири, врахувавши висновки Верховного Суду, дійшов висновку, що доводи ОСОБА_2 про те, що витребування у добросовісного набувача спірного майна становитиме для нього надмірний тягар не знайшли свого підтвердження.
74. Вказаний висновок зроблено на підставі встановлених обставин, а саме: зареєстрованого за ОСОБА_2 нерухомого майна - житлових приміщень (квартир). Крім цього, на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 вересня 2023 року у справі № 303/6864/23 заявника вселено в квартиру АДРЕСА_3 .
75. Також доречним є врахування апеляційним судом тієї обставини, що ОСОБА_2 є діючим адвокатом з 2013 року, набув у свою власність певну кількість нерухомого майна (квартир), у переважній більшості на підставі правочинів купівлі права вимоги за кредитними договорами, що свідчить про обізнаність відповідача з практикою реалізації майна фізичних осіб під час процедури банкрутства банківської установи. А враховуючи обставини набуття права власності на вказане нерухоме майно (житлового масиву), відчуження якого на користь ОСОБА_2 відбулося саме у зв`язку з неплатоспроможністю боржників за кредитними договорами, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що придбання відповідачем ряду квартир за тих самих обставин свідчить про поведінку особи набувача з корисливих мотивів.
76. Отже, оцінюючи баланс інтересів, з урахуванням встановлених обставин, а саме, що ОСОБА_1 не має іншого житла, ніж спірна квартира, яка вибула з її володіння, та ОСОБА_2 , який є власником житлових будинків та квартир у м. Ужгороді та м. Мукачево, очевидно, що дотримання такого балансу буде шляхом витребування спірної квартири на користь позивачки, відповідно таке втручання у право власності відповідача відповідає легітимній меті, а саме поверненню у володіння особи єдиного житла.
77. За наведених обставин підставним висновком апеляційного суду є, що набувач ОСОБА_2 не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до АТ «Дельта Банк» про стягнення сплаченої вартості спірної квартири.
78. Довід касаційної скарги про неможливість відшкодування збитків у зв`язку з ліквідацією АТ «Дельта Банк», що становить для ОСОБА_2 надмірний тягар, Верховний Суд відхиляє, оскільки за встановлених обставин у цій справі, витребування спірного майна переслідує легітимну мету (відновлення права на єдине житло) та відповідає балансу інтересів на користь ОСОБА_1 у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції (право на житло). У цьому конкретному випадку неможливість відшкодувати збитки, пов`язані з придбанням спірної квартирі, особі, яка у своїй власності має житлове приміщення одне й більше, не може превалювати та унеможливлювати відновлення права власності на єдине житло, яке вибуло з володіння позивачки поза її волею.
79. Водночас необхідно врахувати, що Постановою Національного банку України № 664 від 02 жовтня 2015 року було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Дельта Банк», 02 жовтня 2015 року розпочата процедура ліквідації АТ «Дельта Банк», а отже, з дня ухвалення Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області 17 грудня 2019 року судового рішення, зокрема, про витребування спірної квартири, відповідач ОСОБА_2 не мав перешкод для звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із вимогою про відшкодування збитків.
80. Зважаючи на вищевикладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 .
81. Довід касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції повністю, хоча суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду лише в частині, спростовується змістом оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, зокрема його мотивувальною частиною, яка свідчить, що Закарпатський апеляційний суд переглянув рішення місцевого суду у межах позовних вимог про витребування квартири та відповідно до висновків та вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 01 березня 2023 року.
82. Аргумент касаційної скарги, що майно придбане на прилюдних торгах не може бути витребувано у добросовісного набувача за будь-яких умов спростовується сталою практикою суду касаційної інстанції, зокрема у постанові Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі № 640/14276/17 сформовано висновок, що застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 592/7963/16-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 295/3225/17.
83. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 03 жовтня 2011 року у справі
№ 3-98гс11, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1203цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 18 березня 2020 року у справі № 466/6221/16-а, від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, від 15 листопада 2023 року у справі № 918/119/21, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
84. Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
85. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
86. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
87. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
88. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 грудня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:Н. Ю. Сакара І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець