№ 303/248/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 року

м. Київ

справа № 303/248/23

провадження № 61-15886св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:

позивач - заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України,

відповідачка - ОСОБА_1 ,

треті особи: Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Кожух О. А., Джуги С. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» (далі - ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця»), Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України, про витребування майна, припинення права власності.

Позовну заяву обґрунтував тим, що спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону під час виконання повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення вимог законодавства у сфері збереження та використання нерухомого майна Міністерства оборони України, а саме будівлі готелю на АДРЕСА_1 . Зазначив, що 22 жовтня 2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 09 жовтня 2007 року № 224 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 жовтня 2007 року серії НОМЕР_1 за державою в особі ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» зареєстровано (реєстраційний номер майна: 14382950) право власності на нежитлову будівлю - готель площею 714,30 кв. м на АДРЕСА_1 . Надалі, 05 травня 2015 року Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України) провело електронні торги щодо продажу вищевказаного нерухомого майна, у зв`язку з перебуванням у Відділі примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області зведеного виконавчого провадження № 23271186 за виконавчими документами про стягнення з ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» заборгованості на загальну суму 1 485 991,70 грн. Переможцем електронних торгів та власником спірної будівлі стала ОСОБА_1 як така, що запропонувала найвищу цінову пропозицію у розмірі 4 622 978,15 грн, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 78777, актом державного виконавця про проведення електронних торгів від 19 травня 2015 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Однак рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2018 року у справі № 303/4240/15, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, задоволено позов першого заступника військового прокурора Західного регіону України (на цей час - перший заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону) в інтересах Міністерства оборони України та ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання недійсними результатів електронних торгів, застосування наслідків недійсності правочину та зобов`язання вчинити дії. Указаним рішенням суду визнано неправомірними дії Головного управління юстиції в Закарпатській області щодо визначення складу майна, яке підлягає реалізації, а саме нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,3 0 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 та передачі її для реалізації на електронних торгах, визнано недійсними результати електронних торгів, скасовано протокол їх проведення від 05 травня 2015 року № 7877 та застосовано наслідки недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів щодо відчуження вищевказаного нерухомого майна шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказане майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а останньому необхідно повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4 622 978,15 грн.

Під час розгляду справи № 303/4240/15 судами встановлено, що спірне нерухоме майно реалізовано на електронних торгах незаконно, з порушенням статті 41 Конституції України, статей 92 203 215 321 658 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а також частини шостої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», тобто судом підтверджено незаконність вибуття з державної власності нежитлової будівлі - готелю площею 714,3 кв. м на АДРЕСА_1 .

Вказував на те, що 08 травня 2020 року за заявою прокурора відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління Міністерства юстиції України в Закарпатській області відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю (готель) загальною площею 714,3 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 . 15 червня 2020 року та 14 квітня 2021 року постановами державного виконавця, винесеними у вказаному вище виконавчому провадженні, накладено на боржника ОСОБА_1 штрафи, однак рішення суду залишилося невиконаним. Надалі державним виконавцем було призначено проведення виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні на 10 червня 2022 року та 04 липня 2022 року, однак вони не відбулися через неявку боржника. Таким чином, боржник у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 - відповідачка у цій справі ОСОБА_1 фактично ухиляється від вчинення виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні та не повертає на виконання рішення суду у справі № 303/4240/15-ц спірне нерухоме майно, як наслідок не надає можливості користуватися позивачу майном, яке незаконно вибуло з його власності. 18 липня 2022 року начальником Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішення у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Івано-Франківськ) на адресу Мукачівського районного управління поліції скеровано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 382 Кримінального кодексу України (далі - КК України), через невиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду у справі № 303/4240/15-ц щодо повернення спірного нерухомого майна, а 20 вересня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 та частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на це прокурор переконував, що вжиті заходи щодо примусового виконання рішення суду у справі № 303/4240/15-ц про повернення спірного нерухомого майна до державної власності не забезпечили виконання вказаного судового рішення щодо повернення цього майна до державної власності, а можливість вжиття подальших заходів щодо його примусового виконання відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» відсутня через вчинення державним виконавцем всіх можливих виконавчих дій щодо виконання зазначеного виконавчого документа.

Також прокурор вказував на те, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, спірне нерухоме майно - реєстраційний номер 662653421104, разом з обладнаною платною автостоянкою - літ. «А-А'», спорудами № 1-2 та навісом літ. «Б» зареєстровано на праві приватної власності за відповідачкою. Це право власності зареєстровано 19 червня 2015 року на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна нерухомого майна з прилюдних торгів, які визнано недійсними на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2018 року у справі 303/4240/15-ц. Водночас з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомо, що з 22 жовтня 2007 року до 19 червня 2015 року спірне нерухоме майно на праві державної власності було оформлено за ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця». Водночас органом управління зазначеним майном та підприємством є Міністерство оборони України. Зокрема, відповідно до пункту 1.1 статуту ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» засноване на державній власності, створене Міністерством оборони України - орган управління майном і підпорядковане йому. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суб`єктами управління об`єктами державної власності є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи. Згідно з пунктом 3 Положення про Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 28 травня 2021 року № 142, вказане управління виконує завдання із забезпечення реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, а також завдання і функції покладені на Міністерство оборони України, у тому числі щодо обліку та управління об`єктами державної власності та державним майном, закріпленим за суб`єктами господарювання. Таким чином, належним позивачем у справі є держава в особі Міністерства оборони України. За змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Ураховуючи, що судом відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України визнано недійсним документ (визнано недійсними електронні торги та застосовано наслідки недійсності правочину), на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на спірне нерухоме майно, а тому належним способом захисту порушеного права в такому випадку є усунення перешкод у користуванні відповідачем вказаним нерухомим майном. Враховуючи, що станом на цей час спірне нерухоме майно, відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстровано на праві власності за відповідачем, тому в цьому випадку належним способом захисту порушених інтересів держави є витребування у ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України спірного нерухомого майна: нежитлової будівлі - готелю площею 714,3 кв. м на АДРЕСА_1 .

Крім того, прокурор наголошував на тому, що відповідачка з 12 лютого 2020 року (дата набрання законної сили рішенням суду першої інстанції від 16 листопада 2018 року у справі № 303/4240/15-ц), а щонайменше з 08 травня 2020 року (дата відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у справі № 303/4240/15-ц) до теперішнього часу, тобто майже З роки (з 12 лютого 2020 року) незаконно продовжує користуватися спірним нерухомим майном та не повертає його законному власнику - Міністерству оборони України на виконання рішення суду у справі № 303/4240/15-ц.

Оскільки належний захист порушених інтересів держави щодо усунення перешкод у користуванні спірним нерухомим майном не забезпечено, заступник керівника прокуратури регіону звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України і просив витребувати у ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України нерухоме майно - нежитлову будівлю (готель) загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням права власності відповідача на вказане нерухоме майно, стягнути з ОСОБА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону судовий збір на суму 69 344,67 грн, сплачений за подачу до суду цього позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 листопада 2023 року у складі судді Полянчука Б. І. позов заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України нерухоме майно - нежитлову будівлю (готель) загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні позовних вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - нежитлову будівлю (готель) загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону судовий збір у розмірі 69 344,67 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що власником спірного нерухомого майна є держава в особі Міністерства оборони України, а не ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця»; заходи вжиті щодо примусового виконання рішення суду у справі № 303/4240/15-ц щодо повернення спірного нерухомого майна до державної власності, не забезпечили виконання цього судового рішення, а можливість проведення подальших виконавчих заходів щодо його виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» відсутня через вчинення державним виконавцем усіх можливих виконавчих дій щодо виконання зазначеного рішення та закінчення виконавчого провадження.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки внаслідок незаконності вибуття спірного нерухомого майна з володіння власника поза його волею, порушено право державної власності, то таке право підлягає відновленню, шляхом витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на користь Міністерства оборони України.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що судове рішення про витребування спірного нерухомого майна є самостійною підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, а отже, із внесенням такого запису право власності відповідача на це майно припиняється, тому позовні вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне майноє неефективним способом захисту порушених прав позивача і задоволенню не підлягають.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки до закінчення виконавчого провадження, яким виконувалось рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської областівід 16 листопада 2018 року у справі № 303/4240/15-ц про повернення спірного нерухомого майна в повне господарське відання ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», у Міністерства оборони України як позивача були відсутні підстави вважати, що його права порушені і тільки після закінчення виконавчого провадження 20 вересня 2022 року Міністерству оборони Українистало відомо про те, що майно не повернуто за рішенням суду і з того часу у нього виникло право на звернення з позовом до суду про захист порушеного права власності, тому заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону не пропущено позовну давність для звернення до суду із цим позовом.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про витребування спірного нерухомого майна, ОСОБА_1 подала до Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу.

Водночас це рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно учасниками справи не оскаржувалось та у цій частині набрало законної сили.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що оскільки спірне нерухоме майно було зареєстроване за ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на праві повного господарського відання, то саме державне підприємство було б уповноважене на звернення до суду із позовом про витребування такого майна за наявності на те відповідних підстав, а Міністерство оборони України не є та не було титульним володільцем спірного майна, а тому не має права на витребування цього майна з чужого незаконного володіння відповідачки.

Водночас апеляційний суд звернув увагу на те, що відповідачка ОСОБА_1 набула право власності на спірний об`єкт нерухомості внаслідок виконання сторонами договору купівлі-продажу майна від 16 липня 2018 року за результатами проведення аукціону з продажу майна банкрута, що відбулося 12 липня 2018 року, який визнано недійсним у судовому порядку, та вважав, що у цьому випадку незаконне порушення прав Міністерства оборони України відповідачкою відсутнє.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що єдиним належним способом захисту у межах спірних правовідносин могло бути звернення прокурора до суду в інтересах власника спірного майна сторони оспорюваного правочину - ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», права якого підлягають захисту з використанням правового механізму, передбаченого статтею 216 ЦК України, а не статтями 387 388 ЦК України.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» та Міністерство оборони України дізналися про порушення їх прав на спірне майно після проведення електронних торгів з реалізації цього майна, тобто з 05 травня 2015 року, тому позовна давність для пред`явлення прокурором до суду віндикаційного позову спливла ще 05 травня 2018 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У листопаді 2024 року перший заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 травня 2024 року у справі № 404/6016/17, від 05 жовтня 2021 року у справі № 925/1214/19, від 16 лютого 2022 року у справі № 904/1407/21, від 19 травня 2022 року у справі № 904/5558/20, від 20 вересня 2023 року у справі № 910/1978/22, від 11 червня 2024 року у справі № 908/63/23, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 12 січня 2022 року у справі № 703/1191/20, від 31 березня 2021 року у справі № 752/4033/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 19 квітня 2023 року у справі № 199/78/21, від 27 січня 2021 року у справі № 186/599/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 та інших (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- не врахував усіх фактичних обставин справи та помилково скасував рішення суду першої інстанції;

- не надав належної оцінки тому, що оскільки рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16 листопада 2018 року у справі № 303/4240/15-ц не виконано, відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від вчинення виконавчих дій та не повертає спірне нерухоме майно державі, то прокуратура була вимушена вжити заходів щодо пред`явлення до суду позову про витребування такого майна для захисту інтересів держави;

- проігнорував, що спірне майно перебувало у ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» лише на праві господарського відання, а власником спірного майна та органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, є саме Міністерство оборони України;

- помилково вважав, що належним способом захисту у межах спірних правовідносин могло бути звернення прокурора до суду в інтересах власника спірного майна, сторони оспорюваного правочину - ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», права якого підлягають захисту з використанням механізму, передбаченого статтею 216 ЦК України;

- не звернув увагу на те, що між Міністерством оборони України та ОСОБА_2 відсутні жодні укладені договори щодо спірного майна, а тому права Міністерства оборони України не підлягають захисту шляхом задоволення позову з підстав, передбачених статтею 216 ЦК України;

- проігнорував, що у цій справі спірне майно може бути лише витребувано від відповідачки на підставі статті 388 ЦК України;

- не дослідив факти, які підтверджують правомірність вимог про витребування власником - Міністерством оборони України майна з чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують: суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно; незаконність вибуття спірного майна з володіння позивача; відсутність у відповідача юридичних підстав для збереження і володіння таким майном; наявність витребуваного майна в натурі у незаконному володінні відповідачки;

- не врахував, що прокурором та Міністерством оборони України у цій справі не пропущено позовну давність, оскільки її відлік розпочався лише 12 лютого 2020 року, а позовну заяву подано до суду прокурором 11 січня 2023 року; тощо.

У грудні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник Митровка Я. В., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та просила залишити оскаржувану постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Також у вказаному відзиві відповідачка зазначила, що вона внаслідок перегляду цієї справи у касаційному порядку понесе витрати на правову допомогу, орієнтовний розмір яких становить 10 000,00 грн. Докази таких витрат на правову допомогу будуть подані суду протягом 5 днів після винесення постанови суду касаційної інстанції у справі.

У січні 2025 року перший заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду письмові пояснення, в яких підтримав доводи касаційної скарги та просив скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року і залишити в силі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 листопада 2023 року у частині задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 29 листопада 2025 року касаційну скаргу першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області матеріали справи № 303/248/23; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.

У грудні 2024 року матеріали справи № 303/248/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2025 року справу № 303/248/23 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено та аналіз матеріалів справи свідчить про те, що 20 жовтня 2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 09 жовтня 2007 року № 224 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 жовтня 2007 року серії НОМЕР_1 за ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» зареєстровано право державної власності на спірну нежитлову будівлю (готель) загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області перебувало зведене виконавче провадження № 23271186, де боржником виступало ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця».

До зведеного виконавчого провадження входило 14 виконавчих документів на суму 45 237,29 грн щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за позовом військового прокурора Ужгородського гарнізону Західного регіону України та 9 виконавчих документів на суму 609 466,55 грн щодо стягнення заборгованості на користь УПФ в м. Мукачеві та Мукачівському районі, а всього 44 виконавчі документи на суму 1 485 991,70 грн.

Оскільки коштів від реалізації арештованого рухомого майна ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» було недостатньо для погашення заборгованості по заробітній платі та на користь УПФ, державним виконавцем було звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю (готель), загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Майно реалізовувалось через Систему електронних торгів арештованого майна.

05 травня 2015 року відбулися електронні торги з реалізації нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем торгів став учасник № 3 -ОСОБА_1

19 червня 2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю готель загальною площею 714,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для державної реєстрації слугувало свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1786, видано 19 червня 2015 року.

Згідно із свідоцтвом, виданим приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О. В. від 19 червня 2015 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 червня 2015 року № 39395108, ОСОБА_1 є власником майна, що складається з нежитлової будівлі, готелю з обладнаною платною автостоянкою, позначеної в плані літ. «А-А*», загальною площею 714,30 кв. м, будівлями та спорудами, що позначені літ. «Б» - навіс, № 1-2 - споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У липні 2015 року перший заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, ОСОБА_1 , ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції в Закарпатській області про визнання недійсними результатів електронних торгів, застосування наслідків недійсності правочину та зобов`язання вчинити дії.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2018 року у справі № 303/4240/15-ц позов першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» задоволено. Визнано дії Головного управління юстиції в Закарпатській області щодо визначення складу майна, яке підлягає реалізації, а саме нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та передачі для реалізації на електронних торгах неправомірними. Визнано недійсними результати електронних торгів та скасовано протокол проведення електронних торгів від 05 травня 2015 року № 78777. Застосовано наслідки недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів від 05 травня 2015 року № 78777 щодо відчуження нерухомого майна - нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказане нерухоме майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а натомість ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4 622 978,15 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між ОСОБА_1 та ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», яка є титульним володільцем спірного нерухомого майна, були наявні договірні відносини.

Також суд першої інстанції виходив із того, що визначення складу нерухомого майна, яке підлягає реалізації, та передача цього нерухомого майна для реалізації на електронних торгах державним виконавцем були здійснені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», а тому з урахуванням вимог статей 203 215 216 ЦК України дійшов висновку про визнання дій Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області неправомірними; про визнання недійсними результатів електронних торгів та скасування протоколу проведення електронних торгів від 05 травня 2015 року № 78777; про застосування наслідків недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів від 05 травня 2015 року щодо відчуження нерухомого майна - нежитлової будівлі (готелю) шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказане нерухоме майно за актом прийому-передачі у повне господарське відання ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а останній зобов`язаний повернути ОСОБА_1 4 622 978,15 грн.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 травня 2019 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2018 року у справі № 303/4240/15-ц скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 травня 2019 року скасовано, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2018 року у справі № 303/4240/15-ц залишено в силі. Стягнуто із Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, ОСОБА_1 , Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на користь заступника військового прокурора Західного регіону України судовий збір за подання касаційної скарги по 487,20 грн з кожного, а всього 1461,60 грн.

08 квітня 2020 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області видано виконавчий лист № 303/4240/15-ц про застосування наслідків недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів від 05 травня 2015 року № 78777 щодо відчуження нерухомого майна - нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказане нерухоме майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4 622 978,15 грн.

08 травня 2020 року прокурор військової прокуратури Ужгородського гарнізону звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, виданого 08 квітня 2020 року на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2018 року у справі № 303/4240/15-ц.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаринець О. І. від 12 травня 2020 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 303/4240/15-ц, виданого 08 квітня 2020 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області, про застосування наслідків недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів від 05 травня 2015 року № 78777 щодо відчуження нерухомого майна - нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказане нерухоме майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4 622 978,15 грн. Встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаринець О. І. від 15 червня 2020 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 303/4240/15-ц, виданого Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області, накладено на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 1 700,00 грн за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду, що зобов`язує боржника виконати певні дії. Цією ж постановою зобов`язано ОСОБА_1 виконати рішення протягом десяти робочих днів, попереджено останню про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаринець О. І. від 14 квітня 2021 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 303/4240/15-ц, виданого Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області, накладено на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 10 200,00 грн за повторне невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії. Цією ж постановою зобов`язано ОСОБА_1 виконати рішення протягом десяти робочих днів, попереджено останню про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

02 червня 2022 року державний виконавець направив ОСОБА_1 повідомлення про проведення виконавчих дій, у якому зазначив, що 10 червня 2022 року о 10:00 будуть проводитись виконавчі дії щодо передачі нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за актом прийому-передачі в повне господарське відання ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця».

Зміст акта державного виконавця від 10 червня 2023 року свідчить, що на вказані у повідомленні дату та час боржник ОСОБА_1 для передачі нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , не з`явилася, причини неявки державному виконавцю не повідомила.

20 червня 2022 року державний виконавець направив ОСОБА_1 повідомлення про проведення виконавчих дій у якому зазначив, що 04 липня 2022 року о 10:00 будуть проводитись виконавчі дії щодо передачі нерухомого майна - нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за актом прийому-передачі в повне господарське відання ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця».

Зміст акта державного виконавця від 04 липня 2023 року свідчить про те, що на вказані у повідомленні від 20 червня 2022 року дату та час боржник ОСОБА_1 для передачі нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , повторно не з`явилася, причини неявки державному виконавцю не повідомила.

18 липня 2022 року начальник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) звернувся до Мукачівського районного управління поліції із повідомленням про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України.

Постановою старшого державного виконавця Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Гаринець О. І. від 20 вересня 2022 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 303/4240/15-ц, виданого Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області, закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 303/4240/15-ц, виданого 08 квітня 2020 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про застосування наслідків недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів від 05 травня 2015 року № 78777 щодо відчуження нерухомого майна - нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказане нерухоме майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання ДМ МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4 622 978,15 грн.

Звертаючись до суду із цим позовом, заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України зокрема, вказував на те, що оскільки рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської областівід 16 листопада 2018 року у справі № 303/4240/15-ц фактично не виконано, відповідачка ОСОБА_2 фактично ухиляється від вчинення виконавчих дій та не повертає спірне нерухоме майно державі, то таке майно підлягає витребуванню у відповідачки на користь держави в особі Міністерства оборони України в порядку, визначеному статтями 387 388 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині, апеляційний суд виходив із того, що оскільки спірне нерухоме майно було зареєстроване за ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на праві повного господарського відання, то саме державне підприємство було б уповноважене на звернення до суду із позовом про витребування такого майна за наявності на те відповідних підстав, а Міністерство оборони України не є та не було титульним володільцем спірного майна, а тому не має права на витребування цього майна з чужого незаконного володіння відповідачки.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідачка ОСОБА_1 набула право власності на спірний об`єкт нерухомості внаслідок виконання сторонами договору купівлі-продажу майна від 16 липня 2018 року за результатами проведення аукціону з продажу майна банкрута, що відбулося 12 липня 2018 року, який визнано недійсним у судовому порядку, тому у цьому випадку незаконне порушення відповідачем прав Міністерства оборони України як позивача відсутні.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» та Міністерство оборони України дізналося про порушення їх прав на спірне майно після проведення електронних торгів з реалізації цього майна, тобто з 05 травня 2015 року, тому позовна давність для пред`явлення прокурором до суду віндикаційного позову спливла ще 05 травня 2018 року.

Верховний Суд погодитись із такими висновками апеляційного суду не може з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поширюється на всі органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб.

Цей конституційний припис означає, що після набрання рішенням законної сили воно має силу закону для сторін спору та не може зазвичай бути змінене або проігнороване шляхом пред`явлення нового позову, спрямованого фактично на повторний розгляд уже вирішеного питання.

Обов`язок виконання судового рішення реалізується в Україні через спеціальну процедуру примусового виконання судових рішень, врегульовану Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 цього Закону виконавче як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Згідно зі статтею 76 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, належним і єдиним правовим механізмом реалізації судового рішення, що набрало законної сили, в Україні є виконавче провадження, а не нове судове провадження. Натомість, будь-які складнощі з виконанням судового рішення вирішуються в межах виконавчого провадження, зокрема шляхом застосування примусових заходів впливу; або звернення до суду з заявою про зміну способу чи порядку виконання відповідно до статті 373 ЦПК України, тощо.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили та матеріали справи свідчать про те, що у липні 2015 року перший заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» звертався до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, ОСОБА_1 , ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції в Закарпатській області про визнання недійсними результатів електронних торгів, застосування наслідків недійсності правочину та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2018 року у справі № 303/4240/15-ц, яке залишене в силі постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, на підставі статей 203 215 216 ЦК України, позов першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» задоволено. Визнано дії Головного управління юстиції в Закарпатській області щодо визначення складу майна, яке підлягає реалізації, а саме нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та передачі для реалізації на електронних торгах неправомірними. Визнано недійсними результати електронних торгів та скасовано протокол проведення електронних торгів від 05 травня 2015 року № 78777. Застосовано наслідки недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів від 05 травня 2015 року № 78777 щодо відчуження нерухомого майна - нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказане нерухоме майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4 622 978,15 грн (т. 1 а. с. 23 -54). Таке рішення набрало законної сили та пред`явлено представниками позивача до примусового виконання у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» (т. 1 а. с. 55 - 59).

Отже, держава Україна в особі Міністерства оборони України, ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» отримала належний судовий захист, відповідно до заявлених першим заступником військового прокурора Західного регіону України в її інтересах вимог.

Однак, уже у січні 2023 року заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України знову звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України та вже просить про витребування спірного нерухомого майна - нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі статей 387 388 ЦК України), припинення права власності відповідачки на це майно.

В обґрунтування позову посилається на те, що рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16 листопада 2018 року у справі № 303/4240/15-ц фактично не виконано, відповідачка ОСОБА_2 фактично ухиляється від вчинення виконавчих дій та не повертає спірне нерухоме майно державі, тому таке майно підлягає витребуванню у відповідачки на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Тобто, прокурор фактично просить суд повторно вирішити спір сторін щодо нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та провести ревізію рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2018 року у справі № 303/4240/15-ц, яке набрало законної сили, з нових мотивів та за новими вимогами.

Верховний Суд наголошує, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим та виконується виключно у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Звернення до суду з віндикаційним позовом (стаття 387 388 ЦК України) є самостійним способом захисту права власності і застосовується за наявності неврегульованого матеріально-правового спору.

У разі ухвалення судового рішення про застосування реституції за статтею 216 ЦК України, спір щодо належності права вирішено, і визначено конкретний спосіб повернення майна.

Обставини можливості чи неможливості виконання рішення не породжують нового матеріально-правового спору і не є підставою для нового позову.

У таких випадках законодавство передбачає застосування виключно процесуальних механізмів у межах виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанцій на вказане уваги не звернув, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову прокурора по суті заявлених позовних вимог.

Водночас суд першої інстанції, рішення якого було правильно скасовано апеляційним судом, безпідставно вважав наявними підстави для задоволення заявлених прокурором вимог.

Таким чином, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі не можна визнати законними та обґрунтованими із цих підстав вони підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення у справі про відмову у задоволенні позову з мотивів, наведених у цій постанові.

З огляду на висновки Верховного Суд у цій справі, доводи касаційної скарги прокурора по суті спору оцінці не підлягають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону підлягає задоволенню частково, а постанова Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 рокута рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 листопада 2023 року - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів, неведених у цій постанові.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок Верховного Суду у цій справі про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовуз мотивів наведених у цій постанові, судові витрати першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону за подання позовної заяви та касаційної скарги залишаються за ним.

Керуючись статтями 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 листопада 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України, про витребування майна, припинення права власності відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець