ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 303/3309/23

провадження № 61-8027св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення частки у спільній сумісній власності, припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності

за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Азьоми Юрія Миколайовича на постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Кожух О. А., Джуги С. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визначити, що частка померлого ОСОБА_6 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110400000:01:004:0263 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становила 1/6 частки; припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110400000:01:004:0263 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановивши право спільної часткової власності співвласників: 1/6 частки - ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ); 1/6 частки - ОСОБА_1 ; 1/6 частки - ОСОБА_2 ; 1/6 частки - ОСОБА_7 ; 1/6 частки - ОСОБА_5 ; 1/6 частки - ОСОБА_3 ; визнати право власності на 1/6 частки земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:004:0263 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона разом з відповідачами проживає у будинку АДРЕСА_1 . Цей будинок має три квартири. Право власності на квартиру № 1 по 1/5 частки належало ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 . Право власності на квартиру № 3 належить ОСОБА_2 , на квартиру № 4 - ОСОБА_3 . Квартира № 1 розташована в окремому будинку, квартири № 3 і № 4 розташовані в іншому окремому будинку.

Рішенням сесії Мукачівської міської ради від 23 грудня 2009 року № 1139 передано безкоштовно в спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлових будинків.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і позивачка є його єдиним спадкоємцем.

Водночас вона не може оформити спадкові права на належну спадкодавцеві частину земельної ділянки, адже його частка не була виділена.

У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 03 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим ОСОБА_6 суперечить закону, оскільки у такому разі суд вирішить питання про право особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до статті 16 ЦК України. При цьому суд зазначив, що в такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Закарпатський апеляційний суд постановою від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бондаренко В. В., задовольнив частково. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Припинив право спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110400000:01:004:0263 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визначивши право спільної часткової власності, що на момент смерті ОСОБА_6 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) частина кожного із співвласників становила: 1/6 частки - ОСОБА_6 ; 1/6 частки - ОСОБА_1 ; 1/6 частку - ОСОБА_2 ; 1/6 частки - ОСОБА_7 ; 1/6 частки - ОСОБА_5 ; 1/6 частки - ОСОБА_3 . Визнав право власності на 1/6 частку земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:004:0263 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовив.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що спірна земельна ділянка була у спільній сумісній власності, а тому частка померлого ОСОБА_6 у спільній сумісній власності становить 1/6. Оскільки позивачка прийняла спадщину за померлим чоловіком, то вона в порядку спадкування має право визначити частку у майні померлого.

Разом з тим вимога позивачки про визначення судовим рішенням частки співвласника у праві спільної сумісної власності за померлим ОСОБА_6 не узгоджується з нормами законодавства, оскільки, у зв`язку із смертю цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність особи припиняється.

Водночас суд дійшов висновку, що вимоги позову про припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку та визначення права спільної часткової власності співвласників на 1/6 частки і визнання права власності на 1/6 частки земельної ділянки, що належала ОСОБА_6 , у порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У травні 2024 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Азьома Ю. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справах № 640/13903/16-ц та № 266/5267/18, від 22 квітня 2020 року у справах № 601/2592/18 та № 127/23809/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18, від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19, від 27 травня 2021 року у справі № 344/2239/19, від 10 листопаду 2021 року у справі № 759/19779/18, від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18, від 28 грудня 2022 року у справі № 315/236/21.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що для отримання свідоцтва про право на спадщину у вигляді частки земельної ділянки, яка була у спільній сумісній власності спадкодавця та інших співвласників, закон не вимагає визначення часток за кожним із них у судовому порядку.

Суд не взяв до уваги той факт, що житловий будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним, оскільки в ньому розташовано три квартири. Оскільки сторони є власниками саме квартир у багатоквартирному будинку і їм на праві спільної сумісної власності належить спільне майно багатоквартирного будинку, у тому числі і право на земельну ділянку, на якій розташований будинок та його прибудинкова територія, а спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки спільного майна.

Також скарга містить доводи про неврахування судом того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 і ОСОБА_5 не є належними відповідачами у цій справі, оскільки не є спадкоємцями, які прийняли спадщину за померлим ОСОБА_6 , що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пересоляк О. С. подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки вона є законною й обґрунтованою, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 вересня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 проживають у будинку АДРЕСА_1 , який складається з трьох квартир.

Право власності на квартиру № 1 виникло на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 жовтня 1993 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів від 13 жовтня 1993 року № 209, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 серпня 2008 року, згідно з яким право власності у квартирі № 1 у будинку АДРЕСА_1 по 1/5 частки визнано за ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 .

Право власності на квартиру № 3 у ОСОБА_2 виникло на підставі договору дарування від 14 серпня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Кравченко О. І. за реєстровим номером 2139.

Право власності на квартиру № 4 у ОСОБА_3 виникло на підставі договору дарування від 14 серпня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Кравченко О. І. за реєстровим номером 2139.

Рішенням 54-ї сесії 5-го скликання Мукачівської міської ради від 23 грудня 2009 року № 1139 передано у спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлових будинків.

Тобто право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,10 га у співвласників виникло 23 грудня 2009 року, а 30 грудня 2010 року від імені співвласників ОСОБА_10 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , і згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13 листопада 2017 року спадкоємцем майна, що належало ОСОБА_6 , є його дружина ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності в порядку спадкування за на 1/5 частки квартири, а у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом частку земельної ділянки їй відмовлено у зв`язку з тим, що частка ОСОБА_6 не визначена.

На момент смерті ОСОБА_6 спірна земельна ділянка перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно зі статтею 1225 ЦК України в редакції, чинній на час відкриття спадщини право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Частинами першою, другою статті 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до частини першої статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Статтею 372 ЦК України визначено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з частинами другою - п`ятою статті 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Встановивши, що спірна земельна ділянка була у спільній сумісній власності на підставі рішення Мукачівської міської ради від 23 грудня 2009 року та державного акта від 30 грудня 2010 року, частка померлого ОСОБА_6 у спільній сумісній власності становить 1/6, а позивачка прийняла спадщину за померлим чоловіком, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка в порядку спадкування має право 1/6 частку у праві власності на земельну ділянку.

Доводи касаційної скарги про те, що для отримання свідоцтва про право на спадщину у вигляді частки земельної ділянки закон не вимагає визначення часток за кожним із них у судовому порядку, є безпідставними, оскільки згідно зі статтею 89 ЗК України поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток.

Необґрунтованими є й аргументи касаційної скарги про те, що спірна земельна ділянка є спільним майном багатоквартирного будинку і не може бути поділена між співвласниками, оскільки суд встановив, що на підставі рішення Мукачівської міської ради від 23 грудня 2009 року спірна ділянка була передана у спільну сумісну власність фізичних осіб і на підставі цього рішення був отриманий державний акт про право власності.

З огляду на зазначене безпідставними є і доводи скарги про неналежний суб`єктний склад учасників цієї справи, оскільки відповідачам на праві спільної сумісної власності належала спірна земельна ділянка, а тому саме вони мають відповідати за пред`явленими вимогами про поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності.

У зв`язку з цим доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права є безпідставними та зводяться до помилкового тлумачення заявником правових норм і необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права та згідно з нормами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400 409 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Азьоми Юрія Миколайовича залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов