Постанова
Іменем України
09 липня 2021 року
м. Київ
справа № 303/5893/17
провадження № 61-22181св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа: Івановецька сільська рада Мукачівського району Закарпатської області,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_4 ,
відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , Івановецька сільська рада Мукачівського району Закарпатської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 серпня 2018 року у складі судді Куцкіра Ю. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Івановецька сільська рада Мукачівського району Закарпатської області, про усунення перешкод у користуванні власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Івановецька сільська рада Мукачівського району Закарпатської області, про усунення перешкод у користуванні власністю.
Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння та земельної ділянки, кадастровий номер 2122783200:12:000:0035, на АДРЕСА_1 .
Суміжні землекористувачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є власниками домоволодіння АДРЕСА_1 , однак земельна ділянка ними не приватизована.
ОСОБА_1 зазначає, що з 23 листопада 2006 року власником домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , яка чинить йому перешкоди в користуванні та володінні частиною його земельної ділянки, між ними існує спір щодо межі земельних ділянок.
Він звертався до Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області щодо проведення комісійного обстеження межового спору між ним та суміжними землекористувачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Однак Івановецькою сільською радою Мукачівського району Закарпатської області йому було повідомлено, що це питання неможливо розглянути у зв`язку із агресивною поведінкою ОСОБА_3 , вирішення цього питання є можливим в судовому порядку.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не чинити перешкоди в належному і вільному використанні ним, власником будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 , при здійсненні ним будівництва за власні кошти паркану на цій земельній ділянці, із зобов`язанням ОСОБА_4 здійснити демонтаж шляхом знесення або перебудови сараю.
У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про скасування рішення.
Позовну заяву мотивовано тим, що вона відповідно до договору дарування від 16 жовтня 2006 року є власником домоволодіння АДРЕСА_1 . До переданої у власність ОСОБА_1 земельної ділянки входить частина земельної ділянки, що багато років знаходиться у її фактичному користуванні, на цій частині спірної земельної ділянки знаходиться її сарай.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила скасувати рішення Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 05 квітня 2016 року № 88 про затвердження ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі та передано йому у власність земельну ділянку, площею 0,2381 га, кадастровий номер 2122785200:12:000:0035, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 .
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 грудня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про скасування рішення об`єднано в одне провадження із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Івановецька сільська рада Мукачівського району Закарпатської області, про усунення перешкод у користуванні власністю.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Суди виходили з того, що ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог.
Також ОСОБА_4 не обґрунтувала свої позовні вимоги та не надала доказів на підтвердження незаконності рішення Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 05 квітня 2016 року № 88, а саме в чому його незаконність, які правові норми були порушені, що не було враховано при його прийнятті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 серпня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що Івановецькою сільською радою Мукачівського району Закарпатської області під час прийняття 05 квітня 2016 року рішення № 88 були порушені вимоги статей 152 155 158 159 160 210 211 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки на частині земельної ділянки ОСОБА_1 знаходяться сараї ОСОБА_4 , які були побудовані ще її батьками і якими вони користуються вже протягом 30 років.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 серпня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року залишено без руху для усунення недоліків.
У січні 2020 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 серпня 2018 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 серпня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року і витребувано із Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області цивільну справу № 303/5893/17.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мукачівське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 14 жовтня 2004 року № 1852 та довідки виконавчого комітету Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 02 січня 2017 року № 576 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 .
Рішенням Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 05 квітня 2016 року № 88 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, площею 0,2381 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за рахунок земель комунальної власності, на АДРЕСА_1 ; передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,2381 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 ; присвоєно цій земельній ділянці кадастровий номер 2122783200:12:000:0035.
Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 квітня 2016 року № 57690563 вбачається, що земельна ділянка, площею 0,2381 га, кадастровий номер 2122785200:12:000:0035, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30 вересня 2006 року № 12005814 домоволодіння АДРЕСА_1 на праві приватної власності по 1/2 частці належало ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , до складу якого входило - житловий будинок, сарай (з дошки), сарай (з цегли), вбиральня, споруди (метал. штахе. досч), колодязь.
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23 листопада 2006 року № 12616253 домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 16 жовтня 2006 року, належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .
Відповідно до плану забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 її площа становить 0,07 га, правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку відсутні.
З акта Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області обстеження сільського кювету від 23 грудня 2014 року вбачається, що кювет проходить між дворогосподарствами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , є комунальною власністю сільської ради, є непотрібним для використання; у власності цих двох користувачів (господарства № 157 та № 158) не перебуває; протягом п`ятнадцяти років користувач ОСОБА_3 його засипав та використовує для власних потреб.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині позову ОСОБА_1 не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.
Відповідно до частин першої, другої, четвертою та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині зустрічного позову відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно із частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_4 не надала суду належних та допустимих доказів того, що Івановецькою сільською радою Мукачівського району Закарпатської області під час прийняття 05 квітня 2016 року оскаржуваного рішення № 88 було порушено вимоги чинного законодавства України щодо виділення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 серпня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець