Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 303/7719/16-ц

провадження № 61-107св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 листопада 2017 року у складі суддів: Собослой Г. Г., Фазикош Г. В., Готра Т. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, скасування запису про реєстрацію права власності.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11 вересня 2007 року між ним та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно якого банк надав йому 30 тис. доларів США. В якості забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору між ними укладено договір іпотеки, за яким він передав в іпотеку банку житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав йому на праві приватної власності. 04 грудня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. прийнято рішення про державну реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» на предмет іпотеки.Вказане рішення підлягає скасуванню, оскільки нотаріус не набував окремих прав державного реєстратора, відтак не мав права приймати оскаржуване рішення про державну реєстрацію права приватної власності на житловий будинок, при прийнятті оскаржуваного рішення нотаріус вийшов за межі наданих йому законом повноважень, ним не додержано вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання іпотекодавцю (позивачу) письмової вимоги про усунення порушення, відчуження будинку вчинене з порушенням вимог Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», реєстрація права власності на будинок здійснена при наявності вже зареєстрованих обтяжень (арештів) на вищевказаний будинок, відповідачами здійснено звернення стягнення на вищевказаний будинок під час дії мораторію, встановленого Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В зв`язку з цим позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , а також скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ТОВ «Кей-Колект» на вказаний будинок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2017 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 26760501 від 04 грудня 2015 року про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» права власності на житловий будинок житловою площею 65,3 кв. м, загальною площею 146,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запис про право власності № 12367918 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на житловий будинок житловою площею 65,3 кв. м, загальною площею 146,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснений 04 грудня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено можливість проведення державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов`язаної із переходом таких прав на об`єкт нерухомості. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України, зокрема, від 21 січня 2015 року у справі № К/800/66279/13 та від 20 квітня 2016 року у справі № К/800/10620/16. Тобто, повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов`язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. не вчинялось жодної нотаріальної дії щодо нерухомого майна, житлового будинку АДРЕСА_1 , виключно у результаті вчинення якої нотаріус набував би окремих прав державного реєстратора та міг би прийняти оскаржуване рішення про реєстрацію права власності. Посвідчення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. факту виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно не мало місця. ОСОБА_1 не отримував від ТОВ «Кей-Колект» жодної вимоги-попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на належний позивачу будинок позивач дізнався тільки від державного виконавця Мукачівського МВ ДВС. Цей факт не заперечує і представник відповідача, вказавши тільки, що вимога направлялася позивачу належним чином. Таким чином, ТОВ «Кей-Колект» та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу не могли виконати умови пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Отже, відповідачем не додержано вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання іпотекодавцю (позивачу) письмової вимоги про усунення порушення. На момент проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект» на будинок АДРЕСА_1 в даному будинку були зареєстровані та проживали неповнолітні діти позивача, син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відтак, на проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект» на будинок АДРЕСА_1 відповідач зобов`язаний був отримати дозвіл органу опіки та піклування. Однак, жодного дозволу органу опіки та піклування для реєстрації права власності на нерухоме майно, де проживають неповнолітні діти відповідач не отримував. До спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», якими заборонено примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що є чинними на момент спірних правовідносин, житловий будинок АДРЕСА_1 не може бути примусово відчужений без згоди його власника, тобто позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 21 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідач, приймаючи рішення про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який відповідно до закону наділений повноваженнями реєструвати таке майно. Вимога про усунення порушень була надіслана позивачу відповідно до вимог чинного законодавства та умов цього договору та підтверджується наявністю нотаріального посвідченого свідоцтва, що міститься в матеріалах справи, і спростовує висновок суду щодо не направлення такої вимоги.При укладенні договору іпотеки у пункті 1.3. іпотекодавець засвідчив, що предмет іпотеки до цього часу жодним способом не відчужений, у спорі та під арештом (забороною) не перебуває, в оренду (лізинг) довічне утримання не переданий. Іпотекодавець свідчить, що укладення цього договору не порушені права та/або інтереси третіх осіб, в тому числі і дітей. Забороняється розпоряджатися предметом іпотеки без попередньої письмової згоди іпотекодержателя. Позивач порушив дані умови договору іпотеки, так як без згоди іпотекодержателя зареєстрував у будинку, який є предметом іпотеки, неповнолітнього сина. Разом з тим, проживання дітей у квартирі, що була предметом іпотеки, не перешкоджає державній реєстрації прав на таке майно і не може бути підставою для визнання рішення протиправним. Не можна погодитися із висновком суду, що до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого для забезпечення кредиту в іноземній валюті», так як вказаний Закон не зупиняє дії інших нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань та не є підставою для відмови у позові, оскільки, ні державний реєстратор, а ні іпотекодержатель не відносяться до органу або посадової особи, що здійснює примусове стягнення. Крім того, згідно чинного законодавства, наявність арешту не є перешкодою для проведення державної реєстрації реєстратором.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено можливість проведення державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов`язаної із переходом таких прав на об`єкт нерухомості. Крім того, на момент прийняття нотаріусом оскаржуваного рішення державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі договору іпотеки, здійснювали державні реєстратори Укрдержреєстру, а не нотаріуси. Крім того, він не отримував вимогу про усунення порушень кредитного договору, на предмет іпотеки було накладено арешт. На проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект» на будинок АДРЕСА_1 відповідач зобов`язаний був отримати дозвіл органу опіки та піклування.Крім того, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», якими заборонено примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки. Апеляційний суд прийняв подану із пропуском строку на апеляційне оскраження апеляційну скаргу без вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із частиною третьою статті 2 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення першої інстанції ухвалено судом 15 березня 2017 року. У судовому засіданні був присутнім представник ТОВ «Кей-Колект» - Печунка В. О. (Т. 1, а. с. 61, 177).

За частиною першою статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2017 року подано ТОВ «Кей-Колект» 11 квітня 2017 року, тобто із пропуском строку, встановленого частиною першою статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами). В апеляційній скарзі зазначено, що копію оскаржуваного судового рішення ТОВ «Кей-Колект» отримало 27 березня 2017 року (т. 1, а. с. 187).

У рішенні від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, договірна держава користується певною свободою розсуду. Попри те, що остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції про права людини належить Суду, він не повинен підміняти оцінку, зроблену національними органами, будь-якою іншою оцінкою того, що має бути найкращою стратегією у цій сфері. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Кордова проти Італії» (№1) (Cordova v. Italy (no. 1)), заява № 40877/98, п. 54, ECHR 2003-I, рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), п. 65, Series A № 294-B).

У рішенні від 03 квітня 2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Таким чином, незалежно від того ЦПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, суд, здійснюючи правосуддя, наділений повноваженнями, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, оцінити чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності, та враховуючи баланс суспільного та приватного інтересу, дійти висновку про можливість (неможливість) відновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Вимоги наведеної норми у взаємозв`язку з принципом юридичної визначеності унеможливлюють розгляд справи по суті до вирішення питання щодо пропущеного строку апеляційного оскарження.

Разом з тим, апеляційний суд питання про поновлення пропущеного ТОВ «Кей-Колект» строкуна апеляційне оскарження рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2017 року не розглянув та вирішив справу за скаргою ТОВ «Кей-Колект» по суті із порушенням вимог статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами).

З урахуванням викладеного, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо суті спору не підлягають оцінці судом касаційної інстанції, оскільки апеляційний суд не вирішив питання щодо прийнятності апеляційної скарги, за результатами розгляду якої ухвалено оскаржуване в касаційному порядку судове рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За викладених обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню зі стадії відкриття апеляційного провадження з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 листопада 2017 рокускасувати зі стадії відкриття провадження, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик