Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
місто Київ
справа № 307/972/15
провадження № 61-3503св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕСТА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА»,
позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» на постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2020 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кондора Р. Ю., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕСТА» (далі - ТОВ «ФК «ВЕСТА»), яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» (далі - ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА»), звернулося до суду із заявою про заміну стягувача Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») на його процесуального правонаступника ТОВ «ФК «ВЕСТА».
Вимоги заяви обґрунтовувалися тим, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 серпня 2015 року у справі № 307/972/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором від 25 червня 2008 року № 0392/08/26-CLNv у розмірі 9 184, 41 дол. США.
Оскільки згідно з договором про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 26 березня 2019 року № 0002/19/5, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «ВЕСТА», відбулося відступлення права вимоги, зокрема й за кредитним договором від 25 червня 2008 року № 0392/08/26-CLNv, заявник просив замінити стягувача ПАТ «Банк Форум» на його процесуального правонаступника ТОВ «ФК «ВЕСТА» у справі № 307/972/15-ц за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за згаданим кредитним договором.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 заперечував проти задоволення заяви, зазначив, що заміна стягувача можлива лише у межах відкритого виконавчого провадження, проте станом на момент подання заяви про заміну стягувача відсутні відомості про відкрите виконавче провадження з виконання рішення про стягнення заборгованості.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 вересня 2019 року замінено сторону виконавчого провадження у справі
№ 307/972/15-ц за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості шляхом заміни стягувача його правонаступником ТОВ «ФК «ВЕСТА».
Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалася тим, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок чого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах. Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором факторингу є підставою правонаступництва у певних відносинах; правонаступник кредитора має право звертатися до суду із заявою про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2020 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні заяви ТОВ «ФК «ВЕСТА» про заміну стягувача його правонаступником відмовлено.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у заміні стягувача його правонаступником, апеляційний суд зазначив, що заміна сторони у виконавчому проваджені відбувається в межах відкритого виконавчого провадження. Матеріали справи не містять і заявником не надано доказів, що на день подання заяви про заміну сторони правонаступником наявне зареєстроване виконавче провадження та чи взагалі пред`являвся виконавчий лист до примусового виконання.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 20 лютого 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку, ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2020 року і залишити в силі ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 вересня 2019 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник визначив:
- оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;
- постанова суду апеляційної інстанції не відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 16059св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 25 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 серпня 2015 року у справі № 307/972/15-ц стягнуто із ОСОБА_1 на користь
ПАТ «Банк Форум» суму в 9 184, 41 дол. США заборгованості за кредитним договором від 25 червня 2008 року № 0392/08/26-CLNv та 3 060, 05 грн судового збору.
Згідно з договором про відступлення прав вимоги від 26 березня 2019 року № 0002/19/5 відбулося відступлення права вимоги, зокрема й за кредитним договором від 25 червня 2008 року № 0392/08/26-CLNv. За умовами цього договору ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 щодо стягнення з нього на користь ПАТ «Банк Форум» 9 184, 41 дол. США та 3 060, 05 грн.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
В оцінці висновків апеляційного суду про неможливість здійснення заміни сторони виконавчого провадження у разі відсутності відкритого виконавчого провадження Верховний Суд врахував таке.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
На підставі частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України 2004 року та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи зі змісту наведених норм права, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512 514 ЦК України, статті 15 Закону України
«Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13 та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).
Вирішуючи питання про можливість вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження у разі відсутності відкритого виконавчого провадження, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновків, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Крім того, правило статті 442 ЦПК України, як і статті 378 ЦПК України 2004 року, має імперативний характер, оскільки в них чітко визначено, що необхідно вчинити, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як у відкритому виконавчому провадженні, так і за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Частиною першою статті 14 ЦПК України 2004 року, частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення визначених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «ФК «ВЕСТА» про заміну сторони виконавчого провадження, апеляційний суд не врахував того, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися на будь-якій стадії процесу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Таким чином, суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідало вимогам закону, зробив помилкові висновки про відсутність правових підстав для заміни стягувача з ПАТ «Банк Форум» на ТОВ «ФК «ВЕСТА», процесуальним правонаступником якого є ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», та помилково відмовив у задоволенні заяви про заміну стягувача.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Зважаючи на наведене, Верховний Суд зробив висновок про підставність задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Розподіл судових витрат
Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про задоволення вимог касаційної скарги ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», яке є правонаступником ТОВ «ФК «ВЕСТА», скасування постанови апеляційного суду із залишенням силі ухвали суду першої інстанції, судовий збір, сплачений заявником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 2 102, 00 грн, підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 (як відповідачем, до якого пред`явлені позовні вимоги, задоволені судом першої інстанції) на користь товариства.
Керуючись статтями 141 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» задовольнити.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 січня 2020 року скасувати, залишити в силі ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 вересня 2019 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» судові витрати, понесені товариством у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 2 102, 00 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко