Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 308/11679/17

провадження № 61-2463св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Холмківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (далі - Холмківська сільська рада), ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на землю.

На обґрунтування позову посилалися на таке. 05 квітня 2016 року вони відповідно до договору купівлі-продажу № 677, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Журкі О. Т., придбали житловий будинок та земельну ділянку, призначену для його обслуговування, кадастровий номер 2124887404:003:0016, що знаходяться на АДРЕСА_1 . Житловий будинок як окремий об`єкт права власності став внаслідок виділення в окреме домоволодіння відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 лютого 2007 року у справі № 2п-5886/07, якою затверджено мирову угоду, укладену між співвласниками житлового будинку щодо його поділу в натурі і припинення щодо нього права спільної часткової власності. Належна їм земельна ділянка, кадастровий номер 2124887404:003:0016, межує з іншою земельною ділянкою, кадастровий номер 2124887404:003:0014, належною ОСОБА_3 , яка була надана йому у власність згідно з рішенням 6 сесії 5 скликання Холмківської сільської ради від 05 грудня 2006 року та зареєстрована за ним згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 27 травня 2009 року, серія ЯЗ № 226663. При передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки допущено грубі порушення процедури при здійсненні приватизації відповідної земельної ділянки, істотне порушення прав та законних інтересів суміжних землевласників та землекористувачів, тобто позивачів у справі, недотримання положень генерального плану с. Розівка Ужгородського району, іншої містобудівної документації, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови, внаслідок яких позивачі позбавлені можливості у здійсненні свого права власності на житловий будинок та земельну ділянку і доступу до них ні шляхом проходу, ні шляхом проїзду.

З урахуванням наведеного позивачі просили: визнати незаконним та скасувати рішення 6 сесії 5 скликання Холмківської сільської ради від 05 грудня 2006 року в частині надання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,083 га на АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 27 травня 2009 року серія ЯЗ № 226663, що зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010971000098, на належну ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 21248874046003:0014, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення 6 сесії 5 скликання Холмківської сільської ради від 05 грудня 2006 року в частині надання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,083 га на АДРЕСА_1 . Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЗ № 226663 від 27 травня 2009 року, що зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010971000098, на належну ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 21248874046003:0014, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані рішення та державний акт порушують законні права позивачів і перешкоджають їм у здійсненні права власності на належне їм нерухоме майно.

Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2018 року стягнуто з Холмківської сільської ради та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 320 грн з кожного. Стягнуто з Холмківської сільської ради та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із забезпеченням позову, у розмірі 176,20 грн з кожного. Стягнуто з Холмківської сільської ради та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із залученням експерта та проведенням експертизи, у розмірі 5 720 грн з кожного.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року в частині визнання незаконним та скасування рішення 6 сесії 5 скликання Холмківської сільської ради від 05 грудня 2006 року в частині надання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , площею 0,083 га скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині позов залишено без змін.

Додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2018 року змінено. Стягнуто з Холмківської сільської ради та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі по 80 грн з кожного; витрати, пов`язані із забезпеченням позову, у розмірі по 88,10 грн з кожного; витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі по 1 430 грн з кожного. Стягнуто з Холмківської сільської ради та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 3 000 грн витрат на надання професійної правничої допомоги з кожного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування рішення 6 сесії 5 скликання Холмківської сільської ради від 05 грудня 2006 року в частині надання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , площею 0,083 га, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі не подали доказів і не довели, що оскаржуване рішення 6 сесії 5 скликання Холмківської сільської ради від 05 грудня 2006 року про надання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 , площею 0,083 га, порушує їхні законні права та інтереси, а тому заявлені вимоги в цій частині є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У лютому 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили постанову апеляційного суду в частині скасування рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року та в частині зміни додаткового рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2018 року скасувати. Рішення суду першої інстанції у вказаній частині залишити без змін. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в частині часткового задоволення заяви про стягнення з відповідачів на її користь відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10 757,60 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку та рішення органу місцевого самоврядування про передачу її у власність нерозривно пов`язані між собою, оскільки спрямовані на передачу у власність громадянину земельної ділянки певних розмірів, конфігурації та площі і за своєю суттю (технічними характеристиками земельної ділянки) рішення органу місцевого самоврядування та державний акт на право власності на землю не можуть відрізнятися між собою. При допущенні грубих порушень норм земельного законодавства у 2006 році Холмківська сільська рада наблизила земельну ділянку, належну ОСОБА_3 ,до об`єктів нерухомості, належних позивачам, і площа перетину таких земельних ділянок навіть до виготовлення ОСОБА_3 державного акта на право власності та помилок державного земельного кадастру складає 25,158 кв. м, оскільки рішення про передачу у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки площею 0,0830 га не могло бути реалізоване інакше, аніж за рахунок земельних ділянок суміжних землевласників та землекористувачів. Щодо витрат за надання професійної правничої допомоги на етапі апеляційного провадження у справі зазначають, що виконання всіх вказаних робіт документально підтверджено матеріалами справи, зокрема у справі наявні всі документи, на які покликається адвокат у своєму звіті (клопотання, пояснення щодо окремих питань, які виникли під час судового розгляду, пропозиції щодо мирного врегулювання спору), а також наявні відомості про здійснення адвокатом ознайомлення з матеріалами справи (повністю) в суді та його участь в судових засіданнях (безпосередньо). Такий звіт є деталізованим та містить вичерпний і конкретний перелік робіт (послуг), виконаних адвокатом. Зазначене підтверджується актом приймання-передавання виконаних робіт від 18 грудня 2019 року за договорами про надання правничої допомоги від 05 лютого 2019 року, який підписаний позивачами та адвокатом Ковач І. В. та квитанцією від 18 грудня 2019 року щодо оплати ОСОБА_1 адвокату Ковач І. В. 10 757,60 грн за надані послуги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2020 рокусправу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана 03 лютого 2020 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанцій не відповідає.

Суди встановили, що рішенням 6 сесії 5 скликання Холмківської сільської ради від 05 грудня 2006 року ОСОБА_3 надано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_3 , площею 0,083 га.

На підставі цього рішення ОСОБА_3 виготовлено та видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 27 травня 2009 року серії ЯЗ № 226663, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_3 , кадастровий номер 2124887404:003:0014, площею 0,0859 га.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 05 квітня 2016 року, серія та номер № 677, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками житлового будинку та земельної ділянки за кадастровим номером 2124887404:003:0016, площею 0,0418 га, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться на АДРЕСА_1 , що стверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 71985958.

Позивачі та ОСОБА_3 є суміжними землевласниками, між якими наявні суперечки щодо меж земельних ділянок.

Позивачами, з метою відновлення меж на місцевості (натурі) належної їм земельної ділянки, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ), який має кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника від 16 травня 2013 року № 010005, у травні 2016 року розроблена технічна документація із землеустрою, якою визначено межі земельної ділянки, кадастровий номер 2124887404:003:0016, площею 0,0418 га в натурі (на місцевості) із зміною координат земельної ділянки.

У зв`язку з відмовою в погодженні межі сусіднім землекористувачем ОСОБА_3 на засіданні постійної комісії Холмківської сільської ради з питань земельних ресурсів від 24 червня 2016 року розглянуто заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 щодо погодження меж у технічній документації із землеустрою та згідно з протоколом засідання даної комісії від 24 червня 2016 року погоджено технічну документацію із землеустрою щодо зміни координат земельної ділянки, належної позивачам.

З протоколу засідання комісії випливає, що при розгляді заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з виїздом комісії на місце встановлено, що попереднім власником частини житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0418 га, які придбали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , був ОСОБА_5 , якому було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №460859. Під час виготовлення ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою, якою посвідчено його право на земельну ділянку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Землемір» (далі - ТОВ «Землемір») припустилося помилки, яка полягає в тому, що при правильному в цілому визначенні лінійних розмірів земельної ділянки, які відповідають виданому йому державному акту, у електронному каталозі координат, який надавався Держкомзему, неправильно зазначено координати поворотних точок меж належної ОСОБА_5 земельної ділянки. Занесені згодом до автоматизованої системи неправильні координати призвели до зміщення у кадастрових картах всієї земельної ділянки на відстань 1,0 м - 1,50 м щодо фактично існуючих меж. Таке зміщення координат призвело до того, що при відновленні (перенесенні) меж земельної ділянки в натурі, земельна ділянка накладається на суміжну земельну ділянку, що на АДРЕСА_3 , яка знаходиться у власності ОСОБА_3 .

Протокол постійної комісії з питань земельних ресурсів від 24 червня 2016 року, яким погоджено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж та зміни координат земельної ділянки, належної позивачам, затверджений рішенням 9 сесії 7 скликання Холмківської сільської ради від 15 липня 2016 року. Це рішення є чинним. Таким чином, сільською радою визнано той факт, що технічна документація з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 , яка надалі придбана позивачами, виготовлена з неправильним зазначенням координат поворотних точок, тобто з порушенням встановленого законом порядку.

Висновком судового експерта від 05 березня 2018 року № 31/18 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи встановлено, що фактичний порядок користування досліджуваною земельною ділянкою, кадастровий номер 2124887404:003:0016, площею 0,0418 га, що знаходиться на АДРЕСА_3 (власники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) за її межами не відповідає межам досліджуваної земельної ділянки, визначеним правовстановлюючими документами за даними 2008 року (технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_5 , розроблена ТОВ «Землемір») - такі є зміщеними на північний захід. Розбіжності у розташуванні меж земельної ділянки мають місце по всьому її периметру та варіюють між 0,51 м та 1,32 м. Фактичний порядок користування досліджуваною земельною ділянкою, кадастровий номер 2124887404:003:0016, площею 0,0418 га, що знаходиться на АДРЕСА_3 , за її межами не в повній мірі відповідає межам досліджуваної земельної ділянки, що визначені правовстановлюючими, за даними 2016 року, документами (розроблена ФОП ОСОБА_4 ), оскільки є меншим на 11 кв. м. Основні розбіжності мають місце у тильній частині земельної ділянки (до 1,06 м) та вздовж стіни житлового будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з боку двору ОСОБА_3 (0,47 - 0,57 м). За достовірні необхідно приймати координати земельної ділянки, належної ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які визначені технічною документацією із землеустрою щодо зміни координат земельної ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , площею 0,0418 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться на АДРЕСА_3 , що розроблена у 2016 році ФОП ОСОБА_4 .

З цього висновку випливає, що експертом, за результатами вимірів при натурному обстеженні, встановлено, що лінія фактичного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з боку земельної ділянки ОСОБА_3 проходить по стіні житлового будинку (точки 15-16 на малюнках 9 та 10), що не відповідає пункту 3.25*ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», яким передбачено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточному ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. Згідно з технічною документацією 2016 року замість визначеної нормативної відстані - 1,0 м, передбачена відстань, що варіює між 0,47 м та 0,57 м. Проте з огляду на фактичне використання навіть така відстань вздовж житлового будинку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не збережена, що унеможливлює виконання догляду за житловим будинком, здійснення його поточного ремонту, влаштування необхідних інженерно-технічних заходів. Також за існуючих умов використання земельної ділянки реалізація повноправного користування земельною ділянкою за цільовим призначенням обмежена, оскільки така позбавлена навіть власного проходу до житлового будинку та нежитлової будівлі, господарських споруд.

З рішення 6 сесії 5 скликання Холмківської сільської ради від 05 грудня 2006 року випливає, що ОСОБА_3 надано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_3 , площею 0,083 га, натомість з технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , вбачається, що вона розроблена на земельну ділянку площею 0,0859 га і на таку площу ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності. Тобто площа земельної ділянки, яка вказана в державному акті на право приватної власності на землю, не відповідає площі, яка вказана в рішенні сільської ради, і є більшою за неї.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України власність зобов`язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин першої, другої, восьмої та дев`ятої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі статтею 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині визнання недійсним та скасуваня державного акта на право власності на земельну ділянку від 27 травня 2009 року серія ЯЗ №226663, апеляційний суд виходив із того, що виготовлений ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку порушує законні права та інтереси позивачів, внаслідок чого вони позбавлені доступу до свого житлового будинку та обмежені у здійсненні права власності на будинок і земельну ділянку.

Отже, у справі встановлено, що рішенням 6 сесії 5 скликання Холмківської сільської ради від 05 грудня 2006 року надано ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, площею 0,083 га, на АДРЕСА_3 , проте зазначена земельна ділянка ОСОБА_3 перетинається із земельною ділянкою, власниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Указаного апеляційний суд до уваги не взяв та помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення сільської ради з мотивів недоведення та безпідставності позову у цій частині.

Суд апеляційної інстанції не врахував висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 грудня 2018 року у справі

№ 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18), відповідно до якого державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень; у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення 6 сесії 5 скликання Холмківської сільської ради від 05 грудня 2006 року порушує законні права позивачів і перешкоджає їм у здійсненні права власності на належне їм нерухоме майно, у зв`язку з чим ухвалив правильне рішення про задоволення позову у зазначеній частині, яке помилково скасоване апеляційним судом.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12 46 56 ЦПК України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

В суді апеляційної інстанції позивачами заявлено вимоги про стягнення на їх користь з відповідачів 10 757,60 грн понесених витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката на стадії апеляційного провадження.

Задовольняючи частково зазначене клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підготовка процесуальних документів у справі (клопотання, пояснення щодо окремих питань, які виникли під час судового розгляду, в тому числі, аналіз судової практики щодо наявного між сторонами справи спору - 4 год., підготовка переговорної позиції з мирного врегулювання спору - 2 год., не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) і розумності, оскільки такі види послуг є складовою участі адвоката в судових засіданнях, а дана послуга (участь адвоката в судових засіданнях) передбачена у звіті про виконання робіт окремою послугою з окремою оплатою.

Верховний Суд не погоджується із зазначеними висновками з огляду на таке.

Визначений адвокатом розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт у вигляді підготовки процесуальних документів у справі та підготовки переговорної позиції з мирного врегулювання спору.

Згідно з розрахунком адвоката Ковач І. В. сума витрат, понесених на правову допомогу під час розгляду справи в апеляційному суді, складає 10 757,60 грн. Відповідно до акта приймання-передавання виконаних робіт від 18 грудня 2019 року за договорами про надання правової допомоги від 05 лютого 2019 року, який підписаний ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та адвокатом Ковачем І. В., стверджено, що вказані роботи (послуги) на суму 10 757,60 грн адвокатом надані, а позивачами прийняті (т. 3, а. с. 140). Згідно з квитанцією від 18 грудня 2019 року підтверджується оплата ОСОБА_1 адвокату Ковач І. В. 10 757,60 грн за надані послуги (т. 3, а. с. 141).

У цій справі відповідачі не скористалися правом на заперечення розміру визначених адвокатом Ковач І. В. витрат на правову допомогу, понесених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час розгляду справи в апеляційному суді.

У зв`язку з наведеним та з огляду на скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції по суті вирішення заявлених вимог з Холмківської сільської ради та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, по 5 378,80 грн з кожного.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про визнання незаконним та скасування рішення 6 сесії 5 скликання Холмківської сільської ради від 05 грудня 2006 року щодо надання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_3 , площею 0,083 га, яке відповідає закону, змінив у зв`язку з цим додаткове рішення про розподіл судових витрат, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року та додаткового рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2018 року.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року та додаткового рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2018 року, то з Холмківської сільської ради та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, по 640 грн з кожного.

Керуючись статтями 400 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року скасувати.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2018 року та додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2018 року залишити в силі.

Стягнути з Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі по 5 378,80 грн з кожного.

Стягнути з Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги по 640 грн з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко