Постанова

Іменем України

28 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 308/15390/21

провадження № 61-4913св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Денис Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатськї області від 22 листопада 2021 року у складі судді Бенца К. К. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» (далі - ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д. В. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 10 вересня 2021 року та скасування рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д. В. від 10 вересня 2021 року № 60292325 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_2 .

Заява обґрунтована тим, що предметом спору у цивільній справі є визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 10 вересня 2021 року та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо квартир АДРЕСА_2 , які на даний час зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 , що надає йому можливість здійснити продаж майна або його відчуження іншим способом третім особам, а тому невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатськї області від 22 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_2 .

Судове рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, мотивоване тим, що предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, яке може бути відчужене іншим особам до вирішення справи по суті, тому вимоги заяви є співмірними із заявленими позовними вимогами, а позов необхідно забезпечити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували фактичні обставини справи, неповно дослідили та надали правову оцінку наявним у справі доказам, а висновки судів не відповідають обставинам справи. Звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу і скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суди дійшли помилкового висновку про те, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Тобто, вказаний захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного права та не є співмірним із заявленими позовними вимогами у вказаній справі.

Крім того, судами не вжито заходів зустрічного забезпечення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мишинчук В. В., звернувся до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому просить залишити їх судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

14 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18 157 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У рішенні від 19 березня 1997 року, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що є підстави для забезпечення позову у спосіб, який було заявлено позивачем, оскільки він є доцільним та співмірним з вимогами її позову, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову в майбутньому.

Доводи касаційної скарги про те, що захід забезпечення позову є неспівмірним з позовними вимогами, є безпідставним, оскільки судами було встановлено, що між сторонами дійсно існує спір щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 10 вересня 2021 року, предметом яких є квартири, які належали їй на праві власності та, на її думку, незаконно перейшли у власність ОСОБА_2 .

Про можливість застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, до спорів про визнання недійсним правочинів щодо нерухомого майна за певних обставин Верховний Суд вже доходив висновку у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 490/2319/20 (провадження № 61-9740св20).

Доводи касаційної скарги про те, щопри постановленні оскаржуваних судових рішень суди не з`ясували можливість вжиття заходів зустрічного забезпечення позову є безпідставними, оскільки обставин, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, судами встановлено не було.

Відповідно до частини сьомої статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно із частиною першою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право, проте не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення передбачені частиною третьою статті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Вказуючи про незастосування судами зустрічного забезпечення, заявник не навів жодних із вказаних обставин, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12 81 ЦПК України, а також належно не обґрунтував своїх доводів, з посиланням на обставини, які можуть завдати йому збитків.

Крім того, положеннями частини шостої статті 154 ЦПК України передбачено право відповідача звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення та надати докази, які на його думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.

Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову ОСОБА_1 , суди встановили реальність спірних правовідносин сторін, співмірність вимог заяви про забезпечення позову з вимогами позовної заяви та дійшли обґрунтованого висновку про її задоволення, оскільки невжиття вказаного виду забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення її позову.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції та апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатськї області від 22 листопада 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк