Постанова
Іменем України
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 308/1927/17
провадження № 61-1734св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатський горизонт»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатський горизонт» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 15 лютого 2021 року у складі судді Бенци К. К.та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., Джуги С. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатський горизонт» (далі - ТОВ «Карпатський горизонт») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу та повернення нерухомого майна.
Позовну заяву мотивовано тим, що 14 січня 2014 року між
ТОВ «Карпатський горизонт» (продавець) і ОСОБА_1
(покупець) укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна - приміщення загальною площею 215,5 кв. м на
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 266596621101,
за ціною 340 000,00 грн, із яких 2 000,00 грн покупець сплатив продавцю до підписання цього договору, а решту суми (338 000,00 грн) зобов`язаний був сплатити рівними частинами до 20 листопада 2014 року.
Однак станом на грудень 2017 року жодного платежу від відповідача не надходило.
10 липня 2017 року позивач надіслав ОСОБА_1 лист-повідомлення про відмову від договору (його розірвання) внаслідок істотного порушення відповідачем (покупцем) умов сплати основної суми за договором, яке залишено останнім без реагування.
Ураховуючи зазначене та зміну предмета позову, ТОВ «Карпатський горизонт» просило суд:
- розірвати договір купівлі-продажу нерухомого майна, який був посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н. В. 14 січня 2014 року і зареєстрований у реєстрі за № 16, предметом якого було нерухоме майно - приміщення загальною площею 215,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 266596621101;
- повернути приміщення загальною площею 215,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,
у власність ТОВ «Карпатський горизонт».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лютого 2021 року позов ТОВ «Карпатський горизонт» задоволено частково.
Розірвано договір купівлі-продажу нерухомого майна - приміщення, загальною площею 215,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 266596621101, посвідчений 14 січня 2014 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н. В. та зареєстрований у реєстрі за № 16.
В решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач допустив істотне порушення умов договору, оскільки він не здійснив своєчасну та повну оплату за придбання нерухомого майна за умовами договору, внаслідок чого продавець не отримав грошові кошти, що у своїй сукупності є підставою для розірвання договору в судовому порядку відповідно до змісту частини другої статті 651 ЦК України.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про повернення приміщення, яке є предметом договору купівлі-продажу, суд виходив із того, що правовим наслідком розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, при цьому у сторін відсутнє право вимагати повернення виконаного ними за зобов`язаннями до моменту розірвання договору, і при істотному порушенні договору однією із сторін, друга сторона може лише вимагати відшкодування завданих їй збитків у зв`язку з розірванням договору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Апеляційну скаргу ТОВ «Карпатський горизонт» задоволено частково, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 15 лютого 2021 року скасовано.
У задоволенні позову ТОВ «Карпатський горизонт» відмовлено.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що такий спосіб захисту як розірвання договору купівлі-продажу, що вже частково виконаний із боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар не
є ефективним, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити саме
з цих підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду,
ТОВ «Карпатський горизонт», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в поверненні приміщення та постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Карпатський горизонт» задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд не врахував, що відповідач взагалі не приступив до виконання обов`язку оплатити приміщення, чим істотно порушив умови взятого на себе зобов`язання щодо оплати вартості майна у визначеному розмірі та строках, обумовлених договором купівлі-продажу, завдавши при цьому шкоди позивачу у вигляді реальних збитків (доходів, які продавець повинен був отримати від продажу). При цьому матеріали справи містять копію протоколу загальних зборів учасників
ТОВ «Карпатський горизонт» від 10 грудня 2013 року № 4-2013, у якому зазначено, що саме зважаючи на фінансовий стан товариства було прийнято рішення про продаж його майна.
Тому вважає, що від правового висновку Верховного Суду, викладеного
у постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (провадження
№ 12-145гс19), на яку послався апеляційний суд, необхідно відступити
у справі, що розглядається.
Вказує, що в Окремій думці суддів Великої Палати Верховного Суду Бакуліної С. В., Кібенко О. Р., Рогач Л. І. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19) зазначено, що обов`язок сплатити ціну за придбаний товар на підставі договору купівлі-продажу є однією з основних умов для такого виду договорів, відсутність проведення розрахунку за предмет договору, а саме передання його без отримання зустрічного грошового задоволення, дає підстави для висновку, що позивач був позбавлений того, на що розраховувала при укладенні вказаного договору. Істотне порушення договору покупцем у випадку його доведення
є достатнім для розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Тож наявність альтернативного способу захисту у вигляді права вимагати оплати товару не свідчить про те, що особа як сторона договору не може вимагати захисту свого права на підставі статті 651 ЦК України. Ефективний спосіб захисту в такому разі особа визначає сама: або залишитись
у правовідносинах за договором, вимагаючи при цьому оплати товару, або відмовитися від договору, вимагаючи його розірвання за наявності відповідних підстав (істотного порушення договору).
Також посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2020 року у справі № 361/6517/17 (провадження
№ 61-13968св19), в якій зазначено, що за правилами статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).
У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.
Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (частина третя статті 692 ЦК України) або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень
ТОВ «Карпатський горизонт» посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Карпатський горизонт», в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 січня 2014 року між ТОВ «Карпатський горизонт» (продавець) і фізичною особою ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Петрик Н. В. та зареєстрований у реєстрі
за № 16, за умовами пункту 1.1 якого ТОВ «Карпатський горизонт» продає,
а покупець купує (приймає) у власність приміщення, загальною площею 215,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 266596621101, і сплачує за нього ціну, визначену цим договором.
Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 340 000,00 грн, які покупець, зобов`язаний сплатити продавцю таким чином: 2 000,00 грн покупець сплатив продавцю на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в
ТОВ КБ «Коопінвестбанк», (МФО 312248) до підписання цього договору, решту суми 338 000,00 грн покупець зобов`язаний сплатити продавцю рівними частинами в термін до 20 листопада 2014 року, а саме:
- 33 800,00 грн у термін до 20 лютого 2014 року;
- 33 800,00 грн у термін до 20 березня 2014 року;
- 33 800,00 грн у термін до 20 квітня 2014 року;
- 33 800,00 грн у термін до 20 травня 2014 року;
- 33 800,00 грн у термін до 20 червня 2014 року;
- 33 800,00 грн у термін до 20 липня 2014 року;
- 33 800,00 грн у термін до 20 серпня 2014 року;
- 33 800,00 грн у термін до 20 вересня 2014 року;
- 33 800,00 грн у термін до 20 жовтня 2014 року;
- 33 800,00 грн у термін до 20 листопада 2014 року.
Факт отримання продавцем остаточного розрахунку повинен підтверджуватися його нотаріально засвідченою заявою або будь-яким платіжним документом, що підтверджує проведення розрахунку покупцем.
10 липня 2017 року позивач надіслав відповідачу заяву-повідомлення про відмову від договору № 10/07/17-1 та повернення проданого нерухомого майна в зв`язку з порушенням строків оплати за договором.
Відповідно до довідки начальника відділення «Укргазбанк» від 21 серпня 2019 року № 5-280/06/658/2019, 29 березня 2017 року відкрито поточний рахунок на ім`я ОСОБА_1 у національній валюті, а 30 березня
2017 року - за дорученням клієнта згідно з платіжним дорученням № 1 було здійснено перерахування коштів у сумі 338 000,00 грн із призначенням платежу: «Оплата згідно з договором купівлі-продажу майна від 14 січня 2014 року, платник - ОСОБА_1 , отримувач - ТОВ «Карпатський горизонт» в банку АТ «Комінвестбанк».
Згідно з довідкою від 04 січня 2018 року № 04-18/1-2 грошові кошти
за платіжним дорученням від 30 березня 2017 року № 1 на рахунок
ТОВ «Карпатський горизонт» не надходили, оскільки рахунок одержувача
№ НОМЕР_2 , який указаний у платіжному доручені від 30 березня 2017 року № 1 не є рахунком ТОВ «Карпатський горизонт», а є транзитним рахунком Міжгірського відділення ПАТ «Комінвестбанк».
Банк одержувача - ПАТ «Комінвестбанк» повернув кошти банку, що обслуговує платника (АБ «Укргазбанк») із зазначенням причини повернення «невірний рахунок отримувача коштів «1» від 30 березня 2017 року оплата згідно з договором від 14 січня 2014 року», які в подальшому були перераховані на рахунок № НОМЕР_3 ОСОБА_1
в АТ «Укргазбанк» відповідно до меморіального ордера від 04 квітня
2017 року № 1.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ТОВ «Карпатський горизонт» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення,
в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню
у цей строк (термін).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)
В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи
з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору
в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором
та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться
в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до частини четвертої статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився
і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець у свою чергу також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року
у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19) Верховний Суд дійшов висновку, що «…покупці отримали товар, але, як стверджує позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третьої статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору
в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.
Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі).
Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права».
Подібний висновок міститься й у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 636/5261/18 (провадження № 61-5308св20), від 22 вересня 2021 року у справі
№ 194/342/15-ц (провадження № 61-16664св20).
Судом встановлено, що згідно з пунктом 2.1 спірного договору продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 340 000,00 грн, які покупець зобов`язаний сплатити продавцю таким чином: 2 000,00 грн покупець сплатив продавцю на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1
в ТОВ КБ «Коопінвестбанк» (МФО 312248) до підписання цього договору, решту суми (338 000,00 грн) покупець зобов`язаний сплатити продавцю рівними частинами в термін до 20 листопада 2014 року.
Апеляційний суд, встановивши, що у спірних правовідносинах порушення права ТОВ «Карпатський горизонт» (продавця нерухомого майна) полягає у тому, що він не отримав решту грошових коштів (338 000,00 грн) від
ОСОБА_1 як покупця, дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту може бути, зокрема, стягнення неотриманих коштів, а не розірвання договору.
Ураховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявивши вимогу про розірвання договору купівлі-продажу, ТОВ «Карпатський горизонт» обрало неналежний спосіб захисту, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову саме з цих підстав.
Зважаючи на те, що відступлення від висновкущодо застосування нормиправа у подібнихправовідносинах, викладеного враніше ухваленому рішеннів одній зісправ Верховного СудуУкраїни, Великої ПалатиВерховного Суду чиВерховного Суду ускладі колегії суддів(палати, об`єднаноїпалати), означає відступленнявід аналогічних висновків, сформульованих раніше вінших постановах ВерховногоСуду України, ВеликоїПалати Верховного Судучи Верховного Судуу складі колегіїсуддів (палати, об`єднаної палати), ВерховнийСуд у ційсправі не вбачаєпідстав для необхідностіурахування при вирішеннісправи висновку ВерховногоСуду, викладеного упостанові від 10 квітня 2020 рокуу справі
№ 361/6517/17 (провадження № 61-13968св19), оскількиВелика Палата ВерховногоСуду від ньогофактично відступила упостанові
від08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (провадження
№ 12-145гс19).
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення апеляційного суду ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права і зводиться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку
з наведеним колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 402 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатський горизонт» залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В.Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк