№ 308/2076/22 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 308/2076/22

провадження № 61-8792св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Головне управління державної казначейської служби України в Закарпатській області, Державна казначейська служба України, Закарпатська обласна прокуратура,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Павліченко Тетяною Сергіївною, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатскьої області від 06 травня 2022 року у складі судді Крегул М. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Куштана Б. П., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

10 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визначення суми моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, заінтересовані особи: Головне управління державної казначейської служби України в Закарпатській області, Державна казначейська служба України, Закарпатська обласна прокуратура.

Заяву мотивовано тим, що 28 грудня 2010 року прокурором м. Ужгорода порушено кримінальну справу № 6108610 за частиною другою статті 366 та частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України за фактом розкрадання коштів, шляхом зловживання службовим становищем службовими особами ТОВ «Пластком» та управління освіти Ужгородської міської ради та службового підроблення документів (Епізод Ліцей Лідер ЗОШ № 20).

09 березня 2011 року порушено кримінальну справу № 6101411 за частиною другою статті 366 та частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України за фактом розкрадання коштів, шляхом зловживання службовим становищем службовими особами ТОВ «Пластком» та управління освіти Ужгородської міської ради та службового підроблення документів (Епізод ЗОНІ №15).

09 березня 2011 року порушено кримінальну справу № 6101511 за частиною другою статті З66 та частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України за фактом розкрадання коштів, шляхом зловживання службовим становищем службовими особами ТОВ «Пластком» та управління освіти Ужгородської міської ради та службового підроблення документів (Епізод НВК Ужгородський економічний ліцей).

18 березня 2011 року порушено кримінальну справу № 6101911 відносно службових осіб ТОВ «Пластком» та службових осіб управління освіти Ужгородської міської ради за частиною другою статті 364 та частиною другою статті 366 Кримінального кодексуУкраїни.

31 березня 2011 року матеріали кримінальних справ № 6108610 та № 6101411 об`єднано в одне провадження. Присвоєно об`єднаній кримінальній справі № 6108610. Також об`єднано матеріали кримінальних справ № 6108610 та № 6101511 в одне провадження. Присвоєно об`єднаній кримінальній справі № 6108610.

04 квітня 2011 року матеріали кримінальних справ № 6108610 та № 6101911 об`єднано в одне провадження. Присвоєно об`єднаній кримінальній справі № 6101911.

Також позивач зазначає, що 18 квітня 2011 року постановою № 4-607/11 Ужгородського міськрайонного суду надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі, де зареєстрований ОСОБА_1 .

В цей же день постановою № 4-606/11 Ужгородського міськрайонного суду надано дозвіл на проведення обшуку за місцем реєстрації господарської діяльності ТОВ «Пластком».

19 квітня 2011 року старшим слідчим прокуратури м. Ужгорода проведено обшук по місцю реєстрації ОСОБА_1 , в ході якого вилучені документи.

06 травня 2011 року порушено кримінальну справу № 61019 відносно ОСОБА_1 за фактом заволодіння чужим майном, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене повторно, у великих розмірах та службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки за ознаками злочинів, передбачених частиною четвертою статті 191 та частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України.

06 травня 2011 року підозрюваному ОСОБА_1 роз`яснено право на захист.

Цього ж дня постановою старшого слідчого прокуратури м. Ужгорода обрано запобіжний захід ОСОБА_1 - підписку про невиїзд.

27 травня 2011 року порушено кримінальну справу № 6103911 проти ОСОБА_1 за фактом здійснення без одержання ліцензії виду господарської діяльності, що було пов`язано з отриманням доходу у великих розмірах, за частиною першою статті 202 Кримінального кодексу України.

30 травня 2011 року матеріали кримінальних справ № 6103911 та № 6101911 об`єднані в одне провадження.

30 травня 2011 року постановою прокурора пред`явлено обвинувачення ОСОБА_1

31 травня 2011 року постановою старшого слідчого прокуратури м. Ужгорода обрано запобіжний захід ОСОБА_1 - підписку про невиїзд.

24 червня 2011 року у межах кримінальної справи № 6101911 ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за частиною третьою статті 191, частиною першою статті 366 та частиною першою статті 202 Кримінального кодексу України

24 червня 2011 року постановою прокурора накладено арешт на майно ОСОБА_1 : земельну ділянку АДРЕСА_1 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 825630).

29 червня 2011 року слідчим складено обвинувальний висновок.

04 липня 2011 року постановою прокурора затверджено обвинувальний висновок по кримінальній справі № 6101911 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених частиною третьою статті 191, частиною першою статті 366, частиною першою статті 202 Кримінального кодексу України. Справу направлено до Ужгородського міськрайонного суду. Міру запобіжного заходу (підписку про невиїзд) залишено без змін.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано.

27 жовтня 2020 року судом апеляційної інстанції прийнято рішення про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відмовою прокурора від апеляційної скарги.

Заявник вказує, що він перебував під слідством і судом у статусі особи, стосовно якої порушено кримінальну справу, та у статусі обвинуваченого з 06 травня 2011 року до 27 жовтня 2020 року, тобто 113 місяців і 21 день, відносно нього діяли обмеження у вільному пересуванні.

Зазначає, що внаслідок дев`ятирічного кримінального переслідування він зазнав сильних душевних страждань, спричинених порушенням нормальних життєвих зв`язків, через неможливість продовження активного підприємницького життя, появою публікацій в засобах масової інформації, порушенням стосунків з оточуючими людьми, приниженням честі, гідності та ділової репутації директора підприємства.

Вважає, що неправомірними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду йому заподіяно моральну шкоду.

З урахуванням викладених обставин заявник просив суд визначити суму моральної шкоди, заподіяної йому незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, у розмірі 734 500,00 грн, що підлягає безспірному списанню з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь заявника.

Розмір моральної шкоди заявник визначив виходячи з мінімального розміру заробітної плати, встановленої на 01 січня 2022 року Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» за кожен місяць перебування під слідством та судом, відповідно до статті 13 Закону № 266/94-ВР.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лютого 2022 року відкрито провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про визначення суми моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, заінтересовані особи: Головне управління державної казначейської служби України в Закарпатській області, Державна казначейська служба України, Закарпатська обласна прокуратура, та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Роз`яснено заявнику право на звернення до суду з позовом на загальних підставах.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у справі наявний спір про право, у зв`язку з чим заява підлягає залишенню без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павліченко Т. С. залишено без задоволення, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

05 вересня 2022 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Павліченко Т. С. засобами поштового зв`язку до Верховного Суду подано касаційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатскьої області від 06 травня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року.

У касаційній скарзі представник заявника просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

При цьому, представник заявника послався на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 07 жовтня 2022 року Державна казначейська служба України просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

25 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

З 06 травня 2011 року до 27 жовтня 2020 року, тобто 113 місяців і 21 день, ОСОБА_1 перебував під слідством і судом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Структура національного законодавства України та його загальний зміст свідчить про те, що процесуальні питання розгляду справ у судах можуть бути врегульовані не тільки процесуальними кодексами, а й нормативними актами, які за своєю загальною суттю хоч і не є процесуальними, однак, врегульовуючи матеріально-правові відносини, містять процесуальні норми, що стосуються процедур такого врегулювання.

Саме до таких нормативних актів відноситься й Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94 ВР від 01 грудня 1994 року (далі - Закон № 266/94 ВР). Для визначення порядку виконання цього Закону було також прийнято наказ Міністерства юстиції України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 "Про затвердження Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (далі - наказ № 6/5/3/41).

Відповідно до положень статті 3 Закону № 266/94 ВР в наведених у статті 1 випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Положення статті 4 цього Закону містять підстави відшкодування моральної шкоди. Зокрема, відшкодування моральної шкоди провадиться в разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

За положеннями частини першої статті 12 Закону № 266/94 ВР, розмір відшкодованої шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін із дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку (частина друга статті 12 Закону № 266/94 ВР).

Таким чином, ці положення Закону № 266/94-ВР за своєю правовою суттю є процесуальною нормою про орган, який уповноважений на розгляд певних звернень громадян, та порядок оскарження прийнятого цим органом рішення.

Крім того, Законом № 266/94-ВР та наказом № 6/5/3/41 окремо визначено й порядок розгляду звернень про відшкодування моральної шкоди. Так, стаття 13 зазначеного Закону визначає питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно із частиною першою статті 12 зазначеного закону. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільним законодавством. При цьому Закон № 266/94-ВР не передбачає розгляду вимог про відшкодування моральної шкоди іншими органами, зазначеними у цьому Законі, крім суду.

У відповідності до частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

При цьому у частинах другій та четвертій статті 23 ЦК України зазначені підстави для відшкодування моральної шкоди, яка може полягатиу фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, як зазначалось раніше, підстави відшкодування моральної шкоди визначені і частиною четвертою та п`ятою статті 4 Закону № 266/94-ВР.

Зазначені положення цивільного законодавства застосовуються при визначенні підстав та розміру моральної шкоди, спричиненої потерпілій особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, та свідчать про обов`язкове встановлення під час відшкодування шкоди не тільки підстав для відшкодування, а й того, у чому саме полягала моральна шкода та виходячи з принципів розумності та справедливості при визначенні її розміру.

Разом з тим Законом № 266/94-ВР встановлено мінімальні гарантії держави на відшкодування моральної шкоди, оскільки зазначено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 4 Закону № 266/94-ВР провадиться за рахунок державного бюджету.

Крім того, наказ № 6/5/3/41 містить також положення щодо строків розгляду таких звернень, форми постанови уповноваженого на розгляд цього звернення органу, форми доказів, необхідних для підтвердження шкоди, строків та порядку оскарження прийнятих постанов тощо.

При цьому наказ № 6/5/3/41 також містить посилання на право суду призначити незалежну експертизу для визначення наявності у громадянина моральної шкоди, висновок якої оцінюється поряд з іншими доказами у справі.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що заява про відшкодування моральної шкоди розглядається тільки судом з урахуванням фактичних обставин щодо наявності моральної шкоди в межах, встановлених саме цивільним законодавством, з дослідженням доказів, у тому числі висновків експертизи. Такі процесуальні дії суду притаманні змагальному процесу, яким є за чинними на цей час процесуальними кодексами саме позовне провадження.

При цьому слід приймати до уваги те, що стаття 136 ЦПК УРСР 1963 року "Прийняття заяви", яка діяла на час прийняття Закону № 266/94-ВР та час прийняття наказу № 6/5/3/41, зазначала, що суддя одноособово вирішує питання про прийняття заяви у цивільній справі,суддя відмовляє в прийнятті заяви. Одночасно стаття 137 ЦПК УРСР 1963 року визначала форму позовної заяви, відносно якої суддя мав право здійснити дії, зазначені у статті 136 цього Кодексу.

Лише у ЦПК України 2004 року, як і в наступних редакціях цього Кодексу, у параграфі 1 глави 1 розділу 3 розмежовуються поняття "заява у позовному провадженні" та "позовна заява".

За таких обставин термін "заява`при зверненні потерпілої особи до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди у сенсі Закону № 266/94-ВР та наказу № 6/5/3/41 слід розуміти як вимогу про відшкодування шкоди, і такі справи слід розглядати за правилами позовного провадження. При цьому не має значення назва такої вимоги, якщо з її змісту вбачаються усі складові елементи відповідно до вимог статті 175 ЦПК України.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 201/10234/20 (провадження № 14-77цс21).

При таких обставинах, оскільки заява ОСОБА_1 містить не всі складові елементи відповідно до вимог статті 175 ЦПК України, приймаючи до уваги, що інші учасники справи заперечують факт спричинення моральної шкоди заявнику, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви без розгляду.

При цьому слід приймати до уваги, що факт свого звернення до суду 10 лютого 2022 року саме у порядку позовного провадження заперечує у касаційній скарзі і сам заявник.

Право на звернення до суду з відповідним позовом на загальних підставах судом першої інстанції заявнику роз`яснено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Павліченко Тетяною Сергіївною, залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатскьої області від 06 травня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов