№ 308/3120/15-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 308/3120/15-ц

провадження № 61-19395св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - прокурор міста Ужгорода,

відповідачі: Ужгородська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_32 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Ужгородської міської ради на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Мацунича М. В., Фазикош Г. В., Бисага Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року прокурор міста Ужгорода звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи та остаточно просив:

- визнати недійсним пункт 6.9 рішення 5-ої сесії Ужгородської міської ради V скликання від 17 вересня 2010 року № 1582 в частині надання дозволу на підготовку проектів відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд в районі АДРЕСА_1 наступним громадянам: ОСОБА_1 площею 0,10 га поз. 96; ОСОБА_2 площею 0,0963 га поз. 97; ОСОБА_3 площею 0,10 га поз. 140; ОСОБА_4 площею 0,0997 га поз. 141; ОСОБА_5 площею 0,10 га поз. 142; ОСОБА_6 площею 0,10 га поз. 143; ОСОБА_7 площею 0,10 га поз. 144; ОСОБА_8 площею 0,10 га поз. 145; ОСОБА_9 площею 0,10 га поз. 146; ОСОБА_10 площею 0,10 га поз. 151; ОСОБА_11 площею 0,10 га поз. 152; ОСОБА_12 площею 0,10 га поз. 153; ОСОБА_13 площею 0,10 га поз. 154; ОСОБА_14 площею 0,10 га поз. 155; ОСОБА_15 площею 0,10 га поз. 156; ОСОБА_16 площею 0,10 га поз. 157; ОСОБА_17 площею 0,10 га поз. 158; ОСОБА_18 площею 0,10 га поз. 159; ОСОБА_19 площею 0,10 га поз. 160; ОСОБА_20 площею 0,10 га поз. 161; ОСОБА_21 площею 0,10 га поз. 182; ОСОБА_22 площею 0,0996 га поз. 183; ОСОБА_23 площею 0,0996 га поз. 184; ОСОБА_24 площею 0,0995 га поз. 188;

- визнати недійсним та скасувати пункт 1.1 рішення 5-ої сесії Ужгородської міської ради V скликання від 22 жовтня 2010 року № 1627 в частині затвердження проектів відводу та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_10 площею 0,0997 га; ОСОБА_11 площею 0,0996 га; ОСОБА_12 площею 0,0998 га; ОСОБА_14 площею 0,0994 га; ОСОБА_13 площею 0,0995 га; ОСОБА_21 площею 0,0999 га;

- визнати недійсним та скасувати пункт 1.7 рішення 5-ої сесії Ужгородської міської ради V скликання від 15 жовтня 2010 року № 1609 в частині затвердження проектів відводу та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_3 площею 0,10 га; ОСОБА_4 площею 0,0997 га; ОСОБА_5 площею 0,10 га; ОСОБА_6 площею 0,10 га; ОСОБА_16 площею 0,0998 га; ОСОБА_17 площею 0,0993 га; ОСОБА_18 площею 0,0995 га; ОСОБА_19 площею 0,0997 га та ОСОБА_20 площею 0,0999 га;

- визнати недійсним та скасувати пункт 1.2 рішення 5-ої сесії Ужгородської міської ради V скликання від 27 жовтня 2010 року № 1638 в частині затвердження проектів відводу та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_1 площею 0,10 га; ОСОБА_22 площею 0,0997 га; ОСОБА_23 площею 0,0997 га та ОСОБА_2 площею 0,0963 га.

- визнати недійсним та скасувати пункт 3.3 рішення 7-ої сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 22 липня 2011 року № 217 в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_8 площею 0,10 га та ОСОБА_7 площею 0,0998 га;

- визнати недійсним та скасувати пункт 1.7 рішення 7-ої сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 14 лютого 2012 року № 456 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_15 площею 0,0999 га;

- визнати недійсним та скасувати пункт 1.19 рішення 11-ої сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 30 грудня 2011 року № 410 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_24 площею 0,0995 га;

- визнати недійсним та скасувати пункт 2.3 рішення 6-ої сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 03 червня 2011 року № 179 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_9 площею 0,0999 га;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії від 12 жовтня 2011 року ЯЛ № 744704, від 23 грудня 2011 року серії ЯЛ № 796106, від 16 березня 2011 року серії ЯЛ №100178, від 23 березня 2011 року серії ЯЛ № 100176, від 25 червня 2011 року серії ЯЛ № 510084, від 20 липня 2011 року серії ЯЛ № 510085, від 20 липня 2011 року серії ЯЛ № 510086, від 25 червня 2011 року серії ЯЛ № 510087, від 28 травня 2012 року серії ЯЛ № 510083, від 05 листопада 2010 року серії ЯЛ № 240474, від 23 грудня 2011 року серії ЯЛ № 796125, від 01 серпня 2011 року серії ЯЛ № 772845, від 28 серпня 2012 року серії ЯЛ № 772844, від 28 травня 2012 року серії ЯЛ № 772843, від 17 березня 2011 року серії ЯЛ № 083713, від 26 грудня 2011 року серії ЯЛ № 772846, від 17 квітня 2012 року серії ЯЛ № 741538, від 17 березня 2011 року серії ЯЛ № 083712, від 17 березня 2011року серії ЯЛ № 083711, від 15 травня 2012 року серії ЯЛ № 660705, від 05 листопада 2010 року серії ЯЛ № 240473, від 05 листопада 2010 року серії ЯЛ № 240475, від 05 листопада 2010 року серії ЯЛ № 240486 та від 05 листопада 2010 року серії ЯЛ № 240485.

- повернути земельні ділянки за кадастровими номерами: 2110100000:61:001:0234 площею 0,0998 га; 2110100000:62:002:0322 площею 0,0963 га; 2110100000:62:002:0219 площею 0,0993 га; 2110100000:62:002:0220 площею 0,0995 га; 2110100000:62:002:0222 площею 0,0999 га; 2110100000:62:002:0218 площею 0,0998 га; 2110100000:62:002:0253 площею 0,0996 га; 2110100000:61:001:0231 площею 0,10 га; 2110100000:62:002:0216 площею, 0,10 га; 2110100000:62:002:0214 площею 0,10 га; 2110100000:62:002:0275 площею 0,0997 га; 2110100000:62:002:0217 площею 0,0999 га; 2110100000:61:001:0250 площею 0,0995 га; 2110100000:61:001:0273 площею 0,0999 га; 2110100000:62:002:0268 площею 0,0994 га; 2110100000:62:002:0267 площею 0,0995 га;

- витребувати від: ОСОБА_25 земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:62:002:0335, площею 0,0996 га, ОСОБА_26 земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:62:002:0324, площею 0,10 га, ОСОБА_27 земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:62:002:0215, площею 0,0997 га, ОСОБА_28 земельну ділянку за кадастровими номерами 2110100000:62:002:0274, площею 0,0997 га та 2110100000:62:002:0273, площею 0,0999 га, ОСОБА_18 земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:62:002:0221, площею 0,0997 га; ОСОБА_30 земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:62:002:025, площею 0,0997 га та ОСОБА_31 земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:62:002:0252, площею 0,0998 га на користь територіальної громади міста Ужгорода, загальна площа яких складає 2,3902 га вартістю 9 647 803,28 грн.

Позовна заява мотивована тим, що за результатами вивчення стану дотримання вимог земельного законодавства при розпорядженні Ужгородською міською радою земельними ділянками комунальної власності йому стало відомо, що пунктом 6.9 рішення 5-ої сесії Ужгородської міської ради V скликання від 17 вересня 2010 року № 1582 надано дозвіл на підготовку проектів відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд в районі АДРЕСА_1 вищевказаним громадянам та площами земельних ділянок. В подальшому на підставі вищезазначеного рішення Ужгородською міською радою вказаним громадянам затверджено технічну документацію із землеустрою та передано земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд у приватну власність. Ужгородською міською радою були прийняті рішення, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення та передано у власність земельні ділянки з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд в охоронній зоні автомобільної дороги «Обхід міста Ужгорода - контрольно-пропускний пункт «Ужгород» № М08, що станом на час прийняття рішень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2006 року за № 865 відносилася до автомобільних доріг загального користування державного значення. Спірні рішення прийнято всупереч вимогам Земельного кодексу України (далі - ЗК України), наказу Міністерства охорони здоров`я від 19 червня 1996 року за № 173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 і підлягають скасуванню. Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07 липня 2014 року, що складений Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області за результатами позапланової перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства Ужгородською міською радою при передачі у власність земельних ділянок громадянам в районі АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, згідно з яким затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок вздовж проїзної частини «Обхід міста Ужгорода - контрольно-пропускний пункт «Ужгород» з подальшою передачею у власність відбулося з порушенням вимог статті 111 ЗК України, статті 5 Закону України «Про основи містобудування» та Постанов Кабінету Міністрів України від 30 березня1994 року № 198 та від 20 травня 2009 року № 522. Повноваження органів прокуратури щодо захисту інтересів держави прокурор мотивував тим, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та положення про Держсільсгоспінспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011 Державна інспекція сільського господарства України є центральним органом виконавчої влади, до повноважень якої, згідно із статтею 6 цього Закону належить здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і приватизації права на землю. Органи Державної інспекції сільського господарства України та Держгеокадастру не наділені повноваженими щодо звернення з позовом до суду про визнання протиправними та недійсними рішень ради, а тому прокуратура в силу вимог статті 131-1 Конституції України, статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» уповноважена на звернення до суду з метою захистів держави та набуває статусу позивача. Ужгородською міською радою, яка відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», покликана захищати права територіальної громади, останні порушуються внаслідок незаконних рішень, а тому прокурором визначено та встановлено необхідні і достатні підстави для представництва інтересів держави у сфері охорони землі як національного багатства. За клопотанням прокурора Ужгородської місцевої прокуратури у справу як співвідповідачів було залучено ОСОБА_25 , який набув за цивільно-правовою угодою у власність земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:62:002:0335 площею 0,0996 га; ОСОБА_26 , яка набула за цивільно-правовою угодою у власність земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:62:002:0324 площею 0,10 га; ОСОБА_27 , який набув за цивільно-правовою угодою у власність земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:62:002:0215 площею 0,0997 га; ОСОБА_28 , яка набула за цивільно-правовою угодою у власність земельні ділянки за кадастровими номерами 2110100000:62:002:0274 площею 0,0997 га та 2110100000:62:002:0273 площею 0,0999 га; ОСОБА_18 , яка набула за цивільно-правовою угодою у власність земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:62:002:0221 площею 0,0997 га; ОСОБА_30 , яка набула за цивільно-правовою угодою у власність земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:62:002:0252 площею 0,0997 га; ОСОБА_31 , яка набула за цивільно-правовою угодою у власність земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:62:002:0254 площею 0,0998 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 лютого 2018 року позов прокурора міста Ужгорода задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано:

- пункт 6.9 рішення 5-ої сесії Ужгородської міської ради V скликання від 17 вересня 2010 року № 1582 в частині надання дозволу на підготовку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд в районі АДРЕСА_1 наступним громадянам: ОСОБА_1 площею 0,10 га поз. 96; ОСОБА_2 площею 0,0963 га поз. 97; ОСОБА_3 площею 0,10 га поз. 140; ОСОБА_4 площею 0,0997 га поз. 141; ОСОБА_5 площею 0,10 га поз. 142; ОСОБА_6 площею 0,10 га поз. 143; ОСОБА_7 площею 0,10 га поз. 144; ОСОБА_8 площею 0,10 га поз. 145; ОСОБА_9 площею 0,10 га поз. 146; ОСОБА_10 площею 0,10 га поз. 151; ОСОБА_11 площею 0,10 га поз. 152; ОСОБА_12 площею 0,10 га поз. 153; ОСОБА_13 площею 0,10 га поз. 154; ОСОБА_14 площею 0,10 га поз. 155; ОСОБА_15 площею 0,10 га поз. 156; ОСОБА_16 площею 0,10 га поз. 157; ОСОБА_17 площею 0,10 га поз.158; ОСОБА_18 площею 0,10 га поз. 159; ОСОБА_19 площею 0,10 га поз. 160; ОСОБА_20 площею 0,10 га поз. 161; ОСОБА_21 площею 0,10 га поз. 182; ОСОБА_22 площею 0,0996 га поз. 183; ОСОБА_23 площею 0,0996 га поз. 184; ОСОБА_24 площею 0,0995 га поз. 188;

- пункт 1.1 рішення 5-ої сесії Ужгородської міської ради V скликання від 22 жовтня 2010 року № 1627 в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельних ділянок: ОСОБА_10 площею 0,0997 га; ОСОБА_11 площею 0,0996 га; ОСОБА_12 площею 0,0998 га; ОСОБА_14 площею 0,0994 га; ОСОБА_13 площею 0,0995 га; ОСОБА_21 площею 0,0999 га;

- пункт 1.7 рішення 5-ої сесії Ужгородської міської ради V скликання від 15 жовтня 2010 року № 1609 в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельних ділянок: ОСОБА_3 площею 0,10 га; ОСОБА_4 площею 0,0997 га; ОСОБА_5 площею 0,10 га; ОСОБА_6 площею 0,10 га; ОСОБА_16 площею 0,0998 га; ОСОБА_17 площею 0,0993 га; ОСОБА_18 площею 0,0995 га; ОСОБА_19 площею 0,0997 га; ОСОБА_20 площею 0,0999 га;

- пункт 1.2 рішення 5-ої сесії Ужгородської міської ради V скликання від 27 жовтня 2010 року № 1638 в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельних ділянок: ОСОБА_1 площею 0,10 га; ОСОБА_22 площею 0,0997 га; ОСОБА_23 площею 0,0997 га; ОСОБА_2 площею 0,0963 га; пункт 1.7 рішення 7-ої сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 14 лютого 2012 року № 456 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_15 площею 0,0999 га;

- пункт 1.19 рішення 11-ої сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 30 грудня 2011 року № 410 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_24 площею 0,0995 га;

- пункт 2.3 рішення 6-ої сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 03 червня 2011 року № 179 в частині затвердження проекту відводу та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_9 площею 0,0999 га;

- пункт 3.3 рішення 7-ої сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 22 липня 2011 року № 217 в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_8 площею 0,10 га та ОСОБА_7 площею 0,0998 га.

Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: від 12 жовтня 2011 року серії ЯЛ № 744704, від 16 березня 2011 року серії ЯЛ № 100178, від 25 червня 2011 року серії ЯЛ № 510084, від 20 липня 2011 року серії ЯЛ № 510085, від 20 липня 2011 року серії ЯЛ № 510086, від 25 червня 2011 року серії ЯЛ № 510087, від 28 травня 2012 року серії ЯЛ № 510083, від 05 листопада 2010 року серії ЯЛ № 240474, від 01 серпня 2011 року серії ЯЛ № 772845, від 28 серпня 2012 року серії ЯЛ № 772844, від 28 травня 2012 року серії ЯЛ № 772843, від 26 грудня 2011 року серії ЯЛ № 772846, від 17 квітня 2012 року серії ЯЛ № 741538, від 17 березня 2011 року серії ЯЛ № 083712, від 17 березня 2011 року серії ЯЛ № 083711, від 15 травня 2012 року серії ЯЛ № 660705, від 05 листопада 2010 року серії ЯЛ № 240486 та від 05 листопада 2010 року серії ЯЛ № 240485;

Повернуто до земель комунальної власності земельні ділянки з кадастровими номерами: 2110100000:61:001:0234 площею 0,0998 га; 2110100000:62:002:0219 площею 0,0993 га; 2110100000:62:002:0220 площею 0,0995 га; 2110100000:62:002:0222 площею 0,0999 га; 2110100000:62:002:0218 площею 0,0998 га; 2110100000:62:002:0253 площею 0,0996 га; 2110100000:62:002:0216 площею 0,10 га; 2110100000:62:002:0214 площею 0,10 га; 2110100000:61:001:0250 площею 0,0995 га; 2110100000:61:001:0273 площею 0,0999 га; 2110100000:62:002:0268 площею 0,0994 га; 2110100000:62:002:0267 площею 0,0995 га;

Витребувано на користь територіальної громади міста Ужгорода від: ОСОБА_25 земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:62:002:0335 площею 0,0996 га; ОСОБА_26 земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:62:002:0324 площею 0,10 га; ОСОБА_27 земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:62:002:0215 площею 0,0997 га; ОСОБА_28 земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:62:002:0274 площею 0,0997 га та 2110100000:62:002:0273 площею 0,0999 га; ОСОБА_18 земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:62:002:0221 площею 0,0997 га.

Закрито провадження у справі в частині визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд від 23 грудня 2011 року серії ЯЛ № 796106, від 23 березня 2011 року серії ЯЛ № 100176, від 23 грудня 2011 року серії ЯЛ № 796125, від 17 березня 2011 року серії ЯЛ № 083713, від 05 грудня 2010 року серії ЯЛ №240473, від 05 листопада 2010 року серії ЯЛ № 240475, повернення земельних ділянок за кадастровими номерами 2110100000:62:002:0322 площею 0,0963 га; 2110100000:61:001:0231 площею 0,10 га; 2110100000:62:002:0275 площею 0,0997 га; 2110100000:62:002:0217 площею 0,0999 га; витребування на користь територіальної громади міста Ужгорода від ОСОБА_30 земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:62:002:0252 площею 0,0997 га та від ОСОБА_31 земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:62:002:0254 площею 0,0998 га.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Ужгородською міською радою рішенням від 17 вересня 2010 року № 1582 було протиправно надано дозвіл відповідачам на розробку проектів землеустрою по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, позаяк орган місцевого самоврядування, враховуючи підстави, передбачені частиною сьомою статті 118 ЗК України, повинен був відмовити заявникам у задоволенні їх клопотань через невідповідність відведення земельних ділянок вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів і невідповідність місця розташування земельних ділянок вимогам генерального плану міста Ужгорода, затвердженого у встановленому законом порядку. Таким чином, затвердження Ужгородською міською радою проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 були здійснені протиправно. Розроблення детального плану території кварталу індивідуальної житлової забудови в районі АДРЕСА_1 та містобудівного обґрунтування закріплення меж земельних ділянок для комерційного використання та садибного, житлового будівництва в АДРЕСА_1 (об`їзна дорога) не спростовує факту невідповідності цільового призначення земельних ділянок, передбаченого детальним планом, функціональному призначенню території в районі АДРЕСА_1 , встановленого положеннями генерального плану, оскільки такий детальний план у межах населеного пункту може лише уточнювати положення генерального плану населеного пункту, розробляється на його основі і не може суперечити йому, зокрема в частині видів використання та забудови територій. Так як рішення, якими передано у власність громадянам земельні ділянки за вказаною адресою, прийнято Ужгородською міською радою протиправно, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги щодо визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог позивача щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_31 , ОСОБА_23 , та ОСОБА_30 місцевий суд виходив з того, що зміна цільового призначення земельних ділянок, переданих у власність на підставі оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування чи набутих у власність в подальшому на підставі правочинів, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ 03.07) відповідає вимогам містобудівної документації, затвердженої відповідно до закону, а тому відсутні підстави визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: 2110100000:62:002:0322; 2110100000:61:001:0231; 2110100000:61:001:0217; 2110100000:62:002:0275; 2110100000:62:002:0254; 2110100000:62:002:0252, повернення земельних ділянок за кадастровими номерами 2110100000:62:002:0322 площею 0,0963 га; 2110100000:61:001:0231 площею 0,10 га; 2110100000:62:002:0275 площею 0,0997 га; 2110100000:62:002:0217 площею 0,0999 га; а також витребування на користь територіальної громади міста Ужгорода від ОСОБА_30 земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:62:002:0252, площею 0,0997 га та від ОСОБА_31 земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:62:002:0254, площею 0,0998 га.

Щодо повернення у власність територіальної громади міста Ужгорода земельних ділянок за кадастровими номерами 2110100000:61:001:0234 площею 0,0998 га; 2110100000:62:002:0219 площею 0,0993 га; 2110100000:62:002:0220 площею 0,0995 га; 2110100000:62:002:0222 площею 0,0999 га; 2110100000:62:002:0218 площею 0,0998 га; 2110100000:62:002:0253 площею 0,0996 га; 2110100000:62:002:0216 площею, 0,10 га; 2110100000:62:002:0214 площею 0,10 га; 2110100000:61:001:0250 площею 0,0995 га; 2110100000:61:001:0273 площею 0,0999 га; 2110100000:62:002:0268 площею 0,0994 га; 2110100000:62:002:0267 площею 0,0995 га та витребування на користь територіальної громади міста Ужгорода від ОСОБА_25 земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:62:002:0335, площею 0,0996 га; ОСОБА_26 земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:62:002:0324, площею 0,10 га; ОСОБА_27 земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:62:002:0215, площею 0,0997 га; ОСОБА_28 земельних ділянок за кадастровими номерами 2110100000:62:002:0274, площею 0,0997 га та 2110100000:62:002:0273, площею 0,0999 га; ОСОБА_18 земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:62:002:0221, площею 0,0997 га, суд погодився з доводами позивача про необхідність застосування такого способу захисту інтересів держави у цій справі.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені обставини та застосовані правові норми, суд не вбачав невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_18 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

З таким рішення суду першої інстанції не погодилась ОСОБА_32 , як особа, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу про скасування рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 лютого 2018 року в частині:

- визнання незаконним та скасування п. 6.9 рішення 5 сесії Ужгородської міської ради V скликання від 17 вересня 2010 року за № 1581 стосовно надання дозволу на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд в районі АДРЕСА_1 ОСОБА_13 площею 0,10 га поз. 154;

- визнання незаконним та скасування п. 1.1. рішення 5 сесії Ужгородської міської ради V скликання за № 1627 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_13 площею 0,0995 га;

- визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №240485 від 05 листопада 2010 року; повернення до земель комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:62:002:0267 площею 0,0995 га,

та просила ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_32 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 лютого 2018 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_32 в апеляційній скарзі стверджувала, що рішення суду першої інстанції яке ухвалено відносно ОСОБА_13 , порушує її права, так-як на момент звернення прокурора до суду із позовом у листопаді 2015 року, саме вона була власником земельної ділянки, проте судом не було її залучено до участі в розгляді справи.

Апеляційним судом зазначено, що звертаючись у суд з позовом про визнання незаконним та скасування певних пунктів рішень Ужгородської міської ради стосовно ОСОБА_13 щодо надання дозволу на підготовку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд; щодо затвердження проекту землеустрою по відведенню та передачі у власність земельної ділянки; визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення до земель комунальної власності земельної ділянки, прокурор діяв з метою захисту інтересів держави у сфері регулювання земельних відносин і охорони землі. Таке звернення прокурора до суду в інтересах держави у сфері регулювання і охорони землі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності та повернення таких у законне розпорядження територіальної громади.

Задовольняючи зазначені позовні вимоги, суд першої інстанції давав правову оцінку п. 6.9 рішення 5 сесії Ужгородської міської ради V скликання від 17 вересня 2010 за № 1581; п. 1.1. рішення 5 сесії Ужгородської міської ради V скликання за № 1627; державному акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №240485 від 05 листопада 2010 року за кадастровим номером 2110100000:62:002:0267 виданого ОСОБА_13 , які було визнано незаконними і скасовано. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 лютого 2018 року в частині задоволеної вимоги про повернення до земель комунальної власності земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:62:002:0267 площею 0,0995 га не виконано виконавчою службою через те, що власником даної земельної ділянки являється ОСОБА_32 .

Як вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 листопада 2010 року, який укладено між ОСОБА_12 , що діяв від імені ОСОБА_13 та ОСОБА_32 , остання прийняла у власність земельну ділянку площею 0,0995 га, що розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2110100000:62:002:0267. Згідно витягу з Державного реєстру правочинів від 10 листопада 2010 року за № 9231955, ОСОБА_32 є набувачем земельної ділянки згідно договору купівлі-продажу про що свідчить запис 1 в Державному реєстрі правочинів за № 4202086 Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 210925 від 17 березня 2011 року, ОСОБА_32 є власником земельної ділянки площею 0,0995 га, що розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2110100000:62:002:0267. Судом першої інстанції не вирішувались вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 листопада 2010 року, запису про державну реєстрацію правочинів від 10 листопада 2010 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №210925 від 17 березня 2011 року, так-як такі вимоги не заявлялись прокурором до суду. Зазначене є свідченням того, що ОСОБА_32 є правомочним власником спірної земельної ділянки, якій належать усі права по володінню, користуванню та розпорядженню своєю власністю у повному обсязі до тих пір поки такі правовстановлюючі документи не оспорено у судовому порядку. Таким чином, на думку суду, ОСОБА_32 не довела належними та допустимими доказами, що оскаржуваним судовим рішенням вирішувалось питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не дивлячись на те, що суд задовольнив вимоги до ОСОБА_13 . Встановлене є підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

21 грудня 2020 року Ужгородська міська рада надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що спірна земельна ділянка належала ОСОБА_32 на час подання даного позову, а тому суд першої інстанції безпідставно не залучив її до участі у справі, порушивши її права. Крім цього, заявлена прокурором вимога про повернення земельної ділянки без залучення до участі у справі її власника, тобто ОСОБА_32 є порушенням права на справедливий суд. Закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_32 має наслідком стан правової невизначеності учасників цієї справи, оскільки рішення суду першої інстанції залишає можливість витребувати спірну земельну ділянку від ОСОБА_32 у комунальну власність територіальної громади міста Ужгород.

Позиція інших учасників справи

23 квітня 2021 року ОСОБА_24 надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та надано строк для подання відзиву до 29 березня 2021 року, але який не міг перевищувати десяти днів після вручення цієї ухвали.

Як вбачається із змісту відзиву, ОСОБА_24 вказує на те, що отримав копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги 29 березня 2021 року. Однак, відзив був надісланий ним до суду після спливу десяти днів після отримання відповідних документів, тобто з пропуском установленого строку та ОСОБА_24 не порушує клопотання про поновлення строку на його подання, а суд позбавлений права самостійно вирішити дане процесуальне питання.

У зв`язку із цим, відповідно до статей 126 127 395 ЦПК України Верховний Суд залишає відзив ОСОБА_24 без розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року справу 308/3120/15-ц призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині другій статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у цивільному судочинстві.

Частина перша статті 352 ЦПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Варто враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 ЄСПЛ і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 05 травня 2020 у справі № 910/9254/18, від 17 травня 2021 року у справі № 910/2742/20.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У статті 55 Конституції України зазначено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, в тому числі, ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали від 18 листопада 2020 року, вона постановлена за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_32 як особи, яка не брала участі у справі, однак суд першої інстанції, на її думку, вирішив питання про її права та обов`язки.

Разом із цим, касаційна скарга на зазначену ухвалу апеляційного суду подана не ОСОБА_32 , а іншим учасником цієї справи - відповідачем Ужгородською міською радою.

Однак, касаційна скарга не містить доводів та доказів на підтвердження прав заявника касаційної скарги на її подання від імені та в інтересах ОСОБА_32 .

Касаційна скарга не містить належних аргументів щодо того, яким чином оскаржувана ухвала порушує права Ужгородської міської ради, зокрема, її право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо порушення прав та законних інтересів ОСОБА_32 у зв`язку із незалученням її як власника однієї із спірних земельних ділянок до участі у справі в суді першої інстанції та безпідставного закриття апеляційного провадження за її апеляційною скаргою, оскільки в даному випадку Ужгородською міською радою не доведено порушення саме її прав постановленою ухвалою.

До касаційної скарги не додано жодних доказів на підтвердження права особи, яка подала касаційну скаргу та є самостійним учасником (стороною) даної справи, діяти від імені та в інтересах ОСОБА_32 як особи, чиїх прав та обов`язків безпосередньо стосується ухвала Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року, зокрема, подавати касаційну скаргу на це судове рішення.

Колегія суддів також враховує, що Ужгородська міська рада, у разі незгоди із рішенням суду першої інстанції, в тому числі, і щодо вирішення певних позовних вимог у цій справі (зокрема, щодо повернення відповідних земельних ділянок) не позбавлена права на апеляційне та, у разі необхідності, наступне касаційне оскарження судового рішення повністю або у відповідній частині.

Наведені в обґрунтування касаційної скарги інші аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду, оскільки вони не свідчать про порушення прав та інтересів Ужгородської міської ради у цій справі, що відповідно вказувало б на незаконність цього рішення по відношенню до особи, яка подала касаційну скаргу.

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа Проніна проти України, № 63566/00 § 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 406 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ужгородської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук