Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 308/7186/19
провадження № 61-17636св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Резванова Інна Дмитрівна, Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2 ,
представник особи, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - адвокат Сідун Олеся Степанівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сідун Олеся Степанівна, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 13 жовтня
2020 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Резванової І. Д., Ужгородської державної адміністрації Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно.
Позов мотивовано тим, що 03 жовтня 2017 року її мати ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого: «Все належне мені майно, де б воно не було та з чого б воно складалося, і взагалі все те, що буде належати мені на день смерті і на що я за законом матиму право, заповідаю моїй дочці
ОСОБА_1 ». Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Семен Ю. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 911, 912. Однак у заповіті було виявлено помилку в написанні прізвища спадкодавця, замість « ОСОБА_3 » зазначено « ОСОБА_6 ».
Вказувала, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2018 року (справа № 308/14399/18) встановлено факт належності ОСОБА_3 заповіту, посвідченого 03 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Семен Ю. Ю., зареєстрованого у реєстрі за № 911, 912.
31 травня 2019 року приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Резванова І. Д. у реєстрації спадщини відмовила у зв`язку з відсутністю у неї правовстановлюючого документа на будинок, а також через те, що нотаріусом неможливо визначити спадкоємця за заповітом, оскільки є заповіт, посвідчений від імені ОСОБА_3 Тийглаською сільською радою 12 липня 2013 року за № 34 на користь ОСОБА_2 .
У зв`язку з відмовою приватного нотаріуса, вона звернулась до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області провести державну реєстрацію нерухомого майна її матері.
Однак, у вчиненні таких дій їй відмовлено.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати право власності за заповітом за нею як спадкоємцем
ОСОБА_3 на все належне померлій майно, яке складається із: будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по
АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування цього житлового будинку розміром 0,067 га; земельної ділянки розміром 2,9637 га, згідно з витягом
від 08 травня 2018 року № НВ-2102650922018 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 2124886400:10:013:0057; земельної ділянки 0,26 га; грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку в ПАТ «Ощадний банк України» згідно з договором № 23417606
від 13 листопада 2015 року, укладеним між спадкодавцем ОСОБА_3 та банком, а також все інше майно спадкодавця, де б воно не було та з чого
б воно не складалося, і взагалі все те, що належало їй на день смерті і на що вона за законом мала право;
- зобов`язати Ужгородську районну державну адміністрацію Закарпатської області провести державну реєстрацію нерухомого майна померлої
ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_3 , а саме: будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по
АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування цього житлового будинку, розміром 0,067 га; земельної ділянки розміром 2,9637 га згідно з витягом від 08 травня
2018 року НВ-2102650922018 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 2124886400:10:013:0057; земельної ділянки площею 0,26 га; грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку в ПАТ «Ощадний банк України» згідно з договором № 23417606
від 13 листопада 2015 року, за спадкоємцем ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 03 березня 2020 року у складі судді Лемак О. В. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано право власності за спадкоємцем ОСОБА_1 на все належне померлій матері позивачки ОСОБА_3 - матері позивачки майно, яке складається із: будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування цього житлового будинку розміром 0,067 га; земельну ділянку розміром 2,9637 га згідно з витягом
№ НВ-2102650922018 від 08 травня 2018 року з Державного
земельного кадастру про земельної ділянки кадастровий номер 2124886400:10:013:0057; земельної ділянки 0,26 га, що розташована
по АДРЕСА_1 ; грошових коштів, розташованих на депозитному рахунку в ПАТ «Ощадний банк України», згідно з договором від 13 листопада 2015 року № 23417606, укладеним між спадкодавцем ОСОБА_3 з банком, а також все інше майно спадкодавця, де б воно не було та з чого б воно не складалося,
і взагалі все те, що належало їй на день смерті і на що вона за законом мала право. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки один заповіт, посвідчений від імені спадкодавця 12 липня 2013 року на користь
ОСОБА_2 , а інший посвідчений від імені спадкодавця на користь
ОСОБА_1 03 жовтня 2018 року, то відповідно до частини третьої
статті 1254 ЦК України, новий заповіт скасовує попередній, а отже, спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_1 .
Позивач спадщину прийняла, таким чином визнання права власності на майно спадкодавця за позивачем в порядку спадкування відповідає положенням чинного законодавства України, не порушує інтересів третіх осіб, а заявлені вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги про зобов`язання Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області провести державну реєстрацію нерухомого майна померлої ОСОБА_3 за спадкоємцем ОСОБА_1 , то
в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки визнання права власності на спадкове майно, є самостійною і достатньою підставою для державної реєстрації майна за спадкоємцем.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Закарпатської області Резванової І. Д., Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що суд першої інстанції вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сідун О. С., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував того, що він звертався до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Резванової І. Д. із заявою про прийняття спадщини, де і дізнався про існування заповіту посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Семен Ю. Ю. 03 жовтня
2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 911, 912, за яким на випадок смерті ОСОБА_3 (його баба) все її майно успадковує ОСОБА_1 .
Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що він звертався до суду першої інстанції з клопотанням про залучення його третьою особою без самостійних вимог, яке суд першої інстанції залишив нерозглянутим.
Посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року ОСОБА_1 до Верховного Суду подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому касаційну скаргу просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.
Вважає, що підстав для залучення ОСОБА_2 до участі у справі не було,
а рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03 березня 2020 року питання про права ОСОБА_2 на спадкове майно не вирішувалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 липня 2013 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Тийгласької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області Товт А. Д. та зареєстрований у реєстрі за № 34, згідно з яким все майно, що належало ОСОБА_3 на момент смерті, вона заповіла ОСОБА_2 . Відповідно до напису на зворотньому боці заповіту
від 11 грудня 2018 року, заповіт у Тиглайській сільській раді не змінено та не скасовано.
Згідно із заповітом ОСОБА_6 від 03 жовтня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Семен Ю. Ю., зареєстрованим у реєстрі за № 911, 912, спадкодавець на випадок своєї смерті все належне їй майно заповіла своїй дочці
ОСОБА_1 (а.с. 3).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії
НОМЕР_1 , виданого 11 грудня 2018 року Ужгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатської області, актовий запис № 09 (а.с. 5).
Спадкову справу зареєстровано за № 63474449, спадкодавець -
ОСОБА_3 , витяг сформовано приватним нотаріусом Резвановою І. Д.
(а.с. 6).
У зв`язку з виявленням помилки у написанні прізвища спадкодавця
у заповіті, а саме « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_3 », відповідно до вимог статті 318 ЦПК України, позивач звернулася до суду з проханням встановити юридичний факт, що прізвище, ім`я, по батькові особи, яка зробила нотаріально посвідчений заповіт 03 жовтня 2017 року, є її матері -
ОСОБА_3 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28 грудня 2018 року (справа № 308/14399/18) заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Семен Ю. Ю., про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено.
Встановлено факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповіту, посвідченого 03 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Семен Ю. Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 911, 912, згідно з яким все належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 (а.с. 7).
08 серпня 2019 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Резванова І. Д. винесено постанову про відмову
у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 правовстановлюючого документа на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також через те, що нотаріусом неможливо чітко визначити спадкоємця за заповітом, оскільки заповіт, посвідчений від імені ОСОБА_3 Тийглаською сільською радою 12 липня 2013 року за реєстровим № 34 на користь ОСОБА_2 , зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 54759408, стан -чинний, заповідач - ОСОБА_3 , заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Семен Ю. Ю., 03 жовтня 2018 року за реєстровим
№ 911, 912 від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 зареєстрований
у Спадковому реєстрі за 61322476, стан -чинний, заповідач - ОСОБА_6 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сідун О. С., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів
з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , апеляційний суд вказав, що питання про його права та обов`язки оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалося, отже, він позбавлений права на його оскарження.
При цьому апеляційний суд не звернув увагу, що ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилався на те, що 12 липня 2013 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Тийгласької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області Товт А. Д., зареєстрований
у реєстрі за № 34. Відповідно до вказаного заповіту все майно, що належало ОСОБА_3 на момент смерті, вона заповідала йому. Відповідно до напису на зворотньому боці заповіту від 11 грудня 2018 року, заповіт
у Тиглайській сільській раді не змінено та не скасовано.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його баби ОСОБА_3 , залишилося спадкове майно, в тому числі будинок та земельна ділянка для обслуговування цього житлового будинку, що знаходиться
по АДРЕСА_1 , де він зареєстрований та проживає з народження.
У подальшому ОСОБА_2 звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріально округу Резванової І. Д., а отже, реалізував своє право на спадкування
у встановленому законом порядку.
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , апеляційний суд на вказане уваги не звернув та не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, неналежно дослідив усі обставини справи та не встановив наявність порушеного права ОСОБА_2 .
Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та не розглянувши його апеляційної скарги по суті, належно не дослідив наявність порушених прав ОСОБА_2 , що унеможливило встановлення необхідних фактичних обставин і призвело до обмеження реалізації права на доступ до правосуддя, передбаченого вимогами статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та права на апеляційне оскарження судового рішення.
З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та обґрунтованою.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються
у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали,
з передачею справи до апеляційного суду для продовження розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Сідун Олеся Степанівна, задовольнити.
Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк