№ 308/9374/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

06 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 308/9374/17

провадження № 61-20468св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Ужгородська міська рада Закарпатської області, ОСОБА_2 (1979 року народження) та ОСОБА_3 , які діють в інтересах ОСОБА_2 (2005 року народження),

треті особи: ОСОБА_4 , відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Ужгородської міської ради, ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи:

касаційну скаргу ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2020 року в складі судді: Бедьо В. І., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Мацунича М. В., Готри Т. Ю.,

касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Мацунича М. В., Готри Т. Ю.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Ужгородської міської ради треті особи: ОСОБА_5 , відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Ужгородської міської ради, ОСОБА_4 , про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 листопада 1983 року ОСОБА_5 купив у ОСОБА_7 житловий будинок з надвірними спорудами, розташований на земельній ділянці площею 1 881 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обміру земельної ділянки для здійснення її приватизації було з`ясовано, що реальна площа земельної ділянки, яка закріплена за вказаним домоволодінням, становить 2 673 кв. м, із яких 1 881 кв. м належать ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 1983 року, а надлишок в розмірі - 792 кв. м перебуває в користуванні його сім`ї. Таким чином сім`я ОСОБА_1 безперервно, добросовісно та відкрито володіє та користується з 1983 року земельною ділянкою площею 0,2673 га по АДРЕСА_1 .

У технічному паспорті на житловий будинок від 05 жовтня 2004 року зафіксовано, що у фактичному користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_5 перебуває земельна ділянка площею 2 673 кв. м. Відповідно до викопіювання з генерального плану АДРЕСА_1 за домоволодінням закріплена земельна ділянка площею 2 673 кв. м.

Згідно довідки від 02 вересня 2017 року № 1235, виданої КП «Архітектурно-планувальне бюро», за будинком в АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 2 673 кв. м, у тому числі 1 881 кв. м згідно рішення від 24 серпня 1954 року № 666 (запис у договорі купівлі-продажу, посвідченому Першою Ужгородською держнотконторою 03 листопада 1983 року за реєстровим № 1-12178), 792 кв. м - захоплення земельної ділянки.

Із указаних 2 673 кв. м рішенням Ужгородської міської ради надано у власність ОСОБА_5 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,04 га для ведення особистого селянського господарства, на ці земельні ділянки були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЗК № 031910 від 15 листопада 2006 року і серії ЗК № 021708 від 12 квітня 2007 року.

У період 2010-2012 років ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Ужгородської міської ради з клопотаннями про виділення у власність земельної ділянки, яка перебуває в її користуванні за адресою: АДРЕСА_1 , однак, міська рада, посилаючись на мораторій на виділення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, відмовляла у виділенні земельної ділянки.

12 вересня 2014 року рішенням ХХV сесії VI скликання Ужгородської міської ради № 1430 було надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,0300 га з подальшою передачею її у власність ОСОБА_8 (сину позивачки), право власності на земельну ділянку було зареєстровано 28 листопада 2014 року.

Ужгородська міська рада надала сім`ї позивачки земельні ділянки загальною площею 0,17 га, хоча відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 03 листопада 1983 року площа земельної ділянки становить 0,1881 га. Тобто, відповідач надав дозволи на приватизацію земельної ділянки в менших розмірах, аніж ті, в яких вона була придбана ОСОБА_5 на підставі договору від 03 листопада 1983 року.

Володіючи та користуючись із 1983 року земельною ділянкою площею 0,2673 га, сім`я ОСОБА_9 у період із 1990 року по 2011 рік сплачувала земельний податок саме за таку ділянку. Сплата податку була припинена з 2012 року, оскільки пенсіонери за віком звільняються від його сплати.

На початку вересня 2017 року ОСОБА_5 отримав судову повістку в справі № 308/7706/17 за позовом ОСОБА_4 , внаслідок чого йому стало відомо, що частину земельної ділянки, яка перебуває в їхньому володінні та користуванні, рішенням Ужгородської міської ради передано ОСОБА_4 , а саме:

відповідно до пункту 2.12. рішення від 14 листопада 2016 року № 280 V сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради ОСОБА_4 отримав дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 із подальшою передачею її у власність;

пунктом 1.20. рішення від 30 травня 2017 року № 681 ХІІІ сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:61:001:0364) площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , та передано її у власність ОСОБА_4 .

На підставі вказаних рішень Ужгородської міської ради ОСОБА_4 оформив право власності на земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 2110100000:61:001:0364 та зареєстрував це право 21 червня 2017 року, реєстраційний номер нерухомого майна 1284853921101.

ОСОБА_1 вказувала, що пункт 2.12. рішення Ужгородської міської ради від 14 липня 2016 року № 280 прийнятий із порушенням норм земельного законодавства та порушує її конституційне право на землю, а тому підлягає скасуванню.

Позивач протягом тривалого часу, реалізуючи своє право на приватизацію земельної ділянки, передбачене, зокрема, статтями 81 116 118 ЗК України, неодноразово зверталася до Ужгородської міської ради щодо приватизації земельної ділянки, якою володіла та користувалася фактично, однак, отримувала відмови через дію мораторію на приватизацію землі. Міська рада повинна була розглянути по суті питання про приватизацію земельної ділянки позивачем, яка має пріоритетне право на приватизацію цієї ділянки, після закінчення строку дії мораторію, а не передавати її ОСОБА_4 .

Таким чином Ужгородська міська рада, незважаючи на те, що сім`я позивача близько тридцяти років безперервно, відкрито і добросовісно володіла земельною ділянкою, сплачувала за неї земельний податок, проігнорувала переважне право позивача на приватизацію цієї ділянки і 0,0100 га з неї безпідставно та незаконно передала ОСОБА_4 .

У подальшому ОСОБА_4 , знаючи про незаконність отримання у приватну власність спірної земельної ділянки, уклав 11 лютого 2019 року фіктивний договір дарування земельної ділянки з метою неможливості виконання рішення суду у справі № 308/9374/17, вже після закінчення підготовчого провадження у справі та після того, як у справі з`явилися докази отримання ОСОБА_4 раніше безоплатно земельної ділянки у власність на території м. Ужгорода. Використання ОСОБА_4 раніше свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,07 га, наданої у 1999 році в мікрорайоні «Електродвигун» м. Ужгорода, підтверджує незаконність надання йому безоплатно ще однієї земельної ділянки.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

визнати незаконним та скасувати пункт 2.12. рішення від 14 липня 2016 року № 280 V сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради про надання ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ) дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 з подальшою передачею її у власність;

визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2110100000:61:001:0364, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Куліковим М. В. за реєстровим № 185 11 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), від імені якого як законні представники діяли батько ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і мати ОСОБА_3 , з моменту його укладення;

скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 11 лютого 2019 року № 30239911 про право приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на земельну ділянку площею 0,1 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2110100000:61:001:0364; індексний номер витягу 155852935; підстава виникнення права власності: договір дарування, серія та номер: 185, виданий 11 лютого 2019 року, видавник: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Куліков М. В.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25 січня 2018 року призначено підготовче судове засідання по справі ї ради на 20 лютого 2018 року о 10 год. 30 хв. в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20 лютого 2018 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 18 квітня 2018 року о 11 год. 30 хв. у приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 08 листопада 2019 року залучено до участі в справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як співвідповідачів.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

ОСОБА_1 стверджує, що з 1983 року по цей час її сім`я вільно користується земельною ділянкою площею 0,2673 га за адресою: АДРЕСА_1 і як доказ цієї обставини позивач надала банківські квитанції щодо щорічної сплати у період з 1990 по 2011 роки земельного податку за користування земельною ділянкою з розрахунку 0,2673 га та пояснила, що подальша сплата податку була припинена з 2012 року з тих підстав, що пенсіонери за віком звільняються від сплати податку на землю. Разом з тим згідно довідки КП «Архітектурно-планувального бюро» від 20 вересня 2017 року № 1235 згідно архівних даних інвентаризаційна справа № 2082 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_5 , розташований на земельній ділянці 2 673 кв. м в тому числі: 1 881 кв. м - згідно рішення № 666 від 24 серпня 1954 року (запис в договорі купівлі-продажу, посвідченого Першою Ужгородською держнтоконторою 03 листопада 1983 року в реєстрі за № 1-12178), 792 кв. м - захват земельної ділянки. Надавши правову оцінки вказаним документам, суд встановив, що з одного боку позивач вказує на тривале безперервне користування земельної ділянки розміром 792 кв. м, як такої, що безпосередньо прилягає до належного сім`ї ОСОБА_9 нерухомого майна. Разом з тим з вказаних документів неможливо встановити режим користування земельною ділянкою, оскільки з одного боку ОСОБА_5 сплачував тривалий час до місцевого бюджету м. Ужгорода плату за землю в розмірі 0,267300 га, а з іншого боку - доказів офіційного оформлення певних правовідносин позивача чи членів її сім`я щодо договору оренди спірної земельної ділянки тощо матеріали справи не містять, а згідно довідки КП «Архітектурно-планувального бюро» від 20 вересня 2017 року № 1235 дії ОСОБА_5 щодо користування спірною ділянкою визначені як «захват». На спірній земельній ділянці не знаходиться належне позивачу нерухоме майно;

як доказ на підтвердження правомірності користування ОСОБА_5 спірною земельною ділянкою надано копії квитанцій про сплату плати за землю. Проте позивач не надала жодного правовстановлюючого документу на підтвердження того, що спірна земельна ділянка була надана Ужгородською міською радою в користування ОСОБА_1 ОСОБА_1 зверталася до виконавчого комітету Ужгородської міської ради із заявою стосовно надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , однак, їй було відмовлено в цьому. Згідно копій карток обліку особистого прийому громадян ОСОБА_1 дійсно зверталася до Ужгородської міської ради з питанням щодо приватизації земельної ділянки сином ОСОБА_8 та із заявою про визнання права власності на з/д, яка використовується. Разом з тим вказані письмові докази не дають можливості достеменно встановити, з якими саме заявами (клопотаннями) ОСОБА_1 зверталася до органу місцевого самоврядування, як особа, що зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку та чи відповідали такі заяви вимогам статті 123 ЗК України, оскільки копії заяв та доданих до них документів не надані позивачем до матеріалів справи;

суд, характеризуючи зміст листів, наданих позивачу у відповідь на її звернення встановив, що фактично її звернення до органу місцевого самоврядування щодо безоплатного виділення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не було розглянуто і неможливість вирішення даного питання обґрунтовано існуванням мораторію. Матеріали справи не містять жодних даних про оскарження ОСОБА_1 рішень суб`єкта владних повноважень щодо розгляду питання безоплатного виділення їй земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку;

підставою для звернення до суду за захистом її інтересів слугувала та підстава, що частина земельної ділянки, що перебуває у користуванні її сім`ї рішенням № 280 V сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради була передана сторонній особі, зокрема ОСОБА_4 . Рішенням ІІІ сесії міської ради VІ скликання від 21 грудня 2010 року № 56 призупинено безоплатне виділення земельних ділянок для всіх категорій громадян незалежно від їх соціального статусу. Крім того відповідно до рішення ХІІІ сесії VІ скликання міської ради від 28 грудня 2012 року № 768 «Про зміни до рішення ІІІ сесії міської ради VІ скликання від 21 грудня 2010 року № 56» за яким безоплатне виділення земельних ділянок для всіх категорій громадян незалежно від їх соціального статусу призупинено, у зв`язку проведенням інвентаризації земель міста Ужгород. Тому у відповідача були обґрунтовані підстави для винесення рішень про відмову в розгляді питань безоплатного виділення громадянам земельних ділянок;

на підставі рішення І сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради від 23 грудня 2015 року № 71 на території міста Ужгорода продовжує діяти заборона (мораторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок на термін проведення інвентаризації земель міста. Рішенням ІІ сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради від 21 квітня 2016 року № 201 «Про зміни до рішення І сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради від 23 грудня 2015 року № 71 «про тимчасову заборону (мораторій) на передачу у власність та користування вільних земельних ділянок в м. Ужгороді» встановлено, що заборона не поширюється на відведення та передачу у власність земельних ділянок для жертв політичних репресій на Україні. Рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих Ужгородської районної ради від 29 травня 2007 року № 4 «Про встановлення факту адміністративного виселення і реабілітації ОСОБА_10 та членів його сім`ї ОСОБА_4 було реабілітовано відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;

під час розгляду справи ОСОБА_4 повідомив, що він вже не є власником спірної земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:61:001:03640) по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1284853921101, натомість згідно договору дарування від 11 лютого 2019 року вказаний об`єкт нерухомості належить неповнолітньому ОСОБА_2 , від імені якого діють законні представники - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У зв`язку з цим позивач уточнив позовні вимоги;

надавши оцінку аргументам позивача про наявності у нього права на захист «законних очікувань» щодо оформлення права власності на спірну земельну ділянку, суд зробив висновок, що такі не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчинено юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання права власності на неї, що вона отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки, розробила такий проект, за її заявою сформовано земельну ділянку (проведено реєстрацію у державному кадастрі земельних ділянок, присвоєно кадастровий номер), у зв`язку із чим, вона мала законні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання у власність земельної ділянки, яка залежить від правомірної поведінки уповноваженого державного органу. Твердження ОСОБА_1 про те, що її право на отримання земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації обмежено діями Ужгородської міської ради чи діями ОСОБА_4 не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки доказів того, що ОСОБА_1 звернулася до органу місцевого самоврядування на отримання конкретно визначеної земельної ділянки з її індивідуальними лінійними параметрами, що були визначені за її заявою, і що нею дотримано визначену законодавством процедуру отримання безоплатно у власність вказаної у позові земельної ділянки, однак діючи всупереч чинному законодавству діями відповідача її позбавлено законного права на отримання земельної ділянки матеріали справи не містять;

суд першої інстанції вважав, що відсутні обґрунтовані підстави для задоволення позовної вимоги щодо визнати незаконним та скасування пункту 2.12 рішення № 280 V сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради від 14 липня 2016 року про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_2 з подальшою передачею її у власність. Інші вимоги позову щодо визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 30239911 є похідними від першої вимоги, в якій відмовлено, і суд також відмовив у їх задоволенні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відмовлено внаслідок пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

спірною є частина земельної ділянки, яка входить до площі 2673 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 і права на яку за позивачкою або членами її сім`ї наразі не оформлені, водночас ця частина земельної ділянки, переважне право на набуття у власність якої належить позивачу, незаконно надана у власність ОСОБА_4 у складі земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 2110100000:61:001:0364 по АДРЕСА_2 ;

у справі, що розглядається, має місце спір між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , результатом вирішення якого в разі задоволення позову є припинення безпосередньої підстави для формування земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 2110100000:61:001:0364 по АДРЕСА_2 як об`єкта цивільних прав і припинення права власності ОСОБА_4 на цю земельну ділянку, оскільки на її частину претендує ОСОБА_1 , вважаючи себе належним користувачем такої частини земельної ділянки. Вимоги первісно пред`явленого ОСОБА_1 позову є тісно та взаємно пов`язаними, спрямованими на відновлення та забезпечення земельних прав, що їх позивачка вважає порушеними;

у постанові апеляційного суду Закарпатської області від 02 квітня 2018 року у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року про забезпечення позову, апеляційний суд вказав: з наявних матеріалів встановлено, що ОСОБА_4 не є відповідачем за позовом ОСОБА_1 ; зазначений у заяві його статус як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не підтверджується матеріалами справи, відповідної позовної заяви в справі немає, а саме по собі зазначення такого статусу в заяві позивача не тягне відповідних процесуальних наслідків; сторона позивача додала заяву ОСОБА_4 від 08 серпня 2017 року, якою він пред`явив позов до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за якою Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області відкрито провадження у справі № 308/7706/17; розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, позивач ОСОБА_1 не визначила ОСОБА_4 відповідачем за своїм позовом;

у справі міститься позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , що надійшла до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 09 серпня 2017 року, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, якою позивач просив усунути йому з боку відповідача перешкоди в користуванні ділянкою з кадастровим номером 2110100000:61:001:0364 шляхом зобов`язання відповідача демонтувати огорожу, зведену на частині належної позивачу земельної ділянки. За результатом розгляду позову ОСОБА_4 . Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, у справі № 308/7706/17 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю (земельною ділянкою) та вирішено: усунути перешкоди з боку ОСОБА_5 щодо користування ОСОБА_4 належною йому земельною ділянкою, кадастровий номер 2110100000:61:001:0364 та зобов`язано ОСОБА_5 демонтувати огорожу, зведену на частині належної ОСОБА_4 земельної ділянки. Цими рішеннями встановлено, що має місце накладання земельної ділянки, яку фактично використовує ОСОБА_5 , на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:61:001:0364, яка належить ОСОБА_4 , у вигляді загородження ОСОБА_5 частини земельної ділянки з унеможливленням доступу ОСОБА_4 до неї, площа накладання становить 514,4 кв. м;

попри наявність спору як із ОСОБА_4 , так і з Ужгородською міською радою, яка з огляду на підстави та предмет позову є належним відповідачем, позов був первісно пред`явлений лише до міської ради. ОСОБА_4 не брав участі в справі як відповідач, тоді як спір безпосередньо стосується його цивільних прав і обов`язків, майнових прав та інтересів як власника земельної ділянки, на частину якої фактично претендує позивач ОСОБА_1 . Фактичний спір саме з ОСОБА_4 підтверджується й іншими матеріалами справи, змістом аргументації своїх правових позицій учасниками справи, їх реальними діями тощо. За первісно пред`явленими вимогами ОСОБА_4 повинен був бути відповідачем, а зважаючи на те, що вимога про скасування як незаконного пункту 2.12. рішення від 14 липня 2016 року № 280 Ужгородської міської ради протягом розгляду справи не змінювалася, то до вирішення справи судом першої інстанції не підлягав зміні і належний процесуальний статус ОСОБА_4 як відповідача;

ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20 лютого 2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду. 16 квітня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Куруц А. А. подав клопотання про залучення ОСОБА_4 до участі в справі як співвідповідача мотивуючи тим, що до моменту ухвалення апеляційним судом Закарпатської області постанови від 02 квітня 2018 року не знав і не міг знати про те, що ОСОБА_4 мав бути відповідачем у справі (Т. 2, а. с. 70-72). 13 лютого 2019 року представник позивача вдруге подав суду клопотання про залучення ОСОБА_4 до участі в справі як співвідповідача з аналогічною до першого клопотання мотивацією (Т. 2, а. с. 196-198). Суд першої інстанції не вирішив зазначені клопотання, оскільки саме лиши обговорення цього питання в судовому засіданні 08 листопада 2019 року (Т. 3, а. с. 14-15) за відсутності вмотивованого процесуального рішення таким вирішенням клопотання не є. Апеляційний суд зазначив, що за обставинами справи доводи клопотань про те, що до моменту ухвалення апеляційним судом постанови від 02 квітня 2018 року позивач, а також його представник не знали і не могли знати про необхідність участі ОСОБА_4 у справі як відповідача необґрунтовані по суті і для залучення співвідповідача на цій стадії процесу суд доведених і передбачених законом підстав не мав. Неналежне розпорядження позивачем своїми процесуальними правами та неналежне виконання процесуальних обов`язків не може давати йому процесуальних переваг перед іншими учасниками справи, які діють у процесі добросовісно;

11 лютого 2019 року ОСОБА_4 уклав із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), від імені якого як законні представники діяли батько ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і мати ОСОБА_3 , договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Куліковим М. В. за реєстровим № 185. ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 (2005 року народження) земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:61:001:0364 площею 0,1000 га, розташовану за адресою, як зазначено в договорі « АДРЕСА_2 ». Законний представник створює, змінює, припиняє цивільні та процесуальні права і обов`язки особи, яку він представляє. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2019 року зважаючи на відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_2 (2005 року народження) залучено до участі в справі його батьків - ОСОБА_2 (1979 року народження) і ОСОБА_3 , які діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (2005 року народження), як співвідповідачів. Згідно змісту журналу судового засідання від 08 листопада 2019 року і ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2019 року процесуальний статус ОСОБА_4 у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів залишився без змін;

заяву про зміну предмета позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діяв адвокат Куруц А. А., подала 09 жовтня 2020 року, тобто, практично через рік після надходження до суду 25 жовтня 2019 року доказів щодо відчуження земельної ділянки ОСОБА_2 (2005 року народження) та вирішення судом питання про залучення ОСОБА_2 (1979 року народження) і ОСОБА_3 як співвідповідачів до участі в справі. Змінивши частково предмет позову у зв`язку з відчуженням спірної земельної ділянки позивач відповідно змінила і підстави позову, оскільки пред`явила нові вимоги до інших відповідачів. Тому у частині вимог про визнання недійсним правочину та позбавлення права власності ОСОБА_2 (2005 року народження) на земельну ділянку позивач змінила як предмет, так і підстави позову, що не узгоджується з вимогами цивільного процесуального закону. У зв`язку із цим суд першої інстанції не мав процесуальних підстав для прийняття заяви як зміни предмета первісно пред`явленого позову;

поряд із Ужгородською міською радою відповідачами в заяві про зміну предмета позову ОСОБА_1 визначила батьків ОСОБА_2 (2005 року народження) - ОСОБА_2 (1979 року народження) і ОСОБА_3 як таких, що діють в інтересах неповнолітнього. Обдаровуваний за договором ОСОБА_2 (2005 року народження) не був відповідачем за вимогами про визнання недійсним укладеного ним правочину та про позбавлення його права власності на набуту за цим правочином земельну ділянку. Згідно процесуальних документів суду першої інстанції та з правової позиції позивача ОСОБА_1 і її представника адвоката Куруца А. А. слідує, що позивач визначила відповідачами саме - ОСОБА_2 (1979 року народження) і ОСОБА_3 , саме щодо цих осіб як співвідповідачів у справі суд ухвалив рішення. Свою процесуальну позицію позивач підтвердила і під час апеляційного розгляду справи, тоді як ці особи є лише законними представниками свого сина в цивільних і процесуальних відносинах. Таким чином безпосередньо ОСОБА_2 (2005 року народження), який є стороною оспорюваного правочину, власником набутої за ним земельної ділянки, має відповідні цивільні та процесуальні права і обов`язки не брав участі в справі як відповідач за пред`явленими саме до нього вимогами;

особа, яка не є стороною правочину, вправі пред`явити позов про визнання його недійсним, якщо вважає, що правочин порушує її цивільні права та/або законні цивільні інтереси, і відповідачами за таким позовом є всі сторони оспорюваного правочину, тоді як дарувальник за договором від 11 лютого 2019 року ОСОБА_4 не був відповідачем за вимогою ОСОБА_1 про визнання цього договору недійсним. Таким чином вимога про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 11 лютого 2019 року була пред`явлена до неналежних відповідачів, сторони договору не брали участь у справі як відповідачі. Ані ОСОБА_4 , ані ОСОБА_2 (2005 року народження), майнових прав та інтересів яких безпосередньо стосується спір, не брали участі в справі як відповідачів за відповідними вимогами в суді першої інстанції. ОСОБА_1 на власний розсуд розпорядилася своїми процесуальними правами і за фактичної наявності спору як із ОСОБА_4 і ОСОБА_2 (2005 року народження), так і з Ужгородською міською радою, яка є належним відповідачем за однією з вимог, пред`явила та підтримувала позов лише до цієї ради та до ОСОБА_2 (1979 року народження) і ОСОБА_3 . Тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з процесуальних підстав - внаслідок пред`явлення його не до всіх належних відповідачів;

за умовами справи на стадії апеляційного провадження викладені обставини не можуть бути змінені, а порушення норм закону не можуть бути усунені чи виправлені. Вирішення справи щодо неналежного відповідача та відсутність у справі на стадії її розгляду судом першої інстанції необхідного для вирішення спору відповідача (відповідачів) було обов`язковою підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення за приписами пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК.

Аргументи учасників справи

У грудні 2021 року ОСОБА_1 , її представник - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку подали касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року, в якій просили:

скасувати оскаржені рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції;

стягнути судові витрати із відповідачів.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

Ужгородська міська рада надала сім`ї Позивача земельні ділянки загальною площею 0,17 га, хоча відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 03 листопада 1983 року площа земельної ділянки (відчужуваного будинку) становить 0,1881 га. Позивач має пріоритетне право на приватизацію спірної ділянки, оскільки вона перебуває у користуванні сім`ї позивача більше 30 років, що підтверджується квитанціями про сплату земельного податку, а право позивача на приватизацію землі не реалізоване. ОСОБА_4 вже отримував безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку;

позовна вимога щодо визнання незаконним та скасування 2.12 рішення № 280 V сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради від 14 липня 2016 року була заявлена до належних осіб. Процесуальний статус ОСОБА_4 щодо другої позовної вимоги неправомірно був визначений третьою особою. До моменту винесення постанови апеляційного суду Закарпатської області від 02 квітня 2018 року у справі № 308/9374/17 позивач не знав та не міг знати, що процесуальний статус ОСОБА_4 повинен бути зазначений як відповідач, а не третя особа, що було роз`яснено в постанові апеляційного суду Закарпатської області від 02 квітня 2018 року;

16 квітня 2018 року представник позивача подав до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_4 13 лютого 2019 року представник позивача повторно подав до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_4 . Зазначені клопотання судом вирішенні не були. 08 листопада 2019 року в судовому засіданні також не було вирішено процесуального статусу ОСОБА_4 (першого власника земельної ділянки), незважаючи на клопотання позивача. 08 листопада 2019 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/9374/17 було вирішено залучити як співвідповідачів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 08 листопада 2019 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 мав більше 14 років, тому суд повинен був залучити саме його як співвідповідача, а не тільки його батьків, які діють в його інтересах, враховуючи клопотання позивача щодо залучення нового власника земельної ділянки. Таким чином ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2019 року не було залучено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як нового власника земельної ділянки відповідачем, а залучено його батьків;

оскільки ухвали про залучення співвідповідачем ОСОБА_4 не було, то позивач, подаючи заяву про зміну предмету позову від 09 жовтня 2020 року, зазначав не змінений процесуальний статус ОСОБА_4 як третьої особи, а процесуальний статус ОСОБА_2 (2005 року народження) був визначений відповідно до ухвали суду першої інстанції від 08 листопада 2019 року, яка оскарженню не підлягає. ОСОБА_2 (1979 року народження) та ОСОБА_3 , які діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (2005 року народження) та безпосередньо сам неповнолітній був в судових засіданнях з моменту залучення до участі у справі. Мати та неповнолітній особисто заперечували щодо позову в судовому процесі. В суді апеляційної інстанції батьки подали спільний відзив в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (2005 року народження), ОСОБА_4 також подав саме такий відзив;

порушення норм процесуального права полягає в тому, що судом першої інстанції не вирішено клопотання про залучення співвідповідач від 16 квітня 2018 року та 13 лютого 2019 року. ОСОБА_4 (2005 року народження) не було залучено співвідповідачем в ухвалі від 08 листопада 2019 року, замість нього залучено тільки його батьків. Апеляційний суд проігнорував ці порушення норм процесуального права;

клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_4 від 16 квітня 2018 року та 13 лютого 2019 року подавалися позивачем. Заявлялося клопотання про залучення нового власника земельної ділянки - ОСОБА_4 (2005 року народження). Апеляційним судом не враховано преюдиційного значення ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 02 квітня 2018 року у справі № 308/9374/17; наявності клопотань про залучення у справі співвідповідачів; необґрунтованої ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2019 року про залучення батьків неповнолітнього, а не залучення ОСОБА_4 (2005 року народження).

У грудні 2021 року ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року, в якій просить: скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2020 року залишити в силі; стягнути на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

твердження ОСОБА_1 про те, що її право на отримання земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації обмежено діями Ужгородської міської ради чи діями ОСОБА_4 не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки доказів того, що ОСОБА_1 звернулася до органу місцевого самоврядування на отримання конкретно визначеної земельної ділянки з її індивідуальними лінійними параметрами, що були визначені за її заявою, і що нею дотримано визначену законодавством процедуру отримання безоплатно у власність вказаної у позові земельної ділянки, однак діями відповідача її позбавлено законного права на отримання земельної ділянки, матеріали справи не містять;

в суді першої інстанції залучено до участі в справі всіх учасників спору, які належним чином скористались свої процесуальними правами. Суд першої інстанції встановив та дослідив всі обставини справи, а також дослідив докази, які надані учасниками справи. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від ІЗ жовтня 2020 року ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, ґрунтується на засадах верховенства права, є законним та обґрунтованим;

ОСОБА_4 як третя особа користувався правничою допомогою, судами роз`яснювалися права та обов`язки, передбачені ЦПК України;

судом першої інстанції у зв`язку з предметом та підставою позову було залучено до участі у справі ОСОБА_2 (2005 року народження) і його права та інтереси представляли мати - ОСОБА_3 та батько - ОСОБА_2 (1979 року народження). Протокольною ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року залучено ОСОБА_2 (2005 року народження) до участі в справі як третю особу;

судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано вимоги процесуального та матеріального права, тому рішення суду першої інстанції не підлягало скасуванню апеляційним судом, апеляційний суд не зазначив які конкретно права та інтереси порушено ОСОБА_4 , залученого до участі у справі третьою особою, а не відповідачем.

У березні 2022 року ОСОБА_2 (1979 року народження), який діє в інтересах ОСОБА_2 (2005 року народження) звернувся із заявою, в якій зазначає, що підтримує касаційну скаргу ОСОБА_4 та просить її задовольнити.

У березні 2022 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 (2005 року народження) звернулася із заявою, в якій зазначає, що підтримує касаційну скаргу ОСОБА_4 та просить її задовольнити.

У березні 2022 року ОСОБА_2 (2005 року народження) звернувся із заявою, в якій зазначає, що підтримує касаційну скаргу ОСОБА_4 та просить її задовольнити.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 .

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 нарішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року в частині посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 826/7030/15 та постанову Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року повернуто.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 14 лютого 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а; від 27 лютого 2020 року у справі № 759/13033/14-а;

судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03 листопада 1983 року державним нотаріусом Першої ужгородської державної нотаріальної контори Малик М. М. за реєстровим № 1-12178, ОСОБА_5 купив у ОСОБА_7 житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 1 881 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

За даними технічних паспортів на вказаний житловий будинок, складених 21 жовтня 1994 року і 05 жовтня 2004 року, та довідки від 02 вересня 2017 року № 1235, виданої КП «Архітектурно-планувальне бюро», за будинком АДРЕСА_1 обліковується у фактичному користуванні земельна ділянка площею 2 673 кв. м, з яких 1 881 кв. м згідно рішення від 24 серпня 1954 року № 666 (запис у договорі купівлі-продажу від 03 листопада 1983 року), а 792 кв. м вказані у згаданій довідці як захоплення земельної ділянки.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 47 від 26 березня 1997 року надано у власність ОСОБА_5 - 0, 10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 031910 від 15 листопада 2006 року.

12 вересня 2014 року рішенням № 1430 ХХV сесії VI скликання Ужгородської міської ради було надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,0300 га з подальшою передачею її у власність гр. ОСОБА_8 (сину позивача), право власності на яку зареєстровано 28 листопада 2014 року.

За адресою: АДРЕСА_1 оформлено право власності на земельні ділянки:

за ОСОБА_5 :

на ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 2110100000:61:002:0048, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (державний акт серії ЗК № 031910 на право власності на земельну ділянку від 15 листопада 2006 року);

на ділянку площею 0,0400 га з кадастровим номером 2110100000:61:002:0088, призначену для ведення особистого селянського господарства (державний акт серії ЗК № 021708 на право власності на земельну ділянку від 12 квітня 2007 року);

за ОСОБА_8 - на ділянку площею 0,03 га з кадастровим номером 2110100000:61:001:0328, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28 листопада 2014 року, індексний номер 30200603).

Рішенням від 14 листопада 2016 року № 280 V сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради (пункт 2.12.) ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 з подальшою передачею її у власність.

Рішенням від 30 травня 2017 року № 681 ХІІІ сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради (пункт 1.20.) ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:61:001:0364 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 та передано ділянку у власність.

Витягом від 26 червня 2017 року № 90516971 із державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується факт державної реєстрації 21 червня 2017 року на підставі рішення від 30 травня 2017 року № 681 Ужгородської міської ради права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:61:001:0364 площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), рішення державного реєстратора від 26.06.2017, індексний номер 35855535, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1284853921101.

Право власності ОСОБА_2 (2005 року народження) на вказану земельну ділянку зареєстроване 11 лютого 2019 року, запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 30239911, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1284853921101.

Позиція Верховного Суду

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта статті 202 ЦК України).

Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей (частина перша статті 242 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 350/1862/19 (провадження № 61-5000св21) зазначено: «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 158/203/20 (провадження № 61-11982св21) зазначено: «відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оспорювання речового права (права власності), що виникло внаслідок реалізації відповідного рішення суб`єкта владних повноважень. Підставою набуття права приватної власності на земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Схожий за змістом правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 910/4896/18 (провадження № 12-47гс19), постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 369/694/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 372/970/18, від 27 серпня 2020 року у справі № 363/1597/17. З огляду на зазначене, очевидним є висновок про те, що оскарження та визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування чи органу державної влади, яким передано земельну ділянку у власність особи, впливає на обсяг прав і обов`язків власника земельної ділянки, оскільки предмет такого спору стосується правомірності набуття особою відповідної земельної ділянки. Зміст і характер відносин між учасниками в цій справі, встановлені судами обставини справи підтверджують, що спір виник між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як спадкоємцями ОСОБА_4 щодо права власності останніх на земельну ділянку. Вказані особи, право власності яких оскаржується, залучені до участі у справі з процесуальним статусом третіх осіб. Оспорюване позивачем рішення стало підставою для реєстрації в подальшому права власності на земельну ділянку, право користування якою позивач вважає порушеним, за особами, які були залучені до участі у справі як треті особи, а не відповідачі, які мають відповідати за позовом у цій категорії справ. Разом із тим, права, визначені ЦПК України для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і відповідача є різними за своїми правовим значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 756/15524/18-ц (провадження № 61-20134св21) зазначено: «у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них».

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз. 2 частини другої статті 376 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог внаслідок необґрунтованості;

при скасуванні рішення суду першої інстанції та ухваленні нового рішення про відмову в задоволенні позову апеляційний суд вважав, що: спірна частина земельної ділянки незаконно надана у власність ОСОБА_4 ; ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (2005 року народження), майнових прав та інтересів яких безпосередньо стосується спір, не брали участі в справі як відповідачі за відповідними вимогами в суді першої інстанції;

колегія суддів частково не погоджується із висновками апеляційного суду з таких підстав. 11 лютого 2019 року ОСОБА_4 уклав із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), від імені якого як законні представники діяли батько ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і мати ОСОБА_3 , договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Куліковим М. В. за реєстровим № 185. ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 (2005 року народження) земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:61:001:0364 площею 0,1000 га, розташовану за адресою, як зазначено в договорі « АДРЕСА_2 ». Представник позивача заявив клопотання про залучення співвідповідачем нового власника земельної ділянки - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), від імені якого як законні представники діяли батько ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і мати ОСОБА_3 . Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2019 року зважаючи на відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_2 (2005 року народження) залучено до участі в справі його батьків - ОСОБА_2 (1979 року народження) і ОСОБА_3 , які діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (2005 року народження). Тобто ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2019 року саме ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) залучено як співвідповідача;

ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25 січня 2018 року призначено підготовче судове засідання по справі ї ради на 20 лютого 2018 року о 10 год. 30 хв. в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20 лютого 2018 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 18 квітня 2018 року о 11 год. 30 хв. у приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. 16 квітня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Куруц А. А. подав клопотання про залучення ОСОБА_4 до участі в справі як співвідповідача (Т. 2, а. с. 70-72). 13 лютого 2019 року представник позивача вдруге подав суду клопотання про залучення ОСОБА_4 до участі в справі як співвідповідача (Т. 2, а. с. 196-198). Суд першої інстанції обговорив питання про залучення ОСОБА_4 до участі в справі як співвідповідача в судовому засіданні 08 листопада 2019 року (Т. 3, а. с. 14-15), проте будь-яких процесуальних рішень щодо цих клопотань суд першої інстанції не ухвалив. Апеляційний суд обґрунтовано вважав, що: позивач після закриття підготовчого провадження за відсутності законодавчих підстав подав клопотання про залучення ОСОБА_4 до участі в справі як співвідповідача на стадії апеляційного розгляду апеляційний суд позбавлений можливості залучити співвідповідачем ОСОБА_4 за позовними вимогами про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору дарування;

суд апеляційної інстанції не врахував, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2019 року саме ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) залучено як співвідповідача та при відмові в позові внаслідок неналежного складу співвідповідачів неможливо встановлювати обставини щодо законності/незаконності надання ОСОБА_4 спірної земельної ділянки у власність. Тому оскаржена постанова апеляційного суду підлягає зміні в мотивувальній частині. Проте суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 350/1862/19 (провадження № 61-5000св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 158/203/20 (провадження № 61-11982св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 756/15524/18-ц (провадження № 61-20134св21), колегія суддів вважає, що оскаржена постанова апеляційного суду частково прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що:касаційну скаргу ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 належить задовольнити частково; касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду змінити виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в іншій частині постанову апеляційної інстанції належить залишити без змін.

Оскільки Верховний Суд змінює судове рішення, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року змінити, виклавши її мотивувальну частини у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук