№ 310/2397/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 310/2397/19

провадження № 61-3005св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: держава в особі Державної казначейської служби України, Бердянське управління Державної казначейської служби України, Бердянська місцева прокуратура, Бердянське ВП ГУ НП в Запорізькій області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Національної поліції у Запорізькій області, Прокуратура Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, керівника Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 серпня 2020 року у складі судді Прінь І. П. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Підліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Бердянського управління Державної казначейської служби України, Бердянської місцевої прокуратури, Бердянського ВП ГУ НП в Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ГУ НП у Запорізькій області, прокуратура Запорізької області, про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 лютого 2018 року його було виправдано у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою, третьою статті 301, частини першої статті 182 КК України.

Кримінальна справа за частиною другою статті 301 КК України була відкрита 25 вересня 2012 року на підставі заяви його колишньої дружини ОСОБА_2 . Досудове розслідування проводилося слідчими Бердянського відділу поліції.

24 жовтня 2012 року слідчим була винесена постанова про арешт належної йому частини житлового приміщення по АДРЕСА_1 та транспортного засобу марки Reno Megane SCENIC, номерний знак НОМЕР_1 .

01 листопада 2012 року в його квартирі було проведено обшук, під час якого були вилучені: ноутбук «Asus», електронна фото рамка, мобільний термінал «Sony Eriksson», системний блок комп`ютера, відеокамера «JVC», МР3-плеєр, флеш карти пам`яті, дві флешки, більше 600 лазерних дисків та інші предмети відповідно до протоколу обшуку.

Перед проведенням обшуку слідчий вручив йому постанову від 31 жовтня 2012 року про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

23 травня 2015 року слідчим було відкрито 5 кримінальних проваджень за частиною першою статті 301, статті 182 КК України, які були об`єднані в одне провадження, і 30 травня 2015 року слідчим складено повідомлення про підозру.

Обвинувальний акт відносно нього було направлено до суду 02 вересня 2015 року.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2015 року обвинувальний акт було повернуто прокурору.

Повторно обвинувальний акт було направлено до суду 30 грудня 2015 року.

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 лютого 2018 року, який залишено в силі ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2019 року, його було виправдано.

Вказував, що незаконними діями органу досудового розслідування Бердянського ВП ГУ НП Запорізької області та Бердянської місцевої прокуратури йому завдано матеріальної та моральної шкоди.

Під час досудового розслідування справи він користувався правовою допомогою адвоката Шовкопляс Ю. В., якому загалом було сплачено 14 298 грн. Захист та представництво інтересів в суді першої та апеляційної інстанції здійснював адвокат Безух М. І., якому загалом було сплачено 33 800 грн. Таким чином, за надання йому юридичної допомоги на досудовому та судовому слідстві було витрачено загалом 48 098 грн.

Крім цього, він та його захисник приймали участь в судових засіданнях в Запорізькому апеляційному суді 27 квітня 2016 року, 12 грудня 2018 року, 30 січня 2019 року. На проїзд з м. Бердянська до м. Запоріжжя на власному авто він змушений був витратити 1 690,18 грн на пальне. Також ним було витрачено 307,36 грн на поштові відправлення до прокуратури, органів слідства, тощо.

Після винесення вироку йому були повернуті вилучені під час обшуку ноутбук «Asus» Х54HR-SX069D і системний блок комп`ютера. Проте, внаслідок проведення експертиз, внутрішніх пошкоджень, зриву пломб, втручання у процесор і материнську плату, тривалого їх зберігання, ці речі неможливо використовувати та експлуатувати. Ноутбук «Asus» був придбаний у 2012 році за 3 576 грн, системний блок комп`ютера за 2 074,00 грн.

Внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжних заходів, проведення обшуку в квартирі, арешту майна, незаконного перебування під слідством і судом, втручання у приватне життя через розголошення даних про інтимне сімейне життя подружжя йому була спричинена моральна шкода. Моральна шкода, яка йому спричинена, полягає у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні відносин із знайомими і рідними людьми, зокрема із сином, необхідності прикладати додаткових зусиль для організації свого життя і налагодження стосунків з оточуючими, тривалих душевних стражданнях, які вплинули на його здоров`я і спровокували розвиток глибокої депресії. Постійні стресові ситуації, психологічне напруження, депресивний стан та внутрішні переживання призвели до того, що він змушений був звертатися до лікарів. Стан його здоров`я погіршувався, порушився сон, апетит, виникало відчуття постійної перевтоми. Він неодноразово звертався до невролога. У нього було виявлено «стресовий стан», «хронічний тривожний розлад», «антено-невротичний синдром», призначено лікування, яке він періодично проходить.

Вказував, що загальний час перебування під слідством і судом становить більше 6 років 7 місяців.

Враховуючи наведене з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд стягнути з державного бюджету України на його користь за рахунок державного бюджету України: 48 098 грн на відшкодування суми сплаченої у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; 1 997,54 грн на відшкодування інших витрат; 5 650 грн на відшкодування пошкодженого майна; 3 700 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 : в рахунок відшкодування моральної шкоди 600 000 грн; в рахунок відшкодування матеріальних збитків 47 495,54 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги частково та визначаючи суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 600 000 грн, місцевий суд виходив із того, що така буде достатньою та в повній мірі виходить із засад розумності, поміркованості і справедливості, зважаючи на характер та обсяг моральних страждань, понесених позивачем.

Стягуючи на користь позивача грошові кошти в рахунок відшкодування матеріальних збитків, місцевий суд виходив із того, що такі є обґрунтованими та доведеними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 645 грн за пошкоджене майно, місцевий суд виходив із того, що такі вимоги є недоведеними.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України, ГУ НП у Запорізькій області, ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 серпня 2020 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Бердянської місцевої прокуратури, Бердянського ГУ НП в Запорізькій області та закрито провадження у справі до цих відповідачів.

Закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бердянської місцевої прокуратури.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, керуючись частиною четвертою статті 367 ЦПК України, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Бердянської місцевої прокуратури та Бердянського ВП ГУ НП відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. У зв`язку із цим апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бердянської місцевої прокуратури підлягає закриттю.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду в іншій частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що таке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

У лютому 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу.

У лютому 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Запорізької обласної прокуратури.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою Запорізької обласної прокуратури.

У березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

У березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної казначейської служби України.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою Державної казначейської служби України.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційних скаргах ОСОБА_1 , представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять судові рішення судів попередніх інстанцій змінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, збільшивши її розмір до 3 700 000 грн.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначають застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, провадження № 14-4цс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій в повній мірі не з`ясували всіх обставин справи для визначення розміру моральної шкоди, оскільки визначена сума судами у розмірі 600 000 грн не відповідає характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, глибини, інтенсивності, наслідків для нього. Визначена ним сума для відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 700 000 грн є обґрунтованою.

Заявники вказують, що з часу порушення кримінальної справи 25 вересня 2012 року позивач перебував під слідством та судом, порушення його прав тривало до 30 січня 2019 року, тобто більше шести років та семи місяців. Більшість цього часу він витратив на свій захист, який проводив самотужки. Під час досудового слідства та незаконного повідомлення про підозру, знаходження під слідством його права було обмежено, внаслідок чого він зазнав моральних страждань. Його друзі, колеги через порушену відносно нього кримінальну справу відвернулись від нього, внаслідок чого змінився звичайний уклад життя.

Крім того, для обґрунтованого розміру моральної шкоди було призначено та проведено судово-психологічну експертизу, висновки експерта відповідають заявленим вимогам у позовній заяві.

У касаційній скарзі Запорізька обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 600 000 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 215 047 грн.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, провадження № 14-342цс18, від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц, провадження № 14-136цс19(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували

що 25 вересня 2012 року старшим слідчим СВ Бердянського МВ ГУ МВС України в Запорізькій області за заявою ОСОБА_4 порушено кримінальну справу № 12111210 відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 301 КПК України.

30 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, із вказаною постановою останній ознайомився 01 листопада 2012 року.

10 листопада 2012 року слідчим кримінальну справу відносно позивача за частиною другою статті 301 КК України закрито, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано, розслідування кримінальної справи за фактом виготовлення та розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру продовжено у загальному порядку.

Таким чином, за КПК України 1960 року відносно позивача постанова про притягнення у якості обвинуваченого не виносилась, а запобіжний захід фактично діяв дев`ять днів. Отже період перебування позивача під слідством у кримінальній справі № 12111210 становив 1 місяць та 16 днів, тобто з 25 вересня 2012 року по 10 листопада 2012 року.

У подальшому за заявою ОСОБА_5 11 березня 2013 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною другою статті 301 КК України за № 12013080130001428.

Лише 30 травня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за частиною другою статті 301, частиною третьою статті 301, частиною першою статті 182 КК України.

Таким чином, час перебування позивача під слідством та судом становив 44 місяці, а саме з 30 травня 2015 року по 30 січня 2019 року.

Разом із тим, суди визначили, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 600 000 грн, тобто у три рази більше аніж передбачений законом мінімум у розмірі 215 047 грн.

У касаційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, провадження № 61-7053зпв18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 657/2649/15-ц, провадження № 61-10562св18, від 20 лютого 2018 року у справі № 136/64/15-ц, № 61-3291зпв18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем під час розгляду справи не було надано судам жодного документу, який би підтверджував протиправність дій правоохоронних органів, а тому відсутні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Також судами неправомірно стягнуто з державного бюджету 47 495,54 грн на відшкодування матеріальних збитків. Заявник вказує, що у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідних органів державної влади для визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди.

Посилається на те, що суди попередніх інстанцій помилково стягнули на користь позивача витрати, пов`язані з наданням правової допомоги згідно положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки такі мають бути відшкодовані на підставі положень статті 141 ЦПК України.

Відзиви на касаційні скарги, які подано учасниками справи

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від ГУ НП в Запорізькій області, у яких вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

У квітні 2021 до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від Запорізької обласної прокуратури, у якому остання посилається на необхідність скасування судових рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та ухваленням нового судового рішення про стягнення на користь позивача 215 047 грн.

У квітні та червні 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від Державної казначейської служби, у яких вказано, що підстави для задоволення касаційних скарг відсутні, натомість наявні підстави для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та відмови у задоволенні позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 вересня 2012 року старшим слідчим СВ Бердянського ВП ГУ МВС України в Запорізькій області було винесено постанову про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 301 КК України (а. с. 20, т. 1).

Постановою слідчого від 31 жовтня 2012 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд (а. с. 21, т. 1).

З протоколу обшуку від 01 листопада 2012 року встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, в ході якого було вилучено, серед інших речей, ноутбук «Asus» Х54HR-SX069D і системний блок комп`ютера (а. с. 21-24, т. 1).

30 травня 2015 року слідчим складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 301, частиною третьою статті 301, частиною першою статті 182 КК України, яке було вручено ОСОБА_1 17 червня 2015 року (а. с. 32-35, т. 1).

З постанови про зупинення досудового розслідування від 09 червня 2015 року та постанови про відновлення досудового розслідування від 11 червня 2015 року (а. с. 52, 53, т. 1) вбачається, що ОСОБА_1 оголошувався у розшук з 02 червня 2015 року.

02 вересня 2015 року складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, у якому ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 301, частиною третьою статті 301, частиною першою статті 182 КК України (а. с. 61-67, т. 1).

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 лютого 2018 року, який був залишений в силі ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2019 року, ОСОБА_1 було виправдано за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 301, частиною третьою статті 301, частиною першою статті 182 КК України. За вироком суду ОСОБА_1 було повернуто електронну фото-рамку, ноутбук «Asus», системний блок персонального комп`ютера.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Запорізької обласної прокуратури підлягає задоволенню, касаційна скарга Державної казначейської служби України - задоволенню частково, а касаційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , Запорізької обласної прокуратури - залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Стягуючи на користь позивача моральну шкоду у розмірі 600 000 грн, суди попередніх інстанцій виходячи із засад розумності, поміркованості і справедливості, з урахуванням обсягу моральних страждань, понесених відповідачем, дійшли висновку, що такий розмір буде достатнім і в повній мірі відповідатиме завданим позивачу моральним стражданням.

Колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Пунктом 1 статті 2 вказаного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ним, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з положеннями статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент розгляду справи.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Розглядаючи справу та вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили із того, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 25 вересня 2012 року (день винесення постанови про порушення кримінальної справи) по 30 січня 2019 року (дата набрання виправдувальним вироком законної сили), тобто 6 років 4 місяці 5 днів.

Разом із тим, судами не було враховано наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 25 вересня 2012 року старшим слідчим СВ Бердянського МВ ГУ МВС України в Запорізькій області за заявою ОСОБА_4 порушено кримінальну справу № 12111210 відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 301 КПК України (т. 1, а. с. 20).

30 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, із вказаною постановою останній ознайомився 01 листопада 2012 року (т. 1, а. с. 21).

10 листопада 2012 року слідчим кримінальну справу відносно позивача за частиною другою статті 301 КК України закрито, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано. Розслідування справи продовжено по факту виготовлення продукції порнографічного характеру, розповсюдження її через мережу інтернет, а також на дисках серед ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т. 1, а. с.25).

Отже, за КПК України 1960 року відносно позивача постанова про притягнення у якості обвинуваченого не виносилась, а запобіжний захід фактично діяв дев`ять днів. Отже період перебування позивача під слідством у кримінальній справі № 12111210 становив 1 місяць та 16 днів, тобто з 25 вересня 2012 року по 10 листопада 2012 року.

З наведеного вбачається, що позивач не перебував під слідством та судом з часу винесення постанови про закриття кримінальної справи від 10 листопада 2012 року до повідомлення йому про підозру 30 травня 2015 року. Доказів обмежень прав позивача у вказаний період матеріали справи не містять.

Постановою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року залишено без змін вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 лютого 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2019 року, якими ОСОБА_1 було виправдано за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 301, частиною третьою статті 301, частиною першою статті 182 КК України.

Отже, позивач перебував під слідством та судом з 30 травня 2015 року по 30 січня 2019 року, тобто 44 місяці.

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги Запорізької обласної прокуратури, що загальний час перебування під слідством та судом становить 45 місяців 16 днів.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 4 723 грн.

Отже, з урахуванням загального часу перебування ОСОБА_1 під слідством та судом гарантований вищевказаним Законом мінімальний розмір моральної шкоди становитиме (45 міс. 16 дн. х 4 723 грн) 215 045 грн.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, належним чином не визначили строк перебування позивача під слідством та судом, що призвело до стягнення на користь позивача суми, розмір якої значно перевищує допустимий мінімум відшкодування моральної шкоди у вказаній категорії справ.

Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду.

З огляну на викладене, враховуючи фактичні обставини справи, не застосування до позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тривалість моральних страждань позивача та негативні наслідки, які для нього настали у зв`язку із порушенням його прав, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір морального відшкодування до 215 045 грн, який є в повній мірі достатнім для компенсації спричинених моральних страждань.

Колегія суддів зауважує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її надмірного збагачення за рахунок держави.

Посилання позивача та його представника у касаційних скаргах на те, що підтвердженням понесених моральних страждань й, відповідно, розміру заявлених грошових коштів, які мають бути стягнені, є висновок судової психологічної експертизи, не можуть бути прийняті судом.

Частиною першою, другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Таким чином, з урахуванням наведених норм процесуального права та встановлених фактичних обставин справи, суд касаційної інстанції вважає, що висновок, на який посилаються заявники, разом із іншими наявними у матеріалах справи доказами, не дає підстав вважати, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди є обґрунтованим.

Зважаючи на те, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні, тому колегія суддів вважає за необхідне судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди змінити та стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 215 045 грн.

У касаційній скарзі Державна казначейська служба України посилається на те, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача судових витрат, не врахували, що такі не підлягають відшкодування на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а підлягають розподілу відповідно до статті 141 ЦПК України.

Так, суди попередніх інстанцій стягнули на користь позивача витрати, які він поніс на надання йому юридичної допомоги під час розгляду справи у розмірі 6 000 грн відповідно до пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

На підтвердження понесення вказаних витрат позивачем надано додаткову угоду № 4 від 25 травня 2019 року до договору про надання правової допомоги № 2к/15 від 31 серпня 2015 року, акт виконаних робіт від 15 червня 2020 року, квитанцію від 02 квітня 2019 року про сплату 2 000 грн, квитанцію від 15 квітня 2019 року про сплату 1 000 грн, квитанцію від 15 травня 2020 року про сплату 3 000 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що заявлені позивачем судові витрати, понесені ним під час розгляду вказаної справи, підлягають відшкодуванню на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки такі підлягають стягненню відповідно до статті 141 ЦПК України.

Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, тому на його користь підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 348 грн.

Таким чином, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції також підлягають зміні в частині стягнення на користь позивача судових витрат та стягненням на користь останнього 348 грн витрат, понесених під час розгляду вказаної справи.

Посилання Державної казначейської служби України на те, що позивачем під час розгляду справи не було надано судам жодного документу, який би підтверджував протиправність дій правоохоронних органів, а тому відсутні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди, є помилковими та спростовуються вищевикладеними висновками.

Доводи Державної казначейської служби України про те, що судами неправомірно стягнуто з державного бюджету 47 495,54 грн на відшкодування матеріальних збитків, не можуть бути прийняті судом, оскільки звернення позивача безпосередньо до суду без попереднього звернення до органу, яким порушено права, не заборонено, а отже суди правомірно вирішили вказане питання.

Посилання заявників у касаційних скаргах на постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, не можуть бути прийняті судом, оскільки оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права в частині вирішення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та в частині стягнення судових витрат, а тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні у вказаних частинах й, відповідно, зменшенню розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача та витрат, які мають бути стягнуті пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В іншій частині судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури задовольнити.

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Касаційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Бердянського управління Державної казначейської служби України, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Національної поліції у Запорізькій області, Прокуратура Запорізької області, про відшкодування моральної шкоди змінити, зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, з 600 000 грн до 215 045 грн (двісті п`ятнадцять тисяч сорок п`ять гривень).

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року в частині стягнутих судових витрат змінити, зменшити розмір судових витрат, які підлягають стягненню, з 6 000 грн до 348 грн (триста сорок вісім гривень).

В іншій частині рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович