Постанова

Іменем України

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 310/3362/17

провадження № 61-31463св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Міністерство оборони України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2017 року у складі судді Вірченко О. М. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 27 березня 2018 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони Українипро відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 26 січня 1987 року до 15 червня 1987 року в ході виконання службового обов`язку у складі в/ч НОМЕР_1 Збройних Сил брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі ЧАЕС). При виконанні службового обов`язку отримав дозу радіоактивного опромінення, у зв`язку з чим у нього розвинулися численні захворювання.

Внаслідок ушкоджень здоров`я, отриманих під час виконання обов`язків військової служби він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки отримав чисельні хвороби, серед яких: гіпертонічна хвороба, аритмія, остеохондроз, цукровий діабет, холецистит тощо. Ці захворювання є результатом виконання обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Також захворювання, які у нього додатково розвинулись, такі як: стенокардія, гіпертрофія лівого шлуночка, дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ступеню, розповсюджений псоріаз, позивач вважає наслідками захворювань, які були ним отримані через ліквідацію аварії на ЧАЕС.

У зв`язку з отриманням захворювань йому встановлена друга група інвалідності з 75% стійкою втратою професійної працездатності, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, при виконанні обов`язків військової служби. У зв`язку з цим, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.

Вважає, що у зв`язку з отриманими ушкодженнями здоров`я під час проходження військової служби та отриманням інвалідності внаслідок захворювання, яке пов`язане з проходженням військової служби, йому завдана моральна шкода.

Оцінюючи завдану йому моральну шкоду, позивач виходив з тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок захворювань, а також фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров`я.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив стягнути з Міністерства оборони України 320000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, наявний причинний зв`язок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні.

Суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено чинним законодавством у формі медичного обслуговування, гарантій, компенсацій та пільг.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 27 березня 2018 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції врахував всі вимоги закону, належним чином дослідив, чи доведено позивачем факт протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, чи наявний причинний зв`язок між шкодою і протиправними діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована доводами, наведеними у позовній заяві, а також посиланням на те, що обов`язок держави відшкодувати позивачеві завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган державного управління.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та надано строк для надання відзиву.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 26 січня 1987 року до 15 червня 1987 року під час виконання службового обов`язку у складі в/ч НОМЕР_1 Збройних Сил брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_2 .

З посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 02 липня 2012 року та вкладки до нього № НОМЕР_4 від 19 березня 2004 року вбачається, що ОСОБА_1 має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

Позивач є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 , виданим 26 лютого 2004 року.

Відповідно до експертного висновку Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії на засіданні № 166 від 13 січня 2004 року у ОСОБА_1 встановлено низку захворювань, які пов`язані з впливом факторів аварії на Чорнобильській АЕС (тобто є наслідком впливу факторів аварії на організм людини).

Згідно з довідкою МСЕК серії 2-20 СУ № 029703 ОСОБА_1 26 жовтня 2007року при повторному огляді встановлено ІІ групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при виконанні обов`язку військової служби та встановлено ступень втрати професійної працездатності 75%.

З виписок з історії хвороби вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово проходив курси стаціонарного лікування в медичних установах внаслідок наявних у нього захворювань.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з положенням частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Статтею 17 цього Закону визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктами 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію у часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта у часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили у часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це у законі або іншому нормативно-правовому акті.

Встановивши, що ОСОБА_1 отримав захворювання, які стали підставою для встановлення йому ІІ групи інвалідності, під час проходження військової служби у Радянській армії, суд правильно зауважив, що спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди та дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для покладення обов`язку про відшкодування моральної шкоди саме на Міністерство оборони України, яке було утворено після отримання позивачем травм та захворювання, під час проходження військової служби у Радянській армії.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що порядок відшкодування моральної шкоди, визначений положеннями статті 1167 ЦК України, на норми якої посилається позивач, передбачений для деліктної відповідальності та на спірні правовідносини не поширюється, оскільки законом чітко врегульовано правовий та соціальний захист військовослужбовців у разі встановлення інвалідності, а питання відшкодування шкоди, заподіяної особам внаслідок участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадян та зобов`язується відшкодувати її за пошкодження здоров`я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Розділом IV зазначеного Закону також передбачені компенсації та пільги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Статтею 20 цього Закону передбачені гарантовані державою компенсації та пільги, що надаються особам, віднесеним до категорії 1, але у ньому відсутнє посилання щодо відшкодування моральної шкоди.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд при розгляді справ № 319/196/17 (постанова від 26 квітня 2018 року), № 332/1252/17 (постанова від 23 травня 2018року), № 324/740/17 (постанова від 18 вересня 2018 року), № 336/2245/17 (постанова від 07 листопада 2018 року), № 333/7276/16 (постанова від 27 грудня 2018 року), № 336/2272/17 (постанова від 18 лютого 2019 року), № 337/201/17 (постанова від 12 червня 2019 року).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не взяли до уваги правовий висновок, Верховного Суду України, викладений у постанові від 21жовтня 2014року у справі №3-86гс14, є безпідставними, оскільки Верховний Суд України у вказаній справі виходив з того, що на правовідносини, які виникли у 2008році, поширюється положення статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», якою передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Отже, обов`язок держави відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб внаслідок вибуху військових боєприпасів у мирний час, та шкоду, яку заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Таким чином, правовий висновок Верховного Суду України у вказаній справі не стосується правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв`язку з наведеним, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 27 березня 2018року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко