Постанова
Іменем України
30 травня 2022 року
м. Київ
справа № 310/4724/19
провадження № 61-13443св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Бердянська міська рада Запорізької області,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовський світанок»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовський світанок» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року у складі судді Богомолової Л. В., постанову Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С. та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2021 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області про встановлення земельного сервітуту.
Обґрунтовуючи позов, зазначив, що він є власником житлового будинку
на АДРЕСА_1 , розташованого
на Бердянській косі.
21 червня 2007 року з метою забезпечення його права та права інших громадян на використання природних рекреаційних ресурсів м. Бердянська Бердянською міською радою було прийнято рішення № 7 «Про організацію проходів до пляжів на Бердянській косі» (далі - рішення від 21 червня 2007 року № 7), яким затверджено схему розташування проходів та перелік проходів до пляжів
на Бердянській косі, і вирішено встановити земельні сервітути на території існуючих закладів оздоровлення та відпочинку згідно з переліком,
а на керівників оздоровчих закладів, на території яких розташовані заплановані
і зазначені у додатку № 3 проходи, покладено обов`язок забезпечити безперешкодний прохід громадян до пляжів та укласти договори про встановлення права обмеженого користування земельними ділянками пляжів
та проходів до пляжів (сервітут).
Згідно з додатком № 2 до рішення від 21 червня 2007 року № 7 «Перелік проходів до пляжів на Бердянській косі» прохід до пляжу з вул. Макарова на межі
з приватним сектором будинків садибної забудови визначено по території бази відпочинку « Зв`язківець », розташованій на АДРЕСА_2 (далі -
б/в «Зв`язківець») (пункт 20 додатку).
Згідно з додатком № 3 до рішення від 21 червня 2007 року № 7 «Проходи
до пляжів на Бердянській косі з встановленням постійних неподільних земельних сервітутів» по території б/в «Зв`язківець» визначено прохід до моря на межі з приватним сектором будинків садибної забудови - сервітут орієнтованою площею 0,0153 га (пункт 6 додатку).
У зв`язку з невиконанням рішення Бердянської міської ради від 21 червня
2007 року № 7, незабезпеченням можливість вільного використання земельної ділянки для проходу по території б/в «Зв`язківець» площею 0,0153 га, позивач разом з іншими громадянами звернувся до відповідача із заявами від 24 травня 2017 року та від 29 серпня 2017 року про надання допомоги в реалізації виконання цього рішення міської ради.
Листом від 05 вересня 2017 року № 2304/05-Ко-1903 заступник міського голови повідомив, що 05 січня 2010 року між Бердянською міською радою
та ТОВ «Ореол-07» укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,7300 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , наданої для розміщення БВ «Зв`язківець» строком до 01 лютого 2018 року.
На підставі листа голови вуличного комітету № 33 Якимчук Н. В. Бердянська міська рада 08 серпня 2017 року надіслала орендареві Товариству з обмеженою відповідальністю «Ореол-2007» (далі - ТОВ «Ореол-2007») лист за місцем знаходження юридичної особи для встановлення земельного сервітуту
на території б/в «Зв`язківець» для розміщення проходу до пляжу, однак цей лист повернувся у зв`язку з тим, що за вказаною адресою адресат не значиться.
Посилаючись на те, що через неврегульованість орендних правовідносин між Бердянською міською радою та користувачем б/в «Зв`язківець» на час звернення до суду він позбавлений можливості укласти договір про встановлення земельного сервітуту та користуватися земельною ділянкою
на території зазначеної бази відпочинку для проходу до пляжу, ОСОБА_1 просив встановити йому право земельного сервітуту для проходу
з АДРЕСА_1 до пляжу через територію б/в «Зв`язківець».
Короткий оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року позов задоволено.
Встановлено ОСОБА_1 право земельного сервітуту для проходу
з АДРЕСА_1 до пляжу через територію б/в «Зв`язківець» у вигляді смуги площею 0,0666 га по існуючому проїзду шириною 4,0 м від західних воріт б/в «Зв`язківець» до пляжу (у додатку № 1 висновку експерта ділянка сервітуту позначена червоним штрихуванням
та цифрою «1»).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції посилався
на висновок земельно-технічної експертизи від 06 лютого 2020 року № 204/02-20, яким встановлена відсутність можливості з технічної точки зору вільного проходу з АДРЕСА_1 , де мешкає позивач, до пляжу через територію б/в «Зв`язківець» у зв`язку з існуванням перешкоди у вигляді межового паркану БВ «Зв`язківець» з боку проїжджої частини АДРЕСА_2 , замкнених воріт на лінії межового паркану
б/в «Зв`язківець» та їх захаращеність гілками дерев.
Суд першої інстанції врахував запропонований експертом варіант земельного сервітуту, який визнав найменш обтяжуючим для власника (користувача) земельної ділянки, у вигляді смуги площею 0,0666 га по існуючому проїзду шириною 4,0 м від західних воріт б/в «Зв`язківець» до пляжу. У додатку № 1 висновку ділянку сервітуту позначено червоним штрихуванням та цифрою «1».
Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року частково задоволено апеляційну скаргу Бердянської міської ради, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року змінено
в частині визначення варіанту земельного сервітуту.
Встановлено ОСОБА_1 право земельного сервітуту для проходу
з АДРЕСА_1 до пляжу через територію б/в «Зв`язківець» у вигляді смуги площею 0,0229 га вздовж південно-західного межового паркану бази відпочинку шириною 1,5 м на межі
з приватним сектором будинків садибної забудови (у додатку № 1 висновку експерта ділянка сервітуту позначена червоним штрихуванням та цифрою «2»).
Апеляційний суд вважав правильними висновки суду першої інстанції про порушених відповідачем прав позивача через невиконанням рішення міської ради про встановлення проходу до моря, а також вважав правомірним застосування судом першої інстанції Закону України «Про внесення змін
до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об`єктів для загального водокористування» і частини п`ятої статті 61 ЗК України.
Апеляційний суд дійшов висновку, що обраний судом першої інстанції прохід
до моря за варіантом № 1 не відповідає рішенню Бердянської міської ради
від 21 червня 2007 року № 7, та, встановлюючи сервітут за варіантом № 1 висновку судової земельно-технічної експертизи, суд першої інстанції одночасно вийшов за межі позовних вимог і за межі рішення Бердянської міської ради, надавши більшу земельну ділянку для проходу, ніж мав забезпечити власник (користувач) земельної ділянки, виділеної під базу відпочинку, відповідно
до рішення органу місцевого самоврядування.
Апеляційний суд зазначив, що відповідно до рішення суду першої інстанції фактично надано дозвіл не тільки на прохід через значну території бази відпочинку, яка відповідачеві не належить, а також проїзд по цій території
з огляду на ширину дороги 4,0 метри.
Посилаючись на вказане, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача про право на сервітут для проходу до моря знайшли своє підтвердження, порушення відповідачем такого права позивача доведене, існує можливість встановити позивачеві сервітут, визначений у варіанті 2 висновку експертизи, який відповідає позовним вимогам, найбільш наближений до змісту рішення Бердянської міської ради від 21 червня 2007 року № 7.
28 квітня 2021 року до суду з апеляційною скаргою на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовський світанок» (далі -
ТОВ «Азовський світанок», товариство), в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2021 року задоволено клопотання ТОВ «Азовський світанок», поновлено товариству строк
на апеляційне оскарження рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року, зміненого постановою Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, відкрито апеляційне провадження
за апеляційною скаргою ТОВ «Азовський світанок», зупинено дію рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Азовський світанок» закрито.
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Азовський світанок», апеляційний суд дійшов висновку, що ТОВ «Азовський світанок» набуло право власності на комплекс будівель та споруд б/в «Зв`язківець» після ухвалення рішення судом першої інстанції та його перегляду в апеляційному порядку, тому саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно, щодо якого виник спір, зокрема, після ухвалення судом рішення у справі, не свідчить про те, що цим рішенням вирішено питання щодо прав, свобод чи інтересів такої особи. У цьому випадку судове рішення стосувалось прав власника земельної ділянки - Бердянської міської ради,
а не власника майнового комплексу б/в «Зв`язківець», отже права
ТОВ «Азовський світанок» як набувача майнового комплексу бази відпочинку,
не порушені.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпня 2021 року ТОВ «Азовський світанок» діючи в особі представника -Корнієнко М. О., подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
від 27 липня 2020 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2021 року
і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції
У касаційній скарзі ТОВ «Азовський світанок» наполягає на тому, що прийняті
у цій справі судові рішення стосується його прав та обов`язків, оскільки
04 березня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу через аукціон «Прозорро» товариство набуло права власності на комплекс б/в «Зв`язківець».
Вважає оскаржувані судові рішення передчасними, оскільки позивач
не звертався до ТОВ «Азовський світанок» з пропозицією про встановлення сервітуту, крім того існують інші можливості реалізації права позивача
на користування земельною ділянкою. Вважає встановлений судом сервітут обтяжливим для товариства як для власника.
Особа, яка подає касаційну скаргу, вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 920/1121/17, від 17 вересня 2018 року у справі
№ 127/1417/16-ц (провадження № 61-6528св18), від 01 листопада 2018 року
у справі № 642/3165/17-ц (провадження № 61-14776св180, від 18 січня 2021 року у справі № 372/1567/17-ц (провадження № 61-9772св19).
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що на час розгляду справи ТОВ «Азовський світанок» не мало на спірну земельну ділянку будь-яких майнових прав, тому ухвалені у цій справі судові рішення будь-яким чином
не впливають на права та обов`язки товариства. Акцентує на тому, що сервітут встановлюється для чинного власника земельної ділянки, у той час
як ТОВ «Азовський світанок» стало власником спірної земельної ділянки через чотири місяці після набуття рішенням законної сили, а до того моменту спірна земельна ділянка перебувала в оренді.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
Зупинено дію рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
від 27 липня 2020 року та постанови Запорізького апеляційного суду
від 02 грудня 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що присадибна ділянка з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд, розташована на АДРЕСА_1 площею 0,1 га, кадастровий номер 2310400000:08:006:0152, належить
ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Територіальна громада м. Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області є власником земельної ділянки площею 1,7300 га, кадастровий номер земельної ділянки 2310400000:08:006:0035, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , форма власності комунальна, цільове призначення -для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.
На вказаній земельній ділянці розташована б/в «Зв`язківець». Земельна ділянка знаходиться на першій лінії від Азовського моря. Б/в «Зв`язківець» розташована на земельній ділянці відповідача без укладання договору оренди, уздовж Азовського моря та знаходиться в прибережній захисний смузі, менше двох кілометрів від урізу води.
Як земельна ділянка, належна Бердянській міській раді, так і земельна ділянка, власником якої є позивач, розташовані в мікрорайоні «Бердянська коса», одна навпроти одної, по обидва боки від проїжджої частини
АДРЕСА_2 - на березі Азовського моря з виходом до морських пляжів
(б/в «Зв`язківець»), ділянка № НОМЕР_1 - збоку Бердянського заливу Азовського моря без виходу до морських пляжів (ОСОБА_1).
Рішенням від 21 червня 2007 року № 7 «Про організацію проходів до пляжів
на Бердянській косі», з метою забезпечення права громадян на використання природних рекреаційних ресурсів м. Бердянська, в інтересах територіальної громади, затверджена схема розташування проходів та перелік проходів
до пляжів на Бердянській косі (додатки № № 1, 2).
Встановлено земельні сервітути на території існуючих закладів оздоровлення
та відпочинку згідно з переліком (додаток № 3). Керівників оздоровчих закладів, на території яких розташовані заплановані проходи, зазначених у додатку № 3, зобов`язано забезпечити безперешкодний прохід громадян до пляжів територією вказаних проходів загального користування: укласти договори про встановлення права обмеженого користування земельними ділянками пляжів та проходів
до пляжів (сервітут).
Згідно з пунктом № 20 додатку № 2 до рішення від 21 червня 2007 року № 7 «Перелік проходів до пляжів на Бердянській косі, визначено прохід до пляжу
на Бердянській косі по території б/в «Зв`язківець» (АДРЕСА_2) на межі
з приватним сектором будинків садибної забудови.
Згідно з додатком № 3 до рішення від 21 червня 2007 року № 7 «Проходи
до пляжів на Бердянській косі з встановленням постійних неподільних земельних сервітутів» визначено по території б/в «Зв`язківець» (АДРЕСА_2) на межі з приватним сектором домоволодінь садибної забудови, сервітут орієнтованою площею 0,0153 га (пункт 6 додатку).
Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи від 06 лютого 2020 року № 204/02-20 з технічної точки зору у позивача немає можливості вільного проходу з АДРЕСА_1 до пляжу через територію б/в «Зв`язківець» (АДРЕСА_2), кадастровий номер 2310400000:08:006:0035. Перешкодою для вільного проходу позивача є межовий паркан б/в « Зв`язківець » з боку проїжджої частини на АДРЕСА_2 , наявність замкнених воріт в межовому паркані б/в «Зв`язківець» та їх захаращеність гілками дерев.
Експерт вважав технічно можливим встановлення позивачеві земельного сервітуту для проходу з АДРЕСА_1 до пляжу через територію б/в «Зв`язківець» та пропонував два варіанти, найменш обтяжливі для власника (користувача) земельної ділянки:
варіант № 1 - у вигляді смуги площею 0,0666 га по існуючому проїзду шириною 4,0 м від західних воріт б/в «Зв`язківець» до пляжу (у додатку № 1 висновку ділянку сервітуту позначено червоним штрихуванням та цифрою «1»);
варіант № 2 - у вигляді смуги площею 0,0229 га вздовж південно-західного межового паркану б/в «Зв`язківець» шириною 1,5 м на межі з приватним сектором будинків садибної забудови (у додатку № 1 висновку ділянку сервітуту позначено червоним штрихуванням та цифрою «2»).
Експерт встановив також можливість іншого проходу позивача з АДРЕСА_1 до пляжу без встановлення земельного сервітуту на території б/в «Зв`язківець». Прохід позивача до пляжу можливий між ділянками садибної забудови, розташованими у південно-західному напрямку вул. Макарова. Загальна довжина шляху від ділянки позивача цим проходом до пляжу становить 400 м.
ТОВ «Азовський світанок» набуло права власності на комплекс будівель
та споруд за адресою: АДРЕСА_2 ,
на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04 березня 2021 року, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції та його перегляду
в апеляційному порядку.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 28 вересня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою
ТОВ «Азовський світанок» в частині оскарження рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року підлягає закриттю,
а в частині оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 06 липня
2021 року касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2021 року, ТОВ «Азовський світанок» вважало, що ці судові рішення стосуються прав та обов`язків
ТОВ «Азовський світанок», оскільки 04 березня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу через аукціон «Прозорро» товариство набуло право власності
на комплекс б/в «Зв`язківець».
Однак колегія суддів Верховного Суду з цими доводами погодитись не може
з огляду на таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі
№ 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) викладено висновок, що саме
по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно, щодо якого виник спір, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення,
не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи
з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України
від 13 березня 2017 року у справі № 6-1783цс16 та від 06 вересня 2017 року
у справі № 6-1099цс17.
Отже, вивчивши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає,
що оскаржуваним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року та постановою Запорізького апеляційного суду
від 02 грудня 2020 року не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси або обов`язки скаргою ТОВ «Азовський світанок», оскільки сервітут визначав обсяг прав щодо користування особою земельною ділянкою, яка на час розгляду справи належала Бердянській міській раді, а комплекс бази відпочинку «Зв`язківець» особа, яка подає апеляційну скаргу, набула у власність вже після вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій
Із висновком апеляційного суду про закриття апеляційного провадження
за апеляційною скаргою ТОВ «Азовський світанок» колегія суддів Верховного Суду погоджується з викладених вище підстав.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси
та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Ураховуючи те, що рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року і постанова Запорізького апеляційного суду
від 02 грудня 2020 року не вирішують питання про права та обов`язки
ТОВ «Азовський світанок», який не брав участі у справі, касаційне провадження за касаційною скаргою товариства на вказані судові рішення підлягає закриттю.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Також колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «Азовський світанок» на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2021 року залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки таке судове рішення є законними і обґрунтованим, прийняте з дотриманням вимог процесуального закону, а доводи касаційної скарги висновків суду
не спростовують.
Щодо поновлення виконання судових рішень
Частиною третьою статті 436 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року дію рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року
та постанови Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року зупинено до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, вона підлягає поновленню
з огляду на закінчення розгляду цієї справи касаційним судом.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 396 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовський світанок» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року закрити.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовський світанок» на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2021 року залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2021 року залишити
без змін.
Поновити дію рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
від 27 липня 2020 року та постанови Запорізького апеляційного суду
від 02 грудня 2020 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська