ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року

Київ

справа №310/4923/17(2-а/310/157/17)

адміністративне провадження №К/9901/20273/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Смоковича М.І.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 серпня 2017 року (головуючий суддя - Прінь І.П.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Щербак А.А., судді - Баранник Н.П. Чабаненко С.В.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора з ДН Бердянського відділу поліції лейтенанта поліції Колеснікова Олександра Вадимовича

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначив, що 22.07.2017 відповідачем відносно нього було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. В постанові вказано, що 22.07.2017 об 11-20 інспектор Колесніков О.В. зупинив водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем ВАЗ 2109. Водій не пред`явив інспектору страховий поліс цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач вважає, що постанова є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки справа була розглянута на місці зупинки транспортного засобу, чим відповідач суттєво порушив права ОСОБА_1 . Йому не було надано можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі. Інспектор проігнорував вимоги ч.2 ст. 33 КУпАП. Розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Розгляд справи відбувався з порушенням вимог ст.ст. 278 279 КУпАП. Просив скасувати постанову БР №809398 від 22.07.2017 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалюючи рішення у справі, суди зазначили, що відповідно до ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, а передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127 1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. З огляду на викладене вище, суди дійшли висновку, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог статті 276 КУпАП, у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою БР №809398 від 22.07.2017 та відеозаписом, на якому зафіксовано, що у позивача був відсутній поліс обов`язкового страхування під час здійснення інспектором перевірки документів водія, встановлені фактичні дані, які підтверджують вину ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

24 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, в якій позивач просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що в оскаржуваній постанові містились помилки в зазначенні вулиць. Вказує, що не надав страховий поліс, оскільки не керував транспортним засобом і не був зобов`язаний мати такий поліс при собі. Вважає, що відповідачем оскаржувана постанова складена незаконно.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 липня 2017 року інспектором Бердянського відділу поліції лейтенантом поліції Колесніковим О.В. було винесено постанову серії БР №809398, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у розмірі 425,00 грн.

Відповідно до вказаної постанови, позивач, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2109 номерний знак НОМЕР_1 , 22 липня 2017 року об 11-02 год в м. Бердянську на вул. Свободи - пр. Західний, не пред`явив страхового полісу цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно із ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із ст.53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України).

У відповідності до п. 2.1 «ґ» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно із п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до ст. 222 КУпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (ст. 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша ст. 44, ст. 44-1, ч. 2 ст. 106-1, ч. 1, 2, 3, 4 і 6 ст. 109, ст. 110, ч. 3 ст. 114, ч. 1 ст. 115, ст. 116-2, ч. 2 ст. 117, ч. 1,ч 2 ст. 119, ч. ч. 1, 2, 3, 5 і 6 ст. 121, ст. 121-1, 121-2, ч. 1, 2 і 3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1 - 126, ч. 1, 2 і 3 ст. 127, ст. 128-129, ст. 132-1, ч. 1, 2 та 5 ст. 133, ч.ч. 3, 6, 8, 9, 10 і 11 ст. 133-1, ч. 2 ст. 135, ст. 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), ст. 137, ч. 1, 2 і 3 ст. 140, ст. 148, 151, ст. 161, 164-4, ст. 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст. 176, 177, ч. 1 ч. 2 ст. 178, ст. 180, 181-1, ч. 1 ст. 182, ст. 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.1 ст. 126 КУпАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Щодо доводів скаржника про недотримання процедури накладення на нього адміністративного стягнення Суд зауважує наступне.

Приписами статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Нормами статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1-3 статті 122, статтею 126 КУпАП.

З аналізу вказаних приписів слідує, що складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП є необов`язковим.

Зважаючи викладене, Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій відповідача при винесенні виключно постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без складення відповідного протоколу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі №753/17124/16.

Щодо решти доводів, наведених скаржником у касаційній скарзі, Суд зазначає, що апеляційним судом при розгляді цієї справи враховано наявний в матеріалах справи відеозапис, на якому зафіксовано, що у позивача був відсутній поліс обов`язкового страхування під час здійснення інспектором перевірки документів водія, що, в свою чергу, підтверджує вину ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді М.І. Смокович

Н.В. Шевцова