Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 310/6072/16-ц

провадження № 61-10079ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Бердянська міська рада Запорізької області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердянськбудтрест»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року у складі судді Черткової Н. І.

та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 рокуу складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Гончар М. С., Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року Бердянська міська рада Запорізької області звернулась

до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва.

На обґрунтування позову міська рада посилалась на те, що 06 жовтня 1989 року виконавчий комітет Бердянської міської ради народних депутатів прийняв рішення № 414 «Про ліквідацію наслідків стихійного лиха», пунктом 5 якого зобов`язано бюро технічної інвентаризації погасити правовстановлюючі документи на зруйновані після стихійного лиха у вересні 1989 року будинки та будинки, які підлягають відновленню, але власники яких отримали інше житло за рахунок держави. Власників таких будинків зобов`язано в місячний строк їх знести.

За результатом обстеження житлового фонду міста на вул. Першотравневій у м. Бердянську , проведеного у 2002 році, виявлено будинки, які зруйновані і відновленню не підлягають, зокрема й будинок на АДРЕСА_2 , про що комісія з інвентаризації та обстеження житлових приміщень склала акт технічного стану будинків від 15 лютого 2002 року.

Також комісія запропонувала погасити правовстановлюючі документи на будинки з господарськими будівлями та спорудами, а земельні ділянки використати за призначенням.

28 березня 2002 року виконавчий комітет Бердянської міської ради прийняв рішення № 232 про погашення Бердянським комунальним підприємством

з технічної інвентаризації правовстановлюючих документів на будинок

на АДРЕСА_3 частини якого належали ОСОБА_2 ,

4/5 частини - ОСОБА_3 , 2/5 частини - ОСОБА_1

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

від 16 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2014 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 28 березня 2002 року № 232, вказане рішення визнано законним. Цією ж постановою встановлено, що будинок, частина якого належала ОСОБА_1 , зруйнований в результаті повені, внаслідок чого право власності на будинок на АДРЕСА_2 припинилось.

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 14 липня 2015 року № 238 затверджено протокол виїзного засідання постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду звернень громадян, права яких порушуються співвласниками або сусідами шляхом самочинного будівництва житлових будівель, господарчо-побутових споруд, інших об`єктів нерухомого майна від 21 травня 2015 року

№ 09/15. Ця комісія обстежила земельну ділянку у АДРЕСА_2 , яка є власністю територіальної громади м. Бердянська, та встановила, що на земельній ділянці довжиною орієнтовно 32 метри та шириною орієнтовано 15 метрів встановлено паркан, за яким розташована одноповерхова будівля, встановлена ОСОБА_1 .

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2016 року у справі № 310/10783/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання права власності на 2/15 частки житлового будинку загальною площею

42,26 кв. м у АДРЕСА_2 . Вказаним рішенням встановлено, що станом на березень 2002 року будинку на АДРЕСА_4 частки якого належали ОСОБА_1 на підставі договору дарування, вже не існувало внаслідок знищення самого об`єкта нерухомості у 1989 році через стихійне лихо, отже, право власності на нього припинилося.

Посилаючись на наведені обставини і на те, що будинок на АДРЕСА_2 є самочинним будівництвом, яке здійснено на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, без належного дозволу та без належного проєкту, відомостей щодо реєстрації права власності на це нерухоме майно немає, також відповідач самовільно облаштувала паркан, у результаті чого розпорядник земельної ділянки - Бердянська міська рада не має можливості розпоряджатися цією земельною ділянкою, позивач просив зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинного будівництва.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтованою площею 544, 6 кв. м, розташовану на

АДРЕСА_2 , шляхом знесення розміщеного на ній нерухомого майна

та паркану й повернути земельну ділянку за належністю Бердянській міській раді у придатному для використання стані.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Бердянської міської ради судовий збір

у розмірі 1 378,00 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив

з того, що земельна ділянка на АДРЕСА_2

є власністю територіальної громади м. Бердянська, будь-яких рішень щодо передання її в користування ОСОБА_1 Бердянська міська рада не приймала, спірний будинок побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного дозволу та без належного проєкту, тобто будівля є самочинним будівництвом, власник земельної ділянки - Бердянська міська рада заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно

за особою, яка здійснила самочинне будівництво на належній міській раді земельній ділянці, тому це майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав,

що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи щодо самовільного зайняття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та здійснення самовільного будівництва, ухвалене з дотриманням норм матеріального

і процесуального права й не може бути скасоване з підстав, викладених

в апеляційній скарзі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2018 року, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права

й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди попередніх інстанцій

не надали правової оцінки зібраним у справі доказам, зокрема тому, що вона

є належним власником спірного будинку на

АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 12 липня 1973 року; правовстановлюючі документи на будинок не погашені; докази, надані позивачем про те, що вона не є належним користувачем земельної ділянки, непереконливі, адже кадастровий номер присвоєний земельній ділянці

за її заявою; вона зареєстрована за вказаною вище адресою та постійно там проживає; земельна ділянка, на якій розташований спірний будинок, не має статусу самовільно зайнятої.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2018 року до Верховного Суду від Бердянської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник, не погоджуючись

із доводами касаційної скарги в повному обсязі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На обґрунтування своєї позиції вказує, що судовими рішеннями за позовами ОСОБА_1 встановлено, що її право власності на 2/15 частини будинку АДРЕСА_2 припинилось внаслідок руйнування будинку під час стихійного лиха у 1989 році, усі правовстановлюючі документи на будинки,

що перебували у зоні стихійного лиха, у тому числі й на будинок АДРЕСА_2 , погашені на підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради, а тому твердження відповідача, що будинок, зведений на земельній ділянці на АДРЕСА_2 , належить їй на праві власності, не відповідає дійсності.

Реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 2310400000:09:013:0361 на АДРЕСА_2 , вчинена за заявою відповідача, скасована, так само як і скасована реєстрація місця проживання ОСОБА_1 за цією адресою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 рокувідкрито касаційне провадження у вказаній справі, цивільну справу № 310/6072/16-ц витребувано

з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року відмовлено.

Відповідно до протоколу повторного розподілу цивільної справи між суддями

15 квітня 2020 року справу № 310/6072/16-ц передано судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди встановили, що внаслідок стихійного лиха, що сталося у Бердянську в 1989 році, знищено ряд будинків, у тому числі і будинок на АДРЕСА_2 , який на той час належав на праві власності: 2/15 частини площею 15,13 кв. м - відповідачу ОСОБА_1 , 2/3 частини - ОСОБА_2 та 1/5 частина - ОСОБА_3 .

Відомостей про те, що ці особи станом на жовтень 1989 року мали належно оформлене право власності або користування на земельну ділянку, на якій був розташований будинок, немає.

Відповідно до акта обстеження будинків з господарськими спорудами,

що постраждали внаслідок ливневих вод, від 04 жовтня 1989 року встановлено, що будинок з господарськими спорудами на АДРЕСА_2 зруйновано, він непридатний для проживання.

Особи, що мешкали в зазначеному будинку, були внесені до списку осіб,

що потребують поліпшення житлових умов; було зазначено, що після відселення будинок з господарськими будівлями підлягає знесенню.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів від 06 жовтня 1989 року № 414 «Про ліквідацію наслідків стихійного лиха» вирішено забезпечити постраждалих від стихійного лиха житлом у порядку та на умовах, визначених пунктами 1 - 4 цього рішення; згідно з пунктом 5 цього рішення зобов`язано бюро технічної інвентаризації погасити правовстановлюючі документи на зруйновані будинки та будинки, які підлягають відновленню, але власники яких отримали житло від держави, а володільців таких будинків у місячний строк зобов`язано здійснити їх знесення. У додатку 1 до цього рішення визначено перелік громадян, яким вирішено надати житлову площу у зв`язку зі стихійним лихом, у тому числі мешканцям будинку АДРЕСА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 28 березня

2002 року вирішено погасити правовстановлюючі документи на будинки з господарськими спорудами, у тому числі на будинок

АДРЕСА_2 апеляційного адміністративного суду

від 16 квітня 2013 року в адміністративній справі № 2а-13/2011 та рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2016 року

у цивільній справі № 310/10783/15-ц встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 було зруйновано в результаті повені у вересні 1989 року, і саме вказана обставина виключила можливість здійснення його власниками їх прав щодо володіння, користування і розпорядження цим майном, унаслідок чого право власності на будинок на АДРЕСА_2 припинилося через погашення правовстановлюючих документів на зруйновані будинки. Вказане рішення Бердянської міської ради від 28 березня 2002 року визнано законним.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України, частини другої статті 223 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, отже, ці обставини не потребують додаткового доказування.

Відповідно до інформації управління Держгеокадастру у Бердянському районі Запорізької області земельна ділянки на АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,0544 га перебуває у комунальній власності.

Суд також встановив, що ОСОБА_1 вперше звернулась до Бердянської міської ради Запорізької області із заявою про виділення їй земельної ділянки за цією адресою у 2006 році, тоді ж почала відновлення будинку, вважаючи себе його належним власником, будь-яких рішень щодо передання цієї земельної ділянки у користування ОСОБА_1 Бердянська міська рада Запорізької області не приймала.

Рішенням начальника відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради від 31 жовтня 2017 року скасовано державну реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у будинку

АДРЕСА_2 , вчинену у березні 2017 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга подана у лютому 2018 року, то за таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої у квітні 2018 року, Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції закону, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються вирішення питання щодо знесення самочинного будівництва, розташованого на земельній ділянці, що не відведена для будівництва, за позовом власника земельної ділянки - Бердянської міської ради.

ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову, вважає себе належним користувачем земельної ділянки з огляду на те, що в органах технічної інвентаризації немає відомостей про погашення правовстановлюючих документів на раніше розташований на цій земельній ділянці будинок на підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 28 березня

2002 року.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проєкт; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому згідно з частиною четвертою цієї статті майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб.

Так, відповідно до пункту 1.2 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, у редакції, чинній на час вирішення питання про погашення правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_2 , державна реєстрація прав - це офіційне визнання або підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно, тощо шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Законом України «Про місцеве самоврядування в України» у редакції, чинній на час вирішення питання про погашення правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_2 , як повністю зруйнований і такий, що не підлягає відновленню, до делегованих повноважень місцевих органів самоврядування відносився облік житлового фонду, здійснення контролю за ним незалежно від форм власності.

Отже, за змістом наведених норм закону, чинних у 2002 році, саме до повноважень Бердянської міської ради належало прийняття рішення про погашення правовстановлюючих документів на фізично знищене майно, тоді як державний реєстратор лише підтверджував цей факт.

Саме такі висновки викладені у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, прийнятій за результатами розгляду позову ОСОБА_1 , в якому вона просила скасувати рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 28 березня 2002 року № 232 в частині погашення правовстановлюючих документів, вказане рішення міської ради визнано правомірним, викладені у ньому висновки, які є преюдиційними з огляду на положення статті 61 ЦПК України у редакцій, чинній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, для вирішення питання щодо правомірності дій міської ради під час встановлення, чи є ОСОБА_1 чинним власником будівлі, розташованої на АДРЕСА_2 .

З огляду на викладене право власності ОСОБА_1 на 2/15 частини будинку АДРЕСА_2 є погашеним (припиненим) незважаючи на те, що таке погашення належним чином не зареєстровано, з огляду на що відхиляються доводи ОСОБА_1 про те, що суд не взяв до уваги, що вона є належним власником будівлі, розташованої на спірній земельній ділянці, а також належним землекористувачем.

Суди, дотримавшись вимог абзацу другого частини третьої статті 331 ЦК України, пунктів 68, 70 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року

№ 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проаналізували доводи ОСОБА_1 про те, що вона є належним власником самочинно збудованої споруди, та статтю 376 ЦК України дійшли висновку, що власник земельної ділянки - Бердянська міська рада не надавала ОСОБА_1 дозволу на здійснення будівництва, так само як і не виділяла їй земельну ділянку для будівництва, отже, об`єкт будівництва на АДРЕСА_2 є самочинним та підлягає знесенню, а земельна ділянка підлягає поверненню власнику - міській раді.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки на АДРЕСА_2 , були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій та визнані безпідставними.

Установивши, що будь-яке речове право на об`єкт нерухомості, розташований на АДРЕСА_2 , не зареєстровано, Бердянська міська рада не приймала рішення про надання у власність або користування

ОСОБА_1 земельної ділянки за вказаною адресою, будь-які дозвільні документи на будівництво за цією адресою компетентні органи не видавали, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про знесення будівлі за вказаною адресою та паркана навколо неї, оскільки цей об`єкт є самочинним будівництвом, здійсненим на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без належно затвердженого проєкту та з порушенням прав власника - територіальної громади м. Бердянська.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове рішення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня

2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун