Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 311/2414/16-ц

провадження № 61-40024св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Скельківська сільська рада Василівського району Запорізької області,

третя особа - приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Кириченко Вікторія Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Крилової О. В., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області, третя особа - приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Кириченко В. В., про визнання заповіту нікчемним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , і при зверненні до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини йому стало відомо про складання померлою заповіту, який був посвідчений 21 липня 2016 року секретарем Скельківської сільської ради Василівського району. Згідно вказаного заповіту спадкодавець ОСОБА_4 заповіла все належне їй майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вважав, що вказаний заповіт є нікчемним, у зв`язку з посвідченням його не уповноваженою на це посадовою особою. Так, заповіт було посвідчено за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою:

АДРЕСА_1 , тому секретар виконавчого комітету Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області не вправі була посвідчувати заповіт, оскільки місце проведення нотаріальної дії знаходилось за межами відповідної селищної ради.

Вважаючи зазначений заповіт таким, що посвідчений не уповноваженою особою та порушує його право на отримання спадщини за законом, ОСОБА_1 просив суд визнати його нікчемним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області у складі судді Олійника М. Ю. від 14 червня 2017 року позов задоволено.

Встановлено, що заповіт ОСОБА_4 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області Плюйко І. П. 21 липня 2016 року (номер в Спадковому реєстрі: 59333176), є нікчемним. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за змістом статті 37 Закону України «Про нотаріат», статті 1251 ЦК України, пункту 1.1 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, право посвідчувати заповіти надано посадовим особам місцевої ради лише за умови, коли в населеному пункті немає нотаріусів і реалізується це право на території відповідної ради, оскільки повноваження органу місцевого самоврядування поширюються на відповідну адміністративно-територіальну одиницю (стаття 1 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

В порушення вищезазначеної норми закону, нотаріальна дія щодо посвідчення заповіту ОСОБА_4 вчинена секретарем за місцем проживання заповідача в с. Орлянське Василівського району Запорізької області, поза межами території Скельківської сільської ради.

Крім того, рішенням Орлянської сільської ради сьомого скликання від 12 листопада 2015 року № 3 секретарем сільської ради обрано ОСОБА_5 з наданням повноважень по вчиненню нотаріальних дій (в межах компетенції) по Орлянській сільській раді Василівського району Запорізької області, тому саме вона, як уповноважений представник відповідного органу місцевого самоврядування мала право посвідчувати цей заповіт.

Враховуючи, що позивачем не заявлялися позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності заповіту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом встановлення нікчемності заповіту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_6 задоволено.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 14 червня 2017 року скасовано та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області, третя особа - приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Кириченко В. В., про визнання заповіту нікчемним відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вказані норми матеріального права не містять заборони посвідчувати заповіт будь-яким нотаріусом чи посадовою особою будь-якого органу місцевого самоврядування заповідача незалежно від місця проживання останнього, місця його реєстрації чи місця знаходження майна, на яке він робить розпорядження на випадок смерті, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов неправильних висновків про те, що секретар Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області не могла посвідчувати заповіт ОСОБА_4 , оскільки с. Скельки знаходиться за межами території, де проживала ОСОБА_4 , яка склала заповіт, та де знаходиться її майно.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що за змістом статті 37 Закону України «Про нотаріат», статті 1251 ЦК України, пункту 1.1 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, право посвідчувати заповіти надано посадовим особам місцевої ради лише за умови, коли в населеному пункті немає нотаріусів і реалізується це право на території відповідної ради, оскільки повноваження органу місцевого самоврядування поширюються на відповідну адміністративно-територіальну одиницю (стаття 1 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

В порушення вищезазначеної норми закону, нотаріальна дія щодо посвідчення заповіту ОСОБА_4 вчинена секретарем за місцем проживання заповідача в с. Орлянське Василівського району Запорізької області, поза межами території Скельківської сільської ради, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав указаний заповіт нікчемним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 вересня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Михайлівського районного суду Запорізької області зазначену цивільну справу.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4

Від імені ОСОБА_4 складено заповіт, який було посвідчено 21 липня

2016 року секретарем Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області, та зареєстровано у реєстрі за № 66.

Вказаний заповіт було зареєстровано у Спадковому реєстрі, що підтверджується відповідною довідкою зі Спадкового реєстру від 16 серпня 2016 року за № 44784196 (а. с. 8).

Рішенням Орлянської сільської ради сьомого скликання від 12 листопада 2015 року № 3 секретарем сільської ради обрано ОСОБА_5 , з наданням повноважень по вчиненню нотаріальних дій.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування, згідно із статтею 1217 ЦК України, здійснюється за заповітом або за законом.

Загальні вимоги до форми заповіту визначені статтею 1247 ЦК України, за якою заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, особисто підписаний заповідачем, посвідчений нотаріусом або іншою посадовою, службовою особою, визначеною у статтях 1251 -1252 цього Кодексу.

Положеннями статті 1251 ЦК Українивизначено, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Крім того, відповідно до статті 37 Закону України «Про нотаріат», у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють нотаріальні дії, зокрема щодо посвідчення заповітів (крім секретних).

Згідно із частиною першою статті 1257 ЦКУкраїни заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Поряду перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування перелік нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок) визначено статтею 37 Закону України «Про нотаріат», згідно якої вказані особи мають право, в тому числі, і посвідчувати заповіти, крім секретних.

Згідно зі статтею 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набраннями ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про нотаріат», статті 1251 ЦК України, пункту 1.1 Порядку право посвідчувати заповіти надано посадовим особам місцевої ради лише за умови, коли в населеному пункті немає нотаріусів і реалізується це право на території відповідної ради, оскільки повноваження органу місцевого самоврядування поширюються на відповідну адміністративно-територіальну одиницю та з урахуванням виключення із цих Правил, передбачених у пункті 2.8 Порядку та статті 9 Закону України «Про нотаріат» у разі наявності конфлікту інтересів, відмови секретаря сільської ради посвідчувати вказаний заповіт, який стосувався її близьких родичів помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що громадянин України має право звернутися до будь-якого нотаріуса чи посадової, службової особи органу місцевого самоврядування, оскільки таке право особою може бути використане лише за наявності зазначених конкретних обставин, які можуть мати місце лише у разі обґрунтованої відмови у вчиненні таких нотаріальних дій на території відповідної ради у зв`язку з конфліктом інтересів та відсутності нотаріуса на території відповідної ради.

Разом із тим, за змістом пункту 2.8 Порядку відповідно до статті 9 Закону України «Про нотаріат» посадова особа органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, не має права вчиняти нотаріальні дії на своє ім`я і від свого імені, на ім`я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їхніх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім`я та від імені працівників даного органу місцевого самоврядування. Посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права вчиняти нотаріальні дії також на ім`я і від імені даного органу місцевого самоврядування. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються нотаріусом чи у будь-якому іншому органі місцевого самоврядування.

З урахуванням встановлених конкретних обставин про те, що, як зазначала у своїх поясненнях як свідок секретар Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_5., вона відмовилась посвідчувати вказаний заповіт, оскільки він стосувався близьких родичів працівника вказаної сільської ради, а тому наявний конфлікт інтересів.

Враховуючи зазначені обставини справи про те, що секретар сільської ради за місцем знаходження майна та заповідача не могла засвідчити заповіт у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів і їй було відмовлено нотаріусом посвідчувати заповіт за місцем проживання та секретарем сільської ради за місцем знаходження майна, з урахуванням зазначених конкретних обставин та положень статті 9 Закону України «Про нотаріат», пункту 2.8 Порядку, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що секретар Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області мала право посвідчувати заповіт ОСОБА_4 за місцем її проживання, яка за станом здоров`я не мала можливості прибути до нотаріальної контори чи відповідної сільської ради. При цьому колегія суддів Верховного Суду вважає, що таке посвідчення заповіту може мати місце лише у виключних випадках, за наявності підтвердженої відмови вчинення нотаріальних дій у зв`язку з конфліктом інтересів та такого стану здоров`я особи, який позбавляє її фізичної можливості прибути до нотаріальної контори чи приміщення відповідної сільської ради.

Однак зазначені посилання суду апеляційної інстанції про те, що громадянин України може звернутись до будь-якого нотаріуса чи посадової службової особи органу місцевого самоврядування, не вплинули на правильність правового результату вирішення справи з урахуванням встановлених зазначених конкретних обставин у справі, які давали право ОСОБА_4 у цьому випадку на звернення до будь-якого нотаріуса чи посадової службової особи органу місцевого самоврядування, а остання мала право на вчинення таких нотаріальних дій, а тому не можуть бути підставою для скасування правильних по суті і законних судових рішень з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що указаний заповіт був посвідчений уповноваженою особою і порушень при цьому вимог закону та прав позивача не встановлено.

Доводи касаційної скарги про те, що нотаріальна дія щодо посвідчення заповіту ОСОБА_4 вчинена секретарем за місцем проживання заповідача

в с. Орлянське Василівського району Запорізької області, поза межами території Скельківської сільської ради у порушення вимог закону спростовуються вищезазначеними встановленими обставинами справи про наявність підстав для звернення ОСОБА_4 до будь-якого нотаріуса чи посадової службової особи органу місцевого самоврядування у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів, та стану здоров`я останньої, волевиявлення якої можливо було посвідчити лише за її місцем проживання, що у цьому випадку не суперечить вимогам закону.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович