Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 311/3752/18

провадження № 61-17172св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Південна міжрегіональна філія Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси», Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 03 травня 2019 року в складі судді Задорожка Д. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Південної міжрегіональної філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» (далі - Південна міжрегіональна філія ДП Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси»), Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» (далі - ДП Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси») про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, зміну формулювання підстав звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та стягнення вихідної допомоги.

Позовна заява мотивована тим, що 14 травня 2018 року він був прийнятий на посаду охоронника відділу з надання послуг зі зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. В той же день його було ознайомлено з посадовою інструкцією, в якій місцем роботи зазначено: м. Запоріжжя, вул. Сикорського, 478 .

14 травня 2018 року відповідач уклав з ним договір про повну матеріальну відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей, отриманих на зберігання саме на спецмайданчику за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сикорського, 478 .

З умовами його праці, Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, до початку роботи він роботодавцем ознайомлений не був.

З часу його прийняття на роботу до липня 2018 року він працював за вказаним вище місцем роботи: вул. Сикорського, 478, м. Запоріжжя , дотримуючись графіка: доба через три.

14 липня 2018 року начальник дільниці Шнайдер О. С . усно повідомив йому, що з 16 липня 2018 року, за наказом керівництва, його переведено працювати на стоянку за адресою: вул. Матросова, 29 в місті Запоріжжі , зі зміною графіка роботи - на п`ятиденний робочий тиждень. З таким наказом він на час звернення до суду не ознайомлений.

Вважав, що роботодавець у незаконний спосіб змінив його місце роботи та графік роботи, що є порушенням положень статті 31 КЗпП України. Жодного попередження від відповідачів про зміну істотних умов його праці за два місяці, до липня 2018 року, він не отримував та не був ознайомлений з ними на час звернення до суду. Також він та відповідачі не складали та не підписували жодних змін та доповнень до договору про повну матеріальну відповідальність.

Зміна його місця роботи та графіка роботи була проведена відповідачами з порушенням частини третьої статті 32 КЗпП України, що встановлено при проведенні перевірки Головним управлінням Держпраці у Херсонській області.

14 серпня 2018 року начальником відділення м. Запоріжжя Тарадай Н. В. на адресу директора Південної міжрегіональної філії ДП Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» Єфіменка О. А. було складено акти про його відсутність на робочому місці по вул. Матросова, 29, в м. Запоріжжя без поважної причини: 07 серпня 2018 року з 16.45 год. до 18.00 год. впродовж робочого дня; 09 серпня 2018 року по вул. Матросова, 29 м. Запоріжжя з 14.45 год. до 18.00 год.; 14 серпня 2018 року по вул. Матросова, 29 м. Запоріжжя з 10.30 год. до 11.00 год. Також було зазначено, що він був відсутній і на робочому місці по вулиці Сикорського, 478 в м. Запоріжжя 07, 09 та 14 серпня 2018 року, з 09 год. до 18 год. Вважав акти сфальсифікованими.

27 серпня 2018 року ДП Міністерства внутрішніх справ «Інформ-Ресурси» видано наказ № 40-к про оголошення йому догани за порушення трудової дисципліни.

У зв`язку з незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності та порушеннями трудового законодавства йому завдано моральної шкоди, яка виразилася у значних моральних стражданнях та необхідності прикладання додаткових зусиль для організації свого життя, звернення за судовим захистом своїх прав, завдані шкоди його авторитету серед співробітників та родичів, погіршення його трудової репутації. Крім того, він перебуває у психоемоційному перевантаженні, оскільки не може реалізувати своє право на працю на зручних для нього умовах. Розмір завданої йому моральної шкоди він оцінює в 5 000 грн.

04 вересня 2018 року він написав заяву про незгоду з порушеннями трудового законодавства та вказав, що буде працювати на своєму робочому місці по вул. Сикорського, 478 з дотриманням затвердженого графіка. 05 вересня 2018 року роботодавцем йому надано нову посадову інструкцію, яку він підписав. В ній з пункті 2.1. вилучено лише «вул. Сикорського, 478», в іншому текст інструкції лишився незмінним.

20 вересня 2018 року він звертався до відповідача з заявами: про надання відпустки без збереження заробітної плати на 24, 25, 26 вересня 2018 року, однак відпустку йому не надали.

Відповідно до наказу філії № 44 від 21 вересня 2018 року про скорочення штату працівників, з яким він був ознайомлений особисто під підпис 24 вересня 2018 року, посада охоронника підлягає скороченню.

24 вересня 2018 року він звернувся до керівника Південної міжрегіональної філії ДП Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» із заявою про звільнення його з роботи з 29 вересня 2018 року (останній робочий день) на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України та просив здійснити повний розрахунок, в тому числі з виплатою вихідної допомоги в розмірі трьохмісячного середнього заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України.

Причиною звільнення вказав: систематичне порушення роботодавцем та недотримання законодавства про працю, укладеного з ним трудового договору, а саме: зміну умов праці без його погодження; неправильне нарахування заробітної плати та обліку відпрацьованого робочого часу; невиплати чи затримки виплат по лікарняним листам; незаконне винесення догани; перешкоджання в отриманні ним медичної допомоги; перешкоджання в оскарженні та отриманні ним правової допомоги; порушення статті 29 КЗпП України.

Листом Південної міжрегіональної філії ДП Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» від 27 листопада 2018 року № 439 його повідомлено про те, що його посада скорочена, відповідно до наказу № 44 від 21 вересня 2018 року, останнім робочим днем було 26 листопада 2018 року.

Оскільки з 01 жовтня до 24 листопада 2018 року він не з`являвся на роботі та 26 листопада 2018 року не отримав трудову книжку, йому запропоновано особисто отримати трудову книжку впродовж 14 днів у Запорізькому відділенні за адресою: м. Запоріжжя проспект Соборний, 158-б.

Вважав, що він мав право на звільнення з роботи за частини третьої статті 38 КЗпП України з формулюванням причини звільнення у трудовій книжці «звільнений за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю за частини третьої статті КЗпП України» та отримання при цьому грошової виплати відповідно до статті 44 КЗпП України.

Проте у зв`язку зі звільненням його з роботи за пунктом першим статті 40 КЗпП України з останнім робочим днем 26 листопада 2018 року, порушено його право і на отримання вказаної грошової виплати.

Кількість днів вимушеного прогулу становить 57 календарних днів, 40 робочих днів. Загальна сума заробітку за час вимушеного прогулу становить 7 081,20 грн.

На підставі зазначеного, та з урахування уточнення позовних вимог, просив: визнати незаконним та скасувати наказ № 40-к від 27 серпня 2018 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани; змінити формулювання причини його звільнення з посади охоронника відділу з надання послуг зі зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Південної міжрегіональної філії ДП Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» згідно пункту першого статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників з останнім робочим днем 26 листопада 2018 року, відповідно до наказу № 44 від 21 вересня 2018 року Південної міжрегіональної філії ДП Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси», на звільнення «за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України»; стягнути з відповідачів на його користь: суму заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2018 року по день звільнення - 26 листопада 2018 року в сумі 7 081,20 грн; невиплачену при звільненні вихідну допомогу - 11 152, грн; 5 000,00 грн - відшкодування моральної шкоди, всього 23 234,06 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 03 травня 2019 року позов задоволено частково.

Наказ № 40-к від 27 серпня 2018 року директора Південної міжрегіональної філії Державного підприємства МВС України «Інформ-Ресурси» про оголошення догани ОСОБА_1 визнано незаконним та скасовано.

Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади охоронника відділу з надання послуг зі зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Південної міжрегіональної філії ДП Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси», зі звільнення за пунктом 1 частини 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників, з останнім робочим днем 26 листопада 2018 року, відповідно до наказу Південної міжрегіональної філії ДП Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» № 44-к від 26 листопада 2018 року, на звільнення з 29 вересня 2018 року на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю.

Стягнуто з ДП Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» на користь ОСОБА_1 11 152,86 грн в якості вихідної допомоги, 2 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди, а всього 13 152,86 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання наказу № 40-к від 27 серпня 2018 року про оголошення догани ОСОБА_1 незаконним та його скасуванню, змінив формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади охоронника зі звільнення за пунктом 1 частини 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників, з останнім робочим днем 26 листопада 2018 року на звільнення з 29 вересня 2018 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року рішення Василівського районного суду Запорізької області від 03 травня 2019 року в частині зміни дати розірвання трудового договору з 26 листопада 2018 року на 29 вересня 2018 року скасувати.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що змінюючи формулювання дати звільнення ОСОБА_1 з 26 листопада на 29 вересня 2018 року, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, а тому рішення суду в частині зміни дати розірвання трудового договору підлягає скасуванню з залишенням в іншій оскаржуваній частині рішення суду без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не доведено відповідно до вимог статті 235 КЗпП України того факту, що неправильне формулювання причин звільнення перешкоджало його працевлаштуванню, що є обов`язковим для вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у даному випадку.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 жовтня 2019 року справу № 311/3752/18 призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року справу № 311/3752/18 призначено до судового розгляду.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 47 КЗпП України власник та уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку, оскільки отримати трудову книжку ОСОБА_1 мав можливість отримати тільки після 26 листопада 2018 року, а не 29 вересня 2018 року, то це і було істотною перешкодою не лише у працевлаштуванні, а ц у зверненні до державної служби зайнятості для отримання соціальних пільг. Крім того, судом не застосовано статтю 117 КЗпП України.

Судові рішення в частині задоволення позову щодо визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, зміну формулювання підстав звільнення, відшкодування моральної шкоди та стягнення вихідної допомоги не оскаржено у касаційному порядку, а тому не є предметом касаційного перегляду відповідно до статті 400 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 14 травня 2018 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду охоронника відділу з надання послуг зі зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Південної міжрегіональної філії ДП Міністерства внутрішніх справ «Інформ-Ресурси». В той же день позивача ознайомлено з посадовою інструкцією, затвердженою директором Південної міжрегіональної філії ДП Міністерства внутрішніх справ «Інформ-Ресурси» Єфіменком О. А., згідно з якою місцем роботи позивача зазначено: м. Запоріжжя, вул. Сікорського, 478 .

Пунктом 2.1. посадової інструкції ОСОБА_1 передбачено обов`язок позивача здійснювати цілодобовий візуальний контроль за цілісністю транспортних засобів, які зберігаються на спеціальному майданчику за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сікорського, 478 .

14 травня 2018 року відповідачем підписано з ОСОБА_1 договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до якого він взяв на себе матеріальну відповідальність за збереження всіх товарно-матеріальних цінностей, отриманих на зберігання на спецмайданчику за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Сікорського, 478 ; строк дії договору - з 14 травня 2018 року протягом всього періоду роботи працівника на посаді. Пунктом 5.1 договору про повну матеріальну відповідальність передбачено, що зміни та доповнення до нього вносяться тільки за згодою сторін, складеною у письмовій формі.

До липня 2018 року ОСОБА_1 працював за місцем роботи за адресою: вул. Сікорського, 478 м. Запоріжжя , згідно з графіком доба через три.

14 липня 2018 року, під час цілодобового чергування, начальник дільниці Шнайдер О. С. усно повідомив ОСОБА_1 , що з 16 липня 2018 року, його переведено працювати на стоянку за адресою: вул. Матросова, 29 в місті Запоріжжі , зі зміною графіка роботи - на п`ятиденний робочий тиждень.

Згідно з відповіддю Головного управління Держпраці у Херсонській області від 11 жовтня 2018 року № 11-06/М-406 встановлено порушення роботодавцем вимог: частини першої статті 142 КЗпП України в частині не визначення трудового розпорядку для охоронників правилами внутрішнього трудового розпорядку; статті 29 КЗпП України, оскільки роботодавець не проінформував ОСОБА_1 під розписку про умови праці та не ознайомив з правилами внутрішнього трудового розпорядку до початку роботи за укладеним трудовим договором; частини третьої статті 32 КЗпП України в частині не повідомлення працівника про зміну істотних умов праці.

За результатами перевірки посадовим особам відповідача внесено припис щодо усунення виявлених порушень законодавства про працю.

27 серпня 2018 року ДП Міністерства внутрішніх справ «Інформ-Ресурси» було видано наказ № 40-к про оголошення ОСОБА_1 догани за порушення трудової дисципліни, а саме: за відсутність без поважних причин на робочому місці: 07 серпня 2014 року з 16 год. 45 хв. до 18 год.; 09 серпня 2018 року з 14 год. 45 хв. по 18 год.; 14 серпня 2018 року з 10 год. 30 хв. по 11 год.

04 вересня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву про незгоду з порушеннями трудового законодавства, в який зазначив, що буде працювати з дотриманням затвердженого графіка на своєму робочому місці по вул . Сікорського, 478.

24 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до керівника Південної міжрегіональної філії ДП Міністерства внутрішніх справ «Інформ-Ресурси» із заявою про звільнення його з роботи з 29 вересня 2018 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Відповідно до наказу філії № 44 від 21 вересня 2018 року про скорочення штату працівників, з яким ОСОБА_1 ознайомлений 24 вересня 2018 року, посада охоронника підлягає скороченню з 24 листопада 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (частина перша статті 47 КЗпП України).

Відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника (пункт 4.2 Інструкції).

Суд установив, а ОСОБА_1 не заперечувався факт того, що 26 листопада 2018 року він не звертався за отриманням трудової книжки, був відсутній на роботі, листом Південної міжрегіональної філії ДМ Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» від 27 листопада 2018 року № 439 йому запропоновано особисто отримати трудову книжку впродовж 14 днів у Запорізькому відділенні, в іншому випадку трудова книжка буде направлена поштою, трудова книжка отримана ОСОБА_1 поштою 29 грудня 2018 року.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача, однак йому не було видано трудову книжку матеріали справи не містять. Крім того, доказів намагання позивачем працевлаштуватись в період з 01 жовтня по 26 листопада 2018 року матеріали справи теж не містять.

Після звільнення працівника роботодавець виконав приписи передбачені законодавством і надіслав лист, в якому запропоновано особисто позивачу отримати трудову книжку впродовж 14 днів у Запорізькому відділенні, в іншому випадку трудова книжка буде направлена поштою, що свідчить про добросовісність відповідача.

З урахуванням наведеного, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що оскільки ОСОБА_1 в уточненій позовній заяві ставив питання щодо зміни формулювання причини його звільнення без вказівки на зміну дати звільнення, а тому відсутні підстави для задоволення позову у частині стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що постанова апеляційного суду є законною й обґрунтованою, прийнятою з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - залишенню без задоволення.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун