ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2021 року
м. Київ
справа №311/754/17
адміністративне провадження № К/9901/20701/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Коваленко Н.В., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 (судді - Семененко Я.В., Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Василівського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У березні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Василівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати їй як інваліду 2 групи з 19.09.2016 пенсії по інвалідності;
- зобов`язати відповідача поновити з 19.09.2016 нарахування та виплату їй пенсії по інвалідності як інваліду II групи;
- зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в порядку ст. 267 КАС України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працювала на посаді судді Василівського районного суду Запорізької області.
З 29.11.2011 позивач перебувала на обліку у відповідача та отримувала пенсію по інвалідності від загального захворювання ІІІ групи, а з 2014 року - ІІ групи, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
На підставі Постанови Верховної Ради України №15-15-VIII від 08.09.2016, позивача звільнено з посади судді Василівського районного суду Запорізької області, у зв`язку із виходом у відставку.
З 19.09.2016 виплату позивачу пенсії по інвалідності відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було припинено, у зв`язку з призначенням за її заявою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії по інвалідності при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправними, оскільки, поняття «пенсія» та «щомісячне довічне грошове утримання судді» не є тотожними поняттями, врегульовані різними законами, а тому не можуть бути предметом вибору один між одним.
Постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 24.05.2017 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Василівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 як інваліду II групи з 19 вересня 2016 року пенсії по інвалідності.
Зобов`язано Василівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити з 19 вересня 2016 року нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності - як інваліду II групи.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 24.05.2017 скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначені виключні підстави для припинення виплати раніше призначеної пенсії, і такої підстави як призначення щомісячного довічного утримання в переліку не міститься.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав, передбачених чинним законодавством, для припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності, призначеної за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому припинивши виплачувати позивачу пенсію відповідач діяв протиправно.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, здійснивши аналіз норм Законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дійшов висновку, що за вказаними нормами у судді, який вийшов у відставку, виникає право вибору одного з двох варіантів соціального забезпечення - отримання пенсії (в тому числі й по інвалідності) або щомісячного довічного грошового утримання.
Враховуючи, що законодавством не передбачено можливість одночасного отримання і пенсії, в тому числі по інвалідності, і щомісячного довічного грошового утримання, апеляційний суд дійшов висновку, що дії відповідача з припинення виплати позивачу пенсії за віком з часу призначення довічного грошового утримання судді у відставці є правомірними.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просила його скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що має законне право на одночасне отримання пенсії по інвалідності та довічного грошового утримання судді у відставці.
Посилалась на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо можливості вибору суддею, який пішов у відставку, одного з двох варіантів соціального забезпечення - отримання пенсії або довічного грошового утримання судді, оскільки за змістом ст. 141 Закону №2453 вказане стосується пенсії за віком, на яку має право суддя у разі досягнення ним пенсійного віку. Про інші види пенсії, передбачені ч. 1 ст. 9 Закону №1058-ІV, у ст. 141 Закону №2453 не йдеться. Крім того, законодавством передбачено виключний перелік припинення виплати пенсії по інвалідності, серед яких призначення довічного грошового утримання відсутнє.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI в редакції на час виникнення спірних правовідносин) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
За правилами ст. 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Верховний Суд вже розглядав справи правовідносини в яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається. Зокрема, у постанові від 19.08.2021 у справі №369/2234/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку:
«? … ? виключно Законом №1058-ІV визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, дія ст. 6 Закону №1788-ХІІ може поширюватися на спірні правовідносини лише у випадках, передбачених Законом №1058-ІV, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
У ст. 10 Закону № 1058-ІV визначена імперативна норма щодо призначення пенсії та не містить будь-яких винятків щодо такого призначення.
Отже, позивачу може бути призначено або щомісячне довічне грошове утримання, або пенсію по інвалідності за його вибором, а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.».
Суд не знаходить підстав для відступу від вказаних правових висновків у справі, що розглядається.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що після звільнення у відставку позивачу призначено та виплачується довічне грошове утримання судді, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності у відповідача законодавчих підстав для продовження виплати позивачу пенсії по інвалідності, яку вона отримувала у період перебування на посаді судді відповідно до Закону №1058-ІV, та прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, які відповідають висновкам Верховного Суду.
Посилання позивача в обгрунтування касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції застосовуючи положення пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не звернувся до Конституційного Суду щодо його неконституційності є безпідставним, оскільки крім положень пункту 13 Прикінцевих положень обмеження щодо виплати лише одного виду пенсії або довічного грошового утримання містяться у інших нормах законів і висновки щодо їх застосування уже сформовано Верховним Судом.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Керуючись ст. 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Н.В. Коваленко
В.М. Кравчук