Постанова

Іменем України

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 313/883/17

провадження № 61-48967св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Селянське (фермерське) господарство «Руслан»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Бєлки В. Ю., Дашковської А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Руслан» (далі - СФГ «Руслан»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення врожаю пшениці, набутого без належної правової підстави.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договорів оренди землі від 02 лютого 2017 року, укладених між ним та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , він є орендарем земельної ділянки площею 7,090 га, кадастровий номер 2321284000:04:009:0027, та земельної ділянки площею 7,09 га, кадастровий номер 2321284000:04:009:0028, які розташовані на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області. Згідно з пунктом 40 цих договорів вони набули чинності з моменту їх підписання. Державна реєстрація договорів здійснена 27 червня 2017 року.

Обидві земельні ділянки були засіяні пшеницею.

29 червня 2017 року на зазначених земельних ділянках СФГ «Руслан» власною технікою без будь-якого погодження з ним як їх орендарем розпочало збирання врожаю.

З метою компромісного врегулювання та подальшого незагострення ситуації зі збиранням врожаю між ним та СФГ «Руслан» за участю начальника Веселівського відділу поліції Мелітопольського Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4 було досягнуто домовленість про закінчення збирання врожаю СФГ « Руслан », при цьому за участю працівників поліції проведено фіксацію кількості зібраного врожаю і подальшого його вивезення на склад СФГ «Руслан».

Якість пшениці не визначалася, тому ОСОБА_1 вважає, що вона відповідає 6 класу (як фуражна), і що право власності на зазначений врожай належить йому як орендареві земельної ділянки.

Також ОСОБА_1 вважає, що станом на 29 червня 2017 року врожай пшениці в кількості 58 тонн, який знаходився на орендованих ним земельних ділянках, кадастрові номери 2321284000:04:009:0027, 2321284000:04:009:0028, загальною площею 14,18 гектарів, належав йому на праві власності та без достатньої правової підставі був набутий СФГ «Руслан».

Станом на 14 липня 2017 року вартість набутого СФГ «Руслан» за його рахунок, без належної правової підстави, врожаю пшениці в кількості 58 тонн, становить 240 120 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статтю 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з СФГ «Руслан» на його користь врожай пшениці 6 класу в кількості 58 тонн, вартістю 240 120 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2018 року у складі судді Кравцова С. О. позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з СФГ «Руслан» на користь ОСОБА_1 врожай пшениці 6 класу в кількості 58 тонн, вартістю 240 120 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що станом на 29 червня 2017 року врожай пшениці в кількості 58 тонн, який знаходився на орендованих позивачем земельних ділянках, кадастрові номери 2321284000:04:009:0027, 2321284000:04:009:0028, загальною площею 14,18 гектарів, належав йому на праві власності та без достатньої правової підстави був набутий СФГ «Руслан».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу СФГ «Руслан» задоволено, рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2018 року скасовано, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, помилково дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач безпідставно набув 58 тонн пшениці 6 класу, у зв`язку з тим, що не було встановлено, в якій кількості відповідачем зібрано врожай та яка його вартість. Крім того, відповідно до статті 775 ЦК України право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані наймачем у результаті користування річчю, переданою в найм, належать наймачеві. Сторонами не заперечувався той факт, що СФГ «Руслан» здійснило посів озимої пшениці в період дії договорів оренди, укладених між ним та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин вимоги статті 27 Закону України «Про оренду землі», статті 79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 89 1212 ЦК України, а також ухвалив постанову без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2008 року (провадження № 6-24592св07) та у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі № 365/858/16-ц (провадження № 31388св18).

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу СФГ «Руслан» зазначило, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відзиви на касаційні скарги від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року і витребувано із Веселівського районного суду Запорізької областіцивільну справу № 313/883/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набуття чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка, площею 7,090 га, кадастровий номер 2321284000:04:009:0027, розташована на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області, що підтверджується копією державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЗП № 010581.

29 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «Руслан» (далі - ФГ «Руслан»), правонаступником якого є СФГ «Руслан», укладений договір оренди землі площею 7,090 га, терміном на 10 років, який 29 грудня 2006 року зареєстрований у Веселівському районному відділі земельних ресурсів Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за номером 040626800383.

Згідно з актом прийому-передачі об`єкта оренди за договором оренди від 29 грудня 2006 року № 040626800383 ОСОБА_3 передав земельну ділянку, кадастровий номер 2321284000:04:009:0027, а ФГ «Руслан» прийняло зазначену земельну ділянку.

21 червня 2016 року ОСОБА_3 направив на адресу ФГ «Руслан» повідомлення про намір не продовжувати договір оренди землі від 29 грудня 2006 року.

ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка, площею 7,09 га, кадастровий номер 2321284000:04:009:0028, розташована на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 023457.

29 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та ФГ «Руслан» укладений договір оренди землі строком на 10 років, який 29 грудня 2006 року зареєстрований в Веселівському районному відділі земельних ресурсів Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за номером 040626800469.

Згідно з актом прийому-передачі об`єкта оренди за договором оренди від 29 грудня 2006 року № 040626800469 ОСОБА_2 передав земельну ділянку, кадастровий номер 2321284000:04:009:0028, а ФГ «Руслан» прийняло зазначену земельну ділянку.

21 червня 2016 року ОСОБА_2 направив на адресу ФГ «Руслан» повідомлення про намір не продовжувати договір оренди землі від 29 грудня 2006 року.

Під час дії договорів оренди у 2016 році на зазначених земельних ділянках ФГ «Руслан» були виконані роботи із боронування, внесення мінеральних добрив під посів озимої пшениці та проведено посів озимої пшениці.

02 лютого 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі, площею 7,090 га, кадастровий номер 2321284000:04:009:0027, розташованої на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області, строком на 10 років, який 21 червня 2017 року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Також 02 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі площею 7,09 га, кадастровий номер 2321284000:04:009:0028, розташованої на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області, строком на 10 років, який 21 червня 2017 року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Старшим сержантом поліції сектору патрульної поліції Веселівського відділення поліції Мелітопольського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Ткаченко О. В. складено рапорт, в якому зазначено, що: «При виїзді на місце події 29 червня 2017 року, при вирішенні конфлікту між ФГ «Руслан» та ОСОБА_6 щодо земельних ділянок, загальною площею 14 га, було зібрано близько 57 тонн озимої пшениці, яку перевозили на автомобілях: КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 ; ГАЗ-53, під керуванням водія ОСОБА_8 ; КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 , водій ОСОБА_9 , і направлено на територію ФГ «Руслан» для зберігання та подальшого вирішення питання у судовому порядку».

30 червня 2017 року капітаном поліції, дільничним офіцером поліції сектору превенції Веселівського відділення поліції Мелітопольського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області складено рапорт, в якому зазначено, що: «При проведенні перевірки, було встановлено, що 29 червня 2017 року працівниками ФГ «Руслан», на орендованих земельних паях ОСОБА_1 (14 га), було скошено озимої пшениці 15, 74 га, 30 червня 2017 року було скошено 4, 64 га, всього скошено 20,38 га. Згідно зважування 29 червня 2017 року вивезено пшениці 25 тонн, 30 червня 2017 року - 22 тонни 480 кг, а також 1 тонна 660 кг, 15 тонн 160 кг, загальна кількість скошеного і вивезеного зерна пшениці озимої 64 тони 300 кг. Всі дії при скошуванні жнив, вивозу і зважування зерна пшениці озимої проводилися в присутності ОСОБА_10 , ОСОБА_1 та працівників поліції».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року (провадження № 6-3090цс15)).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом приписів глави 83 ЦК України (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року (провадження № 6-88цс13)).

За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Статтею 775 ЦК України передбачено, що наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Відповідно до пункту б) частини першої статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що відповідно до пункту 30 договорів оренди землі від 29 грудня 2006 року, укладених між ФГ «Руслан» та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , орендар має право одержувати продукцію та доходи, має право власності на посіви та насадження сільськогосподарських культур.

Також сторонами не заперечується той факт, що ФГ «Руслан» здійснило посів озимої пшениці в період дії зазначених договорів оренди землі.

Матеріали справи, що переглядається, не містять доказів збирання відповідачем врожаю із земельних ділянок позивача, таким чином, відсутні докази щодо безпідставного набуття відповідачем 58 тонн пшениці 6 класу.

Таким чином, всупереч вимогам частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів обґрунтованості своїх позовних вимог.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.

Щодо доводів касаційної скарги про відступ суду апеляційної інстанції від правового висновку, викладено у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2008 року (провадження № 6-24592св07) та у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі № 365/858/16-ц (провадження № 61-31388св18), колегія суддів їх не бере до уваги, оскільки у цих постановах рішення були ухвалені на користь власників земельних ділянок, в цьому випадку з позовом до суду звертається орендар земельних ділянок.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк