Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 314/1409/21

провадження № 61-14293св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , Громадська організація «Вольтерра»,

відповідач - Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня

2021 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М.,

Гончар М. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 та Громадська організація «Вольтерра» (далі - ГО «Вольтерра») звернулися до суду з позовом до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» (далі - ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат»), у якому просили суд:

1) визнати незаконним (недійсним) та скасувати розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації від 01 березня 2019 року

№ 69 «Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб, з метою подальшого надання цих земельних ділянок в оренду ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» зі зміною цільового призначення для розміщення та будівництва кар`єра

із видобування корисних копалин (каоліну), його збагачення та переробки»

з подальшими змінами, внесеними розпорядженнями голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 28 березня

2019 року № 92, від 26 червня 2019 року № 205, від 14 серпня 2019 року

№ 284.

2) визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені між власниками земельних ділянок, Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області та ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», а саме:

- від 15 березня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 204, кадастровий номер земельної ділянки 2321586100:01:001:0121, площею 3,9685 га;

- від 15 березня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 209, кадастровий номер земельної ділянки 2321586100:01:001:0130, площею 3,9686 га;

- від 18 березня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 213, кадастровий номер земельної ділянки 2321586100:01:001:0124, площею 3,97 га;

- від 18 березня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 214, кадастровий номер земельної ділянки 2321586100:01:001:0120, площею 3,9672 га;

- від 19 березня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 230, кадастровий номер земельної ділянки 2321586100:01:001:0126, площею 3,9686 га;

- від 19 березня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 218, кадастровий номер земельної ділянки 2321586100:01:001:0127, площею 3,9684 га;

- від 29 березня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 280, кадастровий номер земельної ділянки 2321586100:01:001:0001, площею 3,97 га;

- від 18 квітня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 642, кадастровий номер земельної ділянки 2321586100:01:001:0125, площею 3,9687 га;

- від 04 липня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 685, кадастровий номер земельної ділянки 2321586100:01:001:0122, площею 3,9687 га;

- від 19 березня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 221, кадастровий номер земельної ділянки 2321586100:01:001:0134, площею 3,9685 га.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 квітня 2021 року у складі судді Мануйлової Н. Ю. відмовлено ОСОБА_1 ,

ГО «Вольтерра» у відкритті провадження у справі за їх позовом до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа - ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 01 березня 2019 року № 69.

Позовну заяву ОСОБА_1 , ГО «Вольтерра» до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа - ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок повернуто позивачам.

Відмовляючи у відкритті провадження за позовними вимогами про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації від 01 березня 2019 року № 69, суд першої інстанції посилався на те, що на спірні правовідносини поширюється юрисдикція адміністративного суду.

Повертаючи позов у частині позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, суд першої інстанції посилався на те, що позивачі не надали доказів того, в чиїх інтересах та для захисту чиїх порушених прав вони звернулися до суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 квітня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки між сторонами існує спір щодо речового права на земельну ділянку, то такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому апеляційний суд вважав, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивачів в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації від 01 березня

2019 року № 69 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Питання щодо доведеності обставин, якими обґрунтовуються вимоги позивача, належності, допустимості, достатності достовірності доказів, вирішуються судом на стадії судового розгляду, а не на стадії відкриття провадження у справі. Отже, обставини, які б свідчили про відсутність

у позивачів матеріально-правової заінтересованості можуть бути встановлені лише під час судового розгляду справи. Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивачів є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Апеляційний суд вважав, що оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі частини четвертої статті 379 ЦПК України

з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду,

ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 01 березня

2019 року № 69 «Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб, з метою подальшого надання цих земельних ділянок в оренду ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат»

із зміною цільового призначення для розміщення та будівництва кар`єру

по видобуванню корисних копалин (каоліну), його збагачення та переробки» стосувалося земельної ділянки, кадастровий номер 2321586100:01:001:0123, яка належить ОСОБА_1 , але з прийняттям цього розпорядження не виникало приватноправових відносин, як помилково вважав апеляційний суд.Крім того, вказане розпорядження вже було предметом судового розгляду за позовом ОСОБА_1 у порядку адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у переліку договорів купівлі-продажу, які оскаржуються, відсутня земельна ділянка, яка б належала ОСОБА_1 .

Вказує, що матеріали позовної заяви не містять відомостей та доказів того, що до ГО «Вольтерра» зверталися особи за захистом своїх немайнових та майнових прав. Проте суд апеляційної інстанції вважає, що статус

ГО «Вольтера» у цій справі не був з`ясований.

Зазначає, що ГО «Вольтерра», звертаючись до суду повинна реалізовувати делеговані їй представницькі функції фізичних осіб, що віднесені статутом до завдань (цілей) цієї організації, тобто щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров`ю громадян і манйну громадських організацій, як це передбачено статтею 21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», в той же час позовні вимоги є іншими.

Окрім того, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) ГО «Вольтерра» є п`ятеро фізичних осіб, до переліку яких ОСОБА_1 , не входить.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року ГО «Вольтерра» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому касаційну скаргу просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України

від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним

і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист

є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У поданому до суду в порядку цивільного судочинства позові

ОСОБА_1 та ГО «Вольтерра» просили:

- визнати незаконним (недійсним) та скасувати розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області

від 01 березня 2019 року № 69 «Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб, з метою подальшого надання цих земельних ділянок в оренду ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» зі зміною цільового призначення для розміщення та будівництва кар`єра із видобування корисних копалин (каоліну), його збагачення та переробки» з подальшими змінами, внесеними розпорядженнями голови Вільнянської районної державної адміністрації

від 28 березня 2019 року № 92, від 26 червня 2019 року № 205, від 14 серпня 2019 року № 284.

- визнати недійсними зазначені договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між власниками земельних ділянок, Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області та

ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат».

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають

у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема,

з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Разом з тим за приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних

з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона

у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства,

у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядку судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку

з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору

в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, якщо один

з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції або владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають

в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається майнового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічні висновки у схожих правовідносинах Велика Палата Верховного Суду виклала у постановах від 21 березня 2018 року у справі

№ 526/233/16-ц, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц,

від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 13 червня 2018 року

у справі № 307/2765/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 539/3192/16-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 463/1865/17, від 16 січня 2019 року у справі № 361/2562/16-а,

від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а, від 06 лютого 2019 року

у справі № 488/3005/17-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 206/4712/17, від 15 травня 2019 року у справах № 729/608/17 та № 352/1414/15-ц,

від 12 червня 2019 року у справі № 749/942/18, від 11 вересня 2019 року

у справі № 280/191/19.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що оскаржується не процедура проходження заяви та прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, а захищається реалізація права на володіння та користування земельними ділянками, зокрема, земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Апеляційним судом встановлено, що згідно з пунктом 5 додатку до розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації

від 01 березня 2019 року № 69 до переліку земельних ділянок, які викуповуються для суспільних потреб, для розміщення та будівництва кар`єру по видобуванню корисних копалин (каоліну), його збагачення та переробки внесено земельну ділянку площею 3,97 га, кадастровий номер 2321586100:01:001:0123, яка належить ОСОБА_1 .

Ураховуючи зазначене, апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації від 01 березня

2019 року № 69, дійшов правильного висновку про те, що між сторонами існує спір щодо речового права на земельну ділянку, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі

в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Згідно з статями 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності,

а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 та

ГО «Вольтерра» в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, посилався на те, що позовна заява не містить відомостей стосовно того, в чиїх інтересах та для захисту чиїх порушених прав звертаються до суду ГО «Вольтерра» та

ОСОБА_1 з вимогою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

Позовна заява повертається, якщо її подала особа, яка не має процесуальної дієздатності, вона не підписана, її підписала особа, яка не має права її підписувати, або особа, посадове становище якої не вказано (пункт 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України). Такий процесуальний наслідок суд застосовує до відкриття провадження у справі (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року

у справі 199/1478/17 (провадження № 14-52цс19).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо його подала особа, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; якщо від імені заінтересованої особи його подала особа, яка не має повноважень на ведення справи (пункти 1 і 2 частини першої статті 257 ЦПК України). Такий процесуальний наслідок суд застосовує, якщо про вказані обставини стало відомо після відкриття провадження у справі (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі 199/1478/17 (провадження № 14-52цс19).

Відповідно до частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; з`ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат.

Статтею 264 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Таким чином, питання щодо доведеності обставин, якими обґрунтовуються вимоги позивача, належності, допустимості, достатності достовірності доказів вирішуються судом на стадії судового розгляду, а не на стадії відкриття провадження у справі та перевірки відповідності позовної заяви вимогам щодо її форми та змісту.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок на підставі частини четвертої статті 379 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк