Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 316/773/16-ц

провадження № 61-5346св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Обслуговуючий кооператив «Протон», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Протон» на постанову Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Протон» (далі - ОК «Протон»), ОСОБА_2 про визнання рішень частково недійсними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є членом ОК «Протон». З 12 грудня 2015 року по 31 січня 2016 року він був обраний та працював на посаді голови правління ОК «Протон».

23 листопада 2013 року відбулася конференція членів ОК «Протон», на якому було обрано ОСОБА_2 головою правління з 01 грудня 2013 року.

08 лютого 2014 року відбулася конференція виборних представників (старших боксів) ОК «Протон», на якій, зокрема вирішувалося питання підвищення окладу голові правління ОК «Протон», однак було вирішено розглянути це питання на засіданні правління ОК «Протон» через 6 місяців, що було занесено до протоколу № 01 від 08 лютого 2014 року конференції виборних представників ОК «Протон».

10 липня 2014 року відбулося засідання правління ОК «Протон», на якому було розглянуто питання, зокрема про перегляд посадових окладів адміністрації кооперативу, та постановлено: підвищити посадові оклади в другому півріччі голові правління кооперативу до 4 900 грн, бухгалтеру-касиру до 3 420 грн. Ухвалення цих рішень суперечить вимогам статуту ОК «Протон», Закону України «Про кооперацію».

Враховуючи вищевикладене, позивач просив визнати недійсним рішення конференції виборних представників (старших боксів) ОК «Протон» від 08 лютого 2014 року та рішення правління ОК «Протон» від 10 липня 2014 року, в зазначеній частині.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 08 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним рішення конференції виборних представників (старших боксів) ОК «Протон» від 08 лютого 2014 року, оформлене протоколом № 1 в частині вирішення питання «За удовлетворительную работу председателя правления ОК «Протон» увеличить оклад до 4 900 грн».

Визнано недійсним рішення правління ОК «Протон» від 10 липня 2014 року, оформлене протоколом № 2 в частині вирішення питання «За удовлетворительную работу администрации кооператива и в соответствии с предыдущем решением Конференции кооператива (о пересмотре окладов администрации кооператива в сторону их увеличения в случае положительных результатов работы), повысить должностные оклады во II полугодии 2014 года, с внесением соответствующих изменений в смету, председателю правления кооператива до 4 900 грн, бухгалтеру-кассиру до 3 420 грн».

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що встановлення розміру окладів та їх підвищення будь-яким працівникам кооперативу, в тому числі і голові правління, є виключною компетенцією Конференції членів кооперативу, а не правління.

Додатковим рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 03 лютого 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат у вказаній справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 08 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права шляхом визнання рішення частково недійсним, що вказує про наявність правовідносин, які вирішуються у іншому передбаченому законом порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОК «Протон» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що встановлення розміру посадових окладів членам кооперативу, зокрема голові правління, відноситься до компетенції Конференції членів кооперативу, що передбачено Статутом ОК «Протон».

Крім того, було порушено шестимісячний строк розгляду питання щодо підвищення посадового окладу голові правління ОК «Протон», який було затверджено на зборах правління членів ОК «Протон» 08 лютого 2014 року.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 23 листопада 2013 року відбулася конференція членів ОК «Протон», на якому було обрано голову правління ОК «Протон» з 01 грудня 2013 року ОСОБА_2

08 лютого 2014 року відбулася конференція виборних представників (старших боксів) ОК «Протон», на якій питання, що стосувалося підвищення окладу Голові правління ОК «Протон» було вирішено розглянути на засіданні правління ОК «Протон» через 6 місяців роботи, про що було занесено запис до протоколу № 01 від 08 лютого 2014 року конференції виборних представників ОК «Протон» та підписано головою конференції ОСОБА_2 та секретарем конференції ОСОБА_3

10 липня 2014 року відбулося засідання правління кооперативу, на якому, зокрема було постановлено: «За удовлетворительную работу администрации кооператива и в соответствии с предыдущем решением Конференции кооператива (о пересмотре окладов администрации кооператива в сторону их увеличения в случае положительных результатов работы), повысить должностные оклады во II полугодии 2014 года, с внесением соответствующих изменений в смету, председателю правления кооператива до 4 900 грн, бухгалтеру-кассиру до 3 420 грн».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та вирішення справи судом першої інстанції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Аналогічна за змістом норма закріплена у статті 19 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами апеляційної та касаційної інстанцій).

Разом з тим стаття 12 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та вирішення справи судом першої інстанції) визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Аналогічна за змістом норма закріплена у статті 20 ГПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами апеляційної та касаційної інстанцій).

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

За змістом положень статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83 85 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію».

За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України «Про кооперацію»).

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Отже, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Оскільки спір відносно прийнятого рішення між обслуговуючим кооперативом та членами кооперативу (колишнім головою правління цього кооперативу) виник із корпоративних відносин щодо визнання недійсним рішення конференції виборних представників (старших боксів) ОК «Протон» від 08 лютого 2014 року та рішення правління ОК «Протон» від 10 липня 2014 року, то такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), від 03 квітня 2019 року у справі № 759/11487/16-ц (провадження № 14-642цс18).

У справі, яка перегадається, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спір у цій справі виник із корпоративних відносин та підлягає розгляду в прядку господарського судочинства. Оскільки цей спір належить до юрисдикції господарських судів, то він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19?22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вказане судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснитиОСОБА_1 , що розгляд його справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Керуючись статтями 141 402 409 414-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Протон» задовольнити частково.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 08 листопада 2016 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Протон», ОСОБА_2 про визнання рішень частково недійсними, закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд його справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська