ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 317/1075/21

провадження № 61-14505св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Бугрім Олена Віталіївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 02 червня 2023 року під головуванням судді Ткаченко М. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Бугрім Олена Віталіївна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила:

- усунути ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 7,4593 га, яка розташована за адресою: Запорізька обл., Запорізький р-н, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий № 2322187900:002:2020, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельну ділянку площею 0,4005 га, яка розташована за адресою: Запорізька обл., Запорізький р-н, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий № 2322187900:01:002:2130, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона є дочкою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємцями за законом окрім позивача є: син - ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадкоємцями ОСОБА_6 є його: дочка - ОСОБА_2 , дружина -

ОСОБА_3 , син - ОСОБА_4 , донька - ОСОБА_7 , яка відмовилась від прийняття спадщини на користь відповідача ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді земельних ділянок.

З жовтня 2012 року і до моменту смерті ОСОБА_8 винаймала для матері ОСОБА_5 квартири у м. Запоріжжі.

ОСОБА_5 страждала на низку захворювань та з 17 червня 2008 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на повному забезпеченні ОСОБА_1 , яка постійно піклувалась про матір, забезпечувала її харчами, ліками, а також слідкувала за станом її здоров`я. Коли мати не могла самостійно вставати та пересуватись по квартирі здійснювала догляд за нею, але, враховуючи стан здоров`я ОСОБА_1 , позивач змушена була звертатись до сторонніх осіб за допомогою у догляді за матір`ю, оскільки сама перебувала на роботі і не могла бути поряд із нею.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 була у безпорадному стані через низку захворювань, у зв`язку із чим потребувала сторонньої допомоги, а її онука

ОСОБА_2 могла надавати таку допомогу, але самоусунулась від цього, позивач в позові просила усунути її від права на спадкування за законом після смерті

ОСОБА_5 , а також визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Запорізький районний суд Запорізької області рішенням від 02 червня 2023 року відмовив у задоволенні позову.

Запорізький апеляційний суд постановою від 30 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 02 червня 2023 року без змін.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довела всієї сукупності обставин, з якими приписи частини п`ятої статті 1224 ЦК України пов`язують можливість усунення спадкоємця ОСОБА_2 від спадкування після смерті її баби ОСОБА_5 .

Суд першої інстанції також вказував, що позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно за позивачем є похідними від позовної вимоги про усунення відповідача від права на спадкування, а тому не підлягають задоволенню також.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Фельський С. Л. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 02 червня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року в якій просив оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Представник заявника зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові

від 01 лютого 2022 року у справі № 759/18917/17.

Вказує, що висновки судів про відсутність підстав для усунення відповідача від права на спадкування суперечать матеріалам справи, адже відповідно до долучених до матеріалів справи медичних документів покійна ОСОБА_5 страждала на низку тяжких захворювань внаслідок чого потребувала сторонньої допомоги. Вказані обставини також підтвердили свідки.

Додатково зазначає, що відповідач ухилилася від надання допомоги ОСОБА_5 Про таку обставину свідчить той факт, що вона перестала її відвідувати одразу після погіршення стану її здоров`я.

Касаційна скарга також містить аргумент про те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на довід апеляційної скарги про те, що представник позивача не зміг прослухати аудіофіксації судових засідань, які відбулись 14 грудня 2021 року,

14 лютого 2022 року та 21 лютого 2022 року через їх відсутність.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому у листопаді 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 у задоволенні касаційної скарги просила відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відповідач зазначає, що як місцевий суд, так і суд апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що позивач не довела всієї сукупності обставин, з якими приписи частини п`ятої статті 1224 ЦК України пов`язують усунення спадкоємиці ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті баби ОСОБА_5 .

Аргументи касаційної скарги в частині неправильної оцінки судами зібраних у справі доказів не заслуговують на увагу, оскільки суди правильно вказували, що позивач не довела, що ОСОБА_5 потребувала допомоги саме від ОСОБА_2 при наявності інших спадкоємців.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 18 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Запорізького районного суду Запорізької області.

31 жовтня 2023 року цивільна справа № 317/1075/21 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 26 серпня 2005 року Комунарським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована за адресою

АДРЕСА_1 з 21 жовтня 1998 року по 11 листопада 2003 року, а з 13 листопада 2003 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з копією довідки від 15 вересня 2016 року № 1904-04-09/3, виданої заступником директора департаменту - начальником управління державної реєстрації фізичних осіб департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільно з нею на день смерті були зареєстровані ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до довідки № 14, виданої ОСОБА_1 22 вересня 2016 року головою квартального комітету, її матір ОСОБА_5 проживала з нею з червня

2008 року по листопад 2012 року за адресою: АДРЕСА_2 , вони вели спільне господарство. За вказаною адресою ОСОБА_5 проживала без реєстрації.

З письмових пояснень ОСОБА_9 суди встановили, що ОСОБА_5 з листопада 2012 року по листопад 2013 року проживала за адресою:

АДРЕСА_4 , а в подальшому, як слідує із письмових пояснень ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , спадкодавець ОСОБА_5 з листопада 2013 року по квітень 2015 року проживала за адресою: АДРЕСА_5 .

З квітня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 мешкала за адресою:

АДРЕСА_6 .

З актів про фактичне місце проживання особи без реєстрації від 25 грудня

2020 року, які були підписані сусідами ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 суди встановили, що

ОСОБА_5 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_6 , одна, разом з нею ніхто не проживав.

Суди встановили, що з 2013 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_18 проживала одна у різні періоди в різних квартирах без реєстрації.

З довідки від 03 червня 2021 року № 01-11/32 суди встановили, що ОСОБА_1 постійно працює з 01 липня 1993 року на посаді палатної медичної сестри відділення радіології Комунального некомерційного підприємства «Запорізький регіональний протипухлинний центр» Запорізької обласної ради, за період з січня 2015 року по березень 2016 року їй нараховано 52 503,57 грн, утримано 10 787,64 грн, отримано

41 715,93 грн.

Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 за період з 08 січня

2015 року по 08 лютого 2016 року отримала пенсію у загальному розмірі 15 061 грн.

Згідно із довідкою, виданою Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, ОСОБА_1 у період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2016 року отримала заробітну плату у розмірі 9 549,95 грн, 9 822,87 грн, 10 293,57 грн, 11 013,60 грн,

11 823,58 грн., інші доходи в розмірі 58,82 грн, а також дохід від продажу (обміну) нерухомості у розмірі 203 000 грн.

Позивач на підтвердження стану свого здоров`я надала копію виписки із акта огляду МСЕК до довідки серії АД № 012364, копію виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 19 березня 2021 року, копію виписки із медичної карти на ім`я

ОСОБА_1 з КНП «Запорізький регіональний протипухлинний центр» ЗОР, відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи (безстроково).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Комунарського району м. Запоріжжя 03 квітня 1997 року, батьками ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є: батько - ОСОБА_20 , мати - ОСОБА_1 .

Згідно із довідкою від 29 березня 2021 року № 181 ОСОБА_2 працювала в комунальній установі «Запорізький геріатричний пансіонат» Запорізької обласної ради машиністом із прання та ремонту спецодягу з 27 січня 2015 року по 13 вересня 2016 року, тривалість робочого тижня 5 днів, з двома вихідними у суботу та неділю, графік роботи з 8-00 год до 17-00 год.

Відповідно до довідки від 22 березня 2023 року № 167 сукупний дохід ОСОБА_2 за період з лютого 2015 року по серпень 2016 року складає 38 480,59 грн, утримання

6 779,48 грн, сума до виплати 31 701,11 грн. Відповідно до довідок, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 08 квітня 2021 року, ОСОБА_2 за період з січня 2015 року по грудень 2015 року отримала пенсію в разі втрати годувальника у розмірі 11 888 грн, за період з січня 2016 року по грудень

2016 року отримала пенсію в разі втрати годувальника у розмірі 13 453 грн.

Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії від 08 листопада 2012 року I- НОМЕР_3 ОСОБА_21 народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 , батько - ОСОБА_22 , мати - ОСОБА_2 .

ОСОБА_22 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 06 жовтня 2014 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції.

Суди зазначали, що щодо матеріального стану померлої ОСОБА_5 , то отримання інформації по фізичній особі ОСОБА_5 неможливе, у зв`язку із тим, що РНОКПП закрито та видалено з районних баз даних.

Відділ обслуговування громадян № 7 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області на запит суду надіслав довідку від 30 червня 2021 року № 690, відповідно до якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , перебувала на обліку в управлінні і отримувала пенсію, та за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2016 року? розмір її пенсії складав 23 140,18 грн.

Для з`ясування стану здоров`я ОСОБА_5 суди дослідили її медичну карту амбулаторного хворого із детальним вивченням всіх записів, що містяться в ній.

З медичної документації, а саме, епікризу від 29 травня 2012 року № 1409, виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 06 червня 2014 року № 1711, виписки лікаря ОСОБА_23 суди встановили, що ОСОБА_5 перебувала неодноразово на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні КУ ЦЛ Комунарського району та страждала на ішемічну хворобу серця, дифузний кардіосклероз, остеопороз поперекового відділу хребта, хронічний холецестит, гіпертонію II ступеню та інші хвороби.

На час смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1) ОСОБА_5 досягла віку 78 років.

З пояснень сторін у судовому засіданні апеляційного суду суд апеляційної інстанції встановив, що безпорадний стан виник у ОСОБА_5 в грудні 2015 року. За поясненнями лікаря ОСОБА_23 встановлено, що під час огляду у грудні 2015 року пацієнт ОСОБА_5 була у тяжкому стані, але огляд відбувався у лікарні, а не вдома.

Апеляційний суд зазначав, що зібрані у справі медичні документи не містять більш ранніх відомостей про те, що ОСОБА_5 знаходилась у безпорадному стані, коли самостійно не могла забезпечувати своє існування, ніж з кінця грудня 2015 року. Необхідність сторонньої допомоги була визначена в медичній картці неврологом лише з 25 грудня 2015 року, а у січні 2016 року невролог у медичній карті зазначив, що ОСОБА_5 встати не може, потребує стороннього догляду, 12 січня 2016 року - самостійно обслуговувати себе не може.

З показань свідків ОСОБА_24 і ОСОБА_25 суди встановили, що ОСОБА_5 не підіймалась з ліжка лише за два тижні до смерті.

Суди встановили, що зібраними у справі доказами саме безпорадний стан

ОСОБА_5 підтверджується у період з 25 грудня 2015 року по момент смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 та свідки ОСОБА_25 , ОСОБА_24 вказували, що саме з грудня 2015 року відповідач не приходила до баби.

ОСОБА_2 зазначала, що це було пов`язано з конфліктною ситуацією, оскільки її звинуватили у крадіжці пенсійного посвідчення померлої. Повідомила, що вона працювала, є вдовою і самотужки виховує неповнолітню дитину (9 років на час смерті ОСОБА_5 ), до того ж сама баба та позивач не звертались до неї з проханням щодо необхідності надання допомоги ОСОБА_5 та про її безпорадний стан не повідомляли.

З пояснень ОСОБА_1 в ході апеляційного розгляду справи апеляційний суд встановив, що особисто вона ніколи не зверталась до ОСОБА_2 з проханням надати допомогу ОСОБА_5 . Сама ОСОБА_5 при ній лише одного разу телефонувала онуці та просила щоб вона прийшла її відвідати. Відомостей про явне прохання ОСОБА_5 до онуки надати їй будь-якого роду допомогу позивач не надала і про такі обставини не зазначила.

Суди встановили, що окрім ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на час, коли її стан погіршився, мала сина ОСОБА_6 та ще двох онуків, а також дочку

ОСОБА_1 .

Суди встановили, що ОСОБА_5 отримувала пенсію у розмірі 1 652 грн та здавала в оренду дві земельні ділянки, що належали їй на праві власності.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на наявність підстав, визначених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідача від права на спадкування, стверджуючи, що ОСОБА_2 будучи онукою померлої ОСОБА_5 , ухилялася від надання їй допомоги, яка через тяжку хворобу була у безпорадному стані та потребувала постійного піклування і догляду.

Відповідно до статей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Частиною третьою статті 1224 ЦК України передбачено, що не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вказані висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада

2018 року у справі № 712/4709/15, від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17, від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц, від 02 лютого 2022 року у справі

№ 706/445/20, від 31 травня 2022 року у справі № 323/288/21, від 16 березня

2023 року у справі № 185/6281/21, від 26 червня 2023 року у справі № 466/6613/20.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за позовом заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому необхідно враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Ухилення від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій (див. постанови Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15 та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди попередніх інстанцій, надавши належну оцінку наявним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам, дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті її баби ОСОБА_5 , оскільки позивач не надала належних, допустимих та достатніх доказів перебування ОСОБА_5 в безпорадному стані та існування у неї потреби в допомозі саме ОСОБА_2 ..

Доводи касаційної скарги про не врахування судами наданих позивачем письмових доказів, а також залишення поза увагою відомостей медичних документів є безпідставними, оскільки докази, надані сторонами, судами оцінені в їх сукупності.

При цьому суди встановили, що ОСОБА_5 мала також інших родичів, які були зобов`язані надавати їй допомогу.

Суди також вказували, що позивач не довела, що тієї допомоги, яку надавала вона, наймані нею доглядачі, сусіди, подруги ОСОБА_5 , їй не вистачало, та саме від онуки ОСОБА_2 вона потребувала якогось характеру додаткової допомоги, зверталась до неї з цього приводу, але відповідач ухилялась чи відмовлялась її надати. Такі факти достеменно встановлені не були у періоді з грудня 2015 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо потреби у матеріальній допомозі, то суди встановили, що ОСОБА_5 мала пенсію у розмірі 1 652 грн та здавала в оренду дві земельні ділянки, що належали їй на праві власності. Тобто її матеріальний стан не був скрутним або гіршим, ніж матеріальний стан її онуки ОСОБА_2 , яка є вдовою та виховує сама неповнолітню дитину, має невеликий дохід. Жодним із учасників справи та свідками не було зазначено, що саме матеріальної допомоги баба потребувала чи просила від

ОСОБА_2 .

Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на аргумент апеляційної скарги стосовно того, що представник позивача не зміг прослухати фіксацію судових засідань через відсутність такої, оскільки такий аргумент спростовується матеріалами справи в якій наявні диски із аудіофіксацією судових засідань на відсутність фіксації яких вказує представник заявника.

При цьому сторона позивача, зазначаючи про необхідність належним чином дослідити матеріали справи, не скористалася правами, передбаченими статтею 249 ЦПК України, та не подала до суду письмові зауваження щодо технічного запису судового засідання.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими апеляційним судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401 406 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 02 червня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров