ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2025 року
м. Київ
справа № 320/10272/23
адміністративне провадження № К/990/18745/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 320/10272/23
за позовом ОСОБА_1 до Житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби, Адміністрації Державної прикордонної служби про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 (головуючий-суддя Лісовська Н.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В., Шевчук О.А.),
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби (далі-відповідач-1, Житлова комісія), Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач-2, Адміністрація), в якому позивач просив:
визнати протиправною бездіяльність Адміністрації та Житлової комісії, що полягають у неперенесенні дати зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік з 07.09.2007 на 22.08.2000;
зобов`язати Адміністрацію та Житлову комісію змінити дату включення ОСОБА_1 зі складом сім`ї в кількості три особи у список загальної черги на поліпшення житлових умов з 22.08.2000.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 вперше зарахований на квартирний облік складом 1 особа у загальному порядку в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України) з 22.08.2000, а з 2017 року перебував на квартирному обліку складом 3 особи. Позивачу з матеріалів особової справи стало відомо, що під час служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні (09.09.2005 по 20.06.2007) він не був взятий на квартирний облік, і рішенням Житлової комісії НОМЕР_3 прикордонного загону його зараховано на квартирний облік з 07.09.2007, без врахування попереднього часу перебування на квартирному обліку. Надалі, в інших військових частинах зарахований на квартирний облік саме з 07.09.2007.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2023, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в межах даної адміністративної справи стверджувати про ознаки протиправної бездіяльності відповідачів не вбачається за можливе, адже спільним рішенням керівництва та житлової комісії Адміністрації від 20.10.2022, яке оформлено Витягом з протоколу №12, фактично відмовлено у перегляді рішення щодо дати постановки позивача на квартирний облік, яка визначена Витягом з протоколу №4 від 24.06.2008, з урахуванням перегляду останнього рішення, що оформлено Витягом з протоколу №7 від 04.02.2010.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
У травні 2024 року ОСОБА_1 , не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 39 ЖК УРСР у взаємозв`язку з положеннями статей 43 44 ЖК УРСР щодо збереження квартирної черги при переміщенні з однієї посади на іншу в іншу місцевість, але в тій самій організації за умови, що військовослужбовець Державної прикордонної служби України перебуває на квартирній черзі саме при ній. Крім того, заявник зазначає про порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи у випадку, якщо судом не досліджено зібрані у справі докази та не надано їх змісту належної правової оцінки (покликається на приписи пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України).
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У червні 2024 року Адміністрація надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти її задоволення.
Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 21.02.2025.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серія НОМЕР_4 , який виданий Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області 24.01.2012.
Згідно з копією посвідчення Серія НОМЕР_5 від 12.03.2015 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до витягу з послужного списку ОСОБА_1 позивач:
03.08.2000 - 27.05.2001 - військовослужбовець оперативно-розшукового відділення (місце дислокації контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») оперативно-розшукового відділу НОМЕР_6 прикордонного загону Південного напрямку Прикордонних військ України;
27.05.2001 - 20.10.2003 - військовослужбовець НОМЕР_6 прикордонного загону Південного напрямку Прикордонних військ України;
20.10.2003 - 05.12.2003 - у розпорядженні Голови Державної прикордонної служби України;
05.12.2003 - 30.04.2004 - військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
30.04.2004 - 09.09.2005 - військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
09.09.2005 - 28.04.2007 - військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
28.04.2007 - 21.06.2007 - у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
21.06.2007 - 01.08.2010 - військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
01.08.2010 - 31.08.2011 - слухач курсу очного навчання ІНФОРМАЦІЯ_14
31.08.2011 - 23.06.2011 - слухач курсу очного навчання факультету підготовки керівних кадрів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького;
23.06.2012 - 15.05.2015 - військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
15.05.2015 - 27.05.2016 - військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
27.05.2016 - 28.02.2020 - військовослужбовець оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) оперативно-розшукового управління ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
28.02.2020 - 23.03.2020 - у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
23.03.2020 - 16.07.2020 - військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_9 ;
16.07.2020 -по цей час - військовослужбовець Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Згідно з довідкою від 27.04.2004 №38, яка видана військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебував у ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартирному обліку з 22.08.2000 складом сім`ї з 1 особи.
25.01.2022 в Адміністрації Державної прикордонної служби України зареєстровано рапорт ОСОБА_1 (вх. 52/1147-23-Вв), в якому останній просив на черговому засіданні житлової комісії Державної прикордонної служби України переглянути дату постановки на квартирний облік по Київському гарнізону в загальному порядку та зарахувати на облік разом з членами сім`ї із збереженням попереднього часу перебування на обліку, починаючи зі служби в НОМЕР_6 прикордонному загоні.
За результатами розгляду рапорту позивача спільним рішенням керівництва та житлової комісії Адміністрації від 20.10.2022, яке оформлено Витягом з протоколу №12, затвердженим Головою Державної прикордонної служби України 25.10.2022, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його рапорту з наступних підстав:
«полковник ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку у загальному порядку з 07.09.2007. Рішення про зарахування на квартирний облік (протокол №88 від 30.12.2020 року) прийнято з урахуванням вимог пункту 26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081, відповідно до якого військовослужбовці, які переміщаються по службі в іншу місцевість, зараховуються на облік із збереженням попереднього часу перебування на обліку.
За попередніми місцями проходження служби: у НОМЕР_3 прикордонному загоні (з 23.03.2020 по 16.07.2020); НОМЕР_7 прикордонному загоні (з 15.05.2015 по 28.08.2020); ІНФОРМАЦІЯ_10 (з 23.06.2012 по 15.05.2015); в НОМЕР_3 прикордонному загоні (з 21.06.2007 по 01.08.2010) перебував на обліку саме з 07.09.2007.
У період проходження служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні (09.09.2005 - 28.04.2007) на квартирному обліку не перебував.
Питання щодо перегляду рішення про зарахування на квартирний облік та врахування періоду перебування на обліку у НОМЕР_6 прикордонному загоні (з 22.08.2000) розглядалось житловою комісією НОМЕР_3 прикордонного загону (витяг з протоколу №7 від 04.02.2010) та прийнято рішення про залишення незмінною дати зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік, а саме - 07.09.2007. Враховуючи зазначене, підстав для перегляду рішення немає».
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся з цим позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Ключовими питаннями при вирішенні даного спору є, чи були підстави для зміни дати включення ОСОБА_1 зі складом сім`ї в кількості три особи у список загальної черги на поліпшення житлових умов з 22.08.2000 (з дати первинної реєстрації) на підставі рапорта позивача від 25.01.2022, поданого до Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Згідно з частинами першою другою статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 ЖК Української РСР, згідно з якою громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Відповідно до частини першої статті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Згідно зі статтею 34 ЖК Української РСР такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.
Відповідно до статті 37 ЖК Української РСР облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію.
Статтею 43 ЖК Української РСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Стаття 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі-Закон № 2011-XII) передбачає забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями.
Частиною першою статті 12 Закону Закон № 2011-XII (в редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу України.
До одержання постійного жилого приміщення військовослужбовцям, зазначеним у цьому пункті, надаються службові жилі приміщення. У разі відсутності такого житла військова частина зобов`язана тимчасово орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та його сім`ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) ним жилого приміщення на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби при звільненні з військової служби в запас чи у відставку за вислугою років, а також у зв`язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців забезпечуються жилою площею у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Наказом Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 20.01.1996 №30 затверджено Тимчасове положення про порядок забезпечення жилою площею в прикордонних військах України (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.07.1996 за №383/1408, втратило чинність згідно наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.03.2005 №189) (далі - Тимчасове положення).
Відповідно до пункту 1.1 Тимчасового положення це Положення установлює порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців за контрактом, робітників та службовців Прикордонних військ України.
Абзацом другим пункту 2.1 Тимчасового положення встановлено, що у Прикордонних військах питання, пов`язані з житловим облаштуванням військовослужбовців і членів їх сімей, штатних робітників та службовців, у тому числі й ведення квартирного обліку, покладено на квартирно-експлуатаційні служби і житлові комісії військових частин та напрямів, які розглядають і вирішують ці питання згідно з ЖК України, діючими нормами і правилами, встановленими органами місцевого самоврядування, а також цим Положенням.
Відповідно до пункту 2.21 Тимчасового положення при переміщенні військовослужбовців, що потребують одержання жилої площі, з однієї військової частини до іншої в межах одного гарнізону їх облікові справи пересилаються в житлову комісію за місцем нової служби, яка приймає рішення про занесення цих військовослужбовців до списку черги зі збереженням дати їх постановки на облік у частинах, з яких вони прибули. Цим правом користуються також: військовослужбовці, переміщені до нового місця служби з іншого гарнізону (місцевості) за ініціативою вищестоящого командування у зв`язку з службовою необхідністю при умові, що дата постановки на квартирний облік за попереднім місцем служби збережена за рішенням колегії Держкомітету (Військової ради напряму) чи наказом про переміщення.
Наказом Адміністрації державної прикордонної служби України від 14.03.2005 №189, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.03.2005 за №322/10602 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Голови Держкомкордону України», наказано уважати такими, що втратили чинність, зокрема Наказ Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України - командуючого Прикордонними військами України від 20.01.1996 року №30 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок забезпечення жилою площею в Прикордонних військах України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.07.1996 за №383/1408. Наказ Адміністрації державної прикордонної служби України від 14.03.2005 №189 набрав чинності 03.04.2005.
Цей порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців за контрактом, робітників та службовців Прикордонних військ України діяв до 03.04.2005.
Надалі, постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081, затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей (далі - Порядок №1081).
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 №1040, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.01.2008 за №16/14707, затверджено Інструкцію про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, яка визначає організацію забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах Державної прикордонної служби України після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, уключаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей) (далі - Інструкція №1040).
Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебував у ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартирному обліку з 22.08.2000 складом сім`ї 1 особи.
Надалі, у 2004 році (згідно з довідкою від 27.04.2004 №38, виданою військовою частиною НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 перебував у ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартирному обліку з 22.08.2000 складом сім`ї з 1 особи.
Однак, відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_11 від 08.06.2007 №844 ОСОБА_1 за час проходження служби в ІНФОРМАЦІЯ_12 на квартирному обліку не перебував (з 09.09.2005 по 20.06.2007).
Відповідно до Витягу з протоколу №4 засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_13 від 24.06.2008 на засіданні житлової комісії розглянуто питання щодо законності постановки військовослужбовців на квартирний облік за попередньою датою перебування на обліку та запропоновано капітаном юстиції ОСОБА_3 згідно з пунктом 26 Порядку №1081 та пунктом 3.9 Інструкції №1040 скасувати рішення житлових комісій від 22.12.2006 №5 та від 07.09.2007 №3 щодо постановки військовослужбовців на квартирний облік за попередньою датою перебування на обліку. Прийнято рішення вважати датою зарахування на квартирний облік майора ОСОБА_1 - 07.09.2007.
Отже, в даному випадку дата постановки ОСОБА_1 на квартирний облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартирному обліку з 22.08.2000 складом сім`ї з 1 особи змінилась внаслідок прийняття вищевказаного рішення житлової комісії.
При цьому, згідно з Витягом з протоколу №7 засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_13 від 04.02.2010, за участю позивача, комісією розглянуто його рапорт щодо зміни дати постановки на квартирний облік з 07.09.2007 на 22.08.2000 та постановлено залишити рішення, яке оформлено протоколом №4 від 24.06.2008 в частині дати перебування на квартирному обліку ОСОБА_1 без змін.
Таким чином, судами встановлено, що датою постановки позивача на квартирний облік при його переведенні на службу до Адміністрації Державної прикордонної служби України є 07.09.2007 (дата за попереднім місцем служби).
Приймаючи рішення за результатами розгляду рапорта ОСОБА_1 від 25.01.2022, Адміністрація керувалася відомостями, викладеними у Витягу з протоколу №7 засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_13 від 04.02.2010, що слугувало підставою для відмови у перегляді прийнятого рішення в частині дати постановки позивача на квартирний облік (Витяг з протоколу №12 від 20.10.2022).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що станом на дату вирішення спору по суті, як рішення, що оформлено Витягом з протоколу №4 від 24.06.2008, так і рішення, що оформлено Витягом з протоколу №7 від 04.02.2010, в судовому порядку не скасовано, відомості про оскарження цих рішень позивачем не надані.
Водночас, позивач, звертаючись до суду з цим позовом просив визнати протиправною бездіяльності Адміністрації та Житлової комісії, що полягають у неперенесенні дати зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік з 07.09.2007 на 22.08.2000.
Суди, надавши оцінку фактичним обставинам та доказам у справі, поданим на їх підтвердження, врахували правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 (справа № 342/158/17) та від 18.02.2021 (справа №160/6885/19), відповідно до якої протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, про те, що у цій справі відсутні підстави стверджувати про наявність ознак протиправної бездіяльності з боку відповідачів, через те, що спільним рішенням керівництва та Житлової комісії від 20.10.2022, оформленим Витягом з протоколу №12, розглянуто рапорт позивача та відмовлено у перегляді рішення щодо дати постановки ОСОБА_1 на квартирний облік, яку визначено рішенням, оформленим Витягом з протоколу №4 від 24.06.2008, з урахуванням перегляду останнього рішення, оформленого Витягом з протоколу №7 від 04.02.2010.
Так, згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права.
Цей висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі №826/11086/18.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі № 990/150/23 зазначила, «що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах».
Виходячи з викладеного Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права, а вихід за межі позовних вимог зумовить зміну предмету спору, адже з метою захисту порушеного права ОСОБА_1 слід встановити обставини прийняття рішень, які оформлені Витягом з протоколу №4 від 24.06.2008 та Витягом з протоколу №7 від 04.02.2010.
Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341- 343 349 350 355 356 359 375 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі № 320/10272/23- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді А.Ю. Бучик
Т.Г. Стрелець