ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 320/11027/21
адміністративне провадження № К/990/28810/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/11027/21
за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське» про визнання недійсним договору дарування та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя Шевченко А. В.) від 28 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Бужак Н. П., Костюк Л. О., Степанюк А. Г.) від 06 вересня 2022 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2021 року Головне управління ДПС у Київській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (далі - ТДВ «Узинський цукровий комбінат»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське» (далі - ТОВ «Обухівське»), в якому просило:
- визнати недійсним договір дарування від 07 липня 2021 року № 464, укладений між ТОВ «Узинський цукровий комбінат» (код ЄДРПОУ 00372536) та ТОВ «Обухівське» (код ЄДРПОУ 43008254);
- застосувати наслідки, передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та стягнути в дохід держави об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 92092732204), який розташований за адресою: Київська обл., м. Узин, вул. Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-В.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірний договір дарування є недійсним, оскільки укладення останнього на думку контролюючого органу було спрямоване з виключною метою в подальшому не погашати грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 31 березня 2020 року за № 0003873201, 0003863201, 0003853201, 0003843201, 0003833201 на загальну суму 172 562 939, 45 грн.
Зокрема позивач стверджував, що за результатами оскарження платником у судовому порядку податкових повідомлень-рішень, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 320/3824/20 задоволено касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Узинський цукровий комбінат» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень відмовлено.
На наступний день після ухвалення постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 320/3824/20, ТДВ «Узинський цукровий комбінат» здійснено відчуження активів нерухомого майна спершу ТОВ «Роза-Л», однак у зв`язку з відміною/видаленням цих реєстраційних дій та поверненням майна ТДВ «Узинський цукровий комбінат», вдруге було здійснено відчуження на користь ТОВ «Обухівське» шляхом укладення оскарженого договору дарування.
На думку контролюючого органу, укладаючи договір дарування від 07 липня 2021 року та передаючи основні активи підприємства, ТДВ «Узинський цукровий комбінат» завідомо умисно вчинило ці дії, ухиляючись від сплати узгоджених грошових зобов`язань на суму 172 562 939, 45 грн. Отже вказаний правочин завідомо суперечний інтересам держави і суспільства, оскільки спрямований на корисливі мотиви, а саме з метою недопущення опису майна у податкову заставу та погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 21 жовтня 2022 року Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року, і ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити
5. Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 15 листопада 2022 року до Верховного Суду від ТДВ «Узинський цукровий комбінат» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТДВ Узинський цукровий комбінат» зареєстроване в якості юридичної особи 20 жовтня 2003 року (дата запису: 15.04.2011, номер запису: 13281450000002739) за адресою: 09161, Київська обл., Білоцерківський район, м. Узин, вул. В. Симиренка, буд. 2, що підтверджено наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією за кодом в ЄДРПОУ 00372536.
9. ТОВ «Обухівське» зареєстроване в якості юридичної особи 20 травня 2019 року (номер запису: 18841020000003656) за адресою: 08700, Київська обл., Обухівський район, с. Перше Травня, вул. Гудима П., буд. 23, кв. 0, що підтверджено наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією за кодом в ЄДРПОУ 43008254.
10. Контролюючий орган стверджував, що 05 липня 2021 року грошові зобов`язання, визначені ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на підставі прийнятих Головним управлінням ДПС у Київській області податкових повідомлень-рішень від 31 березня 2020 року № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201 на загальну суму 172 562 939, 45 грн, набули статус узгоджених у зв`язку з прийняттям Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постанови від 05 липня 2021 року у справі № 320/3824/20 про відмову у задоволенні позовних вимог ТДВ «Узинський цукровий комбінат» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.
11. Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 05 липня 2021 року за ТДВ «Узинський цукровий комбінат» було зареєстровано право власності, зокрема, на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер № 92092732204, який розташований за адресою: Київська область, місто Узин, вулиця Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-В.
12. 07 липня 2021 року ТДВ «Узинський цукровий комбінат» (дарувальник) укладено з ТОВ «Обухівське» (обдаровуваний) договір дарування нежитлового приміщення, за умовами якого дарувальник передає безоплатно у власність, а обдаровуваний приймає як дарунок нежитлове приміщення - нежитлові будівлі та споруди з резервуарами закритого та відкритого типу, які знаходяться за адресою: Київська область, місто Узин, вулиця Симиренка Володимира, буд. 2-В.
13. Вказаний договір дарування нежитлового приміщення посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А. В. та зареєстрований в Реєстрі за номером 464.
14. Вважаючи, що укладення цього договору та відчуження об`єкта нерухомого майна здійснено виключно з метою ухилення від сплати грошових зобов`язань за згаданими податковими повідомленнями-рішеннями, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивач звернувся до суду з метою застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України та стягнення в дохід держави спірного об`єкта нерухомого майна.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшли висновку, що згідно з рішенням єдиного Учасника ТДВ «Узинський цукровий комбінат» № 6 від 02 липня 2021 року, ТОВ «Фьєра Лорена» (місцезнаходження - Республіка Хорватія) надано дозвіл ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на дарування та укладення договорів дарування нерухомого майна, зокрема, й щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером № 92092732204, який розташований за адресою: Київська область, місто Узин, вулиця Маяковського (Володимира Симиренка), буд. 2-В, з ТОВ «Обухівське».
Наявність рішення єдиного Учасника ТДВ «Узинський цукровий комбінат» - ТОВ «Фьєра Лорена» № 6 від 02 липня 2021 року, прийнятого до ухвалення Верховним Судом постанови від 05 липня 2021 року у справі № 320/3824/20, спростовує твердження податкового органу про наявність умислу у ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на укладення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства.
Крім того, суди встановили, що станом на час звернення з цим позовом до суду (09 вересня 2021 року) позивачем не розпочато процедуру стягнення податкового боргу на суму 172 562 939,45 грн, хоча за твердженням позивача укладання спірного правочину використовується для унеможливлення стягнення такого боргу за рахунок майна платника податків.
16. При цьому суди попередніх інстанцій виснували, що грошові зобов`язання, визначені ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на підставі податкових повідомлень-рішень від 31 березня 2020 року № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201 на загальну суму 172 562 939,45 грн не набули статус узгоджених та не набули статусу податкового боргу, оскільки ТДВ «Узинський цукровий комбінат» скористалось своїм правом на повторне звернення до суду щодо оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень з інших підстав та 06 липня 2021 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 320/8042/21.
17. Водночас суд першої інстанції зауважив, що позивачем не доведено фактичного виконання умов договору дарування від 07 липня 2021 року та відчуження об`єкта нерухомого майна на користь ТОВ «Обухівське».
18. Зокрема вказано, що належних та допустимих доказів, зокрема актів прийому-передачі, які б вказували на факт передачі ТОВ «Обухівське» зазначеного нежитлового приміщення, позивач не надав. Натомість представник ТОВ «Обухівське» у відзиві зазначив, що сторони не виконали умови спірного договору № 464 від 07 липня 2021 року, а саме ТДВ «Узинський цукровий комбінат» не передало, а ТОВ «Обухівське» не прийняло нерухоме майно. На підтвердження цієї обставини ТДВ «Узинський цукровий комбінат» надало копію відмови від договору дарування № 464 від 07 липня 2021 року та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом 02 вересня 2021, відповідно до якої право власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером № 92092732204, який розташований за адресою: Київська область, місто Узин, вулиця Володимира Симиренка, буд. 2-В зареєстровано за ТДВ «Узинський цукровий комбінат». Зазначені доводи відповідачів позивачем не спростовані.
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
20. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
21. Зокрема в доводах касаційної скарги позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували статті 203 215 234 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (постанова від 03 липня 2019 року), згідно якої укладення особою договору дарування майна з метою приховування цього майна від конфіскації чи звернення стягнення в рахунок погашення боргу, свідчить що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
22. При цьому скаржник наголошує, судами попередніх інстанцій належним чином не враховано доводи податкового органу, що через два дні після винесення постанови Верховним Судом від 05 липня 2021 року по справі № 320/3824/20 ТДВ «Узинський цукровий комбінат» здійснено відчуження всього нерухомого майна, а саме укладено договори дарування, з виключною метою в подальшому не погашати грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 31 березня 2020 року № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201 на загальну суму 172 562 939,45 грн.
23. Скаржник зауважує, що між ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та ТОВ «Обухівське» існує зацікавленість пов`язаних осіб яка полягає у виведенні зазначених активів на підконтрольні особи з метою ухилення від виконання грошового зобов`язання ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на загальну суму 172 562 939,45 грн. Вказані дії, на думку позивача, порушують інтереси держави і направлені на недопущення опису майна у податкову заставу та погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.
24. При цьому скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано позицію Верховного Суду щодо вирішення питання узгодженості грошових зобов`язань у разі використання платником податків права на повторне оскарження рішення контролюючого органу до суду, викладену у постановах від 08 червня 2018 року по справі № 813/4060/16, від 23 квітня 2020 року по справі № 807/372/15, від 03 листопада 2020 року по справі № 823/734/17 та від 15 квітня 2021 року по справі № 320/6836/18 (яка полягає в тому, що із закінченням процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення грошове зобов`язання набуває статусу узгодженого і в подальшому не може трансформуватися у неузгоджене внаслідок повторного його оскарження в судовому порядку та не є підставою зупинення процедури примусового стягнення податкового боргу).
25. Окремо скаржник звертає увагу на помилковість висновку судів, що позивачем не доведено фактичного виконання умов договору дарування від 07 липня 2021 року та відчуження об`єкта нерухомого майна на користь ТОВ «Обухівське», оскільки наявна в матеріалах справи відмова від договору дарування № 464 від 07 липня 2021 року, не посвідчена нотаріально.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
27. За положеннями підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
28. У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі № 640/18643/18 Верховний Суд вказав, що за буквальним змістом цієї норми право контролюючого органу подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб про визнання правочинів недійсними пов`язане із застосуванням встановлених законом наслідків недійсності правочину, визначення позовних вимог, необхідних і достатніх для виконання функцій, покладених на контролюючий орган, є правом цього органу. Обрання способу захисту інтересів держави у сфері оподаткування в межах виконання встановлених законом завдань та функцій є дискреційними повноваженнями контролюючого органу. В усіх випадках, однак, звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою про визнання правочину недійсним повинно відповідати його завданням.
29. Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
30. Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
31. Водночас стаття 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
32. Згідно зі статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
33. За приписами статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
34. Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати у майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
35. У постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 911/1245/21 Верховний Суд вказав, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
36. Виходячи з наведених вище норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та встановити не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. При цьому відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 922/1500/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19).
37. Встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави й суспільства, його моральним засадам, частина третя статті 208 ЦК України, так само як і інші правові норми, не визначають ознаки такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди. Обов`язок довести перед судом, що правочин вчинено з такою метою, в силу норми частини першої статті 77 КАС України лежить на позивачеві.
38. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і у постановах від 14 лютого 2020 року у справі № 640/18643/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 810/2287/17.
39. Зміст наведених вище норм свідчить про те, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.
40. Так, звертаючись із даним позовом контролюючий орган доводив, що правочини, укладені між ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та ТОВ «Обухівське», спрямовані на створення штучних підстав для недопущення опису майна у податкову заставу та погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків (сторони не мали на меті досягти наслідків, обумовлених договором, а уклали його виключно з метою отримання податкової вигоди).
41. Такі твердження позивач обґрунтовував тим, що:
- ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на наступний день після винесення постанови Верховним Судом від 05 липня 2021 року у справі № 320/3824/20 та залишення в силі податкових повідомлень-рішень на суму 172 562 939,45 грн здійснило відчуження об`єктів нерухомого майна спочатку на ТОВ «Роза-Л», однак у зв`язку з відміною/видаленням даних реєстраційних дій та поверненням майна, ТДВ «Узинський цукровий комбінат» вдруге було відчужено майно на користь ТОВ «Обухівське»;
При цьому: засновники ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та ТОВ «Роза-Л» мають однакові прізвища засновників (Мойсеєнко); ТОВ «Обухівське» та ТОВ «Роза-Л» зареєстровані за однією адресою, мають спільного бухгалтера, звітність подається до контролюючого органу з однієї електронної скриньки (olena.1985@ukr.net) та із однієї і тієї ж ІР адреси;
- все нерухоме майно, яке було відчужене ТДВ «Узинський цукровий комбінат», перейшло у власність однієї юридичної особи, а саме ТОВ «Обухівське»;
- нерухоме майно перейшло у власність ТОВ «Обухівське» безоплатно, що не відповідає звичаям ділового обороту, а має єдину мету - ухилення від сплати податків.
Крім того, відповідно до інформаційних баз даних та поданих декларацій з ПДВ ТОВ «Обухівське» протягом двох останніх років господарську діяльність не здійснює;
- ТДВ «Узинський цукровий комбінат» відчужило все нерухоме майно, що перебувало у нього на праві приватної власності.
42. Поряд із тим, означені факти не були досліджені й перевірені судами попередніх інстанцій та не отримали правової оцінки у судових рішеннях, натомість, суди обмежились констатацією того, що позивачем (контролюючим органом) не доведено належними, допустимими, достовірними доказами обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги про визнання описаного вище правочину недійсними. Суди, переклавши обов`язок доказування в цій справі виключно на позивача, фактично самоусунулись від виконання свого процесуального завдання, передбаченого КАС України, та не перевірили, чи вчинення відповідного правочину між ТДВ «Узинський цукровий комбінат» та ТОВ «Обухівське» переслідувало мету, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що стосується конкретного визначеного спірного об`єкту нерухомого майна.
43. Правильно зазначаючи про те, що для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин, судами обох інстанцій не надано оцінки цим доводам податкового органу на предмет доведення/спростування саме умислу сторін спірної операції щодо укладення правочину, який суперечать інтересам держави й суспільства, зокрема з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди.
44. Як підтверджується матеріалами справи, фактично в основу висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, суди обох інстанцій поклали твердження про недоведеність позивачем наявності умислу на вчинення відповідної угоди з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди, а також суперечність її публічно-правовим актам держави.
45. Такі висновки фактично ґрунтуються на тому, що під час судового розгляду встановлено, що грошові зобов`язання, визначені ТДВ «Узинський цукровий комбінат» на підставі податкових повідомлень-рішень від 31 березня 2020 року № 0003873201, № 0003863201, № 0003853201, № 0003843201, № 0003833201 на загальну суму 172 562 939,45 грн не набули статус узгоджених та не набули статусу податкового боргу.
46. При цьому колегія суддів зауважує, що в контексті спірних правовідносин, саме по собі встановлення обставин щодо наявності у ТДВ «Узинський цукровий комбінат» податкового боргу без перевірки інших доводів контролюючого органу, якими він доводив недійсність договору дарування від 07 липня 2021 року № 464, укладеного між ТОВ «Узинський цукровий комбінат» (код ЄДРПОУ 00372536) та ТОВ «Обухівське» (код ЄДРПОУ 43008254), є недостатнім. Вказані обставини підлягають оцінці в сукупності з іншими доводами учасників справи, якими обґрунтовували позовні вимоги чи заперечували проти них.
47. Водночас суди попередніх інстанцій не з`ясували дійсну мету укладеного договору, з огляду на те, що ТДВ «Узинський цукровий комбінат», передало у власність іншого Товариства все нерухоме майно, в тому числі виробничі активи.
48. Необхідно також зазначити й те, що рішення суду першої інстанції в аспекті висновків про те, що правочини було вчинено з метою, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, базувалось на наданій ТДВ «Узинський цукровий комбінат» копії відмови від договору дарування № 464 від 07 липня 2021 року, яка в порушення статті 214 ЦК України, не посвідчена нотаріально.
49. При цьому колегія судів звертає увагу, що укладення між ТОВ «Узинський цукровий комбінат» та ТОВ «Обухівське» договору дарування нерухомого майна та подальша відмова від його виконання, може бути додатковим свідченням того, що спірний правочин не міг бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
50. Крім цього, питання щодо перевірки інформації з Державного реєстру речових прав на конкретно визначене спірне нерухоме майно станом на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не перевірялось належним чином.
51. З огляду на наведене, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій, оскільки невстановлення і ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи.
52. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
53. Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
54. Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
55. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі № 320/11027/21 скасувати, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов