№ 320/12821/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 320/12821/23

провадження № К/990/12743/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.

розглянув у попередньому судовому засіданні у суді касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року, ухваленого у складі головуючого судді Перепелиця А. М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Мєзєнцева Є. І., суддів: Епель О. В., Файдюка В. В.

І. Суть спору

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Бюро економічної безпеки України (далі - БЕБ України), у якому просить:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ БЕБ України від 06 жовтня 2022 року № 270 «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України під час особливого періоду»;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ БЕБ України від 11 листопада 2022 року № 527-к «Про звільнення ОСОБА_2 »;

1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді керівника відділу тестування та службової кар`єри Департаменту персоналу БЕБ України;

1.4. стягнути з БЕБ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. В мотивування позову позивач зазначає, що звільнення є незаконним та таким, що не узгоджується із чинним законодавством, за відсутності пропозиції про рівнозначну посаду.

Стверджує, що у штатному розписі взагалі не відбувалося скорочення штатного розпису, а по факту відбулось формальне перейменування посад, при цьому з наказу про звільнення позивача неможливо встановити конкретної підстави звільнення, а наявна лише вказівка на назви законів та нормативних актів.

Позивач вказує на недотримання БЕБ України вимог законодавства щодо процедури звільнення з посади, з огляду на неврахування наявності у позивача переважного права на залишення на роботі.

Вважаючи, що у даному випадку мало місце лише розформування колишнього департаменту зі зміною його назви, при цьому, не вбачається будь-якої ліквідації чи реорганізації державного органу зі зменшенням штату державних службовців, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поновлення його на посаді.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Відповідно до наказу БЕБ України від 20 червня 2022 року № 179-к ОСОБА_1 призначений на посаду керівника відділу тестування та службової кар`єри Департаменту персоналу БЕБ України, без конкурсного відбору з 21 червня 2022 року до дня призначення на цю посаду переможця конкурсного відбору, але на строк не більше 12 (дванадцяти) місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису у розмірі 35 100,00 грн, зі збереженням раніше присвоєного 4 (четвертого) рангу державного службовця та встановленням випробування строком шість місяців.

4. Наказом БЕБ України від 06 жовтня 2022 року № 270 «Про внесення змін до структури центрального апарату БЕБ України особливого періоду» директор Бюро наказав:

1. Ліквідувати в структурі центрального апарату БЕБ України Департамент персоналу чисельністю 28 штатних одиниць.

2. Утворити в структурі центрального апарату БЕБ України Управління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці у складі:

- керівник Управління персоналу - 1 штатна одиниця;

- відділ проходження служби особами, які мають спеціальні звання, - 8 штатних одиниць;

- відділ проходження державної служби - 7 штатних одиниць;

- відділ організації підбору кадрів та професійного навчання - 7 штатних одиниць.

3. Збільшити чисельність Управління міжнародного співробітництва на 5 штатних одиниць, а саме:

- Відділ протоколу та міжнародної взаємодії Директора - на 3 штатні одиниці;

- Відділ багатостороннього співробітництва та міжнародних угод - на 2 штатні одиниці.

4. Затвердити зміни до структури БЕБ України особливого періоду, затвердженої наказом БЕБ України від 15 червня 2022 року № 109 (зі змінами), що додаються.

5. Фінансовому управлінню внести зміни до штатного розпису центрального апарату БЕБ України особливого періоду на 2022 рік, затвердженого наказом БЕБ України від 15 червня 2022 року № 110 (зі змінами).

6. Департаменту персоналу після введення в дію змін до штатного розпису центрального апарату БЕБ України особливого періоду здійснити організаційні заходи відповідно до законодавства.

5. На підставі вищевказаного наказу директором БЕБ України винесено наказ від 06 жовтня 2022 року № 273 «Про введення в дію Переліку змін у штатному розписі центрального апарату БЕБ України особливого періоду на 2022 рік», яким встановлено введення в дію з 06 жовтня 2022 року Перелік змін у штатному розписі центрального апарату БЕБ України особливого періоду на 2022 рік, затвердженого Директором БЕБ України Вадимом Мельником 15 червня 2022 року та введеним в дію з 15 червня 2022 року зі змінами, затвердженими наказом БЕБ України від 12 липня 2022 року № 140 «Про введення в дію переліку змін у Штатному розписі центрального апарату БЕБ України особливого періоду на 2022 рік».

6. Згідно з листом БЕБ України від 14 жовтня 2022 року № 1/13/0/12993-22 ОСОБА_1 попереджено про ліквідацію Департаменту персоналу та скорочення посади керівника відділу тестування та службової кар`єри Департаменту персоналу, яку позивач обіймає.

7. Наказом БЕБ України від 11 листопада 2022 року № 527-к ОСОБА_1 звільнено з 14 листопада 2022 року із займаної ним посади керівника відділу тестування та службової кар`єри Департаменту персоналу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» на підставі наказів БЕБ України від 06 жовтня 2022 року № 270 «Про внесення змін до структури центрального апарату Бюро економічної безпеки України особливого періоду», від 06 жовтня 2022 року № 273 «Про введення в дію Переліку змін у штатному розписі центрального апарату БЕБ України особливого періоду на 2022 рік», лист погодження Міністра Кабінету Міністрів України, персональне попередження про наступне звільнення від 14 жовтня 2022 року № 1/13/0/12993-22-22 з відміткою про ознайомлення та отримання попередження 14 жовтня 2022 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

8. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого адміністративного суду від 22 січня 2024 року, в позові відмовлено.

9. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що процедура звільнення державного службовця у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин, а саме, на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне вивільнення, так само як і на момент видання оскаржуваного наказу в цій справі врегульована нормами Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами № 117-IX та № 440-IX), що виключає застосування до спірних правовідносин приписи та гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України.

Разом з цим суд першої інстанції зазначив, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації на території України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, в період дії якого законодавчо обмежується можливість переведення державних службовців на інші посади державної служби, якщо такі службовці були призначені без конкурсного відбору в період дії воєнного стану, що у даному випадку, застосовно і до позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного наказу від 11 листопада 2022 року № 528-к, яким звільнено позивача із займаної посади, з огляду на чітку заборону під час дії воєнного стану проводити процедуру переведення працівників призначених без конкурсного відбору на інші посади державної служби.

10. Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

11. Позивач подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстави, передбачених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 та пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Так, автор касаційної скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII та частини п`ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) з урахуванням обставин цієї справи.

Крім того позивач вказує, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки посада, яку займав позивач на момент існування спірних правовідносин, відноситься до посад державної служби категорії «Б», позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, а тому ця справа не відноситься до малозначних.

Також автор касаційної скарги вказує на постанову Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 160/1643/23, в якій зазначено, що державна служба здійснюється з дотриманням, з-поміж інших, принципу стабільності, тож реорганізація державного органу, згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин), передбачає обов`язок суб`єкта призначення/керівника державної служби попередити державного службовця про наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів, а також (одночасно) запропонувати іншу (інші) рівнозначну посаду (посади) державної служби або, як виняток, нижчу посаду (посади) державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. У тій самій статті зазначено, що при цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

12. Верховний Суд ухвалою від 09 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Дробчак Н. В. на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

13. Представник відповідача подала відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон № 889-VIII.

17. Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

18. В силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

19. Приписами частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

20. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

21. Згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 389-VIII у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Дія цієї частини не застосовується при призначенні на посади державної служби, за якими спеціальним законом встановлено порядок виконання обов`язків у разі відсутності керівника державного органу (у тому числі у разі припинення його повноважень чи звільнення з посади), крім випадків, якщо встановлений спеціальним законом порядок неможливо застосувати через відсутність осіб, на яких може бути покладено виконання обов`язків керівника державного органу.

22. За приписами статті 20 Закону № 389-VIII правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

У процесі трудової діяльності осіб, щодо яких запроваджена трудова повинність, забезпечується дотримання таких стандартів, як мінімальна заробітна плата, мінімальний термін відпустки та час відпочинку між змінами, максимальний робочий час, врахування стану здоров`я особи тощо. На час залучення працюючої особи до виконання трудової повинності поза місцем її роботи за трудовим договором за нею після закінчення виконання таких робіт зберігається відповідне робоче місце (посада).

VI. Позиція Верховного Суду

23. Спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли з приводу звільнення позивача за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури/штатного розпису державного органу відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

24. При цьому за обставинами цієї справи суб`єкт призначення під час попередження позивача про подальше її звільнення не виконав приписи частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII в частині пропонування державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби, з огляду на положення частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII.

25. Отже, спірним у цій справі є питання правомірності звільнення позивача, якого призначено на посаду державної служби у період дії воєнного стану без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, та звільнено без пропонування іншої рівнозначної посади державної служби.

26. Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

27. Відповідно до статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (далі - Закон № 2136-IX) цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

28. З аналізу наведеної правової норми висновується, що у період дії воєнного стану стаття 43 Конституції України, в якій передбачено гарантування громадянам захист від незаконного звільнення, обмежено Законом № 2136-IX. Разом з цим не застосовуються, зокрема, норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", що регулюють діяльність державних службовців у частині відносин, врегульованих цим Законом.

29. Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану" від 12 травня 2022 року № 2259-IX (далі - Закон № 2259-IX) частину п`ятою статті 10 Закону № 389-VIII викладено в такій редакції: "У період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.

30. Отже, зміни до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", внесені Законом № 2259-IX, встановлюють, що посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Відтак, Законом № 2259-IX встановлено заборону щодо переведення посадових осіб місцевого самоврядування, які були призначені без конкурсів в період дії воєнного стану, на іншу посаду в органі місцевого самоврядування і під час дії воєнного стану і після його завершення чи скасування.

31. У справі ж, що розглядається, спірні правовідносини пов`язані з дотриманням процедури звільнення і зумовлених цим гарантій у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок змін структури та штатного розпису БЕБ України, які, на думку позивача, відбулись без скорочення чисельності та штату державних службовців, тобто, іншими словами, передбачених Законом № 889-VIII гарантій у випадку звільнення державного службовця на підставі пункту 1 частини першої статті 87 цього Закону.

32. Повертаючись до обставин цієї справи, наказу БЕБ України від 20 червня 2022 року № 179-к ОСОБА_1 призначено на посаду керівника відділу тестування та службової кар`єри Департаменту персоналу БЕБ України, без конкурсного відбору з 21 червня 2022 року до дня призначення на цю посаду переможця конкурсного відбору, але на строк не більше 12 (дванадцяти) місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису у розмірі 35 100,00 грн, зі збереженням раніше присвоєного 4 (четвертого) рангу державного службовця та встановленням випробування строком шість місяців.

33. Наведене свідчить, що позивача призначено на посаду державної служби відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII, тобто у період дії воєнного стану без конкурсного відбору.

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом БЕБ України від 06 жовтня 2022 року № 270 внесено зміни до структури центрального апарату БЕБ України особливого періоду, внаслідок чого ліквідовано в структурі центрального апарату БЕБ України Департамент персоналу чисельністю 28 штатних одиниць, утворивши в структурі центрального апарату БЕБ України Управління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці.

На підставі вказаного наказу листом БЕБ України від 14 жовтня 2022 року № 1/13/0/12993-22 ОСОБА_1 попереджено про ліквідацію Департаменту персоналу та скорочення посади керівника відділу тестування та службової кар`єри Департаменту персоналу, яку позивач обіймає.

В подальшому, наказом БЕБ України 11 листопада 2022 року № 527-к ОСОБА_1 звільнено з 14 листопада 2022 року із займаної ним посади керівника відділу тестування та службової кар`єри Департаменту персоналу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

При цьому БЕБ України не запропонував позивачу жодної посади, пояснюючи це тим, що державні службовці призначені на посаду відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII, тобто у період дії воєнного стану без конкурсного відбору, не можуть бути переведені на інші посади державної служби.

35. Отже, спірні правовідносин склалися з приводу правомірності звільнення позивача за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури/штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ.

При цьому, позивач обіймав посаду державної служби за строковим призначенням на умовах, визначених статтею 10 Закону № 389-VIII.

36. Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що передбачену абзацом другим частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII заборону переведення варто розуміти у значенні, вжитому в абзаці 3 частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, як відсутність можливості запропонувати відповідну посаду.

37. Так, приписами частини п`ятої статті 10 вказаного Закону обумовлено, що у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону № 2136-IX цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

38. З аналізу наведених правових норм висновується, що державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, які призначені на посаду у період дії воєнного стану без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

39. Так, державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

40. За приписами частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

41. Варто зазначити, що в умовах дії воєнного стану ця процедура не змінилася, принаймні в тому, що звільнення з названої підстави передбачає пропонування посад (якщо є посади, які можна пропонувати під час дії попередження про наступне звільнення). Тут варто нагадати також про положення частини першої статті 41 Закону № 889-VIII, за змістом якої державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті) без обов`язкового проведення конкурсу за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення.

42. Подібний висновок Верховний Суд уже викладав у постановах від 13 березня 2025 року у справі № 320/13326/23, від 27 березня 2025 року у справі № 440/12540/23, де попри нетотожний суб`єктний склад, водночас підставою звільнення в обох випадках є пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

При цьому Верховний Суд у зазначених постановах також указував на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 160/1643/23.

43. Водночас варто зауважити, що у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року № 160/1643/23 викладено лише узагальнене тлумачення застосування норм Закону № 389-VIII, проте не надано висновку щодо застосування Закону № 889-VIII у взаємозв`язку із Законом № 389-VIII, а саме в частині порядку припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

44. У додаткових поясненнях, поданих автором касаційної скарги до суду касаційної інстанції, позивач вказує на необхідність застосувати до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 320/13326/23.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що із введенням воєнного стану зазначена процедура в частині пропонування посад не змінилася. Іншими словами, правила про те, що в описаній ситуації відповідний орган (суб`єкт) має право не пропонувати посади, а це безумовно погіршувало б становище працівника, Закон не містить, водночас «відсутність можливості», про яку вказує відповідач, це обставина, яка підлягає доказуванню в кожному конкретному випадку і її наявність не може презюмуватися повсюдно (в усіх без винятку випадках) в зв`язку із самим лише фактом уведення воєнного стану і, тим більше, як наслідок застосування іншої правової норми з нормативно-правового акту, що не врегульовує відповідних процедур.

Крім цього, особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону № 389-VIII визначає Закон № 2136-IX (частина перша статті 1 Закону № 2136-IX).

Згідно з частиною третьої статті 1 Закону № 2136-IX у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

У цьому контексті Верховний Суд зауважив, що Закон № 2136-IX не містить положень, які б передбачали, що встановлені частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII гарантії підлягають обмеженню і не застосовуються у період дії воєнного стану.

45. Щодо застосування до спірних правовідносин висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 320/13326/23, варто вказати на таке.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц роз`яснила, що висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків у кожній конкретній справі.

Так, у справі № 320/13326/23, на яку вказує автор касаційної скарги, суттєвими обставинами, що вплинули на ухвалення Верховним Судом рішення на користь позивача були процедурні порушення зі сторони державного органу під час реалізації процедури скорочення посади позивача, а саме, строк попередження був меншим за законодавчо встановлений 30-денний термін. Всупереч вимогам частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII роботодавець не дотримався 30-денного строку від моменту попередження про наступне звільнення, звільнивши працівника раніше. При цьому скорочення чисельності та штату державних службовців не відбулось.

Такі процедурні порушення не можна віднести до незначних, що безумовно свідчать про протиправність звільнення працівника із займаної посади.

У справі ж, що розглядається, відсутні порушення 30-денного строку попередження, передбаченого частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII. Крім того, ОСОБА_1 попереджено про внесення змін до структури центрального апарату БЕБ України особливого періоду, внаслідок чого ліквідовано в структурі центрального апарату БЕБ України Департамент персоналу чисельністю 28 штатних одиниць, та скорочення посади керівника відділу тестування та службової кар`єри, яку позивач обіймає, утворивши в структурі центрального апарату БЕБ України Управління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці відповідно до наказу БЕБ України від 06 жовтня 2022 року № 270.

Наведене свідчить, що у структурі центрального апарату БЕБ України чисельність працівників зменшена на 5 штатних одиниць.

Водночас 14 жовтня 2022 року позивача повідомлено про скорочення посади керівника відділу тестування та службової кар`єри, яку він обіймає, та звільнено з 14 листопада 2022 року із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

Наведене не може свідчити про повну релевантність справ.

46. Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 753/9240/18, при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

47. Отже, суд не може вдаватися до переоцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників, водночас у випадку, який склався, відбулись зміни у структурі центрального апарату БЕБ України шляхом ліквідації Департаменту персоналу чисельністю 28 штатних одиниць та утворення Управління персоналу чисельністю 23 штатні одиниці, при цьому збільшено чисельність Управління міжнародного співробітництва на 5 штатних одиниць.

48. У доводах касаційної скарги автор зазначає, що зміни у структурі центрального апарату БЕБ України відбулись без скорочення чисельності та штату державних службовців, з огляду на те, що чисельність іншого управління збільшено на 5 штатних одиниць. При цьому позивачу не запропоновано рівнозначну посаду та не враховано переважне право на залишення на роботі.

49. Варто зауважити, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини виникли у період дії воєнного стану, тому процедура звільнення державного службовця у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення як на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне вивільнення, так і на момент видання оскаржуваного наказу врегульована нормами Закону № 889-VIII (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами № 117-IX та № 440-IX), що виключає застосування до спірних правовідносин приписи та гарантії, передбачені КЗпП України.

50. Як уже зазначалось, у період дії воєнного стану особи в силу частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII призначаються, зокрема, на посади державної служби без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом. Водночас цією ж нормою права законодавець обмежив можливість переведення державних службовців на інші посади державної служби, якщо такі службовці були призначені без конкурсного відбору в період дії воєнного стану, що у випадку, який склався у цій справі, і застосовно до позивача, з огляду на її призначення без конкурсного відбору.

Враховуючи, що законодавство містить чітку заборону переведення працівників призначених без конкурсного відбору на інші посади державної служби, тому вивчення переважних прав таких працівників нівелюється прямою забороною вказаного вище закону про неможливість переведення.

51. Наведене пояснюється також тим, що під час призначення на посаду державної служби без конкурсного відбору, позивач мав ураховувати умови, визначені частиною п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII, на яких він прийнятий на роботу, адже після відновлення конкурсних процедур на посади державної служби у нього виникає обов`язок проходження такого конкурсу для подальшого залишення на посаді, а відтак позивач не може мати переважного права на залишення на роботі серед інших працівників, які призначені на посади за результатами конкурсних процедур до початку запровадження воєнного стану.

Водночас, незважаючи на відсутність можливості переведення працівника в силу частини п`ятої статті 10 Закону № 389-VIII, роботодавець після звільнення працівника може його призначити на іншу посаду із застосуванням цієї ж норми права.

52. Варто зазначити, що нормами Законів № 2136-IX та № 389-VIII визначено особливості організації трудових відносин в умовах воєнного стану і їхні норми є спеціальними у цей період. У Прикінцевих положеннях Закону № 389-VIII (статті 28) передбачено, що нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, у разі виникнення суперечностей норм цього Закону нормам іншого, застосуванню підлягають норми саме Закону № 389-VIII.

53. За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного наказу про звільнення позивача.

54. З огляду на викладене, Верховний Суд констатує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

55. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

56. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

57. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 344 349 350 355 356 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 320/12821/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська