ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2025 року

м. Київ

справа № 320/15356/23

адміністративне провадження № К/990/33991/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Жука А.В., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мілетич Ольги Олегівни

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року (головуючий суддя - Лисенко В.І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року (головуючий суддя - Собків Я.М., судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.)

у справі №320/15356/23

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

третя особа - ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У травні 2023 року представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 січня 2023 року про відмову у знятті із задекларованого місця проживання особи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію зняти із задекларованого місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

2. У обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 . У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про зняття ОСОБА_2 із задекларованого місця проживання, проте відповідач відмовив у задоволенні такої заяви вказуючи на те, що за цією адресою зареєстровані малолітні діти 2017 та 2020 років народження, а батько дітей за цією адресою не зареєстрований. Проте таку відмову вважає безпідставною та необґрунтованою з огляду на наданий позивачем передбачений законодавством вичерпний перелік документів, а також помилкове посилання на пункт 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

3. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року, закрито провадження у адміністративній справі. Роз`яснено позивачу його право звернутися до місцевого загального суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

4. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, представник позивача подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2025 року для розгляду справи №320/15356/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.

7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 липня 2025 року для розгляду справи №320/15356/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Жука А.В., Мацедонську В.Е.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції зазначав про те, що до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.

9. У спірному випадку в разі зняття з реєстрації третьої особи за адресою АДРЕСА_1 , малолітні діти позивача та третьої особи будуть зареєстровані за адресою, де не зареєстровано жодного з їх батьків, що буде порушенням норм Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» Цивільного кодексу України та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 (далі - Порядок № 265).

10. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 640/109/19, від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/17, від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 352/536/17, суд зазначив, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені діями, рішеннями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірною, і такі наслідки призвели до виникнення зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав та інтересів, то визнання дій, рішень чи бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

11. Звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його житлових та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

12. У разі наявності майнового чи немайнового особистого інтересу учасника, спір має приватноправовий характер незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію з дотриманням вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування реєстрації, також вимоги про виселення. Виконавчий комітет міської ради може бути учасником цивільних відносин, також відповідачами у такій справі повинні бути залучені особи, місце реєстрації яких оспорюється, а розгляд такого спору проводиться за правилами цивільного судочинства.

13. Суд вважав, що доказів спору публічно-правового характеру немає, а тому позов не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

14. Зважаючи на суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі, наведені у позовній заяві доводи ОСОБА_1 про поширення юрисдикції адміністративного суду було відхилено як необґрунтовані, натомість суд вважав що цей спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру, у той час як вимоги до Шевченківської РДА - похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Представник позивача у обґрунтування касаційної скарги вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 не посилався у позові на порушення чи невизнання майнових прав на житло та/або наявності у нього потреби у захисті його власності чи іншого права у площині приватно-правових відносин, або що наслідки прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного рішення призводить до загроз порушення або вже порушення його прав приватно-правового характеру, звужують права власника або іншим чином впливають на цивільні права.

17. У ОСОБА_1 не виникало спору ані з відповідачем, ані з третьою особою щодо права користування, розпоряджання або володіння своїм майном - квартирою, також він не зазнавав перешкод у реалізації своїх приватно-правових прав. Також не має спору щодо права користування своїм житлом із третьою особою, оскільки її право користування було припинено на підставі статті 406 ЦК України за рішенням власника житла, і з цього приводу у позивача з іншими учасниками справи не виникало спору.

18. Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що задеклароване місце проживання особи не є підставою для виникнення у особи будь-яких прав щодо житла, в тому числі права користування. Окрім цього, задеклароване місце проживання особи не звужує та не позбавляє прав власника такого житла.

19. Посилався на постанову Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 753/8506/19, в якій зазначено, що сама по собі реєстрація в певному місці проживання не дає особі права на користування певним житлом, якщо особа не проживала в ньому та втратила або не набула статусу члена сім`ї власника цього житла.

20. Відповідно, задеклароване місце проживання третьої особи в квартирі позивача не вказує на наявність у неї права користування його майном, не зобов`язує надавати у користування таке майно, а відтак не є можливим взагалі виникнення майнового спору в площині цивільно-правових відносин в силу наявності у третьої особи задекларованого місця проживання у власності позивача, як про це хибно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій.

21. Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що право позивача було порушено саме оскаржуваним рішенням відповідача від 26 січня 2024 року про відмову у наданні адміністративної послуги, зняття із задекларованого місця проживання особи за заявою власника, а не протиправними діями третьої особи, або тим, що її задеклароване місце проживання звужує права власника.

22. Суди також не врахували, що права позивача, порушені відповідачем у зазначений в позовній заяві спосіб, не можуть бути захищені жодним із способів захисту прав, передбачених для розгляду в порядку цивільного судочинства, зокрема згідно статті 16 ЦК України та статті 5 ЦПК України.

23. У цій справі спір виник не у зв`язку з тим, що третя особа набула право користування житлом, а ОСОБА_1 це не визнає, оспорює або вважає за необхідне припинити в судовому порядку, маючи на меті здобуття одного із наслідків позбавлення права користування житлом у вигляді зняття із задекларованого місця проживання. Такого спору у ОСОБА_1 із третьою особою не виникало, і питання цивільно-правового характеру щодо її права користування житлом вирішені в позасудовому порядку.

24. У той же час ОСОБА_1 в силу положень Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та пункту 61 Порядку № 265 має право на отримання адміністративної послуги - зняття із задекларованого місця проживання особи в житлі, яке є його власністю, на підставі передбаченої законодавством заяви, а відповідач, як суб`єкт надання адміністративної послуги вчинив протиправні дії, які унеможливили реалізацію цього права, і саме внаслідок цього виник спір.

25. При цьому право на подання такої заяви ОСОБА_1 та обов`язок її прийняття відповідачем з винесенням відповідного рішення не пов`язується із будь-якими іншими обставинами або чинниками, в тому числі наявності або відсутності права користування у третьої особи житлом позивача, та походить виключно від волі власника майна.

26. Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що чинним законодавством питання надання адміністративної послуги зі зняття з задекларованого місця проживання особи не пов`язується із припиненням права користування житлом цією особою, або з іншими обставинами чи правовідносинами, які мають приватно-правовий характер. Так само як і декларування місця проживання особи не пов`язується із наявністю у неї права користування таким житлом, а пов`язується лише зі згодою його власника. Ототожнення декларування місця проживання особи із наданням їй права користування житлом, так само як і ототожнення зняття із задекларованого місця проживання особи із припиненням її права користування житлом - є помилковим та суперечить чинному законодавству, і це не було враховано судами в оскаржуваних рішеннях.

27. Таким чином надання адміністративної послуги зі зняття із задекларованого місця проживання особи не має цивільно-правового компоненту за даних обставин та стосується спору між сторонами виключно в площині публічно-правових відносин, а саме надання ОСОБА_1 адміністративних послуг органом державної влади.

28. Відповідач та третя особа не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

30. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

31. Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

32. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

33. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

34. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

35. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

36. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

37. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

38. Отже під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

39. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

40. Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2015 року, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 грудня 2015 року №48800069.

41. Відповідно до інформації відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та діти ОСОБА_3 , 2017 року народження та ОСОБА_1 , 2020 року народження.

42. ОСОБА_1 (батько дітей) за вказаною адресою не зареєстрований.

43. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10 лютого 2017 року Солом`янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 169, розірвано.

44. 25 січня 2023 року позивач звернувся до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), з метою зняття із задекларованого місця проживання ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_2 . Додав: квитанцію про сплату судового збору; паспорт громадянина України та довідку про присвоєння РНОКПП; правовстановлюючі документи на право власності щодо квартири.

45. У відповідь на адвокатський запит 23 лютого 2023 року відповідач повідомив, що у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 було відмовлено, оскільки за вказаною адресою зареєстровані малолітні діти 2017 та 2020 років народження. Батько дітей за цією адресою не зареєстрований.

46. У відповідній графі в поданій 25 січня 2023 року позивачем заяві уповноваженою службовою особою зроблено запис, що у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) відмовлено відповідно до підпункту 3 пункту 87 Порядку № 265, а саме: за адресою АДРЕСА_1 залишаються зареєстрованими малолітні діти 2017 та 2020 років народження. Батько дитини за даною адресою не зареєстрований.

47. Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувсь до суду з вимогою про його скасування та зобов`язання зняти із задекларованого місця проживання ОСОБА_2 .

48. Суд першої інстанції не вбачав доказів наявності спору публічно-правового характеру, відповідно і відсутність юрисдикції адміністративних судів. Суд апеляційної інстанції також вважав що предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру, відповідно і вирішуватися такий спір має за правилами цивільного судочинства.

49. Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

50. У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

51. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

52. В той час як до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

53. Статтею 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» врегульовано питання зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування).

54. Відповідно до пункту 2 частини першої вказаної статті Закону зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.

55. Пунктом 61 Порядку № 265 встановлено, що у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає:

1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення);

2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

56. Пункт 87 Порядку № 265 встановлює підстави відмови органу реєстрації в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

57. Звертаючись з цією позовною заявою позивач обґрунтовував вимоги тим, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень та діяв не у спосіб, передбачений законодавством, чим порушив його права та інтереси, неправомірно відмовивши у наданні послуги зі зняття із задекларованого місця проживання особи. Таке рішення відповідача зумовило у позивача необхідність звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства для захисту своїх прав та інтересів шляхом оскарження рішення про відмову у наданні адміністративної послуги. Належним способом захисту прав та інтересів у цьому випадку позивач вважав визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов`язання зняти ОСОБА_2 із задекларованого місця проживання.

58. У той же час суди вважали що звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його житлових та майнових прав (на квартиру АДРЕСА_2 ), а не прав у сфері публічно-правових відносин.

59. Зокрема, такий висновок зроблено у зв`язку з тим, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №761/34079/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей разом з батьком.

60. Отже, між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 існує спір про місце реєстрації та проживання їх спільних дітей, та можливість реалізації батьківських прав, гарантованих Сімейним кодексом України.

61. Проте спір про визначення місця проживання дітей з одним із батьків та можливість реалізації їх батьківських прав не свідчить про існування спору між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з приводу права на житло (квартиру, власником якої є позивач). Як стверджує позивач у касаційній скарзі такого спору між сторонами не виникало і питання цивільно-правого характеру щодо права користування житлом вже були вирішені в позасудовому порядку.

62. Також позивач у касаційній скарзі обґрунтовано звертає увагу на те, що спір виник не у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 набула право користування житлом, а позивач цього не визнає. Навпаки, реєстрація місця проживання ОСОБА_2 у квартирі, яка на праві власності належить позивачу, була здійснена у відповідності до вимог законодавства та за його згоди.

63. Також позивач акцентує увагу на тому, що суди не врахували, що його право було порушено саме рішенням відповідача від 26 січня 2023 року про відмову у наданні адміністративної послуги, а не протиправними діями ОСОБА_2 або тим, що її задеклароване місце проживання звужує права власника квартири.

64. Слід зазначити що зміст позовної заяви не вказує на те, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження житловим майном позивача, або ж що випливають з таких. Встановлені судом обставини справи також не мають таких підтверджень.

65. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач керувався положеннями Порядку № 265, вказуючи на надання ним необхідного пакету документів та заповнення заяви за встановленою формою, що передбачено для отримання адміністративної послуги, тобто дотримання вимоги законодавства. У той же час ним отримано відмову у наданні адміністративної послуги, яка на його переконання, є безпідставною та необґрунтованою оскільки підпункт 3 пункту 87 Порядку № 265 не передбачає підстав для відмови у наданні такої послуги з огляду на залишення задекларованого місця проживання малолітніх дітей.

66. У той же час, незважаючи на висновки про виключення можливості розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства, суд першої інстанції вказав на те, що у спірному випадку в разі зняття з реєстрації третьої особи за адресою АДРЕСА_1 , малолітні діти позивача та третьої особи будуть зареєстровані за адресою, де не зареєстровано жодного з батьків, що буде порушенням норм Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» Цивільного кодексу України та Порядку № 265. Тобто часткову оцінку спірним правовідносинам було надано.

67. Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, закриваю провадження у справі, дійшов передчасних висновків про те, що звернення позивача до суду зумовлене необхідністю захисту його житлових та майнових прав, а тому справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

68. Суд апеляційної інстанції у свою чергу погодився з таким рішенням суду першої інстанції, вказавши на невірне трактування позивачем фактичних обставин та норм процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

69. Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норми процесуального права, знайшли своє підтвердження.

70. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

71. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мілетич Ольги Олегівни задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року - скасувати, а справу №320/15356/23 направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

А.В. Жук

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду