ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 320/15395/21

адміністративне провадження № К/990/23570/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 320/15395/21

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року (суддя Лапій С.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді: Ганечко О.М., Кузьменко В.В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач) у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення грудня 2015 року та січня 2016 року, як місяців за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для проведення індексації його грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 85927,84 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44);

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації його грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 26 червня 2020 року, включно, у фіксованому розмірі 4463,15 грн в місяць відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078);

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату на його користь індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4463,15 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 26 червня 2020 року включно, у загальній сумі 124373,11 грн відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що за період служби з 01 грудня 2015 року по 26 червня 2020 року відповідач не в повному розмірі нараховував та виплачував йому індексацію грошового забезпечення. Позивач вважає, що указаними діями відповідач порушив вимоги чинного законодавства та його право на отримання грошового забезпечення у належному розмірі. У зв`язку з цим, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини

У період з 29 жовтня 2002 року по 26 червня 2020 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

У липні 2021 року позивач звернувся до відповідачам із заявою, у якій просив надати довідку про розмір виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 по 26 червня 2020 року.

Листом Військова частина НОМЕР_1 повідомила про те, що виплата належної позивачеві індексації грошового забезпечення за вказаний період не здійснювалась.

У зв`язку з тим, що відповідач не проводив індексацію грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вказаний період, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов в частині (щодо застосування січня 2008 року як базового), суд першої інстанції, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що з огляду на підвищення постійних складових грошового забезпечення військовослужбовців у січні 2008 року відповідно до Постанови від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова №1294), в тому числі, розміру посадового окладу (січень 2008 року), в якому відбулося вказане підвищення окладу та інших складових грошового забезпечення військовослужбовців, то такий місяць є базовим для обчислення індексу споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації відбувається з наступного місяця, тобто з лютого 2008 року, та здійснюється за весь період протягом якого посадовий оклад за посадою позивача не змінювався, тобто до наступного її підвищення, а саме: 28 лютого 2018 року

Щодо інших спірних періодів, суд першої інстанції зазначив, з чим також погодився суд апеляційної інстанції про те, що лише у жовтні 2018 року відбулося досягнення порогового значення інфляції у розмірі 103 %, індекс інфляції - опубліковано у листопаді 2018 року, тому право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців, з урахуванням базового місяця березня 2018 року виникало лише з грудня 2018 року. Водночас, як зауважили суди, не має підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 26 червня 2020 року, в тому числі, щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн в місяць, оскільки вважав, що застосування щомісячної індексації у фіксованому розмірі ґрунтуються на положеннях Порядку №1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Суд зазначив, що ані Закон № 1282-XII, ані Порядок № 1078 не містять такого визначення як «фіксована сума індексації». Поряд з цим, зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку №1078, однак лише в редакції, що діяла до 15 грудня 2015 року. За такої умови суди вважали, що оскільки грошовий дохід позивача у спірний період не збільшився, то він не набув права на щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення. Суди звернули увагу, що до аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 червня 2022 року в справі №520/4061/21.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись із рішенням судів ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_5, подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга подана, зокрема, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанції при вирішенні спірних правовідносин застосовано положення абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, згідно якого вказаними положеннями передбачено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині та зауважено про необхідність визначення у судовому рішенні загальної (конкретної) суми індексації належної до виплати.

Скаржник зазначає, що нормами абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції що набрала чинності з грудня 2015 року) запроваджено нові єдині підходи щодо розрахунку індексації (які полягали в тому, що для виплати індексації-різниці потрібно враховувати розмір підвищення грошового доходу та суму індексації що склалася у місяці підвищення посадових окладів, і встановити, чи перевищує розмір підвищення - суму індексації).

Позивач стверджує, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій було неправильно трактовано норми абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, яке призвело до хибного вирішення питання щодо індексації грошового забезпечення у фіксованій величині починаючи з 01 березня 2018 року та необґрунтованої відмови у задоволені позовних вимог у цій частині.

Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, має виняткове значення для сторін справи та всіх військовослужбовців.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів Загороднюка А.Г., ОСОБА_3 ухвалою від 13 липня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 03 серпня 2023 року № 770/0/15-23 про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, здійснено повторно автоматизований розподіл цієї справи між суддями, та визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Соколов В.М., судді Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 30 січня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

Спір у цій справі виник у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою військовою частиною у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року позивачу (військовослужбовцю) індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця - січень 2008 року (як початкового для обчислення індексу споживчих цін) та за період з 01 березня 2018 року по 26 червня 2020 року індексації-різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Судові рішення у цій справі оскаржуються в частині того, що у судовому рішенні не визначено (розраховано) конкретну суми індексації грошового забезпечення що підлягає до стягнення та щодо невиплати відповідачем індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі - за період з 01 березня 2018 року по 26 червня 2020 року включно, у загальній сумі 86383,55 грн відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог касаційна скарга доводів незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями не містить.

Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Згідно із доводами касаційної скарги в оскаржуваних рішеннях суди застосували положення абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21. Також судом проігноровано висновок, викладений у цій ж постанові щодо необхідності визначення у судовому рішенні загальної (конкретної) суми індексації належної до виплати.

Надаючи оцінку вказаним доводам, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, наступне.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (з грудня 2015 року). Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).

З 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Необхідно також зазначити про те, що розрахунок індексації грошового забезпечення не є виключною компетенцією відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення.

Стосовно дискреційних повноважень, Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17).

Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин (з 01 березня 2018 року по 26 червня 2020 року) Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Цей же абзац 3 з 15 березня 2018 року і дотепер діє у редакції постанови Уряду від 28 лютого 2018 року № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року і дотепер у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 року № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 року № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Цей же абзац діє з 02 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду від 31 березня 2021 року № 278 і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (діє в редакціях постанов Уряду № 1013, № 141 та № 278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Застосовуючи вказаний підхід Верховного Суду, викладений у постанові (на яку посилається скаржник) від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки) та ураховуючи, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, то з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078 - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_4 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу ОСОБА_4 військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Поряд з цим з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка, в аспекті порушеного у касаційній скарзі питання, колегія суддів уважає є застосовною і до спірних правовідносин.

При цьому, варто зауважити, що вищевказана позиція Верховного Суду не суперечить висновкам, викладеним судом касаційної інстанції у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 520/4061/21 (на яку посилалися суди попередніх інстанцій при вирішені цього спору), оскільки нею не заперечується відсутність в положеннях Порядку № 1078 (в редакції, чинній після 15 грудня 2015 року) такого поняття як «фіксована сума індексації», однак це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації - різниці, що мають щомісячний фіксований характер.

Суди першої та апеляційної інстанцій указані правовідносини не дослідили та не перевірили істотні для справи обставини, а відтак не підтвердили й не спростували доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року і що це право порушив відповідач.

Тому для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, потрібно установити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Разом з тим, суди попередніх інстанцій формально підійшли до дослідження доказів та встановлення обставин, необхідних для правильного розв`язання спору, зокрема неправильно визначивши характер спірних правовідносин, які стосуються нарахування й виплати щомісячної суми індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року по 26 червня 2020 року, та, як наслідок, помилково не застосували абзаци 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Поряд з цим, не врахували суди й того, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.

За таких умов Верховний Суд у справі № 400/3826/21 дійшов до висновку, що оскаржувані судові рішення протирічать вимогам частини четвертої статті 242 КАС України і не відповідають завданню адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 цього Кодексу.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що обчислення суми індексації відноситься до компетенції відповідача і суд не може визначати конкретну суму індексації є помилковими.

Верховний Суд звертає увагу, що у разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

У порушення частини четвертої статті 9 КАС України ні судом першої інстанції, як і судом апеляційної інстанції не вжито визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суть якого розкрита в частині четвертій статті 9 КАС України.

Згідно із частиною третьою статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Тут варто зазначити, що судове рішення є результатом повного і всебічного з`ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів з метою правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.

Таким чином доводи, викладені у касаційній скарзі про те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд першої, як і суд апеляційної інстанцій не застосували абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 які стосуються нарахування й виплати щомісячної суми індексації-різниці, та, не здійснили розрахунок суми індексації грошового забезпечення яка підлягає до стягнення без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, знайшли своє підтвердження.

Беручи до уваги наведене, доводи, викладені у касаційній скарзі які слугували підставами для касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли своє підтвердження.

Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованих висновків по суті спору, оскільки не врахували правових позицій Верховного Суду, в яких надавалася правова оцінка застосуванню абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, помилково визначили характер спірних правовідносин у період з 01 березня 2018 року по 26 червня 2020 року, та, не здійснили розрахунок суми індексації грошового забезпечення, що призвело до необґрунтованих та передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині позовних вимог.

Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваній постанові.

Ураховуючи, що для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити докази та встановити додаткові обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду цієї справи.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В неоскаржуваній частині, що не перевіряється Верховним Судом у межах цього касаційного провадження, рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідно до правил статті 350 КАС України підлягають залишенню без змін.

Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №320/15395/21 в частині відмовлених позовних вимог щодо розрахунку індексації (у конкретній сумі) та нарахування й виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної суми індексації-різниці 4463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 26 червня 2020 року включно в сумі 124373,11 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №320/15395/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько