ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року

м. Київ

справа № 320/15525/21

адміністративне провадження № К/990/25520/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі: Беспалова О. О., Парінова А. Б., Грибан І.О., у справі №320/15525/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія ОЙЛ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія ОЙЛ» (далі - ТОВ «Софія ОЙЛ», позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - Головне управління ДПС у Київській області, відповідач) в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 170960703 від 04.08.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 11 408,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 170980703 від 04.08.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 850 889,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 264750703 від 03.11.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 697 071,00 грн та збільшено податкове зобов`язання на суму 16 970 721,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 170990703 від 04.08.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 98 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки про порушення товариством вимог податкового законодавства є необґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України № 170960703 від 04.08.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання на 11 408,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду правомірність прийнятих податкових повідомлень рішень № 170980703 від 04.08.2021, № 264750703 від 03.11.2021 та № 170990703 від 04.08.2021.

Такий висновок суду ґрунтується на встановлених порушеннях позивачем правил обліку паливно-мастильних речовин.

Щодо податкового повідомлення рішення № 170960703 від 04.08.2021, то на думку суду воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія ОЙЛ" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України № 170980703 від 04.08.2021, № 264750703 від 03.11.2021 та № 170990703 від 04.08.2021.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи указане рішення, зазначив, що ні зі змісту акту перевірки, ні з рішення суду першої інстанції неможливо встановити, яким чином порушення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Мінпаливенерго, Мінтрансзв`язку, Мінекономіки та Держспоживстандарту від 20.05.2008 № 281/171/578/155, свідчать про завищення товариством у перевіряємий період податкового кредиту. Крім того наголосив про неможливість встановити, яким чином податковий орган визначив обсяги пального, сплачений ПДВ при придбанні якого не враховується для визначення податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017 по 31.03.2021 ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ», за результатами якої складено акт перевірки № 8872/10-36-07- 03/39440179 від 11.06.2021 (надалі -акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- п. 4.6.1 ст. 46, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 137.4 п. 137.5 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1108,00 грн у тому числі за 4 квартал 2019 року 11 408 грн;

- п. 4.6.1 ст. 46, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст.49, п. 137.4 п. 137.5 ст. 137 ПК України, а саме не подано податкову декларацію з податку на прибуток з додатками за 2019 рік;

- п. 188.1 ст. 188. п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» занижено податок на додану вартість на загальну суму 16 970 721 грн, в тому числі за періодами: листопад 2017 року 337 856,00 грн, грудень 2017 року 186 397,00 грн, січень 2017 року 376 352,00 грн, лютий 2017 року 132 535,00 грн, квітень 2018 року 418 388,00 грн, червень 2018 року 111 114,00 грн, вересень 2018 року 607 647,00 грн, жовтень 2018 року 766 568,00 грн, листопад 2018 року 996 158, 00 грн, грудень 2018 року 268 984,00 грн, січень 2019 року 238 281, 00 грн, лютий 2019 року 693 859, 00 грн, березень 2019 року 511 413,00 грн, квітень 2019 року 252 067, 00 грн, травень 2019 року 435 713,00 грн, липень 2019 року 179 661, 00 грн, серпень 2019 року 348 425, 00 грн, вересень 2019 року 1 288 596, 00 грн, жовтень 2019 року 276 889, 00 грн, листопад 2019 року 494 645, 00 грн, грудень 2019 року 283 857, 00 грн, січень 2019 року 579 957, 00 грн, лютий 2020 року 816 002, 00 грн, березень 2020 року 342 070, 00 грн, квітень 2020 року 345 555, 00 грн, травень 2020 року 330 575, 00 грн, червень 2020 року 491 021, 00 грн, липень 2020 року 117 991, 00 грн, серпень 2020 року 556 914, 00 грн, вересень 2020 року 730 874, 00 грн, жовтень 2020 року 484 588, 00 грн, листопад 2020 року 308 827, 00 грн, грудень 2020 року 422 618, 00 грн, січень 2021 року 654 205, 00 грн, лютий 2021 року 525 569 грн, березень 2021 року 58 550, 00 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 850 889,00 грн, у тому числі за березень 2021 року на 850 889 грн;

- п. 201.10 ст. 201 ПК України за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН на суму ПДВ 17 724 477 грн;

- пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2017-2021 рік в розмірі 47 340,00 грн та у зв`язку з встановленими порушеннями п. 173.3 ст. 173, абзац «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, та відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПК України визначено штраф у сумі 1020 грн;

- ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2021 роки.

ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» надало до Головного управління ДПС у Київській області заперечення на акт перевірки № 70/12-07 від 12.07.2021.

Відповідно до відповіді «Про розгляд заперечення» Головного управління ДПС у Київській області № 12739/12/10-36-07-03 від 28.07.2021, заперечення враховано частково та спростовано висновки акту про наявність порушень: п.п, ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Висновки акту перевірки викладено в новій редакції.

На підставі висновків проведеної перевірки, з урахуванням прийнятих уточнень Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 1709.60703 від 04.08.2021 за порушення п. 46.1 ст. 46, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 п. 137.4 п. 137.5 ст. 137 ПК України ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» збільшено суму грошового зобов`язання на 11 408, 00 грн, штрафні (фінансові) санкції не застосовано на підставі п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України;

- № 170970703 від 04.08.2021 за порушення п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України до ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 946 213, 00 грн та збільшено податкове зобов`язання на суму 16 970 721,00 грн;

- № 170980703 від 04.08.2021 за порушення п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» зменшено розмір суми від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 850 889, 00 грн;

- № 170990703 від 04.08.2021 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 98 600, 00 грн.

Позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу № 85/31-08 від 31.08.2021 на податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській області № 170960703, № 170970703, № 170980703 та № 170990703 від 04.08.2021, яка рішенням Державної податкової служби України від 29.10.2021 № 24581/6/99-00-06-01-01-06 скаргу задоволено частково та податкове повідомлення - рішення № 170970703 від 04.08.2021 скасовано в частині застосування штрафних санкцій, податкові повідомлення - рішення: № 170960703, № 170980703, № 170990703 від 04.08.2021 залишено без змін.

Не погоджуючись за вказаним податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з вказаним позов до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року, Головне управління ДПС у Київській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму пункту 5 статті 198 ПК України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Водночас, відповідач доводить, що у разі відсутності доказів обліку, зберігання, руху, інвентаризації пального у резервуарах відповідно до Інструкції № 281 за адресою зберігання паливо-мастильних матеріалів, уважається, що такі паливо-мастильні матеріали використані не в господарській діяльності платника податків та підлягає застосуванню пункту 5 статті 195 ПК України

Крім того окремою підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства та вказує на поверхове дослідження обставин справи.

Звертає увагу, що суд апеляційної інстанції доходить висновку про дефектність акту інвентаризації за формою 24-НП та визнає його таким, що не підлягає урахуванню, а з іншого боку покликається на цей документ як на підтвердження позиції позивача та доказ залишків пального на кінець звітних періодів.

Судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 170960703 від 04.08.2021 не оскаржується.

У відзиві ТОВ «Софія ОЙЛ» на касаційну скаргу відповідача, уважає її доводи безпідставними, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року законною та обґрунтованою, просить залишити скаргу без задоволення, а зазначені рішення - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України).

Під витратами відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п. 75. 1 ст. 75 ПК Украйни визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, у тому числі якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до п.п. 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених ст. 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень ст. 189 цього Кодексу.

Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках визначенні у ст. 189 ПК України

Так. відповідно до ч. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Також п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 ст. 197 цього Кодексу);

в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п. 201.1 ст. 200 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; індивідуальний податковий номер.

Також п. 201.4 ст. 200 ПК України визначено, що платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до ст. 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно п. 200-1.3 ст 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 зі № 805/15496 (далі - Інструкція), встановлено єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Згідно з розділом 6 Інструкції зазначено, що на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов`язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «СОФІЯ OЙЛ» використовує 3 резервуари місткістю 50 м3 кожен, тобто підприємству необхідно вести облік нафти і нафтопродуктів з записами у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у трьох резервуарах в цілому (150 м3) за формою № 7-НП з відображенням усіх технологічних операцій.

ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» листом від 02.06.2021 № 61/02-06 повідомлено, що товариством не ведеться Журнали реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП, чим порушено п. 6.1 розділу 6 Інструкції.

Тобто, під час перевірки позивачем не надано журнал вимірювання нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що такий журнал є обов`язковим для ведення на підприємствах України, що зберігають, відпускають та обліковують нафту і нафтопродукти. Це передбачено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Мінпаливенерго, Мінтрансзв`язку, Мінекономіки та Держспоживстандарту від 20.05.2008 № 281/171/578/155. Її вимоги поширюються на всіх суб`єктів господарювання (підприємства, установи, організації та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним із таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Указаний журнал вимірювання нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП повинен був вестися за трьома резервуарами в цілому, а не за кожним окремо, проте позивачем в порушення п. 6.1. розділу 6 Інструкції журнал не вівся.

Крім того, відповідно до розділу 13 Інструкції інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях (крім бюджетних) здійснюється відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів. нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 № 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 за № 202/412, а в установах бюджетної сфери - відповідно до Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998 № 90, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.1998 за № 728/3168.

Пунктом 13.2 розділу 13 Інструкції визначено, що інвентаризації підлягають нафта (газовий конденсат) і нафтопродукти, що містяться у резервуарах і технологічних трубопроводах НПЗ, наявних на підприємстві транспортних засобах та тарі незалежно від права власності, а також готівка на АЗС. Інвентаризації підлягають також нафта і нафтопродукти, які згідно з договорами зберігаються на терміналах інших суб`єктів господарювання.

Інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць.

Відповідальність за організацію інвентаризації, правильне та своєчасне її здійснення покладається на керівника підприємства (п. 13.4 розділу 13 Інструкції).

Для здійснення інвентаризації розпорядчим документом керівника, підприємства створюються робочі і постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких залучаються особи, що мають досвід здійснення інвентаризації. Забороняється вводити до складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб (п. 13.5 розділу 13 Інструкції).

Згідно з п. 13. 7 розділу 13 Інструкції робочі інвентаризаційні комісії здійснюють інвентаризацію нафти та нафтопродуктів та оформлюють акт інвентаризації нафти та нафтопродуктів на підприємствах за формою № 24-НП.

Не дозволяється проведення інвентаризації складом інвентаризаційної комісії менше трьох фахівців (п. 13.10 розділу 13 Інструкції).

До початку інвентаризації бухгалтерській службі необхідно завершити опрацювання всіх документів про надходження і відпуск нафти та/або нафтопродуктів, провести відповідні записи в регістрах аналітичного обліку, визначити залишки на день проведення інвентаризації та надати інвентаризаційній комісії довідку про книжкові залишки нафтопродуктів (нафти) за формою № 22-НП (п. 13.11 розділу 13 Інструкції).

Відповідно до п. 13.13 розділу 13 Інструкції під час здійснення інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів необхідно:

визначити придатність до застосування ЗВТ та градуювальних таблиць. ЗВТ, що використовуються під час інвентаризації (у тому числі резервуари), мають бути повірені або пройти державну метрологічну атестацію;

визначити об`єм і масу нафти та/або нафтопродуктів за марками і видами в резервуарах, технологічних трубопроводах, залізничних цистернах, танках наливного судна в порядку, установленому цією Інструкцією.

Результати вимірювань у резервуарах і технологічних трубопроводах інвентаризаційною комісією заносяться до журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП, а також до акта вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 3-НП.

Також заноситься до акта інвентаризації результати інвентаризації на підприємстві за формою №24-НП, які підписуються всіма членами комісії та матеріально відповідальними особами.

Крім того, Інструкцією забороняється вводити до складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб.

ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» наказом № 2-п від 03.01.2017 створено постійно діючу інвентаризаційну комісію у складі трьох осіб, до складу якої входить голова комісії - Орлова А.Ю. (директор), члени комісії Чупат Н.В. (головний бухгалтер) та ОСОБА_1.

Також наявні акти інвентаризації нафти та нафтопродуктів за формою № 24-НП, довідки про книжкові залишки нафтопродуктів за формою 22-НП, акти замірів нафтопродуктів у резервуарах за формою 3-НП, інвентаризаційні описи (т.ф. № М-21), підписані учасниками комісії, а саме Орлова А.Ю. (директор), Чупатою Н.В. (головний бухгалтер) та ОСОБА_1 .

Отже, усупереч п. 13.5 розділу 5 Інструкції товариством введено до складу інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства Чупат Н.В., тобто фактично інвентаризаційна комісія складена з 2 осіб, чим порушено п. 13.5 розділу 5 Інструкції та відповідно акти інвентаризації нафти та нафтопродуктів за формою № 24-НП, акти замірів нафтопродуктів у резервуарах за формою 3-НП, інвентаризаційні описи (т.ф. № М-21) є «дефектними» та не мають юридичної сили.

Крім того відповідно до п. 14.4 розділу 14 Інструкції матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП (додаток 34). у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Рух нафти і нафтопродуктів у резервуарах за добу фіксується матеріально відповідальними особами в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП з урахуванням п. 14.4 цієї Інструкції. Рух обліковий залишків за марками нафти та нафтопродуктів фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту.

Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

Однак судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» не веде товарні книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, чим порушено п. 14.4 розділу 14 Інструкції, оскільки не можливо встановити рух нафтопродуктів.

Водночас, колегія суддів зважає на те, що норми ПК України зобов`язують платників податків формувати показники податкової звітності на підставі даних, підтверджених первинними документами регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, іншими документами, які пов`язані з обчисленням і сплатою податків.

Так, положення п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачають, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю За: трансфертним ціноутворенням відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами 2 і 4 п. 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Абзацом 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Відповідно до ст. 81 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

ПК України дозволяє платнику податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки надати документи і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Утім, як установлено судами, позивач не вчинив будь-яких дій щодо надання (надіслання) ним первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів до контролюючого органу ні під час перевірки ні під час розгляду заперечень.

Аналіз зазначених положень закону, з урахуванням установлених судами у цій справі обставин, дає підстави для висновку, що відсутність на підприємстві товарної книги форми № 31-НП, журналу вимірювання нафти і нафтопродуктів за формою № 7-НП, а також актів інвентаризації за формою № 24-НП свідчить про недоведеність зазначених позивачем у бухгалтерському обліку залишків нафтопродуктів на кінець звітного періоду та використання їх у господарській діяльності.

Роблячи такий висновок, колегія суддів урахувала правові позиції, викладені Верховним Судом у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі № 640/3223/20 та від 07 листопада 2024 року у справі № 640/38063/21.

Таким чином суд першої інстанції, дослідивши залучені до матеріалів справи докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані позивачем докази не спростовують висновків Головного управління ДПС у Київській області.

З огляду на викладені обставини колегія суддів визнає, що податковим органом було повністю доведено правомірність оскаржуваних рішень.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Ураховуючи такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд уважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції не було надано належну правову оцінку всім доводам відповідача, а також мало місце неправильне застосування норм матеріального права, що в цілому призвело до скасування судового рішення, що відповідало закону.

Згідно із статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених законом статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, ураховуючи те, що висновки суду ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскаржувана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року підлягає скасуванню, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341 345 349 352 356 359 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі № 320/15525/21 скасувати, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвлення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко