ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 320/16177/23

адміністративне провадження № К/990/43247/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 (суддя - Дудін С.О.) постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 (головуючий суддя - Кобаль М.І., судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі №320/16177/23.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» (далі - ТОВ «Бренд Проперті») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області) від 20.12.2022 №133710705;

зобов`язати ГУ ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленої ТОВ «Бренд Проперті» за податковий період червень 2022 року в розмірі 8865094,00 грн., за податковий період липень 2022 року в розмірі 2883075,00 грн. та за податковий період серпень 2022 року в розмірі 88633650,00 грн. відповідно до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 20.12.2022 №133710705. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Київській області звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у Київській області посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №809/1718/15, від 27.02.2018 у справі №813/1766/17, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 29.05.2020 у справі 826/27811/15, від 13.11.2020 у справі №826/8499/16.

У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що ненадання під час перевірки первинних документів прирівнюється до їх відсутності; на запит контролюючого органу позивачем документи надано не в повному обсязі (копій платіжних доручень, які підтверджують сплату податку на додану вартість, первинні документи щодо підтвердження взаємовідносин з постачальниками).

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бренд Проперті» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень, липень та серпень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування до бюджету.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 15.11.2022 №11340/10-36-07-05/43479830, в якому відображено висновок про порушення підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

В акті перевірки зазначено, що імпорт товарів за серпень 2022 року здійснено на умовах договору комісії №ВР-ВК-3 від 01.08.2022 та додатків до нього, укладеного між позивачем та ТОВ «Бакота», договору комісії №MN-ВК-5 від 01.08.2022 та додатків до нього, укладеного між позивачем та ТОВ «Манавгат».

За висновками контролюючого органу, якщо згідно з договором комісії комісіонер за рахунок комітента придбаває товари у нерезидента та при їх розмитненні здійснює оплату ПДВ до бюджету, то право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає лише у комітента - власника таких товарів на підставі митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, в якій він має бути вказаний як одержував (власник) товару.

При цьому комісіонер визначає податкові зобов`язання за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує оплату, виходячи з суми комісійної винагороди, за правилом першої події: або за датою отримання винагороди від комітента на поточний рахунок; або за датою підписання акта наданих послуг.

Проте, станом на момент проведення перевірки та станом на момент реєстрації результатів перевірки відсутні виписані первинні документи щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату, та відповідно, згідно даних ЄРПН - відсутня виписана та зареєстрована податкова накладна щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2022 №133710705, в якому вказано про виявлення відсутності права на отримання бюджетного відшкодування за період червень, липень та серпень 2022 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у розмірі 20 611 519,00 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що контролюючий орган в акті перевірки конкретно не вказав, у чому саме полягало порушення позивачем податкової дисципліни при формуванні ним податкового кредиту за операціями з імпортування товарів, здійсненими з контрагентами MODERNTREND S.R.O., DERIVADA VARIAVEL-UNIPESSOAL LDA., DIAMONDS GROUP SPRL, ПОГ «Колос». Крім того, контролюючим органом під час проведення перевірки підтверджено обставини сплати ТОВ «Бренд Проперті» податку на додану вартість під час митного оформлення товару.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Отже, у разі наявності фактів ввезення товарів на митну територію України, сплати податку на додану вартість до державного бюджету, наявності митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку та яка що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, платник податку має право на податковий кредит.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судами встановлено, 05.10.2021 між Moderntrend S.R.O., Прага, Чеська республіка (Продавець) та ТОВ «Бренд Проперті» (Покупець) було укладено контракт купівлі-продажу №MOD2021/21, за умовами якого продавець зобов`язався передати покупцю продукцію згідно з фактурою.

04.07.2022 між Derivada Variavel-Unipessoal LDA, Лісабон, Португалія (Продавець) та ТОВ «Бренд Проперті» (Покупець) було укладено контракт купівлі-продажу №04-07/2022, за умовами якого продавець зобов`язався передати покупцю продукцію згідно з фактурою.

04.08.2022 між сторонами було підписано Додаток до контракту купівлі-продажу №4-07/2022 від 04.07.2022, в якому сторони погодили свої реквізити.

18.07.2022 між Derivada Variavel-Unipessoal LDA, Лісабон, Португалія (Продавець) та ТОВ «Бренд Проперті» (Покупець) було укладено контракт купівлі-продажу №07/2022/DB/1, за умовами якого продавець зобов`язався передати покупцю продукцію згідно з фактурою.

04.08.2022 між сторонами було підписано Додаток до контракту купівлі-продажу №07/2022/DB/1 від 18.07.2022, в якому сторони погодили свої реквізити.

21.07.2022 між Derivada Variavel-Unipessoal LDA, Лісабон, Португалія (Продавець) та ТОВ «Бренд Проперті» (Покупець) було укладено контракт купівлі-продажу №07/2022/DB/2, за умовами якого продавець зобов`язався передати покупцю продукцію згідно з фактурою.

12.07.2022 між ТОВ «Бренд Проперті» (Продавець) та Diamonds Group SPRL, м.Брюсель, Бельгія (Покупець) було укладено контракт купівлі-продажу №07-2022, за умовами якого продавець зобов`язався передати покупцю продукцію згідно з фактурою.

13.07.2022 між Diamonds Group SPRL, м.Брюсель, Бельгія (Продавець) та ТОВ «Бренд Проперті» (Покупець) було укладено Додаткову угоду до контракту купівлі-продажу №07-2022 від 12.07.2022.

На виконання умов договорів, укладених позивачем з Moderntrend S.R.O., Прага, Чеська республіка, Derivada Variavel-Unipessoal LDA, Лісабон, Португалія, Diamonds Group SPRL, м.Брюсель, Бельгія було поставлено, а позивачем прийнято товар, про що свідчать складені позивачем під час митного оформлення товару митні декларації.

Також судами з`ясовано, що імпорт товарів за серпень 2022 року здійснено на умовах договору комісії №ВР-ВК-3 від 01.08.2022 та додатків до нього, укладеного між позивачем та ТОВ «Бакота», договору комісії №MN-ВК-5 від 01.08.2022 та додатків до нього, укладеного між позивачем та ТОВ «Манавгат».

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Бакота» та ТОВ «Манавгат» було надано, а ТОВ «Бренд Проперті» прийнято товар, про що між сторонами були складені та підписані акти прийому-передачі товару з комісії. Також між сторонами було підписано акт надання послуг.

Позивач самостійно здійснював оплату митних платежів за митне оформлення товару, придбаного ним у вищевказаних нерезидентів, що підтверджується виписками по банківському рахунку ТОВ «Бренд Проперті» за період з лютого по серпень 2022 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Придбаний позивачем товар в подальшому був реалізований іншим суб`єктам господарювання, що підтверджується договорами та видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи. Будь-які зауваження щодо цього у сторін відсутні.

Судами з`ясовано, що податковий кредит у спірних правовідносинах був сформований саме за рахунок податку на додану вартість, сплаченого при митному оформленні, а не за рахунок податку на додану вартість у складі вартості послуг, наданих комісіонерами.

За правилами пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

Згідно з частиною першою статті 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Відтак, якщо при ввезенні товарів на митну територію України платником податку сплачено суму податку до бюджету і така сплата підтверджується митними деклараціями, платник податку має право на включення такої суми податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Щодо тверджень контролюючого про ненадання позивачем копій платіжних доручень під час проведення перевірки, які підтверджують сплату податку на додану вартість і, як наслідок формування висновку про не підтвердження сплати такого податку ТОВ «Бренд Проперті», судами вірно враховано, що в даному випадку первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що факт сплати позивачем у червні-серпні 2022 року податку на додану вартість при імпорті товарів у зазначені податкові періоди підтверджений належним чином оформленими митними деклараціями та не заперечувався контролюючим органом.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 27.02.2018 у справі №813/1766/17, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 13.11.2020 у справі №826/8499/16, колегія суддів вважає безпідставними. Так, аналіз наведених скаржником судових рішення дає підстави вважати, що воно було ухвалене за інших фактичних обставин, установлених судами (зокрема, щодо нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток, ненадання підприємством первинних документів до перевірки та відсутності обґрунтованих доводів неможливості надання документів податковому органу під час проведення перевірки). У зв`язку з викладеним не можна дійти висновку про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки подібності правовідносин не встановлено.

Постановою Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №823/1606/17 рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд з огляду на неналежне з`ясування фактичних обставин справи, що виключає можливість формулювання судом касаційної інстанції остаточної правової позиції у справі, оскільки застосування норм матеріального права можливе лише на підставі повного і всебічного встановлення обставин справи.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі №320/16177/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова