№ 320/2083/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 320/2083/21

адміністративне провадження № К/990/75/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Панченка Олександра Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року (головуючий суддя: Балаклицький А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року (головуючий суддя: Ключкович В.Ю., судді: Беспалов О.О., Грибан І.О.) у справі № 320/2083/21 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Мотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області Шевчук Світлани Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі також позивачка) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Мотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області Шевчук Світлани Анатоліївни, у якому просила суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 04 жовтня 2019 року з індексним номером 49009071 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 ;

зобов`язати відповідача скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію про право власності № 33526434 від 01 жовтня 2019 року на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1929570632249.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державного реєстратора Мотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області Шевчук Світлани Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Надано позивачу 10-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у сумі 1 816,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року позовну заяву повернуто, на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), оскільки клопотання про звільнення від сплати судового збору визнано судом першої інстанції необґрунтованим.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивачка в особі свого адвоката подала на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

В порядку статті 31 КАС України, у зв`язку з виведенням судді Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Бевзенко В.М. зі складу судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, здійснено повторний автоматизований розподіл, за результатом якого визначеного новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про необґрунтованість клопотання про звільнення від сплати судового збору та невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху у встановлений строк.

За позицією судів попередніх інстанцій, копія пенсійного посвідчення та довідки пенсійного органу не є належним доказом звільнення від сплати судового збору, оскільки доказами рівня майнового стану фізичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу.

З покликанням на пункт 1 частини 4 статті 169 КАС та частину 8 статті 169 КАС, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про дотримання судом першої інстанції норм процесуального права та наголосив на тому, що позивач не позбавлений права повторно звернутись із даним позовом до суду першої інстанції, подавши довідку податкового органу про доходи.

Водночас суд апеляційної інстанції зауважив, що до суду апеляційної інстанції позивачка подала відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих видатків з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року від 26 жовтня 2021 року № 562 та така була прийнята судом апеляційної інстанції та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року позивачку звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки така містить достатньо інформації щодо доходів особи.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що на виконання ухвали суду від 26 лютого 2021 року про залишення позовної заяви без руху позивачкою було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому вона зазначила про те, що є особою похилого віку, непрацюючою пенсіонеркою, яка доходів не отримує.

Позивачка стверджує, що на підтвердження наведених обставин надала належні письмові докази: пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 07 листопада 2001 року та довідку Пенсійного фонду України від 04 березня 2021 року № 317, згідно якої відомості про доходи позивачки відсутні.

З покликанням на Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, позивачка зазначає, що форма ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» - це сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб. Довідка за формою ОК-7 формується за період з 2011 року і містить відомості про фактичні суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок на страховий стаж. У разі відсутності в Реєстрі застрахованих осіб інформації про застраховану особу за визначеними параметрами формується та надається довідка про відсутність індивідуальних відомостей про особу за визначеними параметрами та надається довідка про відсутність індивідуальних відомостей про особу за формою згідно з додатком 15 до цього Положення.

Вважає довідку Пенсійного фонду України належним доказом підтвердження факту відсутності доходів у позивачки.

Також з покликанням на висновок Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 503/1904/16-ц, зазначає, що, подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивач вправі очікувати задоволення судом такого, що очевидно надає йому підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення позовної заяви чи іншого процесуального звернення, є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання частин 3 та 5 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Так, до позовної заяви позивачкою не було додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору.

Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Суд враховує, що Закон № 3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас за змістом пункту 1 статті 8 Закону № 3674-VI документи про майновий стан мають містить інформацію на підставі якої суд може встановити відсоткове співвідношення розміру судового збору до річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).

При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію ("Шишков проти Росії", № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Kreuz v. Poland, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи ("FC Mretebi v. Georgia", № 38736/04, п. 47).

На виконання ухвали суду першої інстанції позивачкою було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування заявленого клопотання позивачка зазначила, що вона є непрацюючою пенсіонеркою, яка доходів не отримує.

До клопотання додано копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 07 листопада 2001 року та копію довідки Пенсійного фонду України від 04 березня 2021 року № 317.

Так за змістом довідки про відсутність індивідуальних відомостей про особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за зазначеними параметрами відомості про страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремим видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, в реєстрі застрахованих осіб відсутні.

Вважаючи клопотання необґрунтованим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка не усунула недоліки позовної заяви, яка була залишена без руху та повернув позовну заяву.

Проте, Верховний Суд вважає таку позицію передчасною.

Так, подаючи клопотання про відстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору, позивачка була вправі очікувати на його задоволення судом, що, очевидно, надавало б їй підстави не сплачувати судовий збір, а отже одночасна відмова у задоволенні клопотання і повернення позовної заяви є невиправданими, оскільки в разі відмови у задоволенні клопотання суд у процесуальний спосіб мав надати можливість сплатити судовий збір.

Відповідна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі №503/1904/16-ц (провадження №61-16898св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі №216/4979/19 (провадження №61-17040св20), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 500/1704/21.

Отже, подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору та додаючи довідку Пенсійного фонду України про відсутність відомостей про страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремим видами загальнообов`язкового державного соціального страхування в реєстрі застрахованих, позивачка очікувала на його задоволення судом.

Водночас Верховний Суд акцентує увагу на тому, що резолютивна частина ухвали суду першої інстанції від 29 березня 2021 року не містить рішення суду про результат розгляду клопотання позивачки про звільнення від сплати судового збору.

Також до суду апеляційної інстанції позивачка подала відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих видатків з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року від 26 жовтня 2021 року № 562 та така довідка була прийнята судом апеляційної інстанції та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року позивачку звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки така містить достатньо інформації щодо доходів особи.

Водночас суд апеляційної інстанції залишив в силі ухвалу суду першої інстанції від 29 березня 2021 року про повернення позовної заяви, оскільки такі відомості не були надані до суду першої інстанції.

Проте Верховний Суд зазначає, що надані до суду апеляційної інстанції додаткові докази з урахуванням тих доказів, які були надані до суду першої інстанції, лише підтвердили існування фінансових труднощів та такого майнового стану позивачки, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, а суд апеляційної інстанції не усунув допущених порушень норм процесуального права судом першої інстанції.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення судів попередніх інстанцій скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 349 353 355 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Панченка Олександра Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі № 320/2083/21 скасувати та направити справу для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач С.М. Чиркін

Судді: А.А. Єзеров

В.М. Кравчук