Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 320/22/17-ц

провадження № 61-3520св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Штелик С. П., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року у складі судді Урупи І. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.

у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на обґрунтування якого зазначало, що 22 березня 2007 року сторони уклали кредитний договір № СМ-SМЕ200/063/2007, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 35 000,00 дол. США зі строком повернення до 23 березня 2018 року, виплатою процентів за користування кредитними коштами на основі плаваючої процентної ставки, що становить 5 % річних, та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті кредитування, що розміщені в банку на строк в 366 днів). Протягом 2009-2015 років сторони неодноразово укладали додаткові договори, якими вносили зміни до порядку нарахування відсотків, графіка погашення кредиту тощо. Посилаючись на те, що позичальник порушує порядок та строки погашення кредиту, має заборгованість, розмір якої на 07 вересня 2016 року становив - 31 761,51 дол. США, із яких: за тілом кредиту - 23 421,66 дол. США, за нарахованими відсотками - 8 339,85 дол. США, банк просив суд на підставі частини другої статті 1050 ЦК України достроково стягнути вказану суму боргу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2017 року, позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 22 березня 2007 року № СМ-SМЕ200/063/2007, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23 421,66 дол. США та заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 8 339,85 дол. США, а всього 31 761,51 дол. США.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» судові витрати на сплату судового збору в розмірі 12 591,56 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, не сплачував суму кредиту, тому на користь позивача підлягає стягненню з відповідача сума заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

17 вересня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30 вересня 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Штелик С. П., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не повно дослідили матеріали та обставини справи. ОСОБА_1 вказує, що справу розглянуто з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а тому не мав можливості надати суду свої заперечення проти позову.

Крім того, на думку ОСОБА_1 , суд неправильно визначив розмір заборгованості.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 22 березня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № СМ-SМЕ200/063/2007, за умовами якого позивач здійснив виплату кредитних коштів шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок відповідача в сумі 35 000,00 дол. США. Відповідач зобов`язався повернути отриманий кредит в термін до 23 березня 2018 року, сплачувати відсотки за користування ним та виконувати інші зобов`язання (т. 1 а. с. 11-14).

Згідно з пунктом 3 частини № 1 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі плаваючої процентної ставки, що становить 5 % річних, та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів).

Відповідно до пункту 1.5.1 частини № 2 кредитного договору погашення кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок.

Протягом дії кредитного договору умови договору щодо порядку та розміру сплати відсотків періодично змінювались шляхом підписання сторонами додаткових договорів.

Відповідач взятих зобов`язань не виконував, станом на 07 вересня 2016 року виникла заборгованість на суму 31 761,51 дол. США, із яких: за тілом кредиту - 23 421,66 дол. США, за відсотками - 8 339,85 дол. США (т. 1 а. с. 8).

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору на адресу позичальника була направлена досудова вимога від 12 вересня 2016 року № 200-12-4-7/1020 про погашення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а. с. 6).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані заочне рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Щодо клопотання про повернення без розгляду касаційної скарги

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , про повернення без розгляду касаційної скарги на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2017 року та повернення судового збору.

Підстави повернення касаційної скарги визначені статтею 393 ЦПК України.

Так, відповідно до пункту 3 частини четвертої зазначеної статті касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження від особи, яка подала скаргу, надійшла заява про її відкликання.

Тобто Верховний Суд може повернути касаційну скаргу лише до відкриття касаційного провадження.

Статтею 414 ЦПК України передбачені підстави для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині.

Верховний Суд направив на адресу відповідача та його представника лист про необхідність підтвердити або спростувати подання заяви про повернення без розгляду касаційної скарги. Одночасно заявнику роз`яснено відповідні процесуальні наслідки і те, що ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, тому особа, яка подала касаційну скаргу, може заявити клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги (пункт 1 частини першої статті 396 ЦПК України).

18 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він підтримує клопотання свого представника щодо повернення та залишення касаційної скарги без розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги.

Згідно з частиною четвертою статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.

Враховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито касаційне провадження, тому особа, яка подала касаційну скаргу, може заявити клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги (пункт 1 частини першої статті 396 ЦПК України).

Однак відповідач не порушує питання про відмову від касаційної скарги, наполягаючи на вчиненні процесуальних дій, що не відповідають вимогам ЦПК України.

Враховуючи викладене, у клопотанні ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , про повернення касаційної скарги без розгляду слід відмовити.

Щодо суті спору

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти в розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як установив суд, кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, направивши боржнику досудову вимогу від 12 вересня 2016 року № 200-12-4-7/1020 про погашення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а. с. 6). Факт її надіслання підтверджується реєстром поштових відправлень (т. 1 а. с. 7).

Розмір заборгованості позичальника підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими судами першої та апеляційної інстанцій, які відповідач не спростував.

Доводи касаційної скарги щодо пропуску строку позовної давності не спростовують висновків суду, оскільки такий строк застосовується лише за заявою сторони у спорі (частина четверта статті 267 ЦК України).

Посилання відповідача щодо неналежного повідомлення судом першої інстанції були предметом доводів апеляційної скарги. На ці доводи апеляційний суд дав належну відповідь, вказавши, що ні відповідач, ні його представники не повідомили суд про зміну місця проживання відповідача, а надіслана йому судова повістка згідно зі статтею 77 ЦПК України (в редакції, що була чинною на час розгляду справи) вважається доставленою.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та висновків, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах заочного рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, і зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 389 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні ОСОБА_1 про повернення касаційної скарги без розгляду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко С. П. Штелик І. М. Фаловська