ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 320/25216/23
адміністративне провадження № К/990/10603/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року (суддя Панова Г.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року (колегія у складі суддів Собківа Я.М., Аліменка В.О., Бєлової Л.В.)
у справі № 320/25216/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
У С Т А Н О В И В:
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФ України в м. Києві; відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в м. Києві щодо невиплати заборгованості пенсії на загальну суму 78968,43 грн, зокрема за період з 01.01.2018 до 31.07.2021 на загальну суму 69407,95 грн на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 та ухвали від 02.06.2021 у справі №826/9098/18 про встановлення судового контролю, а також невиплати компенсації втрати частини доходів в сумі 9560,47 грн відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 640/16784/19;
- стягнути з ГУ ПФ України в м. Києві невиплачену заборгованість пенсії за період з 01.08.2018 до 31.07.2021 в сумі 78968,43 грн;
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в м. Києві щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини його доходів відповідно до ст. 3 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості з пенсії за період з 27.11.2018 до дня фактичної виплати;
- зобов`язати ГУ ПФ України в м. Києві нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості пенсії за період з 27.11.2018 до дня фактичної виплати заборгованості, яка визначається відповідно до Закону № 2050-III та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, з урахуванням викладених у позовній заяві обставин;
- стягнути з ГУ ПФ України в м. Києві 125000 грн на відшкодування моральної шкоди завданої протиправною бездіяльністю відповідача.
2. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.07.2023, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024, відмовив у відкритті провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанції застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 640/17196/21, від 01.02.2022 у справі № 540/4238/20, від 29.09.2021 у справі № 540/2548/20, від 05.12.2019 у справі № 826/3678/16 та від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17 в частині визначення тотожності позову; спір у цій справі не є тотожним з такими у справах № 826/9098/18 та № 640/16784/19.
5. Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2024 відкрито касаційне провадження.
6. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав, ухвалу про відкриття касаційного провадження отримав 08.04.2024 (згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення).
7. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
8. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
9. Така підстава для відмови у відкритті провадження у справі як існування рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
10. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
11. Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі (закрити провадження, якщо воно вже відкрито).
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 07.12.2023 у справі № 160/19012/21.
12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом розгляду справи №826/9098/18 була протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що виразилася в не проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії з включенням до складу грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії та винагороди за участь в АТО, які зазначені в довідці Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 від 08.12.2017 № 305/897 та зобов`язання вчинити певні дії.
13. У справі № 640/16784/19 ОСОБА_1 просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у нездійсненні виплати недоплаченої частини основного розміру пенсії за період з 09.12.2017 по 26.12.2018 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 у справі № 826/9098/18 та застосування до виплати зазначеної суми перерахунку порядку, встановленого постановою КМУ від 22.08.2018 № 649;
- зобов`язати відповідача здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії за період з 09.12.2017 по 26.12.2018 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 у справі № 826/9098/18 однією сумою без застосування порядку, встановленого постановою КМ України від 22.08.2018 № 649, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», та виконати рішення суду протягом тридцяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.
14. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 28.04.2021 у справі №640/16784/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії за період з 09.12.2017 по 26.12.2018 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 у справі №826/9098/18, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», починаючи з 27.12.2018 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
15. У справі, що розглядається, суди правильно зазначили, що предметом позову, є незгода позивача з невиконанням відповідачем рішень Оружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 у справі №826/9098/18 та від 28.04.2021 у справі №640/16784/19, зокрема в частині виплати нарахованої та облікованої в рамках їх виконання заборгованості пенсії на загальну суму 78968,43 грн, нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу за весь період затримки виплати даної заборгованості, починаючи з 27.11.2018 по день здійснення фактичної виплати, а також стягнення моральної шкоди.
16. Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/433/18, від 05.05.2022 у справі №380/11595/20.
17. Крім того, в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.
18. Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 07.02.2022 у справі №200/3958/19-а.
19. Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі № 520/7983/21, аналізуючи положення статті 129-1 Конституції України у взаємозв`язку із статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дійшов висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.
20. Подібний висновок також сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.02.2022 у справі № 520/3601/19, від 01.06.2022 у справі №640/25836/20 та від 26.07.2023 у справі № 640/17504/19.
21. Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
22. Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
23. У частині першій статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
24. З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
25. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 16.02.2019 у справі № 816/2016/17 та у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 320/19014/23, від 21.02.2024 у справі № 140/17323/23 та від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.
26. Згідно зі статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
27. Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
28. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
29. Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
30. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі № 580/5660/22, від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.
31. За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у невиконанні судових рішень у справах № 826/9098/18, № 640/16784/19. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судами та перейшли до стадії виконання судового рішення.
32. Суд зауважує, що у разі, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
33. Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
34. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 400/3416/20, від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 21.08.2024 у справі № 200/63/23.
35. Щодо не врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №640/17196/21, від 01.02.2022 у справі № 540/4238/20, від 29.09.2021 у справі №540/2548/20, від 05.12.2019 у справі № 826/3678/16 та від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, то колегія суддів зазначає наступне.
36. У справі № 640/17196/21 судами було відмовлено у відкритті провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, згідно якої суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
37. У справі № 540/4238/20 предметом оскарження було рішення органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії позивачу з підстав ненадання оригіналу трудової книжки або належним чином завірені копії трудової книжки, заяви про виплату пенсії на банківський рахунок за стандартом IBAN, яке було прийнято на виконання іншого судового рішення у справі №540/1258/19.
38. У справі № 540/2548/20 предметом оскарження було рішення органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії позивачу № 2128850004472 від 31.03.2020 на виконання судового рішення у справі № 540/1971/19, у якому була інша підстава відмови у призначенні пенсії, що виключала тотожність позовів.
39. У справі № 826/3678/16 Верховний Суд виходив з того, що у цій справі були зазначені інші підстави оскарження наказу, які не були заявлені та оцінені судами під час розгляду іншої справи.
40. У справі №522/5664/17 предметом оскарження було нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії.
41. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, у справі №640/16784/19 вирішувалося питання про виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії за період з 09.12.2017 по 26.12.2018 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 у справі № 826/9098/18, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», починаючи з 27.12.2018 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
42. Таким чином, дослідивши зміст постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, як на практику застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у справах не є подібними правовідносинам у цій справі.
43. Інше вирішення судами спору у справі, яка розглядається, в порівнянні із результатами касаційного перегляду справ, на які зроблено посилання в обґрунтування поданої касаційної скарги, обумовлено іншими предметами спору, фактичними обставинами справи, суб`єктним складом учасників справи та іншим нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин.
44. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
45. За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 КАС України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі № 320/25216/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб