ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2025 року

Київ

справа №320/35881/23

адміністративне провадження №К/990/11999/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №320/35881/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-БУД» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року (головуючий суддя Парінов А. Б., судді: Беспалов О. О., Грибан І. О.),

ВСТАНОВИВ:

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 20 грудня 2024 року, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 22 лютого 2023 року № 8312140/33794329, № 8312139/33794329, № 8312141/33794329 про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 109 від 02 жовтня 2021 року, № 194 від 05 жовтня 2021 року, № 195 від 05 жовтня 2021 року (том 1 а.с.120-126).

Копія вказаного рішення була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, відповідач) 13 січня 2025 року о 21:05, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 1 а.с.128).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 03 лютого 2025 року подало апеляційну скаргу. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження за змістом вказаної скарги не заявлялося (матеріали апеляційного оскарження а.с.1-6).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 лютого 2025 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 12078 грн, відомості про наявність / відсутність електронного кабінету та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин для такого поновлення, а також зазначенням дати отримання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року (матеріали апеляційного оскарження а.с.9-11).

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС в частині пропуску останнім строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначив, що всупереч вимог частини другої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апелянт не зазначив в апеляційній скарзі дати отримання ним повного тексту судового рішення, що унеможливлює встановлення підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. Поряд з цим останнім днем строку звернення до суду з апеляційною скаргою було 21 січня 2025 року. Водночас ГУ ДПС подало таку скаргу лише 03 лютого 2025 року.

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 08 лютого 2025 року о 01:49, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження а.с.12).

18 лютого 2025 року ГУ ДПС подало до апеляційного суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків, відповідно до якого скаржник просив або продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги, або відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Вимоги клопотання вмотивовані тим, що ГУ ДПС було подано до управління фінансового та бухгалтерського обліку службову записку щодо необхідності сплати судового збору, проте, відповідний документ станом на дату подання клопотання ще не надійшов. Просило врахувати, що здійснює активні дії щодо усунення недоліків апеляційної скарги і не ухиляється від виконання вимог ухвали суду від 07 лютого 2025 року. Водночас за змістом вказаного клопотання питання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржником не порушувалося (матеріали апеляційного оскарження а.с.13-16).

Ухвалою від 26 лютого 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року (матеріали апеляційного оскарження а.с.17-18).

В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що протягом встановленого частиною третьою статті 298 КАС України десятиденного строку на усунення недоліків апеляційної скарги ГУ ДПС не використало право на звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд також зазначив, що відсутність заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження унеможливлює і задоволення клопотання про продовження строку на усунення недоліків в частині сплати судового збору.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Касаційну скаргу вмотивовано тим, що діловодство в ГУ ДПС здійснюється з використанням СЕД відповідно до Інструкції з діловодства в Головному управлінні ДПС у м. Києві, затвердженої наказом ГУ ДПС від 28 січня 2021 року № 155 (із змінами). Оскаржуване рішення суду першої інстанції було зареєстровано лише 28 січня 2025 року внаслідок передачі за належністю від Головного управління ДПС у Київській області листом від 21 січня 2025 року № 570/7/10-36-05-06. Поряд з цим копія рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року до Електронного кабінету ГУ ДПС (код ЄДРПОУ 44116011) відповідно до відомостей розділу «Повідомлення» не надходила. Скаржник наголошує, що після отримання копії рішення суду першої інстанції від Головного управління ДПС у Київській області ГУ ДПС подало до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Проте Шостий апеляційний адміністративний суд не врахував, що відповідач не отримував рішення суду першої інстанції та помилково не поновив строк на апеляційне оскарження.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 15 квітня 2025 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.

Суд касаційної інстанції за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» здійснив витребування електронної справи, яка формувалась судами попередніх інстанцій у справі № 320/35881/23.

Враховуючи викладене, касаційний перегляд справи № 320/35881/23 здійснюється на підставі електронної справи, сформованої судами попередніх інстанцій, та матеріалів справи, які 12 червня 2025 року надійшли до суду касаційної інстанції в паперовій формі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, реалізація даного права кореспондує із обов`язком апелянта дотриматись вимог процесуального законодавства, зокрема, в частині форми і змісту апеляційної скарги, а також термінів її подачі.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У постанові від 25 квітня 2024 року у справі № 640/16820/21 Верховний Суд за результатами аналізу статті 295 КАС України дійшов наступних висновків. За загальним правилом строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня проголошення судового рішення або з дня складення повного судового рішення. Частина друга цієї статті надає право учаснику справи для поновлення строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційну скаргу подано в межах встановленого строку з дня вручення копії судового рішення. Тобто, навіть у разі, якщо апеляційна скарга подана в межах встановленого строку з дня отримання копії судового рішення, але після спливу такого строку від дня його проголошення або складення повного судового рішення, строк на апеляційне оскарження є пропущеним, але КАС України презюмує право на його поновлення. Частина ж третя передбачає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження у випадку наявності інших поважних причин пропуску, ніж ті, про які йдеться у попередній частині цієї норми. Сам по собі факт не отримання копії судового рішення стороною у справі не означає, що строк на апеляційне оскарження судового рішення не розпочався.

Питання процесуальних наслідків невиконання апелянтом передбаченого частиною другою статті 295 КАС України обов`язку із подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження також вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом. Так, зокрема, але не виключно у постановах від 30 березня 2021 року у справі № 280/5079/19, від 20 травня 2021 року у справах № 420/499/20, № 640/11518/20, від 20 грудня 2021 року у справі № 640/6212/19, від 11 квітня 2024 року у справі № 540/4229/20, Верховний Суд вказав, що частина друга статті 295 КАС України чітко встановлює момент початку відліку строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, повний текст якого був складений поза межами судового засідання, а саме - день складення повного судового рішення. Момент фактичного отримання сторонами повного тексту рішення суду першої інстанції є обставиною, що наділяє таких осіб правом на поновлення строку апеляційного оскарження такого рішення у разі звернення до апеляційного суду поза межами тридцяти днів з дня складання його повного тексту. При цьому, реалізація передбаченого частиною 2 статті 295 КАС України права на поновлення строку на звернення до суду апеляційної інстанції не можлива без подання апелянтом відповідної заяви про поновлення пропущеного строку.

Колегія суддів у цій справі в повній мірі погоджується із такими висновками і не вбачає підстав для відступу від них.

Отже, вирішуючи питання про дотримання/пропуск апелянтом строку на апеляційне оскарження суд першочергово має з`ясувати дату складення повного судового рішення, про оскарження якого подано скаргу.

Із матеріалів цієї справи слідує, що Київський окружний адміністративний суд 20 грудня 2024 року ухвалив оскаржуване у цій справі рішення в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, що скаржником не оспорюється. За правилами частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно, тридцятиденний строк на апеляційне оскарження у спірному випадку сплинув 20 січня 2025 року.

Таким чином, за правилами, встановленими частиною першою статті 295 КАС України, подання апеляційної скарги у строк з 20 грудня 2024 року по 20 січня 2025 року включно не свідчило б про пропуск строку на апеляційне оскарження та не передбачало б у такому випадку додаткового подання клопотання про поновлення пропущеного строку.

ГУ ДПС подало апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції 03 лютого 2025 року, що скаржник не заперечує. За таких обставин за правилами частини другої статті 295 КАС України апелянт мав право на поновлення строку на апеляційне оскарження у разі дотримання сукупності наступних умов: 1) подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

З матеріалів справи слідує, і це не спростовує скаржник, що окрему заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження до апеляційної скарги долучено не було, як і не заявлено про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження за змістом апеляційної скарги. За таких обставин суд апеляційної інстанції цілком правомірно постановив ухвалу від 07 лютого 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, запропонувавши апелянту подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Отримавши 08 лютого 2025 року о 01:49 копію ухвали суду від 07 лютого 2025 року, ГУ ДПС станом на 26 лютого 2025 року фактично проігнорувало вимоги ухвали апеляційного суду в частині подання означеної заяви та подало тільки клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору. Ці обставини і стали підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 299 КАС України.

Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Посилання скаржника на те, що апеляційну скаргу ним було подано з дотриманням тридцятиденного строку з дня отримання копії рішення суду першої інстанції, яке ГУ ДПС у Київській області направило за належністю і 28 січня 2025 року було отримано ГУ ДПС, суд касаційної інстанції визнає незмістовним, оскільки правила частини другої статті 295 КАС України наділяють скаржника у такому випадку правом заявити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Виявивши відповідний недолік, апеляційний суд забезпечив право відповідача на апеляційне оскарження, запропонувавши подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Проте у встановлений судом строк наданим правом ГУ ДПС не скористалося.

Поряд з цим частина друга статті 44 КАС України зобов`язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зокрема, зацікавлена у поданні апеляційної скарги особа повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

У касаційній скарзі скаржник не наводить аргументів на обґрунтування того, які саме обставини перешкодили йому скласти та подати суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження як того вимагає частина друга статті 295 КАС України разом з апеляційною скаргою. Крім того, окремої уваги заслуговує той факт, що відповідна заява не була подана скаржником і на пропозицію апеляційного суду, викладену в ухвалі від 07 лютого 2025 року. Поважних причин невиконання вимог суду скаржник не наводить, тому такий прояв його процесуальної поведінки не може бути визнаний добросовісним.

Враховуючи викладене, колегія суддів не бере до уваги викладені у касаційній скарзі аргументи, пов`язані з доведенням дати отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки такі підлягали б оцінці у випадку прояву відповідачем добросовісного ставлення до наявних прав та обов`язків і доведення означених обставин у встановлений законом процесуальний спосіб (шляхом подання заяви по поновлення строку на апеляційне оскарження та відповідних доказів) суду апеляційної інстанції.

Таким чином, сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ГУ ДПС у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Поведінка суб`єкта владних повноважень, яка виявились у неподанні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі вимог пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Доводи касаційної скарги про подання заяви про поновлення строку разом із апеляційною скаргою свого підтвердження не знайшли.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко