№ 320/41781/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 року

м. Київ

справа № 320/41781/23

адміністративне провадження № К/990/50854/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Мацедонської В. Е., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року (суддя В. А. Донець) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року (суддя-доповідач Є. О. Сорочко, судді Н. М. Єгорова, А. Ю. Коротких) у справі № 320/41781/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування наказів,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства економіки України (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати незаконним і скасувати наказ Міністерства економіки України «Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1 » від 07 квітня 2023 року № 472-К (далі - наказ № 472-К) у частині звільнення ОСОБА_1 з посади державного експерта експертної групи з питань умов праці та безпеки і здоров`я працівників директорату праці та зайнятості 20 квітня 2023 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису Міністерства без скорочення чисельності або штату державних службовців, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII);

- поновити ОСОБА_1 на посаді державного експерта експертної групи з питань умов праці та безпеки і здоров`я працівників директорату праці та зайнятості Міністерства економіки України з 20 квітня 2023 року;

- стягнути з Міністерства економіки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 квітня 2023 року до дня поновлення на роботі;

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства економіки України від 30 січня 2023 року № 734 «Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України»;

- стягнути з Міністерства економіки України на користь ОСОБА_1 100000,00 грн шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади у вигляді моральних страждань.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем порушено приписи статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), пункту 2 статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», протиправне не застосування вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги» у частині дотримання процедури надсилання попередження про припинення державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, оскільки попередження надіслано без накладання удосконаленого чи кваліфікованого електронного підпису відповідального працівника, що призвело до зміни застосунком Viber надісланої інформації, а також без надання позивачем згоди чи оформлення домовленості між працівником та роботодавцем на альтернативні способи надсилання документів для ознайомлення. Звертає увагу на невірне застосування відповідачем статті 43 Закону № 889-VIII щодо попередження позивача про можливе припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не раніше ніж через 30 календарних днів із дня попередження у зв`язку з тим, що відповідачем не було враховано обставину переведення позивача наказом від 17 січня 2020 року № 175-к до відповідача, що зобов`язувало відповідача застосувати статтю 43 Закону № 889-VIII у редакції, чинній на час переведення позивача та якою передбачався обов`язок попередити позивача про зміну істотних умов праці не пізніше як за 60 календарних днів до можливого припинення державної служби, що є порушенням статті 58 Конституції України. Наголошує на відсутності правових підстав для звільнення позивача на підставі наказу Міністерства економіки України від 30 січня 2023 року № 734 «Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України», оскільки цей наказ прийнято з порушенням вимог частини другої статті 19 Конституції України, пунктів 8, 9, 14, 26 частини другої статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», якими міністр не наділений повноваженнями вносити зміни до діючої структури відповідного міністерства.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що звільнення позивача є правомірним, відбулося відповідно до приписів чинного законодавства.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

5. На обґрунтування касаційної скарги позивач звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях дійшли помилкових висновків, що відповідач не мав правових підстав для надсилання позивачу документів за процедурою, встановленою статтею 9-1 Закону № 889-VIII. Зазначає, що листування через застосунок Viber не було особистим, а офіційним листуванням з посадовою особою роботодавця, а тому, на думку позивача, якщо повідомлення про попередження про звільнення роботодавцем надсилається засобами телекомунікаційного зв`язку, у тому числі через застосунок Viber та ще й без електронного підпису, то такий представник роботодавця повинен мати належним чином оформлені повноваження.

6. Звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не урахував висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19 щодо необхідності накладення електронного цифрового підпису на електронний примірник документа.

7. Позивач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій грунтуються на припущеннях, оскільки не надана правова оцінка його доводам, у тому числі щодо зміни вмісту надісланих через застосунок Viber файлів. З його позиції, повідомлення про звільнення не було належним чином вручено, оскільки сервіс Viber може функціонувати неналежним чином, допускаючи технічні помилки.

8. Суди попередніх інстанцій також помилково вказали, що відсутність в апараті відповідача директорату праці та зайнятості як самостійного структурного підрозділу та створення департаменту праці та зайнятості не суперечить зазначеним приписам, позаяк ними передбачено можливість утворення департаментів. При цьому утворення відповідного підрозділу віднесено до дискреційних повноважень Міністра економіки України.

9. З урахуванням наведеного вище, позивач просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у цій справі, а справу направити на новий розгляд.

Позиція інших учасників справи

10. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача зазначив, що оскаржувані рішення є такими, що ухваленні із правильним застосуванням норм матеріального права та відповідно норм процесуального права, а доводи та твердження, викладені в касаційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими.

11. З огляду на викладене представник відповідача просить відмовити у задоволені касаційної скарги позивача, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Рух касаційної скарги

12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі № 320/41781/23, а ухвалою від 15 травня 2025 року цю справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

13. Як установлено судами попередніх інстанцій, наказом Міністерства соціальної політики України від 05 березня 2019 року № 283-к «Про призначення ОСОБА_1 », на підставі протоколу від 26 грудня 2018 року № 183 засідання конкурсної комісії для відбору осіб на зайняття посад фахівців з питань реформ в апараті Міністерства соціальної політики України, ОСОБА_1 з 11 березня 2019 року призначено на посаду державного експерта експертної групи з питань охорони безпеки та гігієни праці директорату норм та стандартів гідної праці як переможця конкурсу, враховано присвоєння йому за попереднім місцем роботи 11 рангу державного службовця.

14. Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 17 січня 2020 року № 175-к ОСОБА_1 призначено на посаду державного експерта експертної групи з питань охорони, безпеки та гігієни праці директорату норм та стандартів гідної праці з 17 січня 2020 року за переведенням з Міністерства соціальної політики України (9 ранг державного службовця, стаж державної служби 10 років 07 місяців 05 днів).

15. Наказом Міністерства економіки України від 30 січня 2023 року № 734 «Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України» внесено зміни до структури апарату Міністерства, зокрема вилучено зі структури директорат праці та зайнятості.

16. Наказом Міністерства економіки України від 02 лютого 2023 року № 150 ОСОБА_1 на підставі його заяви надано відпустку з 13 лютого 2023 року по 05 березня 2023 року.

17. Наказом Міністерства економіки України «Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1 » від 07 квітня 2023 року № 472-К позивачу на підставі заяви від 23 березня 2023 року надано відпустку з 10 квітня 2023 року по 19 квітня 2023 року.

18. Цим наказом ОСОБА_1 звільнено з посади державного експерта експертної групи з питань умов праці та безпеки і здоров`я працівників директорату праці та зайнятості 20 квітня 2023 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису Міністерства без скорочення чисельності або штату державних службовців, пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

19. Підставою прийняття наказу зазначено: наказ Міністерства економіки України від 30 січня 2023 року № 734 «Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України»; «Перелік змін до штатного розпису Міністерства», затверджений 03 березня 2023 року.

20. Попередження про можливе звільнення від 21 лютого 2023 року з переліком вакантних посад надіслано позивачу через застосунок Viber.

21. При спробі відкриття позивачем вказаних файлів на екрані мобільного телефону відображалися лише чорні зображення, що унеможливило ознайомлення зі змістом переданих документів. На підтвердження зазначених обставин до позовної заяви додано фотознімки екрана мобільного пристрою позивача (три зображення), з яких убачається отримання повідомлення від абонента з ідентифікатором Nadia Olabyn, що супроводжувалося технічним повідомленням: «файл не знайдено».

22. Наказом від 07 квітня 2023 року № 472-К також передбачено виплату вихідної допомоги на підставі статті 87 Закону № 889-VIII та компенсації за 2 календарні дні щорічної відпустки за період роботи із 17 січня 2023 року по 20 квітня 2023 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

23. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

25. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

26. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звільнений з посади державного експерта експертної групи з питань умов праці та безпеки і здоров`я працівників директорату праці та зайнятості та просить поновити його на цій посаді.

27. Відповідно до частин другої, третьої статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

28. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

29. Згідно із частиною першою статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

30. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

31. Таким чином, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

32. Аналогічний висновок щодо застосування частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції від 23 лютого 2021 року) висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 травня 2023 року у справі №380/9574/21, від 12 жовтня 2023 року у справі №380/10238/21, від 02 листопада 2023 року у справі №380/9055/22 та від 31 березня 2025 року у справі № 360/48/23.

33. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивача звільнено наказом № 472-К у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису Міністерства без скорочення чисельності або штату державних службовців, пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, чинній на час складання попередження про можливе звільнення та видання оскаржуваного наказу №472-К). Підставою зазначено наказ Міністерства економіки України від 30 січня 2023 року № 734 «Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України», яким унесено зміни до структури апарату Міністерства економіки України, затвердженої наказом Міністерства економіки України від 02 вересня 2022 року № 2913 (зі змінами).

34. Унаслідок внесення змін наказом від 30 січня 2023 року № 734 до структури апарату Міністерства економіки України щодо ліквідації, зокрема директорату праці та зайнятості, посада державного експерта експертної групи з питань умов праці та безпеки і здоров`я працівників, яку обіймав позивач, скорочена.

35. Спірні відносини стосуються припинення державної служби позивача як державного службовця за ініціативою відповідача в зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису відповідача без скорочення чисельності або штату державних службовців.

36. Як убачається з матеріалів справи, не погоджуючись із правомірністю оскаржуваного наказу № 472-К, позивач просить його скасувати з підстав порушення відповідачем процедури попередження про можливе його звільнення, а також просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 30 січня 2023 року № 734 «Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України» з підстав порушення вимог щодо формування структури апарату міністерства.

37. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ, який набрав чинності 25 вересня 2019 року, доповнено Закон № 889-VІІІ статтею 9-1, яка визначає порядок доведення до відома державного службовця інформації або документів. Так, відповідно до цієї статті доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, у тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

38. На виконання статті 9-1 Закону № 889-VІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1042 затверджено «Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку» (далі - Порядок № 1042), згідно з яким факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця.

39. Законодавець визначив, що виконання такого обов`язку можливе виключно у визначених формах, серед яких особисте вручення документа, надсилання рекомендованим листом, надсилання на електронну пошту або використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку із обов`язковою фіксацією цього факту відповідним протоколом. Недотримання передбачених законом форм і порядку ознайомлення службовця є істотним процедурним порушенням, що тягне за собою правові наслідки у вигляді незаконності звільнення та поновлення порушених прав. При цьому законодавець передбачив альтернативність вибору керівником державної служби способів доведення інформації або документів до відома державного службовця: особисто, поштою, електронною поштою, використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку.

40. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 140/16991/20.

41. Як установлено судами попередніх інстанцій, наказом відповідача від 02 лютого 2023 року № 150 позивачу надано відпустку з 13 лютого 2023 року по 05 березня 2023 року.

42. 21 лютого 2023 року о 11 год 51 хв Департаментом управління персоналом Міністерства економіки складено протокол про доведення інформації та документів до відома державного службовця (попередження про можливе звільнення та перелік наявних вакантних посад).

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 30 січня 2023 року № 734 «Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України», колегія суддів зазначає таке.

43. Як установлено судами попередніх інстанцій однією з підстав для прийняття оскаржуваного наказу від 07 квітня 2023 року № 472-К зазначено наказ Міністерства економіки України від 30 січня 2023 року № 734 «Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України», яким унесено до структури апарату Міністерства економіки України зміни.

44. Частина друга статті 8 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (у редакції, чинній на час ухвалення наказу від 30 січня 2023 року № 734, далі - № 3166-VI): міністр як керівник міністерства затверджує структуру апарату міністерства і його територіальних органів (пункт 8 частини другої статті 8); апарат міністерства складається із секретаріату та самостійних структурних підрозділів. Структуру апарату міністерства затверджує міністр (частина третя статті 11).

45. Таким чином, прийняття рішень про зміну структури апарату міністерства у контексті внутрішньоорганізаційних процесів є формою реалізації дискреційних повноважень міністра. Ці дії, за умови їх відповідності вимогам нормативно-правових актів, не потребують додаткового делегування чи погодження, якщо інше прямо не передбачено законом чи актами вищої юридичної сили.

46. Так, зміна структури апарату міністерства, з огляду на її організаційний характер, перебуває у межах управлінської автономії міністра та є формою здійснення управлінської компетенції, що тягне за собою відповідні правові наслідки, в тому числі щодо кадрових рішень, пов`язаних з припиненням чи зміною посад окремих працівників.

47. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про помилковість доводів позивача про відсутність повноважень у Міністра економіки України вносити зміни до раніше затвердженої структури апарату Міністерства шляхом видання відповідного наказу.

48. Підставою протиправності наказу Міністерства економіки України від 30 січня 2023 року № 734 «Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України» позивачем зазначено його невідповідність постанові Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій».

49. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 3166-VI вимоги до формування структури апарату міністерства визначаються Кабінетом Міністрів України.

50. За змістом пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року № 179 у складі апарату міністерств утворюються (якщо інше не передбачено актами, що мають вищу юридичну силу):

директорат як самостійний структурний підрозділ, що утворюється для виконання завдань, пов`язаних із забезпеченням формування державної політики в одній або декількох сферах компетенції міністерства, координацією та моніторингом її реалізації, проведення аналізу та оцінки впливу її реалізації на заінтересовані сторони, а також інших завдань, крім тих, що пов`язані з виконанням функцій з надання адміністративних послуг, управління об`єктами державної власності або здійснення державного нагляду (контролю);

у міністерствах також утворюється секретаріат - сукупність самостійних структурних підрозділів і посад, що здійснюють організаційне, правове, фінансово-економічне, матеріально-технічне забезпечення діяльності міністерства, зокрема щодо: забезпечення функціонування документообігу, здійснення контролю за дотриманням строків виконання завдань і заходів, відповідальним за виконання яких є міністерство; управління персоналом, ведення бухгалтерського обліку і звітності; протокольного забезпечення міжнародного співробітництва; реалізації законодавства щодо доступу до публічної інформації, організації розгляду звернень громадян; забезпечення ІТ-підтримки та захисту інформації; забезпечення здійснення державних закупівель; забезпечення взаємодії із засобами масової інформації та зв`язків з громадськістю; матеріально-технічного та господарського забезпечення; взаємодії з органами державної влади; дотримання вимог щодо охорони праці та цивільного захисту;

у міністерствах можуть утворюватися департаменти, управління, відділи та сектори відповідно до вимог, установлених пунктом 1 цієї постанови для департаментів, управлінь, відділів та секторів центральних органів виконавчої влади.

51. Також цим пунктом Постанови Уряду визначено, що перелік структурних підрозділів, які можуть утворюватися у складі апарату міністерства, встановлюється міністром з урахуванням граничної чисельності працівників апарату, складності та обсягу покладених на орган завдань.

52. Відсутність в апараті Міністерства економіки України директорату праці та зайнятості як самостійного структурного підрозділу та створення департаменту праці та зайнятості не суперечить зазначеним приписам, позаяк ними передбачено можливість утворення департаментів. При цьому утворення відповідного підрозділу віднесено до дискреційних повноважень Міністра економіки України.

53. Колегія суддів погоджується із висновками суді попередніх інстанцій, щодо помилковості доводів позивача про протиправність його звільнення через невідповідність наказу Міністерства економіки України від 30 січня 2023 року № 734 «Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України» постанові Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій».

54. Ураховуючи дискреційність повноважень Міністра економіки України визначати структуру апарату Міністерства та її склад (утворення, ліквідація, перейменування відповідних підрозділів, визначення їх чисельності з урахуванням граничної чисельності, тощо), необґрунтованими є доводи позивача, як підстава протиправності оскаржуваного наказу від 07 квітня 2023 року № 472-К, відсутність мотивів у наказі Міністерства економіки України від 30 січня 2023 року № 734 щодо доцільності, необхідності змінювати структуру апарату Міністерства.

55. Суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу щодо неефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права в спорі про поновлення на публічній службі шляхом оскарження наказу від 30 січня 2023 року № 734 щодо внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України, оскільки скасування цього наказу не призведе до відновлення прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

56. У постановах від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц та від 22 січня 2020 року у справі № 451/706/18 Верховний Суд, зазначив, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складником права на управління діяльністю підприємством чи установою. Правом працівника залишається оспорювати власне правомірність його звільнення.

57. Така ж правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 640/7652/19 та від 10 березня 2020 року у справі № 822/364/17.

58. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що формування структури міністерства є складовою права на управління діяльністю відповідним центральним органом виконавчої влади, правом працівника залишається оспорювати саме правомірність прийняття рішення про його звільнення.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 07 квітня 2023 року № 472-К «Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1 », поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та шкоди колегія суддів зазначає таке.

59. Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач під час перебування у відпустці 21 лютого 2023 року отримав через застосунок Viber повідомлення з трьома вкладеними файлами. При спробі відкриття вказаних файлів на екрані мобільного телефону відображалися лише чорні зображення, що унеможливило ознайомлення зі змістом переданих документів. На підтвердження зазначених обставин до позовної заяви додано фотознімки екрана мобільного пристрою позивача (три зображення), з яких вбачається отримання повідомлення від абонента з ідентифікатором від Nadia Olabyn, що супроводжувалося технічним повідомленням: «файл не знайдено». За припущеннями позивача, це могли бути файли, які містили документ про попередження щодо можливого звільнення.

60. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині, що стосується скасування наказу Міністерства економіки України від 07.04.2023 №472-К, суди попередніх інстанцій виходили з припущення про належне повідомлення позивача про можливе припинення державної служби, яке мало місце 21 лютого 2023 року. Такий висновок було зроблено, зокрема, з огляду на те, що попередження про можливе звільнення та перелік вакантних посад були надіслані на застосунок Viber номеру мобільного телефону, яким позивач користувався, що свідчить про його обізнаність щодо можливого звільнення.

61. У підтвердження факту направлення зазначеної інформації суди покликалися на протокол про доведення інформації та документів до відома державного службовця, показання свідка ОСОБА_2 (головний спеціаліст відділу забезпечення проходження державної служби департаменту управління персоналом Міністерства економіки України), яка повідомила, що 21 лютого 2023 року, з власного мобільного телефону, за допомогою застосунку Viber, надіслала позивачу, якому була відома особа відправника, односторінкове попередження про можливе звільнення та двосторінковий список наявних вакантних посад.

62. Судами також було проведено огляд мобільного пристрою свідка, під час якого встановлено факт надсилання вказаних документів з її пристрою у часовому проміжку між 11 год 51 хв та 11 год 52 хв 21 лютого 2023 року.

63. При цьому поза належною увагою суддів залишились доводи позивача про отримання ним від ОСОБА_2 через застосунок Viber повідомлення з трьома вкладеними файлами, при спробі відкриття яких на екрані мобільного телефону відображалися лише чорні зображення, в зв`язку з чим не зміг ознайомитись з їх вмістом.

64. Як уже зазначалося, статтею 9-1 Закону № 889-VІІІ передбачений порядок доведення до відома державного службовця інформації або документів.

65. Доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 9-1 Закону № 889-VІІІ).

66. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними (частина друга статті 9-1 Закону № 889-VІІІ).

67. Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів (частина третя статті 9-1 Закону № 889-VІІІ).

68. Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення (частина четверта статті 9-1 Закону № 889-VІІІ).

69. Порядок № 1042 визначає процедуру фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку відповідно до вимог Закону № 889-VІІІ. Інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі.

70. Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця (далі - протокол).

71. Протокол складається в довільній формі працівником державного органу, визначеним суб`єктом призначення або керівником державної служби, та повинен містити: 1) дату, час та місце складення протоколу; 2) підставу надіслання інформації або документів державному службовцю з посиланням на відповідну норму Закону; 3) дату, час та вид засобу телекомунікаційного зв`язку, за допомогою якого надіслано інформацію або документи державному службовцю; 4) контактні дані державного службовця, за якими надіслано інформацію або документи з використанням засобу телекомунікаційного зв`язку (номер телефону, адресу електронної пошти тощо); 5) короткий зміст інформації або документів, які надіслані державному службовцю; 6) найменування посади, прізвище та власне ім`я державного службовця, якому надіслано інформацію або документи; 7) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я працівника державного органу, який надіслав інформацію або документи державному службовцю; 8) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я уповноваженого працівника державного органу, який склав протокол; 9) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я керівника служби управління персоналом; 10) додатки до протоколу, що підтверджують факт надіслання інформації або документів (копію знімку екрану засобу телекомунікаційного зв`язку тощо).

72. Протокол складається в одному примірнику та зберігається у службі управління персоналом.

73. Державний службовець, якому доведено інформацію або документи до відома, має право отримати завірену в установленому порядку копію відповідного протоколу.

74. Як уже зазначалося, перебуваючи у відпустці, позивач 21 лютого 2023 року отримав через застосунок Viber повідомлення від користувача Nadia Olabyn, до якого було прикріплено три файли, однак усі вони відображалися з позначкою «файл не знайдено».

75. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем формально дотримано порядок доведення до відома держаного службовця інформації або документів, яка передбачена вимогами статті 9-1 Закону № 889-VІІІ та Порядком № 1042, проте у спірних правовідносинах, через обраний відповідачем спосіб доведення до відома позивача документів (попередження про можливе звільнення та списку з наявними вакантними посадами) виникла обставина яка підлягає доведенню (встановленню), зокрема чи дійсно позивач отримав на застосунок Viber повідомлення з нечитабельними файлами з позначкою «файл не знайдено», про що він зазначав в обґрунтуванні позовної заяви.

76. Хоча відповідач формально виконав процедуру відправлення документів, але не забезпечив реальної можливості для ознайомлення з ними через технічні проблеми, які виникли не з вини державного службовця, хоча міг це зробити коли позивач звертався із заявою від 23 березня 2023 року про надання йому можливості ознайомитись із попередженням про можливе звільнення та списком наявних вакантних посад, але йому відмовлено з посиланням на направлення такої інформації на Viber 21 лютого 2023 року.

77. Колегія суддів звертає увагу, що у випадку, коли суб`єкт владних повноважень не надав доказів належного ознайомлення позивача з наказом про попередження про можливе звільнення відповідно до вимог законодавства, висновок суду про відмову в задоволенні позову виключно на підставі припущеннях про обізнаність позивача з відповідним попередженням, є юридично необґрунтованим і суперечить імперативним приписам закону.

78. Ймовірний дефект змісту повідомлення від 21 лютого 2023 року виключає можливість розцінювати викладену в ньому інформацію (документи) як попередження про можливе звільнення, означає, що таку інформацію до відома адресата із цим повідомленням доведено не було.

79. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 320/13326/23.

80. Таким чином, надсилання файлів, які є пошкодженими, порожніми або технічно недоступними, не відповідає меті, визначеній статтею 9-1 Закону № 889-VІІІ та Порядком № 1042, а сумніви щодо належності повідомлення трактуються виключно на користь працівника.

81. Необхідно зазначити також про те, що у Viber наявні функції, завдяки яким можливо дізнатися, чи прочитано адресатом направлене йому повідомлення, зокрема із вмістом направлених файлів. Для цього Viber використовує відповідні індикатори, які допомагають зрозуміти статус відправленого повідомлення, а також цілісність направлених файлів.

82. Судами попередніх інстанції не досліджено, який статус індикаторів Viber зафіксовано. Без цього неможливо з`ясувати, чи файл відкривався. Фактично судами не надано оцінку доказам позивача, які надані до позовної заяви, з яких убачається, що файли направленні відповідачем не знайдені у застосунку Viber позивача.

83. Отже, для повного та належного з`ясування фактичних обставин справи суд повинен дослідити (в разі необхідності витребувати) додаткові фактичні дані на підтвердження (спростування) суджень відповідача про належне ознайомлення позивача з попередженням про можливе звільнення (скріншоти повідомлень з відповідною індикацією, огляд застосуну Viber на телефоні позивача тощо).

84. Без дослідження вказаних вище обставин не можна вважати, що відповідачем належним чином виконано вимоги статті 9-1 Закону № 889-VІІІ та Порядку № 1042 щодо доведення до відома державного службовця інформації або документів.

85. Судами встановлено, що позивач звертався до відповідача з проханням надати йому для ознайомлення документ про попередження щодо можливого припинення державної служби, а також перелік наявних вакантних посад, однак отримав відмову в наданні таких документів.

86. Суди попередніх інстанцій, визнавши відмову у наданні запитуваних документів необґрунтованою, водночас дійшли суперечливого висновку про те, що така відмова нібито не вплинула на можливість позивача реалізувати передбачене частиною третьою статті 87 Закону № 889-VІІІ право на подання заяви про переведення на іншу вакантну посаду в органі державної влади з метою продовження проходження державної служби.

87. Водночас у випадках, коли реалізація суб`єктивного права особи залежить від доступу до певної юридично значущої інформації, недоведення цієї інформації до відома особи в належний спосіб може бути підставою для визнання обмеження такого права неправомірним. Отже, з огляду на встановлену відмову відповідача у наданні документів для ознайомлення та не спростування тверджень позивача про неможливість ознайомлення з надісланими на застосунок Viber документами, є підстави вважати, що позивач був об`єктивно позбавлений можливості належно ознайомитися зі змістом попередження про можливе звільнення та зробити усвідомлений вибір щодо подальшого проходження державної служби, у тому числі - шляхом подання заяви про переведення на іншу вакантну посаду.

88. Колегія суддів звертає увагу, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що поведінка позивача нібито свідчила про його обізнаність щодо наявності попередження про можливе звільнення, не можуть розцінюватися як підтвердження належного виконання роботодавцем обов`язку щодо офіційного доведення змісту відповідного документа до відома державного службовця. Сам по собі факт можливої поінформованості особи, яка перебуває на державній службі, про можливе звільнення з неофіційних або непрямих джерел (зокрема, з розмов з колегами, повідомлень у соціальних мережах чи зі ЗМІ) не є юридично релевантною обставиною, яка може замінити вимоги чинного законодавства щодо документального та підтвердженого ознайомлення із повідомленням про можливе звільнення.

89. Альтернативне тлумачення відповідного положення, за якого формальна наявність знань у позивача про наявність попередження про можливе звільнення підміняє сам факт ознайомлення з таким у спосіб, передбачений законом, є неприпустимим, оскільки призводить до підміни процесуальних гарантій формальними припущеннями. Такий підхід суперечить принципам правової визначеності та передбачуваності, порушує права державного службовця на належну процедуру.

90. Ненадання державному службовцю на його прохання можливості особисто ознайомитися з таким повідомленням у письмовій формі, відповідно до вимог частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ, з обов`язковою пропозицією вакантної посади, позбавляє його дієвого механізму реалізації правового статусу і порушує принцип правової визначеності.

91. У випадку, що є предметом судового дослідження правова оцінка обставин справи судами попередніх інстанцій видається недостатньо повною, з огляду на вимоги частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ, згідно з якою попередження про можливе звільнення державного службовця має здійснюватися у письмовій формі та в установленому порядку, з обов`язковим підтвердженням факту ознайомлення.

92. Правовим наслідком неналежного доведення інформації про можливе звільнення до відома позивача є сумнів у дотриманні вимог щодо процедури припинення державної служби. Зокрема, у разі визнання судом факту відсутності належного повідомлення у спосіб, що забезпечує юридичну силу документа, можуть бути підстави для висновку про порушення строку попередження про звільнення, що передусім тягне порушення приписів Закону № 889-VІІІ.

93. Таким чином, наведені судами обставини без належного їх дослідження не можуть бути беззастережно прийняті як безумовне підтвердження факту повідомлення позивача про можливе звільнення відповідно до вимог чинного законодавства.

94. У той же час колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на постанови Верховного Суду у справах № 904/2882/18, № 922/1151/18 та № 910/1162/19 є необґрунтованими. Зазначені судові рішення ухвалені в межах розгляду спорів, що виникли виключно з господарських правовідносин між суб`єктами підприємницької діяльності. У зв`язку з цим, наведена правозастосовна практика не є релевантною до спірних правовідносин, які виникли у сфері публічної служби та регулюються нормами адміністративного права. Відтак, наведені постанови Верховного Суду не підлягають застосуванню при вирішенні даного адміністративного спору.

95. Водночас суд касаційної інстанції, згідно з положеннями статті 341 КАС України, обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях.

96. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

97. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

98. Ураховуючи, що для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити фактичні дані та встановити обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду цієї справи в частині вирішення позовних вимог щодо: визнання незаконним і скасувати наказ № 472-К у частині звільнення позивача з посади державного експерта експертної групи з питань умов праці та безпеки і здоров`я працівників директорату праці та зайнятості 20 квітня 2023 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису Міністерства без скорочення чисельності або штату державних службовців, пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII; поновлення ОСОБА_1 на посаді державного експерта експертної групи з питань умов праці та безпеки і здоров`я працівників директорату праці та зайнятості Міністерства економіки України з 20 квітня 2023 року; стягнення з Міністерства економіки України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 квітня 2023 року до дня поновлення на роботі та стягнення з Міністерства економіки України на користь позивача 100000,00 грн шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади у вигляді моральних страждань.

99. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).

100. Питання, які можуть вплинути на результат розгляду цієї справи, колегією суддів розглянуті та надано їм оцінку.

101. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у вказаній частині - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

102. Під час нового розгляду справи суду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін, врахувати, що належним чином доведена інформація до державного службовця вважається тоді, коли дотриманий порядок доведення такої інформації або документів, який передбачено статтею 9-1 Закону № 889-VІІІ та Порядком № 1042 та, залежно від установленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.

103. В іншій частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства економіки України від 30 січня 2023 року № 734 «Про внесення змін до структури апарату Міністерства економіки України» рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року залишається без змін.

104. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства економіки України про визнання незаконним і скасування наказу Міністерства економіки України «Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1 » від 07 квітня 2023 року № 472-К у частині звільнення ОСОБА_1 з посади державного експерта експертної групи з питань умов праці та безпеки і здоров`я працівників директорату праці та зайнятості 20 квітня 2023 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису Міністерства без скорочення чисельності або штату державних службовців, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», поновлення ОСОБА_1 на посаді державного експерта експертної групи з питань умов праці та безпеки і здоров`я працівників директорату праці та зайнятості Міністерства економіки України з 20 квітня 2023 року, стягнення з Міністерства економіки України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 квітня 2023 року до дня поновлення на роботі, стягнення з Міністерства економіки України на користь ОСОБА_1 100000,00 грн шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади у вигляді моральних страждань, а справу № 320/41781/23 у цій частині направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

3. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Н. М. Мартинюк

В. Е. Мацедонська