ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 320/4370/21
адміністративне провадження № К/9901/48653/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справу № 320/4370/21
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на посаді, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021, постановлені у складі: судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, ДФС), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС) з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати наказ ДФС від 01.03.2021 №231-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ ДФС України від 25.03.2021 №426-о «Про внесення змін до наказу ДФС від 01.03.2021 №231-о»;
- стягнути з ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2021 по день ухвалення рішення суду включно;
- поновити ОСОБА_1 на роботі в ДПС на посаді заступника начальника відділу адміністрування ПДВ, а у разі неможливості поновлення на такій посаді - на іншій рівнозначній посаді державної служби в ДПС;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в ДПС та в частині стягнення з ДФС на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що припинення державної служби з ініціативи суб`єкта призначення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» можливе у разі скорочення чисельності або штату працівників. Позивачка доводила, що в спірних правовідносинах скорочення її посади не відбулося.
3. Позивачка також зазначала, що в порядку, передбаченому частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу», відповідачі не запропонували їй іншої рівнозначної посади, хоча такі посади у штаті відповідачів були.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 05.06.2019 проходила державну службу на посаді заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування податків та контрольної роботи Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС.
5. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 № 846 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України») ДФС реорганізовано шляхом поділу на новоутворені ДПС та Державну митну службу України.
6. Наказами ДФС від 21.12.2019 №791 «Про введення в дію Структури Державної фіскальної служби України» та від 28.12.2019 № 168-ф «Про введення в дію Штатного розпису на 2019 рік Державної фіскальної служби України» введено в дію Структуру та Штатний розпис ДФС, якими, на відміну від попереднього Штатного розпису на 2019 рік від 26.02.2019, не передбачено структурного підрозділу, що здійснює функції з адміністрування ПДВ.
7. Водночас наказами ДПС від 31.05.2019 № 2 «Про введення в дію Структури апарату Державної податкової служби України та затвердження Організаційної структури та Переліку індексів підрозділів апарату ДПС» та від 18.06.2019 № 1-ф «Про введення в дію Штатного розпису на 2019 рік Державної податкової служби України» введено в дію відповідні Структуру та Штатний розпис, якими передбачено утворення відділу адміністрування ПДВ в складі Управління адміністрування непрямих податків та контрольної роботи Департаменту адміністрування податків ДПС.
8. 17 березня 2020 року ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців.
9. Попередження про наступне вивільнення позивачки не містило пропозиції обійняти іншу рівнозначну чи нижчу посаду державної служби в ДФС або ДПС.
10. Наказом ДФС від 01.03.2021 № 231-о «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з 01.03.2021 з посади заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування податків та контрольної роботи Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС у зв`язку із скороченням чисельності, штату державних службовців та реорганізацією ДФС.
11. Наказом ДФС від 25.03.2021 № 426-о «Про внесення змін до наказу ДФС від 01 березня 2021 р. № 231-о» до наказу Державної фіскальної служби України від 01.03.2021 № 231-о «Про звільнення ОСОБА_1 » внесено зміни: у пункті 1 слова та цифри « 01 березня 2021 року» замінено словами та цифрами «22 березня 2021 року» (підстава: листок непрацездатності серія АДЯ № 062771, виданий 01 березня 2021 року Комунальним некомерційним підприємством Броварської міської ради «Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» амбулаторія загальної практики №2).
12. Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
13. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 позов задоволено:
- визнано протиправним і скасовано наказ ДФС від 01.03.2021 № 231-о «Про звільнення ОСОБА_1 » і наказ ДФС від 25.03.2021 № 426-о «Про внесення змін до наказу ДФС від 01 березня 2021 р. № 231-о№;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування ПДВ Департаменту управління ризиками ДПС з 23.03.2021;
- стягнуто з ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2021 по 24.09.2021 у розмірі 63 672,32 грн, з відрахуванням обов`язкових податків і зборів;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування ПДВ Департаменту управління ризиками ДПС з 23.03.2021;
- звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 9 700,00 грн, з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.
14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку припинення державної служби у зв`язку з реорганізацією, скороченням посади державної служби суб`єкт призначення або керівник державної служби одночасно з попередженням про звільнення зобов`язаний запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
15. Суд першої інстанції встановив, що в ДПС, яка була утворена внаслідок реорганізації ДФС, було створено відділ адміністрування ПДВ в складі Управління адміністрування непрямих податків та контрольної роботи Департаменту адміністрування податків, а штатний розпис ДПС передбачав посаду заступника начальника вказаного відділу.
16. Таким чином, суд першої інстанції вважав, що посада позивачки не була скорочена, проте її не було запропоновано позивачці в межах процедури вивільнення у зв`язку з реорганізацією ДФС.
17. Вирішуючи вимоги позивачки щодо поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що для ефективного захисту прав позивачки, порушених незаконним звільненням, її необхідно поновити там, де збереглося її попереднє місце роботи.
18. Суд першої інстанції вважав, що в спірних правовідносинах таким місцем роботи є посада заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування ПДВ Департаменту управління ризиками ДПС.
19. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2022 стягнуто з Державної фіскальної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 46 400,00 грн.
20. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 скасовано в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування ПДВ Департаменту управління ризиками ДПС з 23.03.2021 та щодо звернення в цій частині рішення суду до негайного виконання.
21. Ухвалено в скасованій частині нове рішення, яким позов задоволено частково:
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування податків та контрольної роботи Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС з 23.03.2021;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування податків та контрольної роботи Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС з 23.03.2021;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог [щодо поновлення в ДПС] відмовлено.
22. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 залишено без змін.
23. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що звільнення позивачки було незаконним, адже всупереч вимог частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» позивачці після попередження про наступне вивільнення не було запропоновано рівнозначної, а у випадку відсутності - нижчої посади.
24. Водночас суд апеляційної інстанції вважав помилковими висновки суду першої інстанції щодо необхідності поновлення позивачки на аналогічній посаді в ДПС.
25. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України суд, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
26. За висновками суду апеляційної інстанції попередньою роботою для цілей застосування частини першої статті 235 КЗпП України у спірних правовідносинах є посада, з якої її було звільнено - заступник начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування податків та контрольної роботи Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС.
27. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви позивачки про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з ДПС витрат на професійну правничу допомогу.
28. Відмовляючи в розподілі судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в частині вимог до ДПС було скасовано, водночас статтею 139 КАС України не передбачено стягнення на користь позивача судових витрат з відповідача у випадку відмови у задоволенні позовних вимог до нього.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
29. У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просить скасувати його постанову від 01.12.2021 і залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також скасувати його ухвалу від 15.12.2021 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ДФС на користь позивачки судові витрати, пов`язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 10 000,00 грн.
30. За доводами позивачки, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд апеляційної інстанції застосував частину першу статті 235 КЗпП України без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20.01.2021 у справі № 640/18679/18, від 28.09.2021 у справі № 825/3682/14, від 05.09.2019 справі №806/446/16 та від 22.01.2021 №2а-15057/09/2670.
31. Позивачка зазначає, що в пункті 73 постанови від 20.01.2021 у справі №640/18679/18, Верховний Суд виклав правову позицію, відповідно до якої поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи.
32. В пункті 84 постанови від 28.09.2021 у справі № 825/3682/14 Верховний Суд зазначив, що, виходячи із специфіки цієї категорії публічно-правових спорів, поняття «попередня робота» слід трактувати дещо ширше, зокрема, як обсяг і перелік функціональних завдань та обов`язків працівника, його повноважень та відповідальності за відповідною посадою. Водночас у постановах від 05.09.2019 у справі № 806/446/16 та від 22.01.20201 у справі № 2а-15057/09/2670 Верховний Суд зробив висновок, що встановлена законодавством можливість ліквідації чи реорганізації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується (реорганізується), не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
33. З урахуванням викладеного, позивачка доводить, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що поновлення державного службовця на роботі має полягати в тому, щоб надати йому можливість виконувати такі самі повноваження з виконання функцій держави та обов`язки, які він виконувала до звільнення з роботи.
34. Позивачка також зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 821/358/16, від 22.07.2021 у справі № 826/18679/15, від 03.06.2020 № 817/3431/14, від 26.05.2021 у справі №260/261/20, та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
35. На думку позивачки, такі висновки суперечать висновкам Верховного Суду у справах № 640/18679/18, № 825/3682/14, № 806/446/16 і № 2а-15057/09/2670. При цьому, висновки у справах №821/358/16, №826/18679/15, №817/3431/14, №260/261/20 не забезпечують ефективного захисту прав осіб на участь у практичному виконанні завдань і функцій держави (проходженні державної служби).
36. Щодо ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021 позивачка зазначила, що постановою суду апеляційної інстанції в цій справі були задоволені її вимоги щодо поновлення на роботі, а тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для відмови в розподілі судових витрат.
37. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішень немає.
38. Касаційна скарга надійшла до Суду 31 грудня 2021 року. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скарги було передані на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.
39. Ухвалою Суду від 03.02.2022 відкрито касаційне провадження за цією скаргою.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
41. Згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
42. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
43. Частиною першою статті 235 КЗпП України від 10 грудня 1971 року №322-VIII передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
44. Згідно зі статтею 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".
VI. Позиція Верховного Суду
45. Спір у цій справі виник з відносин публічної служби, а касаційна скарга стосується питання застосування частини першої статті 235 КЗпП України до правовідносин з поновлення на роботі державних службовців у випадку, коли орган, у якому проходив службу публічний службовець, на момент вирішення справи перебуває в стані припинення та/або посада, яку обіймав державний службовець, скорочена.
46. Застосування судами попередніх інстанцій статті 87 Закону № 889-VIII, Порядку №100 не є підставою касаційної скарги, а тому рішення судів попередніх інстанцій в частині, що стосується наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не переглядаються.
47. Суд зазначає, що у Верховний Суд сформував сталу судову практику щодо застосування частини першої статті 235 КЗпП України у вказаних правовідносинах.
48. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/12916/15, від 06.03.2019 у справі №824/424/16-а, від 13.03.2019 у справі №826/751/16, від 27.06.2019 у справі №826/5732/16, від 26.07.2019 у справі №826/8797/15, від 09.10.2019 у справі №П/811/1672/15, від 12.09.2019 у справі №821/3736/15-а, від 22.10.2019 у справі №816/584/17, від 07.07.2020 у справі №811/952/15, від 05.01.2023 у справі №140/9068/21, від 13.04.2023 у справі №540/3994/20 викладено правову позицію, відповідно до якої, у разі незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на попередній роботі, тобто на посаді, з якої його було незаконно звільнено, крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації.
49. У постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 826/8332/17, від 31.05.2021 у справі №0840/3202/18 та від 27.04.2021 у справі №826/8332/17 Суд зазначив, що, ураховуючи приписи частини 1 статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулося незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Отже, звільненого без законної підстави працівника має бути поновлено на попередній роботі, а не на іншій рівнозначній посаді, як того бажає позивач.
50. У постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 819/691/17, від 20.01.2021 справа №640/18679/18, від 10.02.2022 у справі №803/172/16, від 08.11.2022 у справі №826/18588/14, від 13.04.2023 у справі №540/3994/20 зазначено, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а отож, встановивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
51. У постановах Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №340/3604/20, від 10.11.2022 у справі №640/23627/19, від 31.01.2023 у справі №160/7620/20 зазначено, що поновлення позивача на посаді, яку він не обіймав до звільнення, суперечить єдиному можливому способу захисту його порушеного права, який закріплений у частині першій статті 235 КЗпП України та спрямований на повернення сторін трудового спору (працівника і роботодавця) у положення, яке існувало на день звільнення. Крім того, такий спосіб захисту порушеного права позивача може викликати новий спір з приводу визначення «рівнозначної» посади та відповідного структурного підрозділу, де така посада передбачена.
52. Суд також зазначає, що Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду розглядав подібну справу №817/3431/14, у якій посадова особа Міндоходів оскаржувала своє звільненні з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».
53. У пунктах 145-146 постанови Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №817/3431/14 зазначено, що «Скасування наказу про звільнення позивача у силу вимог частини першої статті 235 КЗпП України є підставою для його поновлення на попередній роботі, а саме на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області з 30 жовтня 2014 року. Поновлення на посаді, яку позивач обіймав до звільнення є достатнім ефективним засобом захисту порушеного права позивача, оскільки охоплює його поновлення на службі у податковій міліції».
54. Суд не знаходить підстав для відступу від указаних правових висновків у справі, що розглядається, у зв`язку з чим уважає, що публічного службовця не може бути поновлено на посаді, на яку його не було переведено в установленому законом порядку.
55. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 640/18679/18, на яку посилається позивачка у касаційній скарзі, як на приклад неправильного застосування судом апеляційної інстанції частини першої статті 235 КЗпП України.
56. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що в спірних правовідносинах позивачка підлягає поновленню на посаді заступника начальника відділу адміністрування ПДВ Управління адміністрування податків та контрольної роботи Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС з 23.03.2021.
57. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
58. Переглянувши постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 у межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
59. Щодо ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021, якою було відмовлено в ухваленні додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, Суд зазначає таке.
60. Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
61. Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
62. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається із, зокрема, резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
63. Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
64. Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
65. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
66. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
67. У цій справі суд апеляційної інстанції скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 в частині, що стосувалося поновлення на посаді, та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково, поновивши позивачку на роботі, проте на іншій посаді в іншому органі.
68. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зобов`язаний був вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.
69. Та обставина, що в заяві про ухвалення додаткового судового рішення судові витрати позивачка просила стягнути з ДПС, у задоволенні вимог до якої було відмовлено, обов`язку суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат не змінює.
70. Виходячи зі змісту вказаних процесуальних норм, саме суд апеляційної інстанції, ухваливши в частині позовних вимог нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, мав визначити частку судових витрат кожної із сторін пропорційної до розміру задоволених вимог та здійснити їхній розподіл.
71. З урахуванням викладеного ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021 була постановлена з порушенням вимог процесуального права, що є підставою для її скасування.
72. У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №640/33886/21 зазначено, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
73. Водночас, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
74. Внаслідок неправильного висновку суду апеляційної інстанції про відсутність в цій справі підстав для розподілу судового збору, суд апеляційної інстанції не встановлював розміру гонорару адвоката, відшкодувати який просила позивачка, а також не досліджував доказів, якими підтверджується обсяг і зміст наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, здійснених ним витрат, а також не оцінював заперечень відповідачів, що стосуються співмірності вказаних витрат, відповідно до правил, встановлених частиною п`ятою статті 134 КАС України.
75. Суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.
76. Частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
77. Ураховуючи, що для розподілу судових витрат, понесених позивачкою в суді апеляційної інстанції, необхідно додатково дослідити докази та встановити додаткові обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021 та направлення справи в частині, що стосується судових витрат, на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
78. Керуючись статтями 3 238 341 344 349 350 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
79. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
80. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року залишити без змін.
81. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року скасувати.
82. Справу №320/4370/21 в частині вирішення питання розподілу судових витрат направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
83. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: В.Е. Мацедонська
С.А. Уханенко