ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 320/45812/23
адміністративне провадження № К/990/2590/25
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 320/45812/23
за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кузьминецька будівельна кераміка» про визнання протиправним та скасування державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, протоколу ДКЗ України, а також спеціального дозволу на користування надрами, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року (суд у складі головуючого судді Кочанова П.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року (колегія суддів у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Епель О.В., Файдюка В.В.) у справі № 320/45812/23
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року, заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кузьминецька будівельна кераміка» в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, здійснену Державною службою геології та надр України ТОВ «Кузьминецька будівельна кераміка» за формою 3-гр із присвоєнням державного реєстраційного номера об`єкта РДГВН У-18-388/1;
- визнати протиправним та скасувати протокол № 4645 від 22 грудня 2018 року засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин;
- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами № 6374, виданий 25 вересня 2019 року ТОВ «Кузьминецька будівельна кераміка» з метою видобування суглинків та глин, придатних для виробництва цегли керамічної рядової повнотілої та порожнистої марок 75-150.
Свої позовні вимоги прокурор обгрунтовує тим, що ТОВ «Кузьминецька будівельна кераміка» на час звернення до Держгеонадр та Державної комісії України по запасах корисних копалин не мало чинного спеціального дозволу на користування надрами, який би давав право проводити геологічне вивчення ділянки №1 Кузьминецького родовища у Кагарлицькому районі, та не могло подавати заяву про державну реєстрацію робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, та бути виконавцем таких робіт. Держгеонадра за відсутності законних підстав не мали права приймати рішення про надання ТОВ «Кузьминецька будівельна кераміка» спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону та надавати відповідний дозвіл.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року адміністративний позов залишено без розгляду, відповідно до частин третьої, четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року без змін.
Постановляючи оскаржувані рішення суди дійшли висновку про відсутність доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки прокурор мав доступ до інформації щодо надання спеціального дозволу на користування надрами ще у 2019 році. Протоколи ДКЗ перебували у вільному доступі до введення воєнного стану в Україні.
На обгрунтування оскаржуваних рішень зазначено, що посилання на встановлення прокурором у червні 2023 року незаконності розпорядчих актів та дозвільних документів не може вважатися поважною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказане не припиняє (не перериває) встановлених законодавством строків, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду.
Заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду не містить жодних обгрунтувань, які б вказували на наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру про неможливість прокурора отримати відомості, на підставі яких мало б бути подано позовну заяву раніше, у визначені законом терміни.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання вчиняти дії з метою їх відновлення не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, перший заступник керівника Київської обласної прокуратури направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі прокурор зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму права без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 09 грудня 2024 року у справі № 420/14551/23, від 05 липня 2023 року у справі № 380/15396/22, від 26 січня 2023 року у справі № 240/3379/19, від 23 квітня 2020 року у справі № 813/3756/17, від 01 червня 2022 року у справі № 460/100/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16.
Скаржник зазначає, що ні факт наявності оскаржуваної державної реєстрації робіт за формою 3-гр № У-18-388/1, які планує провести ТОВ «Кузьминецька будівельна кераміка» та наявність протоколу Держгеонадр, ні факт наявності спеціального дозволу на користування надрами не свідчили про їх протиправність та не надавали підстав для їх скасування у судовому порядку.
Прокурор вважає, що посилання судів на те, що оскаржувані протокол, наказ та дозвіл оприлюднювались на офіційних сайтах та в реєстрах суб`єктів владних повноважень, не є доказом обізнаності прокурора про їх наявність.
На обґрунтування касаційної скарги прокурор наголошує, що підстави для звернення з даним позовом до суду виникли після надходження до прокуратури листа Держгеонадра від 12 червня 2023 року № 3205/03-4/2-23, яким підтверджено чинність наданого ТОВ «Кузьминецька будівельна кераміка» спеціального дозволу на користування надрами від 25 вересня 2019 року № 6374 та надано документи, на підставі яких надано цей дозвіл. Тобто, лише після отримання усіх документів, на підставі яких видано дозвіл, їх вивчення в сукупності, з`явились підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді у виключних випадках, яких до 12 червня 2023 року встановлено не було.
Видача спеціального дозволу поза процедурою аукціону суперечить вимогам законодавства та порушує інтереси держави. Звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішення суспільно значимого питання законності передачі у користування надр, яке проведено з порушенням вимог чинного законодавства.
Прокурор наголошує, що позов було пред`явлено з метою запобігання отримання третьою особою протиправним шляхом спеціального дозволу на позааукціонних умовах, із створенням державними органами (Держгеонадра України та ДКЗ України) окремій юридичній особі сприятливих умов такого отримання, що беззаперечно порушує принцип рівності всіх суб`єктів правовідносин перед Законом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2025 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скарго.
Держгеонадра та ТОВ «Кузьминецька будівельна кераміка» подали відзиви на касаційну скаргу, у яких просили залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Верховний Суд ухвалою від 08 квітня 2025 року призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 09 квітня 2025 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Строк звернення до адміністративного суду - це тривалість часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому тримісячний строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень розраховується з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.
Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 05 липня 2023 року у справі № 380/15396/22 та від 13 листопада 2024 року у справі 560/22224/23.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2021 року по справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Державною службою геології та надр України 29 листопада 2018 року здійснено державну реєстрацію робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, які планує провести ТОВ «Кузьминецька будівельна кераміка» за формою 3-гр із присвоєнням державного реєстраційного номера об`єкта РДГВН У-18-388/1.
Cпірні в цій справі протокол засідання колегії ДКЗ № 4645, наказ №233 та спеціальний дозвіл на користування надрами № 6374 були прийняті 22 грудня 2018 року, 22 липня 2019 року та 25 вересня 2019 року, відповідно.
Прокурор у касаційній скарзі вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 121-123 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки не взяли до уваги, що перед зверненням до суду в інтересах держави прокурору необхідно дотриматися встановленої процедури щодо підтвердження наявності в нього підстав для представництва інтересів держави в суді, а тому тримісячний строк звернення прокурора до суду має відраховуватися з моменту виникнення та підтвердження наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.
Підставу звернення до суду прокурор пов`язує з виявленням порушення вимог природоохоронного законодавства під час реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних з геологічним вивченням надр, розгляду розроблених за їх результатами матеріалів геолого-економічної оцінки запасів цегельної сировини, обгрунтування виділення ділянки №1 Кузьминецького родовища у Кагарлицькому районі, та видачі на їх підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Скаржник наполягає, що про наявність таких порушень йому стало відомо у червні 2023 року після допиту свідка та отримання листа Держгеонадра від 12 червня 2023 року № 3205/03-4-/2-23, наданого на запит обласної прокуратури. Лист містить інформацію про відсутність у ТОВ «Кузьминецька будівельна кераміка» інших, окрім спірного, спеціальних дозволів на користування надрами, що не давало йому права здійснювати державну реєстрацію робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами прокурора та вважає, що наведені обставини не є поважною причиною, за наявності якої суд зобов`язаний поновити пропущений строк звернення, оскільки вказане свідчить лише про час, коли прокурор почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ці дати не пов`язуються з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій.
Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що наведені позивачем факти, не є непереборними обставинами, з підстав яких прокурор не міг звернутись до суду в межах встановленого строку КАС України.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними.
Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.
Варто зазначити, що звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень, витребування ним документів для підтвердження підстав представництва в суді не може слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки це призведе до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах, порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.
Обмеження права на звернення за захистом прав свобод та інтересів встановленням строків, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Правову позицію аналогічного змісту викладено в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 340/3868/23.
Колегія суддів КАС ВС наголошує, що прокурор жодним чином не обгрунтовує наявність поважних причин пропуску тримісячного строку звернення до суду.
Початком перебігу тримісячного строку прокурор зазначає дату отримання відповіді Держгеонадра на його запит - 12 червня 2023 року, та підкреслює саме цю дату в своїй касаційній скарзі.
Тобто, навіть якщо припустити, що про порушення інтересів держави прокурору стало відомо саме 12 червня 2023 року, то кінцевим строком звернення до суду було б 12 вересня 2023 року, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України.
Разом з тим, з позовом у цій справі прокурор звернувся до Київського окружного адміністративного суду тільки 18 грудня 2023 року.
Будь-яких яких обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду ні в позовній заяві, ні в касаційній скарзі прокурор не навів та відповідних доказів не надав.
У сукупності зазначеного вище, суди попередніх інстанцій цілком слушно дійшли висновку, що позивач пропустив встановлений КАС України тримісячний строк без поважних причин, та залишили позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів вважає нерелевантними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09 грудня 2024 року у справі № 420/14551/23, від 05 липня 2023 року у справі № 380/15396/22, від 26 січня 2023 року у справі № 240/3379/19, від 23 квітня 2020 року у справі № 813/3756/17, від 01 червня 2022 року у справі № 460/100/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведених справах постановлені за інших фактичних обставин.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року в адміністративній справі № 320/45812/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Стрелець Т.Г.
Судді Коваленко Н.В.
Стеценко С.Г.