ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 320/48702/23

адміністративне провадження № К/990/250/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року (суддя Балаклицький А. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року (головуючий суддя Чаку Є. В., судді: Єгорова Н. М., Коротких А. Ю.) у справі № 320/48702/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДПС України від 21 червня 2023 року № 700-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника першого відділу Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України з 21 червня 2023 року;

- поновити позивача на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України з 22 червня 2023 року;

- стягнути з ДПС України середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача з 22 червня 2023 року по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що його звільнення із займаної посади є безпідставним, оскільки відповідачем одночасно з попередженням про звільнення, а також протягом усього часу з дати попередження про його звільнення до дати прийняття оскаржуваного наказу, не запропоновано рівнозначну посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

3. Після реорганізації кількість працівників ДПС України не зменшилась, а навпаки збільшилася, що додатково свідчить про порушення з боку відповідача, що виразилось у знехтуванні переважного права на залишенні на роботі при призначенні на посаду заступника начальника управління начальника першого відділу Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України або рівнозначній їй.

4. Відповідач не надав доказів того, що під час звільнення позивача проводився аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися працювати і тих, які підлягали звільненню. Позивач перебував на військовій службі, в період увільнення від роботи не міг в повній мірі відслідкувати організаційні перетворення органу ДПС України, а відповідач фактично знехтував правами позивача та протиправно позбавив права останнього на працю.

5. ДПС України при звільненні позивача діяла необ`єктивно, упереджено, нерозсудливо, не дотримавшись порядку звільнення працівників, передбаченого Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), що призвело до порушення трудових прав та гарантій позивача.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

6. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ДПС України від 21 червня 2023 року № 700-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника першого відділу Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України з 21 червня 2023 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України з 22 червня 2023 року. Стягнуто з ДПС України середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 22 червня 2023 року по 26 серпня 2024 року в розмірі 213 736 грн 60 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління начальника першого відділу Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України з 22 червня 2023 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ДПС України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 14 920 грн.

7. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем порушено приписи Закону № 889-VIII, оскільки відсутні підстави для звільнення позивача. У період з дня попередження до звільнення позивача були наявними вакантні щонайменше три посади у відділі контролю за дотриманням антикорупційного законодавства ДПС України, зокрема, заступник директора департаменту - начальник відділу контролю за дотриманням антикорупційного законодавства, заступник директора департаменту - начальник відділу розробки та організації заходів з питань запобігання та виявлення корупції, директор департаменту з питань запобігання та виявлення корупції, що відповідало функціональним обов`язкам заступника начальника управління - начальника першого відділу управління з питань запобігання та виявлення корупції, проте ці посади не були запропоновані позивачу.

8. Відповідач не надав доказів того, що під час звільнення позивача проводився аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися працювати і тих, які підлягали звільненню, а також не врахував, що позивач перебував на військовій службі, що відповідно до приписів пункту 9 частини другої статті 42 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) є обов`язковою підставою для врахування відповідачем при прийнятті відповідного рішення.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

9. На обґрунтування касаційної скарги представник позивача звертає увагу на диспозитивність вимог статті 41 Закону № 889-VIII, оскільки керівник державної служби (суб`єкт призначення) наділений свободою вибору варіанту поведінки з-поміж запропонованих (однаково законних), у тому числі і відмови від реалізації відповідного права.

10. Повноваження щодо призначення працівника в порядку переведення на відповідну посаду в ДПС України, є винятковою компетенцією відповідача і суд, як орган, що розглядає трудовий спір, не повинен і не може втручатись у здійснення дискреційних повноважень державного органу.

11. Звертає увагу, що законодавством передбачено право суб`єкта призначення пропонувати нижчу вакантну посаду державному службовцю, що і було враховано відповідачем при наданні пропозицій вакантних посад позивачу. Реалізація дискреційних повноважень є правом державного органу, що підтверджується нормативно-правовими документами та не потребує додаткового визначення в окремому документі чи нормі законодавства.

12. Адміністративний суд лише вправі перевірити законність дій відповідача, однак не може підміняти орган державної влади і перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

13. Зазначає, що одночасно з попередженням та з урахуванням професійної підготовки і професійних компетентностей позивача, йому запропоновано посаду головного державного інспектора відділу планово-аналітичної роботи Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення ДПС України, від якої ОСОБА_1 відмовився, а тому, з урахуванням відсутності згоди позивача на переведення на запропоновану посаду, його звільнено з посади державної служби у відповідності до вимог частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.

14. Представник відповідача посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував пункт 1 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII без урахування висновків щодо застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 380/1559/22, від 15 червня 2023 року у справі № 460/7622/21, від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17.

15. Відповідачем не було порушено право позивача в частині збереження місця роботи на час його увільнення з 13 квітня 2022 року по 03 травня 2023 року, оскільки наказ ДПС України № 22 «Про введення в дію Структури апарату ДПС України та затвердження Організаційної структури та Переліку індексів структурних підрозділів апарату ДПС України» прийнятий 14 січня 2022 року, а попередження про наступне звільнення вручене позивачу 04 травня 2023 року, тобто після закінчення терміну увільнення у зв`язку з проходженням військової служби (03 травня 2023 року).

16. З урахуванням наведеного вище, представник відповідача просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

17. На момент розгляду справи, відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.

18. Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Рух касаційної скарги

19. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 320/48702/23, а ухвалою від 24 квітня 2025 року справу № 320/48702/23 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

20. ОСОБА_1 працював на державній службі в ДПС України з червня 2016 року, де очолював напрямок протидії корупції.

21. З 02 листопада 2020 року позивач перебував на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України.

22. З початку повномасштабної російської агресії перейшов на службу в підрозділ територіальної оборони Збройних сил України.

23. На підставі наказу від 25 березня 2022 року № 285-о з метою забезпечення виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента «Про введення воєнного стану в Україні», статей 3, 9, 24 Закону України від 16 липня 2021 року № 1702-ІХ «Про основи національного спротиву» та частини третьої статті 119 КЗпП позивача увільнено від роботи з 08 березня 2022 року у зв`язку з зарахуванням до лав добровольчого формування в особливий період зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період участі у виконанні завдань територіальної оборони під час воєнного стану.

24. Згідно з наказом від 13 квітня 2022 року № 322-о, на підставі витягу з наказу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 13 квітня 2022 року № 88 та заяви ОСОБА_1 останнього увільнено від роботи з 13 квітня 2022 року у зв`язку із зарахуванням до списків особового складу зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

25. 25 квітня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) видано наказ № 31-PC, яким позивача звільнено з військової служби у запас.

26. 03 травня 2023 року Міністерством оборони України видано наказ № 126, яким позивача з 03 травня 2023 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27. 04 травня 2023 року позивач приступив до виконання службових обов`язків на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України, та у цей же день отримав попередження про наступне звільнення.

28. У попередженні повідомлялось, що відповідно до наказів ДПС України від 14 січня 2022 року № 22 «Про введення в дію Структури апарату Державної податкової служби України та затвердження Організаційної структури та Переліку індексів структурних підрозділів апарату ДПС» (зі змінами) та від 19 січня 2022 року № 1-ф «Про введення в дію Штатного розпису на 2022 рік Державної податкової служби України» скорочується посада державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису ДПС України без скорочення чисельності та штату державних службовців.

29. Позивачу запропоновано посаду головного державного інспектора відділу планово-аналітичної роботи Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення, від якої він відмовився.

30. 21 червня 2023 року ДПС України видано наказ № 700-о, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління - начальника першого відділу Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України 21 червня 2023 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису ДПС України без скорочення чисельності та штату державних службовців згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (зі змінами).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

31. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

33. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

34. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звільнений з посади заступника начальника управління - начальника першого відділу Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України та просить поновити його на цій посаді.

35. Касаційне провадження у справі відкрито з огляду на потребу перевірити доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження рішень судів попередніх інстанцій, передбачених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

36. Відповідно до частин другої, третьої статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

37. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

38. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.

39. Згідно із частиною першою статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

40. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

41. Таким чином, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

42. Аналогічний висновок щодо застосування частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції від 23 лютого 2021 року) висловлений Верховним Судом, зокрема, в постановах від 11 травня 2023 року у справі № 380/9574/21, від 12 жовтня 2023 року у справі № 380/10238/21, від 02 листопада 2023 року у справі № 380/9055/22 та від 31 березня 2025 року у справі № 360/48/23.

43. Як установлено судами попередніх інстанцій, 04 травня 2023 року позивач отримав попередження про наступне звільнення. У цьому попередженні повідомлялось, що відповідно до наказів ДПС України від 14 січня 2022 року № 22 «Про введення в дію Структури апарату Державної податкової служби України та затвердження Організаційної структури та Переліку індексів структурних підрозділів апарату ДПС» (зі змінами) та від 19 січня 2022 року № 1-ф «Про введення в дію Штатного розпису на 2022 рік Державної податкової служби України» скорочується посада державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису ДПС України без скорочення чисельності та штату державних службовців, а також позивачу запропоновано посаду головного державного інспектора відділу планово-аналітичної роботи Департаменту інфраструктури та господарського забезпечення, від якої він відмовився.

44. Наказом ДПС України від 21 червня 2023 року № 700-о ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління - начальника першого відділу Управління з питань запобігання та виявлення корупції ДПС України 21 червня 2023 року у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису ДПС України без скорочення чисельності та штату державних службовців згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (зі змінами).

45. Колегія суддів звертає увагу, що в рамках спірних правовідносин у відповідача наявний обов`язок щодо здійснення пропозиції вакантних інших рівнозначних посад державної служби або, як виняток, нижчих посад державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

46. Згідно з пунктом 6 частини першої статті другої Закону № 889-VІІІ рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

47. Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 889-VІІІ посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

48. Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2023 року у справі № 380/9055/22 зазначив:

«Резюмуючи наведене, Суд указує, що положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII в редакції Закону № 1285-IX у системному зв`язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема статті 22) треба розуміти так, що в разі реорганізації державного органу, що є підставою для звільнення державного службовця у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, суб`єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення з посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести.

Водночас приписи частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VIII дозволяють здійснити цю процедуру без обов`язкового проведення конкурсу.

Аналогічного правового висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 05.04.2023 у справі № 640/12871/21, від 12.04.2023 у справі № 340/1791/22, від 24.07.2023 у справі № 140/7340/22.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Водночас суд апеляційної інстанції не з`ясовував наявність вакантних посад у Державній митній службі України та Львівської митниці на час попередження позивача про можливе наступне звільнення, чи змінювалися вакантні посади (у разі наявності) протягом усього періоду (з моменту попередження про звільнення до фактичного звільнення) та чи пропонувалися на момент звільнення позивачу усі вакантні посади (інша робота), які з`явилися протягом цього періоду…».

49. Крім того, Верховний Суд у постанові від 31 березня 2025 року у справі № 360/48/23 звернув увагу на те, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на роботодавця з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі упродовж всього цього періоду.

50. Відповідаючи на питання чи достатньо для суб`єкта призначення надання (за його вибором) пропозиції однієї посади державному службовцю, чи декількох рівнозначних або нижчих посад, з урахуванням положень абзацу 3 частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, Верховний Суд у постанові від 30 січня 2025 року у справі № 340/1765/23 вказав, що Верховний Суд неодноразово висловлювався із цього приводу та, зокрема, в постановах від 05 квітня 2023 року у справі № 640/12871/21, від 12 квітня 2023 року у справі №340/1791/22, від 24 липня 2023 року в справі №140/7340/22 зазначав, що положення частини третьої статті 87 Закону №889-VIII в редакції Закону №1285-IX у системному зв`язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема статті 22) треба розуміти так, що в разі реорганізації державного органу, що є підставою для звільнення державного службовця у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, суб`єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести.

51. Також у цій постанові зазначено, що «…. Державна служба здійснюється з дотриманням, з-поміж інших, принципу стабільності, тож реорганізація державного органу, згідно із частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), передбачає обов`язок суб`єкта призначення/керівника державної служби попередити державного службовця про наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів, а також (одночасно) запропонувати іншу (інші) рівнозначну посаду (посади) державної служби або, як виняток, нижчу посаду (посади) державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей».

52. Колегія суддів вважає за необхідно зазначити, що Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 380/9055/22 дійшов таких висновків: «Твердження скаржника про те, що частина третя статті 87 Закону № 889-VIII у редакції Закону № 1285-ІХ чітко передбачає обов`язок суб`єкта призначення/керівника державної служби запропонувати лише одну рівнозначну посаду державної служби є нічим іншим, аніж суб`єктивним сприйняттям і трактуванням цієї норми відповідачем та не ґрунтується на правильному тлумаченні. Так, словосполучення «іншу рівнозначну посаду державної служби» не означає «одну рівнозначну посаду державної служби». Під «іншою» слід розуміти будь-яку вакантну рівнозначну посаду державної служби, яку може обійняти державний службовець з урахуванням своєї кваліфікації. Відповідно, якщо таких посад декілька, то всі вони повинні бути запропоновані державному службовцю».

53. У відповіді на аргументи скаржника колегія суддів підкреслює, що предмет спору стосується дотримання встановленої законодавством процедури звільнення, яка здійснюється у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок змін у структурі та штатному розписі ДПС України. Слід відзначити, що зазначена процедура передбачена Законом № 889-VIII для випадків звільнення державного службовця на підставі пункту 1 частини першої статті цього закону. Така процедура має забезпечувати належну кадрову політику, зберігаючи чисельність та штат державних службовців, що є критично важливим для ефективної роботи державних органів.

54. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що обов`язок з працевлаштування працівника, який покладається на роботодавця з моменту попередження про вивільнення і триває до дня звільнення, реалізується через надання всіх вакантних посад, які з`явилися в установі протягом цього періоду, а також тих, що існували на день звільнення. Зміст частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII передбачає, що роботодавець вважається таким, що виконав свій обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі можливі варіанти переведення, що відповідають його професійній кваліфікації.

55. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач запропонував позивачу, лише одну посаду - посаду головного державного інспектора відділу планово-аналітичної роботи департаменту інфраструктури та господарського забезпечення ДПС України. При цьому зазначена посада є нижчою за попередньо займану посаду та не відповідає кваліфікаційним вимогам та професійним здобуткам позивача. Така ситуація з врахуванням наведених вище висновків Верховного Суду в цьому випадку свідчить про невиконання законодавчо встановленого обов`язку щодо забезпечення права державного службовця на переведення за збереженням рівня службового становища.

56. Згідно з листом відповідача від 22 червня 2023 року № 1169/ЗПІ/99-00-11-01-03-10 вбачається, що відповідно до наказу ДПС від 14 січня 2022 року № 22 «Про введення в дію Структури апарату Державної податкової служби України та затвердження Організаційної структури та Переліку індексів структурних підрозділів апарату ДПС», Управління з питань запобігання та виявлення корупції зі штатною чисельністю 15 одиниць (з них категорії посад державної служби «Б» - 5, «В» - 10) реорганізовано в Департамент з питань запобігання та виявлення корупції зі штатною чисельністю 25 одиниць (з них категорії посад державної служби «Б» - 7, «В» - 18); фактична кількість державних службовців в апараті ДПС станом на 04 травня 2022 року становила 899 осіб, станом на 16 червня 2023 року 1489 осіб; станом на 04 травня 2022 року в апараті ДПС були наявні 899 вакантних посад, станом на 16 червня 2023 року 140 посад.

57. Після реорганізації кількість працівників ДПС України не зменшилась, а навпаки збільшилася. Це свідчить про розширення функціональних обов`язків установи та підвищення її адміністративних потреб.

58. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що протягом періоду від попередження до фактичного звільнення позивача у відділі контролю за дотриманням антикорупційного законодавства ДПС України були вакантними щонайменше три посади, що відповідало функціональним обов`язкам заступника начальника управління начальника першого відділу управління з питань запобігання та виявлення корупції. Серед них - посади заступника директора департаменту, начальника відділу контролю за дотриманням антикорупційного законодавства, заступника директора департаменту з питань розробки та організації заходів із запобігання та виявлення корупції, а також директора департаменту з питань запобігання та виявлення корупції. Наявність таких вакантних посад створює підстави для обґрунтованого переведення працівника на інші посади, що відповідають його професійній кваліфікації.

59. Висновки, до яких дійшли суди попередніх інстанцій, свідчать про те, що при наявності рівнозначних вакансій у відповідача позивачу не була запропонована інша рівноцінна посада, що відповідала його професійній підготовці та компетентностям. Водночас відповідач не надав доказів того, що здійснення пропозицій щодо альтернативного переведення (з врахуванням встановлених судами обставин справи) є неможливим, а також не підтвердив відсутність можливості запропонувати позивачу роботу, що відповідає його кваліфікаційним вимогам. Це порушення законодавства має безпосередні правові наслідки, оскільки унеможливлює забезпечення гарантій зайнятості та порушує принципи належного кадрового забезпечення державної служби.

60. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, згідно з якими наведені обставини свідчать про невиконання відповідачем законодавчо встановленого обов`язку щодо надання позивачу всіх вакантних посад, на які він може претендувати.

61. Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недотримання відповідачем вимог частини третьої статті 87 Закону №889-VIII.

62. Щодо суджень скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 15 червня 2023 року у справі № 380/1559/22, від 15 червня 2023 року у справі № 460/7622/21, від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17 Верховний Суд зазначає, що по-перше, у жодній із цих справ спірні правовідносини не пов`язані з проходженням публічної служби і касаційний суд не вирішував питання щодо застосування норм Закону №889-VIII, а по-друге, наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження в цій справі, не підтвердили наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

63. Стосовно дискреційних повноважень, то Верховний Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17).

64. З наведеного вище слідує методичний висновок, що відповідач повинен запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби, а у разі відсутності такої, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, а тому відповідач помилково вважає, що у цьому випадку в нього наявні дискреційні повноваження, оскільки статтею 87 Закону №889-VIII установлено черговість пропонування посад державної служби.

65. Решта наведених скаржником доводів фактично зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій й указують на незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судами обставинам цієї справи.

66. Колегія суддів повторює, що до повноважень Верховного Суду не належать дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

67. За таких обставин, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування під час касаційного перегляду не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

68. За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

69. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

70. Таким чином, зважаючи на положення статті 350 КАС України, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо судових витрат

71. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 320/48702/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: В. Е. Мацедонська

Ж. М. Мельник-Томенко