№ 320/5249/15 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 320/5249/15-ц

провадження № 61-37748св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за об`єднаним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті ОТП Трейд»,

позивач за об`єднаним позовом- публічне акціонерне товариство «Кримський електротехнічний завод «Сатурн»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 травня 2018 року у складі судді: Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті ОТП Трейд» (далі -

ТОВ «Сіті ОТП Трейд») про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором надання поворотної фінансової допомоги.

ОСОБА_1 просив суд визнати договір про відступлення права вимоги

№ У-09/12 від 10 квітня 2015 року, укладений між публічним акціонерним товариством «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» (далі -

ПАТ «Кримський електротехнічний завод «Сатурн») та ТОВ «Сіті ОПТ Трейд» недійсним.

У грудні 2015 року ПАТ «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги.

ПАТ «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 09/12-1ФП від 09 грудня 2013 року у розмірі 245 171 грн 23 коп., суму пені у розмірі 123 068 грн 69 коп., 3 % річних у розмірі 12 735 грн 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 181 600 грн 77 коп., а всього 562 576 грн 16 коп. Також

ПАТ «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором № 10/01-1ФП від 10 січня 2014 року у розмірі 283 200 грн, суму пені у розмірі 142 158 грн 02 коп., 3 % річних у розмірі 12 592 грн 70 коп., інфляційні втрати у розмірі 171 998 грн 28 коп., а всього 609 949 грн.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 26 січня 2016 року вказані позови об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 05 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позов ПАТ «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» грошові кошти у розмірі 525 729 грн

37 коп. Вирішено питання про розподіл судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16 квітня 2018 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2018 року у цій справі. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали шляхом надання суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі

26 381 грн 81 коп. та оновленої апеляційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 356 ЦПК України, та копій скарг та доданих матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 04 травня 2018 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що станом

на 04 травня 2018 року заявник не усунув недоліки, зазначені в ухвалі

від 16 квітня 2018 року, яку він отримав 14 квітня 2018 року, а його представник ОСОБА_2 отримала 19 квітня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ТОВ «Сіті ОПТ Трейд» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором надання поворотної фінансової безвідсоткової фінансової допомоги; позовом ПАТ «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що 20 квітня 2018 року ОСОБА_1 отримав ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення його апеляційної скарги без руху і надання десяти днів з дня її отримання на усунення недоліків. 02 травня 2018 року (з урахуванням святкових та вихідних днів десятиденний строк на усунення недоліків сплив 02 травня 2018 року) він направив на адресу суду апеляційної інстанції нову редакцію апеляційної скарги та оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у розмірі 26 381 грн 81 коп. Вказану заяву апеляційний суд отримав 07 травня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення з фіскальним чеком.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

37 коп. Вирішено питання про розподіл судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня

1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції) таке право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Для того, щоб доступ до суду був ефективним особа повинна мати чітку практичну можливість подання скарги, а тлумачення законодавства не повинно бути надто суворим, не порушувати саму сутність права.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як зазначено судом апеляційної інстанції в ухвалі від 04 травня 2018 року, ОСОБА_1 отримав ухвалу про залишення його апеляційної скарги без руху 14 квітня 2018 року, тобто раніше від дати її винесення (16 квітня

2018 року).

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 ухвалу

від 16 квітня 2018 року отримали 19 квітня 2018 року (а. с. 1-2).

Враховуючи викладене, десятиденний строк на усунення недоліків, які зазначені в цій ухвалі, закінчився 29 квітня 2018 року (неділя).

За змістом частини третьої статті 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи те, що 29, 30 квітня 2018 року та 01 травня 2018 року були вихідними та святковими днями, 02 травня 2018 року, тобто протягом десятиденного строку на усунення недоліків, встановленого апеляційним судом, ОСОБА_1 направив на адресу апеляційного суду заяву про усунення недоліків, уточнену апеляційну скаргу та оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, описом вкладення та фіскальним чеком, які заявник додав до касаційної скарги.

Враховуючи наведене, апеляційний суд, визнаючи неподаною апеляційну скаргу ОСОБА_1 та повертаючи її заявнику, дійшов передчасного висновку про те, що у встановлений судом строк ОСОБА_1 не усунув недоліки скарги.

Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша та друга статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожної особи на звернення до суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалена з порушення норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 травня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович